У Великобританії є інші спеціальні комітети, зокрема, так звані, сесійні комітети, вони щорічно створюються на початку кожної сесії. Серед них у першу чергу слід назвати комітети з питань процедури і парламентських привілеїв. У парламенті Фінляндії спеціальні комісії займаються підготовкою питань порядку денного надзвичайних сесій.
У двопалатних парламентах існує практика створення об’єднаних, спільних комітетів на паритетних, рівних засадах представництва обох палат. У деяких парламентах функціонують постійні об’єднані комітети (США, Швейцарія). Компетенція об’єднаних комітетів різна.
Комиітети Конгреса США: існують комітети в кожній з палат та одночасно 4 об’єднані. Це об’єднаний видавничий комітет, з питань бібліотеки конгресу. З податків, економічний. Також для інаугурації президента створюється об’єднаний комітет з церемонії інаугурації.
2. Контроль за дiяльнiстю виконавчої гiлки влади. Все частiше у демократичних країнах, що розвиваються (Бразилiя, Коста-Рiка, Парагвай тощо) парламентськi комiтети, подiбно до вiдповiдних комiтетiв Конгресу США, починають вiдiгравати дуже важливу роль у здiйсненнi контролю за дiяльнiстю виконавчої влади. В парламентах різних країн контрольні повноваження можуть бути надзвичайно різноманітними. Це залежить від ролі, яку відіграє парламент певної країни у системі державного управління.
Для виконання контрольних функцій парламент повинен мати доступ до необхідних джерел інформації. Конституції та закони країн розвиненої демократії надають парламентам різноманітні засоби для здійснення їх контрольних функцій: положення про письмові звіти урядових установ перед парламентом, можливість виклику державних чиновників до комітетів для надання свідчень, депутатський запит, щорічний звіт уряду тощо.
Органи виконавчої влади, як правило, не зацікавлені у наданні вичерпної інформації парламенту. Тому, скажімо, в комітетах Конгресу США дедалі частіше використовуються письмові свідчення урядовців під присягою. Це значно прискорює процес розслідувань.
Закони країни також мають передбачати норми відповідальності свідків за відмову надати інформацію або за надання неправдивої інформації. У багатьох країнах такі норми відсутні. Чітко ця процедура відпрацьована у США. Там свідок за надання неправдивої інформації може бути притягнутий до відповідальності за неповагу до невід'ємного права Конгресу на отримання інформації.
3. Громадська просвiта i сприяння причетностi громадськостi до законотворчої дiяльностi: У багатьох сучасних законодавчих органах робота комiтетiв є важливим засобом поліпшення розумiння громадськістю зрослої складностi державної полiтики.
4. Арена керованої боротьби: Багато проблем, якими займаються комiтети, є надзвичайно неоднозначними. За таких обставин комiтет слугує обмеженою (у порiвняннi iз законодавчим органом у цiлому) ареною, на якiй розгортаються часом надзвичайно бурхливi суперечки з питань державної полiтики.
Якої-небудь формули або ж найлiпшого способу побудови системи парламентських комiтетiв не iснує. Реальнiсть полягає у тому, що системи комiтетiв навiть тих законодавчих органiв, де вони надзвичайно ефективнi i впливовi, iстотно вiдрiзняються. Вiдмiнностi iснують як мiж країнами, так i в серединi парламентiв стосовно кiлькостi й розмiрiв, а також функцiй та дiяльностi комiтетiв.
Наприклад, у Нацiональних зборах Коста-Рiки (що так само є однопалатним парламентом) iснує по сутi три абсолютно рiзнi типи комiтетiв - тi, що мають право фактично ухвалювати закони або вносити до них змiни у певних технiчних дiлянках незалежно вiд їхнього розгляду законодавчим органом у цiлому; iншi, що виконують звичну роль, обговорюючи, формулюючи i пропонуючи законопроекти на розгляд всього парламенту; i деякi комiтети, якi не мають права вносити законопроекти, а лише виконують контрольнi функцiї i вважаються одними з найвпливовiших комiтетiв костарiканських Нацiональних зборiв.
Iншi законодавчi органи мають як тимчасовi, так постiйнi комiтети, в той час як деякi мають лише постiйнi комiтети. Деякi парламенти мають небагато комiтетiв (12-15), iншi - значно бiльше (30+), i жоден, здається, не вирiшив проблеми часткового дублювання юрисдикцiї, хоча вони й розумiють, що вона може виникнути, i тому розробляють норми спiвпрацi мiж комiтетами.
