Забороняється віднесення до державної таємниці будь-яких відомостей, якщо цим будуть звужуватися зміст і обсяг конституційних прав та свобод людини і громадянина, завдаватиметься шкода здоров'ю та безпеці населення.
Не відноситься до державної таємниці інформація:
- про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту;
- про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян;
- про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;
- про факти порушень прав і свобод людини і громадянина;
- про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб;
- інша інформація, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
4. Поняття допуску та доступу до державної таємниці
Спеціальний порядок допуску та доступу громадян до державної таємниці є складовою частиною комплексу заходів спрямованих на запобігання витоку секретної інформації. Існування такого порядку обумовлюється необхідністю вивчення та обмеження кола осіб, діяльність яких буде пов'язана з державною таємницею. Порядок надання, переоформлення та скасування громадянам допуску до державної таємниці передбачений ст. 22-29 Закону України "Про державну таємницю" і встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Допуск до державної таємниці — оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації. Доступ до державної таємниці — надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.
Залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці:
форма 1 — для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно";
форма 2 — для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно";
форма 3 — для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно",
а також такі терміни дії допусків:
для форми 1 — 5 років;
для форми 2 — 10 років;
для форми 3 — 15 років.
Допуск до державної таємниці зі ступенями секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно" надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання, наказом чи письмовим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, де працює, перебуває на службі чи навчається громадянин.
У окремих випадках, які визначаються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, за погодженням із Службою безпеки України громадянам України віком від 16 років може надаватися допуск до державної таємниці із ступенями секретності "цілком таємно" та "таємно", а віком від 17 років — також до державної таємниці із ступенем секретності "особливої важливості".
Відповідно до статті 27 Закону України "Про державну таємницю" доступ до державної таємниці надається дієздатним громадянам України, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання.
Рішення про надання доступу до конкретної секретної інформації та її матеріальних носіїв приймають у формі наказу або письмового розпорядження керівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, в яких виконуються роботи, пов'язані з державною таємницею, або зберігаються матеріальні носії секретної інформації Відмова надати громадянинові України доступ до конкретної секретної інформації та її матеріальних носіїв можлива лише у разі відсутності підстав, передбачених вище.
Президентові України, Голові Верховної Ради України, Прем'єр-міністрові України, Голові Верховного Суду України, Голові Конституційного Суду України, Генеральному прокурору України, Голові Служби безпеки України доступ до державної таємниці усіх ступенів секретності надається за посадою після взяття ними письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці.
Іноземцям та особам без громадянства доступ до державної таємниці надається у виняткових випадках на підставі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або письмового розпорядження Президента України з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки України на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України.
5. Повноваження органів, що забезпечують охорону державної таємниці відповідно до законодавства України
Стаття 5 Закону України "Про державну таємницю" визначає компетенцію органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб у сфері охорони державної таємниці. Всі суб'єкти забезпечення охорони державної таємниці діють виключно в межах повноважень, визначених Конституцією України, законами та іншими нормативно-правовими актами України.
Розглянемо повноваження Верховної Ради України, Президента України, Ради національної безпеки і оборони України та Кабінету Міністрів України у сфері охорони державної таємниці.
Провідну роль у сфері охорони державної таємниці відіграє Верховна Рада України, яка є єдиним органом законодавчої влади нашої держави. її повноваження закріплені в статті 85 Конституції України та статті 4 Закону України "Про державну таємницю". До її повноважень у сфері охорони державної таємниці належить:
- визначення державної політики щодо державної таємниці як складової засад внутрішньої та зовнішньої політики;
- прийняття законодавчих актів, які забезпечують функціонування системи охорони державної таємниці, обмежують права і свободи людини і громадянина у зазначеній сфері ;
- ухвалення законодавчих актів, що визначають правовий статус органів, які забезпечують охорону державної таємниці;
- ратифікація міжнародних договорів про взаємний захист секретної інформації; визначення правопорушень у сфері охорони державної таємниці та встановлення відповідальності, яка настає за їх вчинення: кримінальна, адміністративна, дисциплінарна;
- здійснення нагляду та контролю за забезпеченням охорони державної таємниці через спеціально утворені парламентські структури;
Президент України як глава держави відповідно до статті 106 Конституції України та Закону України "Про державну таємницю":
- забезпечує національну безпеку України, здійснює керівництво у сферах національної безпеки і оборони;
- підписує закони, прийняті Верховною Радою України та має право вето щодо прийнятих законів з наступним поверненням їх на повторний розгляд;
- на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження з питань охорони державної таємниці, які є обов'язковими до виконання на території України;
- утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;
- покладає виконання функцій державних експертів з питань таємниць на посадових осіб органів державної влади (ст. 9 Закону України "Про державну таємницю");
- може встановлювати більш тривалі строки дії рішень державних експертів з питань таємниць про віднесення інформації до державної таємниці (ст. 13 Закону України "Про державну таємницю");
- дозволяє надавати доступ до державної таємниці іноземцям та особам без громадянства шляхом видання письмового розпорядження, а передавати секретну інформацію іноземній державі чи міжнародній організації - письмового мотивованого розпорядження, з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки України на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України (статті 27, 32 Закону України "Про державну таємницю");
- встановлює порядок технічного та криптографічного захисту секретної інформації (ст. 35 Закону України "Про державну таємницю").
Координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України є Рада національної безпеки і оборони України (РНБО України), яка координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою РНБО України є Президент України, який формує персональний склад РНБО України. До складу РНБО України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. У засіданнях РНБО України може брати участь Голова Верховної Ради України. Рішення РНБО України вводяться в дію указами Президента України. Функції та повноваження РНБО України визначаються Законом України "Про Раду національної безпеки і оборони України". На РНБО України покладено такі функції:
- внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;
- координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час.
Важливу роль у забезпеченні охорони державної таємниці відіграє вищий орган у системі виконавчої влади - Кабінет Міністрів України. Уряд України розробляє та вживає безпосередніх заходів щодо охорони державної таємниці. До його повноважень відповідно до статті 116 Конституції України та чинного законодавства належить:
- забезпечення реалізації державної політики щодо державної таємниці;
- забезпечення виконання законів України шляхом визначення порядку здійснення загальнодержавних заходів охорони державної таємниці;
- встановлення порядку функціонування загальної системи охорони державної таємниці (визначення напрямів та форм взаємодії між окремими центральними органами виконавчої влади, між підприємствами, установами й організаціями, діяльність яких пов'язана з державною таємницею та органами Служби безпеки України).
Міністерство внутрішніх справ України бере участь у здійсненні заходів з організації охорони й оборони внутрішніми військами та Державною службою охорони МВС України (за договорами та згідно з переліком, затвердженим КМ України) об'єктів, діяльність яких пов'язана з державною таємницею. Підрозділи у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб органів внутрішніх справ беруть участь у визначенні фактичної обізнаності у відомостях, що становлять державну таємницю, осіб, які порушили клопотання про виїзд на постійне проживання за кордон.
Міністерство закордонних справ України бере участь у підготовці міжнародних договорів України про взаємну охорону (захист) секретної інформації, координує дії щодо розміщення дипломатичних представництв іноземних держав.
Міністерство юстиції України здійснює експертну оцінку та реєстрацію нормативно-правових актів з питань охорони державної таємниці.
Міністерство транспорту та зв'язку України здійснює регулювання у сфері фельд'єгерського і спеціального поштового зв'язку.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25
