Окрім вищезазначених основоположних принципів організації та функціонування державного механізму України, Конституція України містить й низку інших принципових положень, які мають безпосередній, або опосередкований вплив на організацію та діяльність органів державної влади: рівне право доступу до державної служби (ч. 2 ст. 38); позапартійність органів виконавчої та судової влади (ч. 3 ст. 37); відокремлення церкви і релігійних організацій від держави (ч. 3 ст. 35); право не виконувати явно злочинні накази та розпорядження (ч. 1 ст. 60); гласність діяльності Верховної Ради України та гласність судового процесу (ч. 1 ст. 84, п. 7 ч. 3 ст. 129); ієрархічність організації та діяльності органів виконавчої влади (ст. ст. 113, 118).
Закріплене статтею 38 Основного Закону України право громадян України на рівний доступ до державної служби повністю відповідає міжнародно-правовим стандартам в галузі прав людини, закріпленим Міжнародним пактом про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року. Цей принцип означає, що кожен громадянин України на загальних умовах рівності має право на зайняття будь-якої посади в органах державної влади відповідно до своїх здібностей та професійної підготовки.
Принцип позапартійності органів виконавчої та судової влади передбачає заборону на створення та діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади, та заборону для професійних суддів належати до політичних партій. Цей принци є складовою частиною основоположного конституційного принципу – державного суверенітету України, зокрема таких ознак державної влади як її верховенство та незалежність. Органи державної влади та їх посадові особи в своїй діяльності зобов’язані керуватися лише державними інтересами, закріпленими відповідними законодавчими актами, і не пов’язані жодними рішеннями політичних партій та інших громадських формувань.
Відокремленість церкви і релігійних організацій від держави є ознакою світського характеру Української держави та однією з визначальних ознак правової держави. В Україні гарантується релігійна багатоманітність і жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова. Органи державної влади у своїй діяльності не можуть надавати жодних переваг тій чи іншій релігійній течії чи конфесії.
Право не виконувати явно злочинні накази та розпорядження стосується усіх суб’єктів правовідносин, тобто і людини, і державних службовців. Незважаючи на чітку ієрархічність в організації органів державної влади та на обов’язковість актів та рішень вищестоящих органів та посадових осіб для нижчестоящих, вони не зобов’язані виконувати явно злочинні накази та розпорядження. При цьому слід зазначити, що явно злочинними є такі накази та розпорядження, злочинний характер яких ні в кого не викликає сумнівів, тобто є очевидним для кожної людини, незалежно від рівня її освіти та професійної підготовки. А під наказами та розпорядженнями в даному аспекті слід розуміти будь-які рішення та акти усіх державних інституцій.
Принцип гласності поширюється на діяльність практично усіх державних органів. Разом з тим, Конституція України закріпила цей принцип лише щодо діяльності Верховної Ради України та щодо судового процесу. Принцип гласності означає, що органи державної влади працюють гласно та відкрито, їхня діяльність широко висвітлюється засобами масової інформації, кожен громадянин має право ознайомитися з рішеннями та актами державних органів, а таємні рішення можуть прийматися лише у чітко визначених законодавством випадках і лише з метою забезпечення безпеки держави, громадського порядку та дотримання прав та свобод людини і громадянина.
Принцип ієрархічності в організації та діяльності органів державної виконавчої влади означає, що уся система державної виконавчої влади передбачає підпорядкованість нижчестоящих органів вищестоящим. Кабінет Міністрів України є вищим органом в системі органів виконавчої влади, на другому щаблі стоять міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Державну виконавчу владу на рівні областей здійснюють обласні, а на рівні районів – районні державні адміністрації. Місцеві державні адміністрації підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.
Достатньо суттєвий вплив на функціонування усього державного механізму України мають й законодавчо закріплені принципи, до яких слід віднести такі: обов’язковість для державних службовців рішень та актів, прийнятих вищестоящими державними органами в межах їх компетенції та відповідно до законодавчо встановлених повноважень; гласність у реалізації державної служби; поєднання єдиноначальності та колегіальності; відповідальність державних службовців за прийняті рішення та інші.
3. Система органів державної влади
Усі органи державної влади України в своїй сукупності складають єдину, цілісну та внутрішньо узгоджену систему, чим забезпечується ефективне функціонування державного механізму в цілому. В науці під системою розуміють не просто сукупність структурних елементів, а внутрішньо узгоджену, впорядковану та взаємодіючу їх сукупність. Системність в організації державної влади зумовлена як конституційними принципами, покладеними в її основу, так і функціями та завданнями державно-владної діяльності. Так, поділ державної влади на три гілки, одночасно передбачає й тісну співпрацю та взаємодію усіх державних інституцій, які діють не розрізнено, а спільно, скоординовано та взаємоузгоджено. А ефективне виконання функцій державно-владної діяльності, основними з яких є законодавче врегулювання суспільних відносин, забезпечення виконання прийнятих законів та розв’язання правових спорів, забезпечується узгодженою діяльністю органів законодавчої, виконавчої та судової влади.
Визначальне місце в системі органів державної влади України займає парламент – Верховна Рада України, яка, відповідно до Конституції України є єдиним органом законодавчої влади. За своєю внутрішньою структурою Верховна Рада України є однопалатним парламентом. За способом реалізації своїх функцій та повноважень український парламент є постійно діючим органом державної влади – народні депутати України працюють на постійній основі.
