Кодификація сприяє посиленню стабільності законодавства. Кодекси, що розробляються, представляють собою нові законодавчі акти, які заміняють закони, що діяли раніше, і акти, що регулюють те саме коло суспільних відносин. При всій широкості кола норм, що містяться в кодексі, він характеризується цілісністю, внутрішньою єдністю і власною системою. Кодифікаційні акти покликані бути основою законодавчої діяльності. На відміну від інкорпорації кодификація завжди має офіційний характер.
Інкорпорація - спосіб (форма) систематизації законодавства, який полягає у зовнішньому впорядкуванні (розташуванні в тому чи іншому порядку) вже наявних нормативних актів без зміни змісту норм права, які містяться в них.
Результатом інкорпорації є збірники, де нормативні акти розташовуються в хронологічному або алфавітному порядку, за предметною ознакою, з урахуванням юридичної чинності об'єднуваних актів тощо.
При інкорпорації нормативний акт опрацьовується: із нього викидаються положення, що втратили силу; включаються внесені до них зміни і доповнення; виключаються положення, що не містять норм права; викидаються відомості про осіб, які підписали нормативний акт.
Інкорпорація може бути:
офіційною - здійснюється від імені компетентних державних органів (наприклад, "Відомості Верховної Ради України") [4] ;
неофіційною - здійснюється видавництвами, науковими і навчальними закладами, практичними органами, окремими спеціалістами.
Позаяк в першому випадку збірники, що видаються, є офіційною формою опублікування і на них можна посилатися при розгляді юридичних питань, в другому вони мають лише довідково-інформаційний характер.
Найпоширеніші види інкорпорації:
хронологічна
систематична
спосіб (форма) систематизації, в який упорядкування нормативно-правових актів провадиться за часом їх опублікування і вступу в дію
спосіб (форма) систематизації, в який упорядкування нормативно-правових актів провадиться за предметною ознакою: за галузями права, їх інститутами, сферами державної діяльності
Консолідація - спосіб (форма) систематизації, який полягає в об'єднанні кількох нормативно-правових актів, що діють в одній і тій самій сфері суспільних відносин, в єдиний нормативно-правовий акт, як правило, без зміни змісту. Інакше: консолідація виражається в підготовці і прийнятті укрупнених актів на основі об'єднання норм розрізнених актів, виданих з одного питання.
Вона використовується там, де відсутня можливість кодифи-кації; є уніфікацією нормативних актів; усуває їх численність; позбавляє їх надмірної роздробленості; сприяє об'єднанню загальних положень поточної правотворчості в родинні групи; є проміжною ланкою між поточною правотворчістю і кодификацією.
Результатом консолідації нормативного матеріалу є видання Зводу законів. Історії законодавства відомий Звід законів Юсти-ніана. Є й вітчизняна практика їх створення: Збори місцевих законів західних губерній - в Україні XIX ст., Звід законів Російської Імперії в 16-ти томах, Звід законів СРСР. Звід законів видано у Російській Федерації, запланована його підготовка в Україні. Консолідовані акти в Україні доцільно підготувати з питань податкової, пенсійної, приватизаційної політики держави (до структури консолідованого акта, як правило, входять окремі однопрофільні статті, глави, параграфи, розташовані у певній послідовності).
Останнім часом консолідовані збірники законів набули популярності в країнах Заходу: Звід законів США, Зібрання федерального права ФРН та ін.
[1] Згідно з тлумаченням Конституційного Суду України від 9 липня 1998 г. поняття законодавства включає закони, міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою, а також постанови Верховної Ради, укази Президента, декрети і постанови Кабінету Міністрів, прийняті у межах їх повноважень і відповідно до Конституції і законів України. [2] Нагадуємо, що нормативне розпорядження - текст граматично і логічно завершених частин нормативного акта, в якому безпосередньо виражаються зміст і структура правових норм. [3] Термін "кодифікація" введений до наукового обігу І. Бентамом (XIX ст.). [4] Указом Президента України від 22 січня 1996 р. "Про видання актів законодавства України" визнано за необхідне видавати, починаючи з 1996 p., збірники актів законодавства України. Встановлено, що до збірників актів законодавства України вносяться закони, постанови Верховної Ради, укази і розпорядження Президента, постанови Кабінету Міністрів України, що мають нормативний характер; нормативні акти міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, що підлягають державної реєстрації. Офіційне видання збірників актів законодавства покладено на Міністерство юстиції України.
Висновок
Отже, як висновок варто зазначити, що не менш важливе питання зв'язане з визначенням нормативно правового акта. Чому нормативно-правовий акт, а не просто нормативний акт, чи правовий акт? Тут існує дуже тонке розходження, що і виділяє теорія права.
Справа в тім, що поряд з нормами права (соціальними правилами поведінки), що втілює, містить нормативно-правовий акт, існують і норми, що не мають правового характеру і значення, однак вони також утілені, закріплені в письмовій і іншій документальній формі. Наприклад, в інструкціях, у яких визначаються правила звертання з електротехнікою, з побутовими приладами (праскою, електроплитою і т.д.). Ці акти також є нормативними, але не правовими, вони містять технічні, але не правові норми. Існують і змішані акти, наприклад, державні стандарти. У них, з одного боку, містяться визначені технічні вимоги до якості продукції, з іншого боку - установлюється, що порушення цих вимог суворо забороняється, веде до відповідальність за законом.
