Фізична особа-підприємець
Міжрегіональна академія управління персоналом
Одеський інститут
Спеціальність – Правознавство
Спеціалізація – Комерційне та трудове право
КУРСОВА РОБОТА
за темою
Фізична особа-підприємець
Чорна Ганна Гнатівна
шифр групи – ТУ Од 10-09 С5П (2.6 дс/п)
Науковий керівник,
старший викладач Золотарьова О.А.
Одеса 2010
Зміст
Вступ
Розділ 1. Суб’єкти господарського права
1.1 Поняття та ознаки суб’єкта господарського права
1.2 Види суб’єктів господарського права
Розділ 2. Фізична особа-підприємець
2.1 Підприємництво: поняття та ознаки
2.2 Види підприємницької діяльності фізичних осіб та її обмеження
2.3 Права та обов’язки фізичної особи підприємця
Розділ 3. Правове регулювання діяльності фізичної особи-підприємця
3.1 Державна реєстрація фізичної особи-підприємця
3.2 Ліцензування і патентування діяльності фізичної особи-підприємця
3.3 Припинення діяльності фізичної особи-підприємця
Висновок
Перелік використаної літератури
Вступ
В останні двадцять років наша країна поступово переходить до ринкових відносин. Їх розвиток неможливий без правового забезпечення реформ та створення умов для функціонування суб’єктів підприємницької діяльності. Також важливе й додержання суб’єктами підприємницької діяльності вимог законодавства.
В першу чергу слід згадати Конституцію України, яка гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується а також право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. [1, ст.42]
16 січня 2003 р. Верховна Рада України прийняла Господарський кодекс України, підготовлений відповідно до затвердженої нею у 1992 році Концепції судово-правової реформи. При розробці та прийнятті Господарського кодексу враховувалася необхідність взаємодії в системі правового регулювання господарської діяльності публічно-правових і приватноправових засад, забезпечення поєднання державного регулювання економіки та ринкової саморегуляції, встановлення більш стабільних і прозорих «правил гри» в економіці. Окремі норми господарського законодавства містяться не тільки в Господарському, а й у Цивільному кодексі. [2, с.4]
Загальні засади цивільного законодавства, ідеологія верховенства права, повага до особи, до власності, свобода підприємництва, свобода укладення договору, справедливе регулювання особистих взаємин, також становлять фундаментальну базу для правового забезпечення захисту і розвитку національного підприємництва.
Найпростішою формою здійснення підприємницької діяльності є форма приватного підприємництва фізичними особами, тобто без створення підприємств чи інших юридичних осіб. Ринкова економіка надає можливості людині, яка має бажання, знання, кошти або майно і на яку не поширюються законодавчі заборони, розпочати справу і втілити у життя своє уявлення про ефективну, прибуткову діяльність та, як наслідок, досягти матеріального добробуту. [3]
В своїй роботі я маю на меті з’ясувати сутність поняття «суб’єкт господарського права» дати загальну характеристику суб’єктів господарського права, визначити поняття підприємництва, детальніше розглянути такий вид суб’єктів як фізична особа підприємець.
Саме фізична особа підприємець є об’єктом моєї роботи, а також види діяльності притаманні цьому виду суб’єктів господарського права, обмеження діяльності характерні для фізичних осіб підприємців, порядок реєстрації та припинення їх діяльності.
Курсова робота складається з трьох розділів, перший присвячений загальній характеристиці поняття і видив суб’єктів господарського права, в другому висвітлюються особливості фізичної особи підприємця як суб’єкта господарського права, види діяльності права і обов’язки фізичних осіб підприємців, третій розділ присвячений правовому регулюванню діяльності фізичних осіб підприємців.
При написанні використані навчальні посібники, статті в періодичних виданнях, науково-практичні коментарі до законодавства складені провідними правознавцями України, а також нормативно-правові акти: Конституція, Кодекси, Закони України.
1. Суб’єкти господарського права
1.1 Поняття та ознаки суб’єкта господарського права
Згідно до Господарського кодексу України (далі ГК) суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. [4, ст.55]
Таким чином визначення поняття суб’єкта господарювання в Кодексі не дається. Суб’єкти господарювання з’ясовуються в ньому через поняття «учасники господарських відносин, що здійснюють господарську діяльність». Оскільки господарська діяльність регламентується законодавством і її здійснення поза правовими рамками неможливо, учасники процесу господарювання, вступаючи між собою в різні відносини, врегульовані нормами права, стають носіями суб’єктивних прав і суб’єктивних обов’язків, тобто – суб’єктами господарських правовідносин, суб’єктами господарського права. [2, с.92]
Суб’єкт господарювання має відповідати таким ознакам:
ü здійснювати господарську діяльність (ст. 3 ГК України);
ü мати господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків);
ü мати відокремлене майно (на підставі права власності, господарського відання, оперативного управління або оперативного господарського використання);
ü відповідати за зобов’язаннями в межах свого майна (крім випадків передбачених законодавством). [5, с.155]
Однією з ознак є така, що суб’єкти господарювання (підприємці) мають відокремлене майно. Стосовно юридичних осіб це, зокрема, означає, що на час реєстрації їх як суб’єктів господарської діяльності необхідна наявність майна, склад та порядок внесення якого визначається їх засновниками. Для юридичних осіб визначених законодавством організаційно-правових форм вартість майна, що вноситься засновниками, не повинна бути меншою за встановлену відповідним законом.
