Народний депутат є членом Верховної Ради і має усі права, що забезпечують його участь у діяльності парламенту. Він несе відповідальність перед Верховною Радою, виконує її доручення і доручення її органів.[8]
Депутат має право ухвального голосу щодо всіх питань, що розглядаються на засіданнях Верховної Ради та її органів, до складу яких його обрано. Кожен депутат має один голос. Якщо депутат не є членом якогось органу Верховної Ради, він може взяти участь у його роботі з правом дорадчого голосу.
Народний депутат має право:
ü обирати і бути обраним на посади Голови Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України;
ü обирати і бути обраним до органів Верховної Ради України;
ü пропонувати питання для розгляду Верховної Радою України або її органами;
ü законодавчої ініціативи (яке реалізується у формі внесення до Верховної Ради України законопроекту, проекту постанови чи іншої законодавчої пропозиції);
ü звертатися із депутатськими запитами, вимагати відповіді на них;
ü брати участь у дебатах, ставити запитання доповідачам, головуючому на засіданні;
ü виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій і з мотивів голосування;
ü висловлювати свою думку щодо кожного питання, яке розглядається на засіданні;
ü висловлювати думку щодо кандидатів, які обираються чи призначаються на посади, звільняються з посад Верховною Радою України, а також щодо яких Верховна Рада України надає згоду на призначення і звільнення з посад;
ü порушувати питання про заміну головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України;
ü порушувати питання про довіру складу органів, утворених Верховною Радою України, а також посадовим особам, яких обрано, призначено на посади або щодо призначення на посади яких Верховною Радою України надано згоду у випадках, передбачених Конституцією України;
ü порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ, організацій, розміщених на території України, щодо яких є дані про порушення ними законодавства України, про створення з цією метою тимчасових слідчих комісій;
ü передавати для внесення до протоколу і стенографічного бюлетеня засідання текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропозиції і зауваження з питань, що розглядаються Верховною Радою України;
ü об’єднуватися в депутатські фракції та групи.
Обов’язки народного депутата у Верховної Раді України:
ü дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси виборців та держави;
ü додержуватися вимог Конституції України, Закону “Про статус народного депутата України”, закону про регламент Верховної Ради України та інших законів України, додержуватися присяги народного депутата України;
ü бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано;
ü особисто брати участь у голосуванні з питань, що розглядаються Верховною Радою України та її органами;
ü виконувати доручення Верховної Ради України, відповідного комітету, депутатської фракції (групи), тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, до складу яких його обрано;
ü інформувати Верховну Раду України та її органи, до складу яких його обрано, про виконання доручень Верховної Ради України та її органів;
ü додержуватись вимог трудової дисципліни та норм депутатської етики;
ü завчасно повідомляти про неможливість бути присутнім на засіданні Верховної Ради України чи її органів керівників цих органів;
ü використовувати депутатські бланки лише для офіційних запитів, звернень та листів, які підписуються ним власноручно;
Організація роботи комітетів, комісій та депутатських груп ( фракцій) Верховної Ради.
Повноваження комітетів визначаються Конституцією України та законами, а їх завдання і компетенція — Положеннями про відповідні комітети, що затверджуються Верховною Радою, її Регламентом та іншими актами.
Порядок організації роботи комітетів Верховної Ради закріплюється Законом України «Про комітети Верховної Ради України». [3]
Основною формою роботи комітетів є їх засідання. Вони правомочні приймати рішення, якщо на них присутня більш як половина депутатів затвердженого складу. Засідання проводяться відкрито і гласно. Вони можуть висвітлюватися засобами масової інформації, а за згодою простої більшості комітету може здійснюватися звукозапис, кіно- та відео зйомка, трансляція по радіо і телебаченню та шляхом іншого висвітлення засобами масової інформації. За рішенням простої більшості членів комітету може проводитися закрите засідання. На закритому засіданні, крім членів комітету, можуть бути присутні запрошені особи.
За рішеннями комітетів на їх засіданнях можуть проводитися слухання з питань, що належать до їхньої компетенції. Метою слухань є одержання всебічної інформації щодо питань, які розглядаються, їх вивчення і обговорення. Слухання протоколюються і стенографуються, підсумкові документи за їх результатами не складаються. Інформацію, одержану під час слухань, використовують для прийняття рішень комітетів. За результатами обговорення того чи іншого питання на засіданнях комітетів приймаються рішення, рекомендації, висновки. Для їх прийняття необхідно, щоб проголосувала більшість членів комітету. Голосування може бути відкрите, поіменне чи закрите. Рішення приймаються з питань, що стосуються організації роботи комітетів. Після обговорення питань приймають рекомендації,що готуються на розгляд Верховної Ради України і вносяться особами та органами, які мають право законодавчої ініціативи, а також щодо контрольної діяльності комітетів. Висновки приймаються щодо законопроектів і проектів інших актів, внесених на розгляд Верховної Ради України суб'єктами, які мають право законодавчої ініціативи, а також щодо кандидатур, які пропонуються для обрання, призначення чи затвердження Верховною Радою України або призначення яких відповідно до постанов Верховної Ради України погоджується з комітетами, крім випадків, визначених Законом або Регламентом Верховної Ради України.
