(5) в організації робочих місць, створенні найкращих умов праці, полегшення і оздоровлення умов праці;
(6) у постійному вивченні і проведенні ефективної виховальної роботи у трудовому колективі, розвитку у працівників належного і відповідального відношення до праці.
НОП покликана оптимізувати різні напрямки судової діяльності.
1.1 Організація підбору, розстановки, підготовки і підвищення кваліфікації суддів та інших працівників судів
Збереження в судах досвідчених кадрів, підвищення їх зацікавленості в роботі пов’язано з вирішенням таких кадрових проблем, як знання і чітке уявлення про те, де, коли, на якій ділянці роботи, який саме працівник може бути використаний з найбільшою ефективністю; хто і в який момент має бути зарахований в резерв для висунення на нову посаду, коли і як переміщений по службі.
Удосконалення роботи з кадрами вимагає наукового підходу до висунення вимог щодо них. Окрім загальної оцінки ділових якостей працівників при укомплектуванні судів кадрами мають бути враховані фактори, які встановлюють їх придатність до конкретної професійної праці та кваліфікації працівників. Оцінка складності праці при вивченні професійної придатності кандидатів на відповідні судові посади проводиться з урахуванням таких обставин:
(а) змісту роботи, обсягу і складності завдань обробки управлінської інформації;
(б) ступнею самостійності виконанню робіт і характеру додаткової відповідальності;
(в) масштабів і складності організаційних і управлінських функцій.
До факторів, які визначають кваліфікацію працівників судів, належать відомості: про рівень знань (спеціальної освіти); про стаж роботи по спеціальності (для керівників – також стаж роботи на керівних посадах); про наявність і рівень організаційних якостей і навичок (для керівників).
1.2 Розподіл форм праці
Вимагає вирізнення різних видів діяльності, у якому кожний із працівників виконує певну визначену частину від загального обсягу праці. Під розподілом праці в раціонально зорганізованому апараті, у тому числі в судах, розуміється чітке розмежування завдань і функцій між його структурними підрозділами і посадових обов’язків між працівниками. Функціональний розподіл праці знаходить своє відображення у структурі судів (президія, палати (колегії), відділи апарату суду). При цьому кожний підрозділ апарату має виконувати певне завдання.
Розподіл форм праці здійснюється на основі чинного законодавства, норм праці, посадових інструкцій працівників апарату суду, наказів голови суду. Цей розподіл має відповідати такій меті: з одного боку – навантаження на усіх працівників суду на протязі робочого дня (місяця, року) за умови нормальної напруженості праці, а з іншого – максимально відповідати кваліфікації виконавця.
Працівники апарату судів в залежності від їх місця в процесі підготовки, ухвалення і реалізації рішень поділяються на:
(а) керівників (голови судів, їх заступники, голови судових колегій, палат, президій, пленумів судів, керівник апарату суду);
(б) суддів;
(в) спеціалістів (консультанти, помічники, секретарі судового засідання, судові розпорядники);
(г) технічні працівники (діловоди, друкарки, оператори комп’ютерного набору, експедитори, архіваріуси, бібліотекарі);
(д) обслуговуючий персонал (завідувач господарством, прибиральниці, водій, двірники, робітники з обслуговування будівлі, чергові, комендант).
Основоположний принцип наукового розподілу праці полягає у недопущенні завантаження працівників роботами або операціями, які за складністю можуть бути виконані менш кваліфікованими працівниками (тобто суддя на повинен підміняти технічного працівника, а голова суду – суддю).
При вирішенні розподілу праці в судах слід мати на увазі, що застосування НОП і удосконалення розподілу праці службовців суду по-перше, має засновуватися на вимогах закону про судоустрій і процесуального закону і по-друге, вимагає, щоб судді бути зайняті лише питаннями, які дійсно належать до їх компетенції.
1.3 Нормування праці в суді
Нормування праці – це спосіб регламентації трудових процесів за часом і засіб вивчення з цією метою витрат робочого часу на виконання певних операцій; встановлення показників, які дозволяють визначити обсяг роботи і необхідну кількість категорій працівників. Спробу виробити розрахунки норм часу, необхідного для розгляду справ загальними судами першої інстанції, було зроблено робочою групою з розробки норм навантаження в Державній судовій адміністрації України на підставі звітів місцевих судів. Результати дослідження було погоджено рішенням Ради суддів України на виконання ст. 126 Закону “Про судоустрій України” № 30 (серпень 2005 р.). Так, нормативами встановлено, що судді для розгляду середньої справи про крадіжку необхідно 10,3, хуліганство – 9,8, злочину в сфері службової діяльності, у тому числі одержання, давання, провокація хабара – 16,5, справи із сімейних правовідносин – 3,0, справи з житлових правовідносин – 13,9, спори про право власності – 9,2, оскарження дій слідчих органів – 3,3 години.
1.4 Раціональна організація використання робочого часу і досягнень сучасної техніки
Ефективність праці значною мірою залежить від системи і методів праці службовців апарату суду при виконанні ними покладених на них функцій, робіт, операцій.
Відомо, що різні виконавці навіть одного підрозділу апарату суду по-різному здійснюють аналогічні функції. Неоднаковою може бути послідовність виконання окремих елементів цієї виробничої операції, трудові прийоми, дії можуть бути більш менш раціональними, мати різну тривалість. Найбільш раціональним є метод праці, який забезпечує мінімальні витрати часу на виконання завданої роботи і водночас не визиває передчасну стомленість виконавців.
