Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення його організованою групою.
Згідно ч. 4 ст. 345, погроза вбивством щодо працівника правохоронного органу, а також щодо близьких його родичів, вчинена організованою групою у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків – карається позбавленням волі на строк від семи до чотирнадцять років.
Частина 1 ст. 359 КК передбачає кримінальну відповідальність за погрозу вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням чи пошкодженням майна загальнонебезпечним способом щодо службової особи чи її близьких, або щодо громадянина, який виконує громадський обов’язок.Така погроза застосовується винним з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує. Дане злочинне діяння карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.
Частина 1 ст. 377 передбачає кримінальну відповідальність за погрозу вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо судді, народного засідателя чи присяжного, а також щодо їх близьких родичів у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною зі здійсненням правосуддя. Вищесказане злочинне діяння карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
Особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності на підставі:
1) ЗУ « Про амністію»;
2) у зв’язку з дієвим каяттям – особа, яка вчинила злочин невеликої тяжкості звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину, відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду (ст. 45 КК);
3) у зв’язку з примиренням винного з потерпілим – звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася та відшкодувала завдані нею збитки та заподіяну нею шкоду (ст. 46 КК У);
4) у зв’язку із передачею особи на поруки – особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи, організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку (ст. 47 КК У);
5) у зв’язку зі зміною обстановки – особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною (ст.48 КК У);
6) у зв’язку з закінченням строку давності – особа звільняється від кримінальної відповідальності якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
- два роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
- три роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі;
- п’ять років – у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
- десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;
- п’ятнадцять років – у разі вчинення особою особливо тяжкого злочину (ст. 49 КК У).
Погрозу вбивством за ступенем тяжкості відносять до злочинів невеликої тяжкості (ст. 12 КК У), оскільки за неї передбачено покарання у виді обмеження волі на строк не більше двох років, проте, якщо злочин вчинено членом організованої групи – він буде класифікуватись як злочин середньої тяжкості, оскільки ч. 2 ст 129 передбачає за таке діяння покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років (ч. 2 ст. 12).
Висновок
Вивчаючи погрозу вбивством як злочин, я зрозуміла, що погроза вбивством – це виявлений особою ззовні намір позбавити іншу людину життя.
Погроза вбивством може бути вчинена словесно, письмово, за допомогою різного роду дій (жестів, міміки, демонстрації зброї тощо).
Дії такого характеру майже завжди супроводжуються демонстрацією або частковим застосуванням будь – яких знарядь та засобів (зброї у вигляді сокири, молотка, ручної гранати, мисливської рушниці, газового пістолета, кухонного ножа або ж іншого предмета чи речі навколишнього світу, якими можна завдати тілесні ушкодження) і практично у всіх випадках, погрозою затосувати фізичне насильство.
Погроза вбивством повинна бути конкретною і реальною. Конкретність погрози виражається у зверненні її до конкретної особи і висловленні особисто потерпілому або через третіх осіб. Реальність погрози визначається достатністю підстав для побоювання потерпілим її виконання.
Реальність погрози вбивством має встановлювати суд в кожному випадку з урахуванням певних обставин справи. При вирішенні цього питання слід враховувати як суб’єктивний критерій (сприйняття погрози її адресатом) так і об’єктивний (спосіб та інтенсивність її вираження, особу винного, характер стосунків між винним та потерпілим), оскільки більшість злочинів проти життя і здоров’я особи вчиняються за попередніх зв’язків між винним і потерпілим.
Розділ 11 КК України ст. 129 кваліфікує погрозу вбивством як злочин проти життя і здоров’я особи. Погроза вбивством має на меті вплинути на психічне здоров’я особи - зробити її життя дискомфортним, таким що піддається реальній небезпеці. Суспільно – небезпечні наслідки при погрозі вбивством як правило, виступають у вигляді психологічних, інколи психічних травм або захворювань, викликаних переживанням, страхом за своє життя або життя близьких, що проявляються у втраті апетиту, безсонні, звичного графіку праці та відпочинку, а ці фактори, у свою чергу стають причинами різних проявів розладу як психічного здоров’я.