Роботу комітетів організують їх голови. [9]
Верховна Рада може створювати, коли визнає за необхідне, тимчасові спеціальні комісії для розробки, попереднього розгляду, доопрацювання проектів законів та інших актів Верховної Ради, для вивчення чи дослідження питань, віднесених до її компетенції (крім контрольних, ревізійних і слідчих комісій, які створюються і діють відповідно до інших статей Регламенту). Тимчасова спеціальна комісія завжди є головною комісією з питання, Для підготовки якого її створено. Питання про створення тимчасової спеціальної комісії включається окремим пунктом до порядку денного сесії Верховної Ради, якщо інше не встановлено Регламентом.
Тимчасова спеціальна комісія діє відповідно до порядку, встановленого для комітетів Верховної Ради.
Таким чином, Конституція, закони і Регламент Верховної Ради України закріплюють порядок організації і діяльності комітетів і комісій, використання ними організаційно-правових форм і методів.
Депутатські фракції у Верховній Раді утворюються виключно депутатами на основі політичних партій та блоків політичних партій. Депутатські фракції утворюються за умови, що до складу кожної з фракцій входить не менш як 14 народних депутатів України. Вони не можуть формуватися для захисту приватних, комерційних, місцевих, професійних чи релігійних інтересів. Принципи функціонування депутатської групи (фракції) не можуть порушувати імперативного характеру депутатського мандата. Порядок їх роботи, умови вступу до них депутата, його виходу чи виключення з будь-якої фракції визначаються самою депутатською групою (фракцією).
Депутатські групи (фракції) проводять свої засідання відкрито і гласно. За рішенням депутатської групи (фракції) може бути проведено закрите засідання.
У процесі роботи Верховної Ради виникає необхідність у погодженні значної кількості різних питань. З цією метою уповноважені представники депутатських груп і фракцій (від кожної по одному) утворюють Погоджувальну раду депутатських груп (фракцій), яка є органом дорадчого, погоджувального характеру. У разі потреби Погоджувальна рада депутатських груп чи фракцій вносить пропозиції з питань порядку денного, про раціональну організацію і планування роботи Верховної Ради та її органів, сприяє узгодженню позицій депутатів у разі виникнення спірних питань у роботі Верховної Ради та її органів. Вона збирається на засідання за своєю ініціативою або за пропозицією Голови Верховної Ради, його заступників, Президії сесії, обраного Верховною Радою головуючого для окремого засідання. Засідання Погоджувальної ради проводяться лише відкрито і гласно. Вона не приймає рішень, обов'язкових для виконання.
Висновки
З проголошенням незалежності в Україні докорінно змінено організацію державної влади, виникли інститути, властиві суверенній, правовій державі. Біля витоків процесу державотворення стояла Верховна Рада України. З кожним роком свого існування Верховна Рада вдосконалює свою організацію та правову діяльність. З кожним скликанням відбувається збільшення якісних характеристик складу депутатського корпусу. Помітно поліпшилось організаційне, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності законодавчого органу. Законодавча діяльність набула нових ознак і якостей – стала більш систематизованою, послідовною та плановою.
На сьогоднішній день парламенти є рушійним фактором демократичного розвитку держав і гарантією проти диктатури. Організація влади на засадах парламентаризму надає можливість залучити до участі в управлінні державою найбільш підготовлених до цього представників народу. Парламенти діють від імені народу, виражають його волю та інтереси.
На відміну від органів виконавчої і судової влади, органи законодавчої влади приймають свої рішення відкрито, публічно. І хоча не можна не визнати, що й парламенти припускаються помилок, але ж безсумнівним є те, що без парламентів, без парламентаризму існування демократії неможливе.
Розвиток сучасного українського парламентаризму здійснюється у руслі загальносвітових процесів і тенденцій. Одночасно йому притаманні й певні національні особливості, які зумовлено не тільки специфікою сучасних соціально-економічних процесів і державного устрою України, але й історичними передумовами та традиціями становлення парламентаризм в нашій державі.
В даній роботі були розглянуті у загальних рисах функції та принципи роботи парламенту та розкрито саме організацію роботи Голови ВРУ, народного депутата, депутатських фракцій, комісій та комітетів Верховної Ради України.
Як підсумок, відмічу, що Верховна Рада України - український парламент – є єдиним органом, який належить до законодавчої гілки державної влади в нашій державі. Його конституційний склад становлять 450 депутатів, які обираються на загальних, рівних, прямих виборах строком на чотири роки. Кожен депутат незалежно від того, як він був обраний, представляє у парламенті народ України в цілому, а не лише виборців свого округу чи прихильників його політичної партії. Верховна Рада України працює сесійно. Це означає, що робочий рік парламенту поділений на два періоди (сесії), розмежовані так званими "парламентськими канікулами". У свою чергу, сесії поділяються на періоди, протягом яких відбуваються пленарні засідання парламенту, на яких Верховна Рада України обговорює різноманітні питання і приймає відповідні рішення, депутати працюють у парламентських комітетах та у виборчих округах.
Список використаних джерел
1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.
2. Закон України. Про статус народного депутата України від 17.10.1992 (із змінами) // Відомості Верховної Ради
3. Закон України. Про комітети Верховної Ради України від 04.04.1995 (із змінами) // Відомості Верховної Ради України.
4. Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.1997
5. Регламент Верховної Ради від 18.11.2010// Відомості Верховної Ради України
6. Журавський В.С., Серьогін В.О., Ярмиш О.М. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.:Концерн „Видавничий дім „Ін Юре”, 2003.
7. Косинський В. Законодавчий процес та процедура, їх основні стадії та етапи. //Право України, 1999, № 6
8. Конституційне право України- За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.Н. Тодики
9. Основи конституційного права України / За ред. акад. АПрН України, професора В. В. Копєйчикова — К.: Юрінком, 1997
