2. Кримінальна відповідальність настає незалежно від того, на підприємстві якої форми власності вчинено порушення.
3. Вчинення господарських злочинів пов’язане з порушеннями вимог, приписів, правил, встановлених нормативними актами інших галузей права.
4. Відповідальність за господарські злочини настає лише за наявності великої шкоди, заподіяної інтересам, які охороняються законом.
5. При визначенні розміру заподіяної шкоди враховується пряма дійсна шкода, тобто фактично заподіяні збитки.
6. Більшість господарських злочинів вчиняються умисно.
7. Як правило, для господарських злочинів необов’язковим є корисливий мотив. Тобто відповідальність настає і тоді, коли здобуті внаслідок злочинного посягання кошти витрачено не на особисті потреби, а, наприклад, виплачено іншим особам, витрачено на розширення виробництва.
З огляду на викладене можна дати таке визначення: господарські злочини — це передбачені нормами розділу VII Особливої частини Кримінального кодексу України суспільно небезпечні посягання, які заподіюють значну шкоду системі господарства України, або суспільно небезпечні, протиправні, винні діяння, які завдають шкоди схваленим і охоронюваним державою суспільним відносинам у сфері економіки. Суспільні відносини, які є об’єктом злочину чи якоїсь групи однорідних злочинів, як правило, являють собою певну систему, яка охоплює матеріальні предмети, людей та їх об’єднання, а також людську діяльність відповідного характеру, тому дати їм назву "система" є цілком обґрунтованим. При цьому мається на увазі, що система господарства включає:
1) сукупність галузей виробництва і праці, в яких створюється суспільний продукт і відбувається його розподіл та обмін. Це — промисловість, сільське господарство, транспорт, зв’язок, торгівля, податкова система тощо;
2) принципи, на основі й з використанням яких функціонують окремі галузі виробництва та праці і народне господарство в цілому.
Поняття "економічна злочинність" або "економічний злочин" у вітчизняному законодавстві не трапляється і не мають точного юридичного змісту. Як зазначає С.Кравчук, на сьогодні взагалі відсутні загальноприйняті їх визначення. Водночас існує значна подібність позицій щодо основного змісту поняття "економічна злочинність", виходячи з яких до зазначеної злочинності належить, насамперед така, безпосереднім мотивом якої є економічна вигода.
Незважаючи на широке використання у науковому обігу та практиці, загальноприйнятого поняття "економічний злочин" наразі не напрацьовано. Це не пов’язано з недосконалістю механізмів наукового пізнання або неефективною організацією наукового спілкування, а зумовлено природою самого явища. Суттєвий вплив на змалювання змісту поняття здійснюють також особистісні чинники та методологічні традиції авторів. Таким чином, економічні злочини — це суспільно небезпечні корисливі посягання на порядок управління народним господарством, виробничі відносини з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ та послуг, які здійснюються у будь-якій формі власності і передбачають порушення основних принципів здійснення підприємницької та будь-якої іншої економічної діяльності, що вчиняються особами, які займають певні соціальні позиції або посади в структурі економіки та виконують повноваження, пов’язані з цим. Безумовними ознаками віднесення до економічних злочинів є:
1) корисливість та умисність злочинів;
2) здійснення в процесі професійної діяльності, використання службового становища, корумпованість;
3) здійснення повноцінними суб’єктами економічних відносин, маскування під законну економічну діяльність або "невдалу" економічну діяльність;
4) швидке реагування на зміни в економіці та законодавстві, ринковій кон’юнктурі, легка адаптація до нових форм і методів ведення підприємницької діяльності;
5) високоінтелектуальний характер;
6) широке застосування в злочинній діяльності різноманітних технічних засобів та останніх досягнень науково-технічного прогресу;
7) значний розмір збитків;
8) множинний характер проявів злочинної діяльності;
9) перерозподіл матеріальних благ як наслідок економічних злочинів;
10) тривалий, систематичний характер;
11) здійснення без використання насильства;
12) високий рівень латентності.
2. ОСОБЛИВОСТІ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ
Українські та закордонні вчені займаються ґрунтовним дослідженням та глибоким аналізом даної проблеми. Камлик М.І. основну увагу приділяє економіко-правовому аспекту даного питання; Архіпова Н.И., Сєдова О.Л. досліджують роль персоналу в забезпеченні економічної безпеки підприємства; захист комерційної таємниці підприємства за українським законодавством аналізує Іваницька Н.І. Разом з тим недостатньо уваги приділяється питанням щодо практичних рекомендацій задля підвищення ефективності попередження економічних злочинів на сучасному українському підприємстві.
У наш час зростає кількість злочинів, що вчиняються у сферах службової та господарської діяльності. Статистика свідчить, що лише в 2004 році було виявлено більш як 44,1 тис. злочинів, зареєстрованих в сфері економіки. Згідно Кримінального кодексу України виділяють 58 видів злочинів, які вчиняються в економічній сфері.
Економічна безпека підприємства – це такий стан корпоративних ресурсів (ресурсів капіталу , персоналу , інформації, технологій, техніки, прав) і підприємницьких можливостей, при якому гарантується найбільш ефективне їх використання для стабільного функціонування і динамічного науково-технічного і соціального розвитку , здатність швидко попередити та нейтралізувати внутрішні та зовнішні негативні впливи.
