Ф(ВЕБ) – функції відділу економічної безпеки;
Ф(ВК) – функції відділу кадрів;
Ф(МКО) – функції менеджера-коуча;
Ф(ВКВ) – функції відділу оцінки та підвищення кваліфікації.
Відповідно до формули 2 видно, що для попередження економічних злочинів важливою є освітня кваліфікація керівника підприємства та його особисті якості, тому що в даному випадку керівник виконує крім функцій пов’язаний з виробництвом і наданням послуг чимало повноважень, що керівником великої фірми просто делегуються відповідним відділам.
3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЕКОНОМІЧНІ ЗЛОЧИНИ
Кримінально-правова охорона господарської діяльності в Україні здійснюється на підставі норм Кримінального кодексу України (далі – КК), аналіз якого свідчить про наявність в цілому належної правової бази для виконання державою цього завдання .
Особливе місце у КК посідає розділ VII – "Злочини у сфері господарської діяльності ", бо в ньому найбільшою мірою відображені ті негативні явища, що супроводжують процеси економічних реформ в Україні, боротьба з якими потребує рішучого застосування кримінально-правових заходів. Всі статті, що включені в цей розділ, можна поділити на три групи. Перша – містить статті, які встановлюють відповідальність за суспільно небезпечні дії, що не були передбачені КК 1960 року, незважаючи на те, що останніми роками його розділ VI – "Господарські злочини " постійно змінювався та доповнювався новими статтями. Це "Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення " (ст. 200), "Незаконні виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів " (ст. 204), "Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті " (ст. 207), "Легалізація (відмивання) коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом " (ст. 209), "Порушення правил здачі дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння " (ст. 214), "Незаконні виготовлення, збут або використання державного пробірного клейма " (ст. 217), "Незаконні дії у разі банкрутства " (ст. 221), "Фальсифікація засобів вимірювання " (ст. 226), "Незаконне використання товарного знака " (ст. 229), "Порушення антимонопольного законодавства " (ст. 230), "Незаконна приватизація державного, комунального майна " (ст. 233), "Незаконні дії щодо приватизаційних паперів " (ст. 234), "Недотримання особою обов’язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання " (ст. 235). Необхідність, наприклад, включення до КК статті, яка передбачає відповідальність за легалізацію (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, зумовлена тим, що такі дії останнім часом значно поширилися і створюють підґрунтя для руху тіньового капіталу з усіма негативними наслідками, які звідси випливають, а також міжнародними зобов’язаннями України. Другу групу складають статті, які замінюють статті КК 1960, але і з суттєвими змінами та доповненнями, що були внесені до них. Це "Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї " (ст. 199), "Контрабанда" (ст. 201), "Порушення порядку зайняття господарською або банківською діяльністю " (ст. 202), "Фіктивне підприємництво " (ст. 205), "Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків " (ст. 208), "Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів " (ст. 212), "Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом " (ст. 213), "Фіктивне банкрутство " (ст. 218), "Обман покупців і замовників " (ст. 225), "Випуск або реалізація недоброякісної продукції " (ст. 227). Наприклад, стосовно ст. 148–2 КК 1960 р. Стаття 212 "Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів " доповнена частиною четвертою, згідно з якою особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частинами 1 та 2 цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою. Третю групу складають статті, які також замінюють статті КК 1960 року, але введені до нового КК без суттєвих змін. Це "Зайняття забороненими видами господарської діяльності " (ст. 203), "Протидія законній господарській діяльності " (ст. 206), "Порушення законодавства про бюджетну систему України " (ст. 210), "Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку " (ст. 211).
Разом із тим, правова база забезпечення протидії злочинності у сфері господарської діяльності може бути ефективною лише за умови її постійного вдосконалення відповідно до сучасних реалій економічного розвитку держави. Вона має, з одного боку, ґрунтуватися на положеннях чинного цивільного та господарського законодавства, що регулює здійснення господарської діяльності та є досить динамічним, з, іншого, – оперативно змінюватися відповідно до потреб правозастосовної практики щодо протидії новим формам злочинних проявів у цій сфері. Наявність суперечливостей у правовому регулюванні господарських відносин та їх кримінально-правовому захисті досить оперативно використовується особами при вчиненні таких суспільно небезпечних діянь у цій сфері, які хоча й завдають великої шкоди відносинам у сфері господарської діяльності, але внаслідок прогалин у законодавстві не тягнуть за собою кримінальної відповідальності.
ВИСНОВКИ
Попередження економічних злочинів, що вчиняються співробітниками підприємства є особливо актуальним для сучасних підприємств для ефективної їх діяльності: розширення виробництва, завоювання нових ринків, розробки нових видів товарів та послуг, проведення рекламних заходів тощо. В подальшому дослідженні даного питання може бути розроблена детальна схема попередження економічних злочинів, враховуючи не лише розміри самого підприємства, але й з можливостями внесення поправок на конкретний вид та період протягом якого підприємство здійснює даний вид діяльності.
Висновки та пропозиції щодо поліпшення кримінально-правової охорони і запобігання злочинам у сфері господарської діяльності.
Суди під час розгляду справ про господарські злочини повинні ретельно з’ясовувати, в якому значенні у відповідних статтях КК вжиті терміни "господарська діяльність " і "підприємницька діяльність " та похідні від них – "суб’єкт господарської діяльності " і "суб’єкт підприємницької діяльності ", "громадянин ", "громадянин-підприємець " і "засновник ", "власник " чи "службова особа " суб’єкта господарської або підприємницької діяльності тощо, оскільки від правильного розуміння значення цих термінів у конкретних статтях КК залежить вирішення питання щодо наявності чи відсутності ознак складу злочину.