Суспільно – небезпечні наслідки злочину, передбаченого ст. 129 КК України проявляються у вигляді шкоди на рівні порушень психічних і психологічних процесів адресата погрози (відчуття неспокою, тривога, стрес, депресія і т. д.). Наявність цих станів є підтвердженням того, що погроза сприйнята такою, яка могла бути приведена в дію.
Склад злочину:
Об’єкт злочину – здоров’я особи.
Об’єктивна сторона – суспільно небезпечне діяння –погроза вбивством та реальність її здійснення.
Суб’єкт злочину – загальний.
Суб’єктивна сторона - прямий умисел. Винний усвідомлює, що погрожує вбивством, що ця погроза здатна викликати у потерпілого побоювання за своє життя і бажає цього.
Злочин вважається закінченим з моменту сприйняття погрози потерпілим.
Погроза вбивством карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до 2 років (ч. 1 ст. 129 КК У).
Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення його членом організованої групи (ч. 2 ст. 129). Погроза вбивством, вчинена членом організованої групи карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.
Якщо погроза вбивством є ознакою об’єктивної сторони більш тяжкого злочину, вона не потребує окремої кваліфікації за ст. 129. Це може мати місце, зокрема, при зґвалтуванні (ст. 152), розбійницькому нападі(ст. 187), погрозі або насильстві щодо працівника правохоронного органу (ст. 345). В такому випадку судом призначається кримінальна відповідальність за сукупністю злочинів шляхом поглинення покарання менш суворого більш суворим або часткового складання призначених за окремі злочини покарань.
Cписок використаних джерел
Нормативна література:
1. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року зі змінами і доповненнями згідно із законом України « Про внесення змін і доповнень до Конституції України ». −Х. Весна, 2007. − 48с.
2. Кримінальний кодекс України. Коментар основних положень / Упоряд. В. А. Клименко. − К.: Літера ЛТД, 2007. − 288с.
Спеціальна література:
3. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник за ред. проф. М.І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. − 2-е вид., перероблене і допов. − К.: Юрінком Інтер 2005. −480с.
4. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник за ред. М. І Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. − 2- е вид., перероблене і доповнене, К.: Юрінком Інтер, 2008. − 554 с.
5. Ю. В. Александров, О. О. Дудоров, В. А. Клименко. Кримінальне право України: Особлива частина. − вид. 2-е, перероблене і допов. − К.: Атіка 2008. − 712с.
6. Кримінальне право України: Загальна частина / за ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка. − 3- тє вид., перероблене та допов. −К.: Юридична думка, 2004. − 352с.
7. Науково – практичний коментар Кримінального кодексу України. 4- те вид., перероблене і допов. За ред. М.І. Мельника, М. І. Хавронюка. − К.: Юридична думка, 2007. − 1184с.
8. Cамощенко И.В. Понятие и признаки угрози в уголовном праве: монография. − Х.: Издатель СПД ФЛ Вапнярчук Н. М., 2005. − 120с.
9. Архів Волочинського районного суду Хмельницької області. Кримінальна справа 1/ 151 від 29. 09. 2004.
10. Михлин А.С. Последствия приступления / М.: Юрид. лит., 1969. −104с.
11. Крылов А. А. Психология: учебник / под. ред. А. А. Крылова. −М.: ПБОЮЛ М.А. Захаров, 2001. − 584с.
12. Батиргареєва В.С. Кримінологічна характеристика та попередження розбоїв, поєднаних з проникненням у житло: Монографія. – Х.: "Одіссей", 2003. – 256 с.
13. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ « Перун», 2004. –1140с.
14. Зеленицкий В. С., Куркин Н. В. Обезпечения безопасности субьектов уголовного процесса. – Х.: КримАрт, 2000.
15. Карпенко Л.А. Психология: словарь. – 2-е изд. – М.:Политиздат, 1990.