Слід також зазначити, що не можна нормативно-правовий акт позначати просто як правовий акт. І тут існує тонке розходження, винятково важливе для юридичної практики. Це розходження стає зрозумілим з такого приклада. Правовим буде акт, що містить як правові норми (правила поведінки), так, наприклад, і вказівка про застосування мір відповідальності до конкретного адресата цих правил, якщо він їх порушив. Наприклад, наказ керівника установи про накладення дисциплінарного стягнення на порушника встановлених у цій установі правил внутрішнього трудового розпорядку (за запізнення на роботу, прогул, інші порушення трудової дисципліни) є правовим актом, тому що має правове значення - Цей наказ є правовим, але не утримуючої норми права, актом. Цей другий вид правового акта позначається як правозастосовчий, а не як право утримуючий. Він також правовий, але не нормативно-правовий акт.
Оскільки зберігається практична потреба враховувати реальне розходження між право утримуючими, правозастосовчими і правореалізуючими актами, остільки для розглянутого джерела права зберігається необхідність його позначення як нормативно-правового акта.
Нормативно правовий акт впливає на всі сторони життя будь-якого суспільства. Завдяки йому регулюються багато соціально-економічних, політичних, трудових, сімейних і інших правовідносин.
Поняття нормативно-правовий акт як - джерело права охоплює усе велике різноманіття правових норм, що регулюють різноманітні і незліченні - соціальні зв'язки в суспільстві. Теоретикам права довелося чимало потрудитися, щоб класифікувати нормативно-правові акти, знайти чіткі критерії цієї класифікації, зробити її зручної для наукового і, головне, практичного вживання.
Список використаної літератури
Нормативно-правова література:
1. Конституція України. - К., 1996. Зі змінами і доповненнями від 8.12.2004.
2. Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 // Зібрання постанов і розпоряджень Уряду України. - 1993. - № 1.
3. Положення про підготовку проектів постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 08.07.1993 // Зібрання постанов і розпоряджень Уряду України. - 1993. - № 12.
4. Указ Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10.06.1997 // Офіційний вісник України. - 1997. - № 22.
5. Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої: Указ Президента України від 03.10.1992 // БНАМіВ України. - 1995. - № 1; Офіційний вісник України. - 1998. - “ 20.
6. Положення про порядок роботи з законопроектами та іншими документами, що вносяться Президентом на розгляд Верховної Ради України: Указ Президента України від 30.03.1995 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 5.
7. Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності: Указ Президента України від 10.06.1997 // Офіційний вісник України. - 1997. - № 24.
8. Про Єдиний державний реєстр нормативних актів: Указ Президента України від 30.12.1997 // Офіційний вісник України. - 1998. - № 20.
9. Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади: Указ Президента України від 09.02.1999 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 6.
10. Порядок проведення державної реєстрації відомчих нормативних актів та включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів у міністерстві
Основна література:
11. Богінич О.Л. Проблеми реалізації підзаконних актів // Правова держава. - К., 1996. - №7.
12. Копейчиков В.В. Загальна теорія держави і права. - К.: “Юрінком", 1998.
13. Котюк В.О. Теорія права. - К., 1996.
14. Нечитайленко А.А. Основы теории права. - Харьков. 1999.
15. Общая теория права и государства / Под редакцией В.В. Лазарева. - М.: Юристъ, 2000.
16. Рабинович П.М. Основи загальної теорії держави та права. - К. 1994.
17. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. - Харків: Консум, 2001.
18. Загальна теорія держави і права. Академічний курс у 2-х томах. Відп. ред. проф. М.Н. Марченко. - Том 2. Теорія права. - М.: Видавництво "Зеркало", 1998.
19. Теорія держави та права / За редакцією академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора В.В. Копєйчикова. - К.: Юрінком, 2002. - 368 с.
20. Алексеев С.С. Право: азбука - теория - философия: Опыт комплексного исследования. - М.: “Статут", 1999. - 712 с.
21. Конституція України (з офіційним тлумаченням Конституційного Суду України) / Відповід. редакт. Канд. Юрид. Наук С.Б. Чехович. - К.: Ліра-К, 2005. - 96 с.
Додаткова література:
22. Лисенкова О. Законодавство України: необхідне нормативне визначення поняття // Право України. - 1999. - № 11.
23. Назаренко Є. Закон у системі нормативних актів України // Право України. - 1995. - № 12.
24. Панов М.І., Воронов М.П. До проекту закону України “Про нормативно-правові акти” // Академія правових наук України. Вісник. 1995. № 4.
25. Шаповал В. Верховенство закону як принцип Конституції України // Право України. - 1999. - № 1.
26. юстиції України: Наказ Міністра юстиції України від 26.11.1997 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 50.
Інтернет-ресурс:
27. #"#">www.portal. rada.gov.ua
29. #"#" target="_blank">www.liga.net
30. #"#" target="_blank">www.lawukraine.com