При цьому треба мати на увазі, що господарська діяльність – це діяльність фізичних і юридичних осіб, пов’язана з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність).
Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов’язкові ознаки якої – безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.
Частиною 1 статті 202 КК передбачено кримінальну відповідальність за такі порушення порядку зайняття господарською діяльністю:
а) без державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності такої діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню;
б) без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства;
в) видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, з порушенням умов останнього. Відповідальність за ці діяння настає за умови, що від них отримано доход у великих розмірах.
Здійснення фізичною особою, не зареєстрованою як суб’єкт підприємництва, чи зареєстрованими юридичними особами та суб’єктами підприємництва-фізичними особами діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню, або здійснення без ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, за умови, що отриманий доход не становить великого розміру, складу злочину, передбаченого ст. 202 КК, не утворює, а є адміністративним правопорушенням, передбаченим відповідно ст. 164 чи статтями 160, 160-2, 164-3, 177-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З метою забезпечення ефективної протидії злочинам у сфері господарської діяльності кримінально-правовими заходами необхідно привести відповідні положення кримінального законодавства у відповідність з приписами цивільного, господарського, фінансового та адміністративного законодавства.
Потребують оптимізації санкції розділу VII Особливої частини Кримінального кодексу України. При цьому доцільним є більш широке застосування майнових покарань за вчинення злочинів у сфері господарської діяльності.
Невідкладним є встановлення грошового критерію визначення матеріальної шкоди, що заподіяна злочинами, в тому числі у сфері господарської діяльності. Існуючий критерій у вигляді неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, розмір якого постійно зростає та є різним щодо диспозицій та санкцій статей Кримінального кодексу України, робить неможливим ефективну кримінально-правову охорону господарських відносин від злочинних посягань.
З урахуванням рекомендацій правоохоронних органів доцільним є визначення пріоритетних напрямів для тематики наукових досліджень з питань запобігання злочинам у сфері господарської діяльності, здійснення прогнозування і моделювання основних тенденцій у динаміці цих злочинів.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Волженкин Б.В. Преступления в сфере экономической деятельности (экономические преступления) / Б.В. Волженкин.— СПб. : Юридический центр Пресс, 2002.— 641с.
2. Волженкин Б.В. Экономические преступления / Б.В. Волженкин.— СПб., 1999.
3. Дементьева Е.Е. Проблемы борьбы с экономической преступностью в зарубежных странах : автореф. дис… на соискание научн. степени канд. юрид. наук / Е.Е. Дементьева.— М., 1996.
4. Литвак О.М. Злочинність, її причини і профілактика / О.М. Литвак.— К., 1997.
5. Мазур С. Объект и виды экономических преступлений и преступлений в сфере экономической деятельности / С.Мазур // Уголовное право.— 2003.— №2.
6. Озерський І. Економічна злочинність (поняттєво-правовий та психологічний аналіз) / І.Озерський // Економіка, фінанси, право.— 2004.— №7.—C.25-31.
7. Панченко П.Н. Преступления, посягающие на экономическую систему СССР / П.Н. Панченко // Проблемы борьбы с преступлениями в сферы экономики : межвузовский сборник научных трудов.— К., 1990.
8. Попович В. Теоретичні та практичні передумови комплексного підходу до вивчення і розв’язання проблем детінізації економіки / В.Попович // Право України.— 2002.— №3.— С.63-70.
9. Стрельцов Є.Р. Економічні злочини: внутрідержавні та міжнародні аспекти. Економічні злочини: попередження і боротьба з ними // Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників : міжвідомчий науковий збірник / за ред. А.І. Комарової, М.О. Потебенька, В.П. Пустовойтенка, В.І. Радченка, М.Я. Азарова, Ю.П. Соловкова, Д.М. Притики, О.В. Задорожного, Т.В. Мокренка, Ю.О. Смирнова, С.Р. Станік, М.В. Корнієнка, М.І. Онуфрієва, В.І. Литвинка, Я.Ю. Кондратьєва, С.В. Ківалова, О.А. Устинка та ін.— К., 2001.— Т.25.— С.270-331.
10. Яковлев А.М. Социология экономической преступности / А.М. Яковлев.— М., 1988.
11. Гуцалова К. Поняття та ознаки економічної злочинності: огляд літератури та проблемні питання / К.Гуцалова // Підприємництво, господарство і право.— 2002.— №10.— С.87-89.
12. Бертовский Л.В. Выявление и расследование экономических преступлений : учебно-практическое издание / Л.В. Бертовский, В.А. Образцов.— М. : Экзамен, 2003.
13. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина : курс лекцій / В.О. Навроцький.— К. : Товариство "Знання", 2000.
14. Боротьба з господарськими злочинами.— Донецьк : Донецький інститут внутрішніх справ МВС України, 1997.
15. Камлик М.І. Економічна безпека підприємницької діяльності. Економіко-правовий аспект: Навч. посібник. – К.: Атака, 2005. – 432с.
16. Евдокимов Ф.И., Белозубенко В.С., Бородина О.А Факторы и методы оценки экон. безопасности предприятия. –http://masters.donntu.edu.ua
17. Іваницька Н.І. Захист комерційної таємниці підприємства за українським законодавством // Экономическая безопасность. – 2004. – №6.
18. Методические рекомендации по разработке кадровой политики предприятия//
19. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25.
20. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