Близько 90% законопроектів, схвалених комітетами конгресу США, приймаються "без боротьби і фактично без поправок". З іншого боку, діє в Палаті представників Комітет правил може залишити законопроект без руху, "внести до нього будь-які зміни, скласти новий білль натомість почуте постійним комітетом".
Доречно відзначити, що у Конгресі США комітети мають широкі повноваження з приводу вирішення долі законопроекту. Комітети наділені правом вилучити законопроект із законодавчого процесу і просто здати його до архіву, якщо він, на думку членів комітету, не містить цінних пропозицій. Перешкодою цьому може бути лише механізм, передбачений регламентом Палати, за допомогою якого конгресмени можуть примусити комітет опрацювати законопроект й винести його на розгляд. Така процедура надто обтяжлива й громіздка і має успіх дуже рідко.
Процедура слухань детально описана у Постійних правилах Сенату США, де комітети відіграють першорядне становище у законодавчому процесі. Антиподами є парламенти Великобританії, Данії. Наприклад, і якщо ми розглянемо процедуру проведення слухань у комітетах парламенту Канади, що наслідують слабку систему комітетів Великобританії, то характерним буде те, що законопроекти потрапляють до комітетів для вивчення тільки після ухвалення на пленарному засіданні і комітет жорстко обмежений попереднім рішенням Палати. Тому комітети відіграють другорядну роль у законодавчому процесі, не маючи реальної можливості впливати на долю і законопроекту.
Що стосується однопалатних парламентів, то попередній розгляд законопроектів комітетами передбачений у законодавчому процесі Ізраїлю; також практики дотримуються і Риксдаг Швеції, і Асамблея Республіки у Португалії.
Законодавство США, на відміну від українського, закріплює повну свободу дій комітетів стосовно проведення слухань. Правило XXVI Постійних правил Сенату закріплює право комітету "проводити такі слухання, засідати і здійснювати свою діяльність у такий час і у таких місцях у період сесії, між сесіями і засіданнями.., повісткою чи іншим чином викликати тих свідків або вимагати представлення тієї кореспонденції, документів, книг, а також приймати під присягою такі показання свідків і здійснювати такі витрати (у розмірі 10 000 доларів на кожний комітет), які вважатиме необхідними сам комітет".
Згідно із законодавством, слухання щодо певного заходу можуть провадитися саме в підкомітетах, де відбувається початкове опрацювання законопроекту. Якщо законопроект дуже важливий, слухання можуть відбуватися у комітеті, який відразу приступає до редакційної роботи.
Слухання у США, як правило, проводяться відкрито. І велику роль у забезпеченні цієї відкритості відіграє телебачення. Два кабельні канали транслюють засідання комітетів і підкомітетів у "живому" ефірі 24 години на добу; ті слухання у комітетах і підкомітетах, котрі, як вважається, будуть цікавими для глядачів, транслюються й іншими каналами. Випадки проведення слухань "за закритими дверима" теж передбачені регламентами палат Конгресу США. Так, наприклад, у Сенаті закриті засідання відбуваються за необхідності збереження в таємниці інформації, яка стосується сфери державної безпеки; інформації, яка може завдати шкоду честі і гідності особи; даних, що містять комерційну таємницю, і т. д..
Наскільки важливими є слухання у комітетах парламенту, говорить той факт, що у США питаннями організації і проведення слухань, за Постійними правилами Конгресу, займаються декілька служб: Дослідницька служба Конгресу, Головна служба обліку, Бюджетний відділ Конгресу, а також неурядові організації, фахівці університетів, дослідницьких інститутів, юридичні фірми, профспілки та окремі громадяни. Комітети мають право залучати до проведення слухань позаштатних співробітників, консультантів, працівників Консультативного відділу з питань законодавства, інтернів та добровольців.
Комітети у Сполучених Штатах мають право викликати свідків і вимагати представлення необхідної документації. За відмову відповідати на питання членів комітету викликані на слухання особи можуть бути оштрафовані на суму до 1000 доларів або піддані тюремному ув'язненню на строк до одного року.