До основних факторів, що впливають на рівень економічної безпеки відносять багато факторів одними з основних внутрішніх факторів є стан і кваліфікація трудових ресурсів, соціальний захист робітників. Одночасно для формування ефективної системи попередження даних злочинів, їх поділяють на специфічні групи:
а) злочини, які вчиняються службовими особами – злочини, які вчиняються у сфері службової діяльності, а також інші злочини, суб’єктом яких є службова особа;
б) злочини, які вчиняються шляхом незаконного використання підприємцем своїх прав або їх порушення;
в) злочини в кредитно-фінансових та податкових сферах;
г) злочини, пов’язані з безпосередньою діяльністю на ринках, щодо монополістичних дій та обмеження конкуренції;
ґ) злочини, пов’язані з незаконним одержанням і розголошенням відомостей, що становлять комерційну і банківську таємницю;
д) злочини, пов’язані з процедурою банкрутства тощо.
Однією з найцікавіших та най непередбачуваних груп економічних злочинів, на нашу думку , є злочини, які вчиняються власними співробітниками підприємства, адже дана група злочинів може бути віднесена до тих, що виникли в результаті розвитку внутрішніх загроз, хоча, можливо, й мали зовнішній привід. Саме скоєння того чи іншого злочину, який вчиняється персоналом фірми, може бути безпосередньою оцінкою роботи служби економічної безпеки підприємства або послужити приводом для запровадження комплексної системи економічної безпеки підприємства. Тому вважається, що для самого підприємства виділення даної групи злочинів є обов’язковим для ефективної боротьби з ними.
Менеджери різних рівнів, співробітники відділу економічної безпеки або інші уповноважені співробітники повинні проводити роботу для усунення ризиків виникнення економічних злочинів, пов’язаних з володінням певною частиною персоналу інформацією, яка може розцінюватися як комерційна таємниця, недостатнім кваліфікаційно-освітнім рівнем працівників, помилками та зловживаннями. Безпосередньо до системи попередження та боротьби з економічними злочинами, що вчиняються співробітниками підприємства відносять дві групи заходів:
а) керування кадровими ризиками. Діями уповноважених осіб на даному етапі можуть бути розробка інструкції про допуск персоналу фірми до роботи з документами, що містять комерційну, банківську чи іншу таємницю, що охороняється законом, організація ведення закритого діловодства тощо;
б) вдосконалення кадрових технологій. На цьому етапі персонал відділу економічної безпеки повинен працювати в комплексі з співробітниками інших відділів, наприклад такими як:
1) відділ кадрів, який безпосередньо займається підбором, відбором, наймом, звільнення персоналу . Ефективна робота саме цього відділу одним з основних методів попередження економічних злочинів, що вчиняються співробітниками підприємства;
2) штатний психолог підприємства. На нашу думку , у наш час є уже обов’язковим існування посади штатного психолога підприємства, який виявлятиме у майбутнього співробітника схильності до вчинення злочинних дій чи бездіяльності;
3) користування послугами коуча або, що на нашу думку є ще ефективніше, формування керівника-коуча, адже це забезпечить максимально оперативне реагування на зміну мікроклімату в колективі;
4) відділ оцінки та підвищення кваліфікації або кадровий відділ, що виконуватиме функції оцінки, підготовки необхідних спеціалістів та їх перепідготовки з врахуванням профілактики загроз економічної безпеки).
Розглянемо систему заходів, що мають здійснюватися або контролюватися безпосередньо керівником підприємства:
а) в функціональному відношенні:
1) вироблення, визначення та при необхідності погодження загальної мети діяльності підприємства та формування на її основі загальної стратегії;
2) участь в планування потреби підприємства в персоналі, враховуючи існуючий кадровий склад;
3) участь в залучені, відборі та оцінці персоналу;
4) участь у визначення доцільності та особливостей підвищення кваліфікації та перекваліфікації конкретних співробітників відповідного рівня;
5) безпосередня участь в системі підвищення по службі;
6) участь у проведенні звільнення персоналу , з врахуванням причин звільнення;
7) проведення політики заробітної плати та соціальних послуг тощо.
б) в організаційному відношенні.
Ця діяльність керівника повинна охоплювати всі підрозділи підприємства, а відповідно і весь персонал через формування логічно побудованої ієрархічної системи фірми. Отже, для формування ефективної системи попереджувальних виникненню економічних злочинів, що вчиняються співробітниками на великому підприємстві доцільно користуватися схематичною формулою 1:
СПЗ(В)=КП+ВЕБ+(ВК+ШП+КО(МКО)+ВКВ+…), (1)
де:
СПЗ(В) - система попереджувальних заходів на великому підприємстві;
КП – керівник підприємства;
ВЕБ – відділ економічної безпеки;
ВК – відділ кадрів;
ШП – штатний психолог;
КО – коуч;
МКО – менеджер-коуч;
ВКВ - відділ оцінки та підвищення кваліфікації.
Відповідно до формули 1 видно, що для ефективної роботи відділу економічної безпеки важливою є співпраця з багатьма іншими відділами та окремими співробітниками, але для їх ефективної роботи необхідно попередньо мінімізувати з цим пов’язані ризики. Саме з метою нагадування про це власникам та керівникам підприємства, в формулі 1 інші відділи наведені в діжках, адже вони повинні формуватися з попереднім погодженням з відділом економічної безпеки.
Для формування ефективної системи попереджувальних заходів виникненню цього виду економічних злочинів на підприємстві доцільно користуватися наступною формулою 2:
СПЗ(М)=КП=Ф(ВЕБ)+Ф(ВК)+Ф(ККО)+Ф(ВКВ)+…, (2)
де:
СПЗ(М) - система попереджувальних заходів на малому підприємстві;
КП – керівник підприємства;
Ф – функції, які виконує керівник малого підприємства;