Раціоналізація прийомів і методів праці можлива на основі ретельного вивчення методів виконання окремих елементів роботи різними працівниками, відбір найкращих способів і формування на цій основі нового прогресивного метода з метою його поширення серед працівників, зайнятих виконанням цього виду праці. Відповідно завданням НОП є вироблення найбільш раціональних прийомів праці апарату суду, які забезпечують його ефективне функціонування з мінімальними витратами робочого часу і зусиль обслуговуючого персоналу.
Раціональні витрати робочого часу досягається завдяки науково обґрунтованій розробці послідовності трудових операцій, введенням типових прийомів їх здійснення і використання типової документації, усуненням відволікаючих виконавців факторів, забезпечення засобами оргтехніки, утворенням умов для економії трудових витрат.
Незалежно від змісту і складності того чи іншого завдання, які отримують працівники, порядок його виконання складається із таких етапів:
(1) формулювання завдання і доведення його до виконавців;
(2) вивчення питання, яке складає предмет завдання шляхом збору, обробки і аналізу необхідної для цього інформації;
(3) підготовки проекту документу у відповідності зі змістом завдання; (4) погодження і затвердження документу.
1.5 Покращення умов праці і підвищення культури організації праці
Умови праці пов’язані з факторами соціально-економічного, техніко-організаційного і природно-правового характеру. Організаційні заходи з покращення праці повинні бути спрямовані на підвищення працездатності працівників і збереження їх здоров’я шляхом утворення належних соціально-побутових умов, встановлення правильного режиму праці і відпочинку, підвищення загальної культури праці. Рівень праці в роботі апарату – показник зрілості колективу та його членів.
Поняття культури праці складається із сукупності ознак, які характеризують умови, в якій здійснюється трудовий процес і поведінка людини в процесі трудової діяльності, його здатність працювати. Ці фактори є взаємопов’язаними, адже умови праці впливає на поведінку людей, а поведінка – на стан роботи. Умови праці визначаються: рівнем організації; методами техніки управління; стилем керівництва.
Культура праці кожного працівника суду при виконанні ним посадових обов’язків вимагає: компетентність; організованість, здатність працювати по раніше затвердженому графіку в межах розпорядку дня без перенапруження; здатність раціонально використовувати робочий час, науково-технічні засоби; творчу активність, відповідальність за справу; ділові якості, здатність зосередитися на вирішенні найбільш важливих, позачергових завдань; дотримання морально-етичних і правових норм у взаємовідносинах працівників.
1.6 Вивчення стану організації праці як метод підготовки і введення НОП
Аналіз особливостей змісту праці і структури витрат робочого часу спрямовано на:
(1) виявлення недоліків в організації праці;
(2) з’ясування резервів підвищення його ефективності.
Відомості, отримані в результаті досліджень змісту і структури витрат робочого часу, дозволяє аналізувати існуючу організацію праці і на підставі цього розробляти пропозиції щодо удосконалення її стану.
Наведені завдання НОП мають втілюватися як на локальному (кожного окремого суду), так і на загальнодержавному рівні (шляхом розробки і впровадження відповідних програм). На локальному рівні відповідно до постанову спільного засідання Президії Верховного Суду України, президії Ради суддів України і колегії Державної судової адміністрації України від 12.03.2003 р. № 17 персональну відповідальність за належну організацію роботи суду і своєчасний розгляд справ несуть голови судів. На державному рівні цими питаннями мають опікуватися вищі органи суддівського самоврядування, вищі судові органи, Державна судова адміністрація України як орган виконавчої влади, покликаний здійснювати організаційне забезпечення суддів. При чому як головам судів, так і іншим посадовцям слід чітко дотримуватися принципу незалежності суддів і невтручання у процес вирішення юридично значущих справ під приводом організаційних питань. Слід мати на увазі, що відносно голови судів і судді не знаходяться у відносинах адміністративного підпорядкування, голова суду є першим серед рівних у суддівському колективі. Щодо посадовців і працівників апарату суду, то голова суду в даному випадку наділений усіма владно-розпорядчими повноваженнями, його накази і розпорядження є обов’язковими для виконання.
2. Основні тенденцій наукової організації роботи суду
Серед основних тенденцій наукової організації роботи суду на даному етапі розвитку судової влади можна відзначити:
1). Модернізація судової влади. Державна судова адміністрація України з метою поширення передового досвіду із застосування набутих знань на практиці, формування високої правосвідомості, відповідальності та запровадження вдосконалених організаційних форм здійснення судочинства 12.12.2003 р. затвердила перелік місцевих судів України, на базі яких утворюються модельні суди. Згодом такі суди було утворено в усіх регіонах України (у м. Харків – це Комінтернівський районний суд).
Основними завданнями для перетворення цих судів у модельні стали: (1) часткова перебудова та реконструкція приміщень судів;
(2) запровадження спеціалізації суддів;
(3) удосконалення організаційної структури суду з тим, щоби звільнити голову суду й суддів від виконання невластивих для них функцій;
(4) створення належних умов для роботи суддів і службовців апарату суду; (5) забезпечення судів комп’ютерною та іншою технікою, проведення змін в організації діловодства.
Майже в усіх модельних судах запроваджено такі принципи: розподіл функцій між структурними підрозділами та посадовцями за сферами діяльності; розподіл справ за категоріями (спеціалізація) між суддями і вивільнення їх від не процесуальної діяльності; застосування сучасних інформаційних технологій.
