5) за зовнішньою формою виразу - на закони, укази, постанови, рішення, розпорядження, накази тощо.
Юридичні властивості нормативно-правових актів наступні:
вони є волевиявленням держави або всього народу, тобто приймаються тільки державними або іншими органами, які мають відповідні державно-владні правотворчі повноваження, і є їхнім одностороннім волевиявленням;
містять у собі правові норми;
мають зовнішню форму у вигляді письмового документу встановленої форми;
Юридична сила - це специфічна властивість нормативно-правових актів, яка відображає їхнє співвідношення і взаємозалежність за формальною обов'язковістю та визначається місцем правотворчого органу в апараті держави.
Головним критерієм поділу нормативно-правових актів є їхня юридична сила. Вони, відповідно, поділяються на:
закони
підзаконні нормативно-правові акти.
Отже, за юридичною силою нормативно-правові акти поділяються:
Законодавчі акти:
Конституція України - Основний Закон держави.
2. Закони прийняті на референдумі.
3. Нормативно-правові акти Верховної Ради України:
3. Закони України.
4. Підзаконні нормативно-правові акти.
5. Постанови В.Р. України.
6. Нормативно-правові акти Президента України - укази Президента України;
7. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України - постанови Кабінету Міністрів України;
8. Нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади - накази.
9. Нормативно-правові акти державних адміністрацій - розпорядження Голови адміністрації, накази керівників відділів і управлінь,
10. Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування - рішення відповідної ради, розпорядження сільського, селищного, міського голови, рішення виконавчого комітету відповідної ради.
Види нормативно-правових актів за сферою дії:
загальні;
спеціальні;
локальні.
Види нормативно-правових актів за характером волевиявлення:
акти встановлення норм права;
акти заміни норм права;
акти скасування норм права.
Види нормативно-правових актів за галузями законодавства:
цивільні;
кримінальні;
адміністративні;
кримінально-процесуальні;
адміністративно-процесуальні та ін.
Основні нормативно-правові акти за галузями законодавства іменуються галузевими кодексами (Цивільний кодекс. Кримінальний кодекс. Адміністративний кодекс. Кримінально-процесуальний кодекс. Адміністративно-процесуальний кодекс та ін).
Види правових актів за суб'єктами нормотворчості в Україні:
Верховна Рада України - закони і постанови,
Верховна Рада Автономної Республіки Крим - постанови (з питань, що носять нормативно-правовий характер) / рішення (з питань організаційно-розпорядчого характеру);
Президент України - укази (нормативні та ненормативні) розпорядження;
Кабінет Міністрів України - постанови І розпорядження;
керівники міністерств і відомств - нормативні накази, інструкції, розпорядження, положення, вказівки міністра;
Рада Міністрів Автономної Республіки Крим.
Нормативно-правові акти класифікуються також із змісту. Такий поділ певною мірою умовно. Умовність ця об'єктивно пояснюється лише тим, що ні переважають у всіх нормативно - правових актах містяться норми однорідної змісту. Є акти, містять норми лише однієї галузі прав (трудовое, сімейне, кримінальна законодавство). Але поруч із галузевими нормативними актами діють акти, мають комплексний характер.
Вони включають норми різних галузей права, обслуговуючих певну сферу життя. Господарська, торгова, військова, морське законодавство - приклади комплексних нормативно - правових актов
За обсягом і характером дії нормативно - правові акти поділяються:
на акти загального дії, що охоплюють усю сукупність відносин певного виду на даної территории;
на акти обмеженого дії - поширюються лише з частина території чи суворо певний контингент осіб, що є на даної территории;
на акти виняткового (надзвичайного) дії. Їх регулятивні можливості реалізуються лише за наступі виняткових обставин, куди розрахований акт (бойових дій, стихійних бедствий).
За основними суб'єктами державного правотвореня нормативно-правові акти можна підрозділити на акти законодавчої влади (закони); акти виконавчої (підзаконні акти); акти судової влади (юрисдикційні акти загального характера).
3. Закон та його ознаки. Види законів
Закон - це нормативно-правовий акт органу законодавчої влади держави або самого народу, який приймається та змінюється в особливому порядку, регламентує найважливіші суспільні відносини і має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів. Юридичні властивості закону:
він є нормативно-правовим актом органу законодавчої влади, тобто вищого представницького органу держави або самого народу. В Україні право приймати закони належить Верховній Раді України та безпосередньо народові шляхом проведення всенародного голосування (референдуму);
Закони встановлюються для регулювання найважливіших питань суспільного і державного життя. Зокрема ст.92 Конституції говорить, що виключно законами України визначаються:
1) права i свободи людини i громадянина, гарантії цих прав i свобод; основнi обов'язки громадянина; тощо.
він має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативних актів. Тобто акти всіх інших органів держави повинні відповідати закону і не суперечити йому, крім того, закон може бути скасований або змінений лише тим суб'єктом, який його встановлював;
для законів встановлюється особливий порядок їхнього прийняття і введення в дію, який закріплюється у конституції та інших спеціальних законах.
Закріплена в законах обов'язкова послідовність певних дій зі створення законів називається законодавчим процесом.
За значенням і місцем законів у системі законодавства вони поділяються на:
1. Конституція (закон законів).
Конституція України - Основний Закон України.