Особливість Верховної Ради України в державному механізмі України зумовлена наступними чинниками: а) Верховна Рада України є загальнонаціональним представницьким органом, що представляє інтереси усього Українського народу; б) український парламент обирається безпосередньо народом на основі демократичних принципів та з дотриманням демократичних процедур; в) саме Верховна Рада України від імені Українського народу прийняла Конституцію – Основний Закон України, який закріпив систему, структуру, повноваження усіх інших органів державної влади; г) окрім народу, лише Верховна Рада України наділена правом приймати закони – нормативно-правові акти, що мають найвищу після Конституції юридичну силу, і якими деталізується та конкретизується конституційно-правовий статус усіх інших державних інституцій; д) Верховна Рада України є колегіальним органом державної влади, до складу якого входять практично усі представлені в Україні політичні сили, а отже її рішення є своєрідним політичним компромісом; є) усі рішення парламенту приймаються на основі демократичних процедур, шляхом голосування, чим забезпечується врахування самих різноманітних соціальних інтересів.
Виходячи з вищевикладеного, місце та роль Верховної Ради України в системі державної влади можна виразити формулою "перша серед рівних". Адже незважаючи на те, що визначені статтею 6 Конституції України усі гілки державної влади є формально рівними та незалежними одна від одної, провідне місце в цій системі все ж належить парламенту нашої держави – Верховній Раді України. державний орган влада конституційний україна
Виконання прийнятих парламентом законів забезпечується узгодженою діяльністю системи органів виконавчої влади. Відповідно до Конституції України, вищим органом в системі органів виконавчої влади є уряд – Кабінет Міністрів України, який очолює усю систему державної виконавчої влади в Україні. Формування уряду здійснюється спільно Верховною Радою України та Президентом України. Другу після Кабінету Міністрів України сходинку в системі органів державної виконавчої влади України посідають міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, функціями яких є управління різними сферами державного життя. Ці державні органи забезпечують реалізацію законів, указів Президента України та інших нормативно-правових актів вищих органів державної влади України. Єдність системи органів виконавчої влади України зумовлена єдністю системи державної влади в цілому, розмежуванням функцій та повноважень між органами виконавчої влади різних рівнів, підпорядкованістю нижчестоящих органів вищестоящим та загальною спрямованістю їх діяльності на здійснення управлінських функцій держави.
Незалежною та самостійною системою органів державної влади є суди. Відповідно до Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно спеціалізованими державними органами – судами. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Конституційний Суд України визначається єдиним органом конституційної юрисдикції України, головним функціональним призначенням якого є вирішення питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України, а також здійснення офіційного тлумачення Конституції та законів України.
Система судів загальної України побудована на засадах територіальності та спеціалізації. Спеціалізованими судами є господарські та адміністративні суди. До системи судів загальної юрисдикції входять місцеві, апеляційні, вищі спеціалізовані (які, відповідно до закону України "Про судоустрій" є судами касаційної інстанції) суди. Найвищим органом в системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Важливе значення має конституційна заборона на утворення надзвичайних та особливих судів.
Особливе місце в системі органів державної влади займає інститут глави держави – Президента України. Формально Президент України не входить до жодної з передбачених Конституцією України гілок державної влади. Одночасно глава держави наділений достатньо широкими державно-владними повноваженнями, які забезпечують широкі можливості впливати на діяльність кожної з трьох гілок державної влади. Особливий правовий статус Президента України визначається також і порядком його обрання – він обирається безпосередньо громадянами України на вільних виборах, на основі принципів загального, рівного, прямого виборчого права, шляхом таємного голосування строком на п’ять років. Такий спосіб обрання Президента України в поєднанні з його суттєвими державно-владними повноваженнями зумовлюють належне виконання главою держави своїх головних функцій – представництво держави, гарантування державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав та свобод людини і громадянина.
Висновки
Конституцією України передбачено й низку інших державних органів, які не відносяться до жодної з трьох гілок державної влади. Так, розділ VII Основного Закону України, який має назву "Прокуратура", встановив, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається виконання окремих функцій держави: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян; нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Специфічне місце в системі органів державної влади також займають: Рахункова палата, на яку покладається функція здійснення від імені Верховної Ради України контролю за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, який здійснює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина; Вища рада юстиції, яка покликана забезпечити належний фаховий рівень суддівського корпусу України, здійснювати дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розглядати скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.
В цілому, система державних органів України відповідає загальновизнаним демократичним засадам організації державної влади, а в своїй сукупності усі державно-владні інституції забезпечують ефективну реалізацію функцій держави.
Список літератури
1. Погорілко В., Федоренко В. Поняття, види і структура конституційних норм // Право України. –2008. –№ 11.
2. Погорілко В., Федоренко В. Джерела конституційного права України: поняття, види і система // Право України. –2009. – № 3.
3. Поваляєва М. Інститути конституційного права України: поняття, ознаки та критерії розмежування // Право України. – 2007.– № 5.
4. Федоренко В.Л. Інститут конституційно-правових відносин в системі конституційного права України // Наук. Вісн. Чернів. університету.: Правознав.– 2005. Вип. 286.
5. Федоренко В. Поняття системи конституційного права України // Право України. – 2009. – № 7.
6. Федоренко В.Л. Теоретичні основи системи конституційного права України // Держава і право, вип.34.–2006.
7. Шаповал В. Суб’єкти конституційного права України: постановка проблем теоретичного визначення // Право України. –2007. –№ 8.
8. Шаповал В. Конституція як форма (джерело) конституційного права України (питання теорії) // Право України. – 2009. – № 6.
Размещено на