Практика обов'язкової участі уряду на слуханнях комітету по законопроектах є характерною рисою роботи комісій палат Федерального Зібрання Швейцарії. Так, обов'язковою умовою проведення слухань є постійна участь представників федерального уряду і, як наслідок, значний вплив уряду на роботу комітетів і на законопроекти. Таке положення закріплено в Конституції Швейцарії.
Цікаво, що за законодавством Франції комітети можуть вносити поправки до заслуханих законопроектів, однак жодна поправка не зможе потрапити на пленарне засідання Національних зборів без попереднього схвалення Кабінетом Міністрів.
3. Характеристика діяльності комітетів Верховної Ради України
Основною організаційною формою роботи парламентських комітетів є засідання, які є правомочними, якщо на них присутні більше половини від затвердженого Верховною Радою України складу її членів. Засідання комітетів проводяться відкрито і гласно, крім випадків, коли за рішенням комітету проводиться закрите засідання. Засідання скликає голова комітету відповідно до затвердженого плану на двотижневий термін роботи комітету за дорученням Верховної Ради України або за власною ініціативою. Голова комітету зобов'язаний скликати засідання, якщо на цьому наполягає не менше третини членів комітету. Спільні засідання комітетів скликаються за ініціативою відповідних комітетів або за дорученням Верховної Ради України.
За результатами обговорення питань на засіданнях комітетів більшістю голосів приймаються рішення з питань, то стосуються організації роботи комітетів; рекомендації щодо контрольної діяльності комітетів; висновки по законопроектах і кандидатурах, що пропонуються для обрання, призначення або затвердження Верховною Радою України. Рекомендації комітетів підлягають обов'язковому розгляду органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та об'єднань громадян, підприємствами, установами і організаціями. Про результати розгляду та вжиті заходи комітети повідомляються у встановлений ними строк. Спільні засідання комітетів проводяться за їхньою ініціативою або за дорученням Верховної Ради України.
За звичайних обставин перший і третій тижні кожного календарного місяця впродовж сесії відводяться для пленарних засідань Верховної Ради, другий - для роботи в комітетах, тимчасових спеціальних комісіях і тимчасових слідчих комісіях, депутатських фракціях, четвертий - для роботи народних депутатів з виборцями. Друга половина середи відводиться для роботи народних депутатів у комітетах, тимчасових спеціальних комісіях та тимчасових слідчих комісіях, депутатських фракціях.
Стаття 11 закону
„Про комітети Верховної Ради України” закріплює такі функції комітетів:
1. Законопроектну (розробка проектів законів, інших актів ВРУ; попередній
розгляд та підготовка висновків і пропозицій щодо законопроектів, внесених
суб`єктами законодавчої ініціативи на розгляд ВРУ; доопрацювання за дорученням
ВРУ окремих законопроектів за наслідками розгляду їх у першому та наступних
читаннях (за винятком прийнятих ВРУ актів у цілому); попередній розгляд та
підготовка висновків і пропозицій щодо проектів загальнодержавних програм розвитку
тощо).
2. Організаційну (планування своєї роботи; проведення збору та аналізу інформації
з питань, що належать до повноважень комітетів, організація слухань із цих
питань, у т.ч. на засіданнях ВРУ; попереднє обговорення відповідно до предметів
їх відання кандидатур посадових осіб, яких згідно з Конституцією України
обирає, призначає, затверджує ВРУ або надає згоду на їхнє призначення, участь у
формуванні порядку денного пленарних засідань ВРУ; прийняття рішень, надання висновків,
рекомендацій, роз`яснень; розгляд звернень, що надійшли до комітету тощо).
3. Контрольну (аналіз практики застосування законодавчих актів у діяльності
державних органів, їх посадових осіб з питань, віднесених до предметів відання
комітетів, підготовці та поданні відповідних висновків та рекомендацій на розгляд
ВРУ; участь за дорученням ВРУ у проведенні "Дня Уряду України";
контроль за виконанням Держбюджету України в частині, що віднесена до предметів
їх відання, для забезпечення доцільності, економності та ефективності використання
державних коштів у порядку, встановленому законом; організація та підготовка за
дорученням ВРУ парламентських та комітетських слухань; підготовка та подання на
розгляд ВРУ запитів до Президента України від комітету; взаємодія з Рахунковою
палатою та Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини; направлення матеріалів
для відповідного реагування в межах, установлених законом, органам ВРУ,
державним органам, їх посадовим особам).