2. Конституційні закони - закони з питань, безпосередньо врегульованих Конституцією, які конкретизують її положення або вносять до неї зміни і приймаються в особливому порядку. Наприклад “Про громадянство", “Про загальний військовий обов'язок” та ін.
Приймаються відповідно до компетенції парламенту з питань не стосовним до предмета регулювання Конституцією й Конституційними законами.
В Україні є підстави серед конституційних законів розрізняти:
а) органічні (вносять зміни, доповнення в діючу Конституцію; включаються як органічна (невід'ємна) частина в текст Конституції; процедура їхнього прийняття аналогічна процедурі прийняття Конституції);
б) номінальні (їхній перелік, організаційна назва (про Кабінет Міністрів, про вибори Президента й т.п.) передбачені Конституцією; будучи свого роду продовженням Конституції їхнього положення в текст Конституції не включаються; їхнє основне завдання - конкретизація (деталізація) певних норм Конституції);
в) ординарні (на них є посилання в Конституції, але без визначення їхньої організаційної назви);
г) звичайні (прості, поточні) закони.
3. Звичайні або біжучі закони - нормативні акти, які приймаються на основі Конституції і визначають основи правового регулювання суспільних відносин у певній сфері (наприклад, Закон України „Про освіту” від 28.10.1998 р). Звичайні закони приймаються простою більшістю від конституційного складу ВР України.
4. Надзвичайні закони - нормативні акти тимчасового характеру, які приймаються за надзвичайних обставин і можуть призупиняти дію чинних у відповідній сфері законів (наприклад, для забезпечення безпеки громадян у разі катастрофи, епідемії тощо).
5. Допоміжні закони - нормативні акти, які затверджують, змінюють, зупиняють, скасовують, денонсують інші акти або мають допоміжне значення для їх застосування (Закон України „Про ратифікацію Протоколу до Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах" від 22 січня 1993 року” від 3 березня 1998 року).
Розглянемо інше судження про закон
Закон - нормативно-правовий акт представницького вищого органу державної влади (або громадянського суспільства /безпосередньо народу/), який регулює найважливіші питання суспільного життя, установлює права і обов'язки громадян, має вищу юридичну чинність і приймається з дотриманням особливої законодавчої процедури.
Характеристика закону як правового документа вищої юридичної чинності означає таке:
закон є незаперечним, тобто ніякий інший орган, крім законодавчого, не може його скасувати або змінити;
усі інші нормативні акти (державних органів, громадських організацій, комерційних корпорацій) перебувають "під" законом, є підзаконними. Вони грунтуються на законах і не суперечать їм.
Ознаки закону:
1. Акт точно визначених, вищих за статусом суб'єктів влади в державі, як правило, вищого представницького органу країни (в Україні - Верховна Рада) або громадянського суспільства (безпосередньо народу) (референдум);
2. Акт, що може бути лише нормативним за змістом (на відміну від акта застосування норм права і акта тлумачення норм права);
3. Завжди письмовий акт-документ, який закріплює норми права, що вводяться, або їх зміни, містить первинні, засадничі норми права, яких раніше в правовій системі не було, до того ж - норми з ключових, основних питань життя, встановлює права і обов'язки громадян;
4. Акт, що ухвалений у суворій відповідності з конституцією і раніше ухваленими законами і не потребує додаткового затвердження;
5. Акт, що може бути замінений, як правило, лише законом і перевірений на відповідність конституції лише Конституційним Судом;
6. Акт, що має вищу юридичну чинність, тобто акт найвищого юридичного "рангу"; всі інші акти повинні відповідати закону, ні в чому йому не суперечити;
7. Акт, ухвалений із дотриманням особливої законодавчої процедури, яка зветься законодавчим процесом.
Свої роль і місце в системі законодавства мають також закони, прийняті всеукраїнським референдумом, кодификационні закони, надзвичайні закони. В Україні чинність законів мають т. зв. Декрети Кабінету Міністрів України.
По суб'єктах видання:
Закони України (приймаються Верховною Радою України);
Закони колишнього СРСР.
Закони колишнього СРСР (як і підзаконні акти) застосовуються, якщо вони:
а) регулюють відносини, неурегульовані правом України;
б) не суперечать Конституції й законам України.
За суб'єктами законотворчості: Закони, що приймаються представницькими державними органами влади; іншими централь ними органами влади, які займаються правотворчістю на основі делегування їм правотворчих повноважень від представницьких органів; уповноваженими громадськими організаціями (муніципальними органами, профспілками тощо); спільними (державних органів та інших соціальних структур); народом України, прийняті на референдумі;
За предметом правового регулювання:
Конституційні (Закон України "Про вибори народних депутатів")
Адміністративні (Кодекс України про адміністративні правопорушення)
Цивільні (Цивільний кодекс України), кримінальні (Кримінальний кодекс України)
Екологічні (Закон України "Про охорону атмосферного повітря") тощо;
За терміном дії: постійні (Конституція України) і тимчасові (Тимчасовий регламент Верховної Ради України), надзвичайні - їх дія обмежена у часі і залежить від існування відповідних зазначених в цьому законі надзвичайних обставин;
За структурою: прості (Закон України "Про освіту"), кодифіковані (Житловий кодекс України, Основи законодавства України про культуру);