Щодо фізичної особи – підприємця законодавство не передбачає положень, безпосередньо регулюють відокремлення майна, що використовується нею для зайняття підприємницькою діяльністю, від її особистого майна. Винятком з цього є положення ст. 54 Цивільного кодексу України (далі ЦК), яка передбачає, то якщо фізична особа – підприємець визнана безвісно відсутньою, недієздатною чи її цивільна дієздатність обмежена або якщо власником майна, яке використовувалося у підприємницькій діяльності, стала неповнолітня чи малолітня особа, орган опіки та піклування може призначити управителя цього майна. [6, с.16]
Правами, на підставі яких суб’єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію є право власності, право господарського відання, право оперативного управління та право оперативно-господарського використання майна. Ці права врегульовані відповідно ст.ст. 134, 136, 137 та 138 ГК. [7, с.144]
Ще однією ознакою є така, що суб’єкти господарювання несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах відокремленого майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном. При цьому учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи, я юридична особа не відповідає за зобов’язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. [8, ст.96]
Фізична особа – підприємець за Господарським і Цивільним кодексами України відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з господарською (підприємницькою) діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення Крім того, ч. 2 ст. 52 ЦК містить положення, відповідно до якого фізична особа – підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна. [6, с.17]
На підставі ч.1, 13 ст. 58 ГК слід також додати таку важну ознаку, як обов’язкову державну реєстрацію суб’єкта господарювання (крім філій та представництв – ч.17 ст.58). [5, с.155]
Частина 2 статті 55 ГК наводить неповну класифікація видів суб’єктів господарювання, що включає:
1) господарські організації. їх головна відмітна ознака, що поєднує в один вид суб’єктів господарювання, полягає у тому, що, незалежно від організаційно-правових форм (будь-які підприємства, господарські товариства, кооперативи, фермерські господарства, господарські об’єднання, органи господарського керівництва), усі вони є юридичними особами, тобто можуть бути самостійними (діяти від свого імені, під власну майнову відповідальність за зобов’язаннями, виступати позивачем і відповідачем у судах) учасниками товарно-грошового обороту;
2) фізичні особи (у тому числі громадяни України, іноземці, особи без громадянства). Головний критерій для їх легального функціонування в процесі господарювання – бути зареєстрованими як суб’єкт підприємництва в установленому законом порядку (тобто бути легітимізованими);
3) філії, представництва, інші (незалежно від назви) внутрішньоструктурні підрозділи господарських організацій – юридичних осіб, створювані останніми для здійснення господарської діяльності. [2, с.92]
Цю класифікацію можна умовно прив’язати до реєстрації суб’єкта: в першому випадку це юридична особа, в другому – фізична особа, третьому виду взагалі не потрібна реєстрація, бо він являє собою частини інших юридичних осіб.
Більш розгорнута класифікація видів суб’єктів господарського права наведена у наступному розділі.
1.2 Види суб’єктів господарського права
Основними видами суб’єктів господарювання відповідно до ГК (ст. 55 – 57, ст. 73, 74, 78, 80, 93, 113) є:
ü підприємства всіх форм власності, державні та комунальні унітарні підприємства, господарські товариства, підприємства колективної власності, приватні, та їх структурні підрозділи;
ü об’єднання підприємств (асоціації, трести, синдикати, концерни, корпорації, конгломерати та ін.);
ü органи державної влади і управління з управління економікою;
ü фінансово-кредитні установи (Національний банк, комерційні банки, ощадний банк);
ü посередницькі організації (біржі, брокерські контори, аудиторські кампанії);
ü фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність без створення підприємства. [9, с.10]
До суб’єктів господарювання ГК відносить як комерційні, так і не комерційні організації різноманітних організаційно-правових форм та форм власності. Комерційними є суб’єкти, що здійснюють господарську діяльність для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку. Господарська діяльність некомерційних організацій або взагалі не пов’язана з одержанням прибутку, або прибуток, одержуваний від такої діяльності, використовується лише для створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування. [10, с.52]
Суб’єкти господарського права надзвичайно різноманітні і тому їх поділяють на групи, за певними критеріями (ознаками).
За характером здійснюваної діяльності розрізняють:
ü суб’єкти господарського права, які безпосередньо здійснюють господарську діяльність (до них належать індивідуальні підприємці, підприємства, виробничі кооперативи, більшість господарських товариств, комерційні банки);
