Обговорення матеріалів нерозкритого злочину ділиться на два етапи:
· на першому етапі учасники обговорення висловлюються відносно нових версій і напрямів роботи по нерозкритих злочинах. Всі пропозиції ретельно фіксуються групою оцінки. Обговорення, зауваження, критика внесених пропозицій на цьому етапі не допускаються. Головна мета - виявити погляди і пропозиції кожного з учасників обговорення;
· на другому етапі зафіксовані висновки та пропозиції оцінюються і розглядаються членами групи оцінки з позицій їх реальності та цінності. При цьому послідовно й уважно аналізуються всі пропозиції, відбирається те краще і цінне, що може бути використано для розробки нового плану розкриття та розслідування злочину.
При колективному плануванні розслідування по нерозкритих злочинах потрібно використовувати також метод експертних оцінок. Група експертів повинна комплектуватись з урахуванням професійного і наукового досвіду учасників. У її склад включаються, зокрема, особи, що володіють науковими знаннями в області теорії оперативно-розшукової діяльності, організації і управління, криміналістики, а також ті, хто має великий практичний досвід роботи в слідчих, експертних підрозділах та оперативних підрозділах.
Перед експертами можуть бути поставлені наступні задачі:
· дослідити всі слідчі й оперативні матеріали з метою оцінки змісту та методики проведеної роботи по нерозкритих злочинах минулих років;
· сформулювати науково обгрунтовані версії по всіх вивчених справах про нерозкриті злочини та дати пропозиції про напрями проведення подальших слідчих і оперативно-розшукових заходів;
· підготувати управлінські та планові документи, які могли б бути використані в практичній роботі по розкриттю цих злочинів.
З метою вирішення поставлених задач кожний експерт спочатку індивідуально вивчає всі слідчі й оперативно-розшукові матеріали, що знаходяться в кримінальних і оперативно-розшукових справах про нерозкриті злочини. Потім з участю всіх експертів проводиться дискусія, в ході якої обговорюються виявлені проблемні питання, і лише після того приймається єдине рішення. Індивідуальне вивчення матеріалів і колективні дискусії здійснюються для того, щоб зрозуміти та пояснити той або інший слід, речовий доказ, обставину злочину, встановити наявність або відсутність зв'язків між окремими фактами.[25, с.46-47].
Експерти не тільки вивчають письмові документи, але й зустрічаються з працівниками слідства та дізнання, які безпосередньо брали участь у проведенні первинних слідчих і розшукових дій по розкриттю даних злочинів.
Комплексне дослідження матеріалів кримінальних справ і обставин вчинених злочинів, як правило, дозволяє зробити висновки і підготувати пропозиції, які важливі для подальшого розкриття аналогічних злочинів, перебудувати організаційні системи з метою запобігання новим злочинним діянням.
2.3 Аналітична робота слідчого у справах про нерозкриті злочини минулих років.
Кримінальна справа по нерозкритому злочину містить розрізнені, суперечливі відомості, які слідчому необхідно ретельно вивчити та критично оцінити. Саме тому робота в справах про злочини минулих років повинна починатися саме з аналізу матеріалів справи. Це сприяє правильній організації подальшої діяльності, і, зокрема, розв'язанню питання про доцільність відновлення досудового слідства з метою проведення додаткових процесуальних дій по усуненню недоліків попереднього розслідування та встановленню особи, що вчинила злочин.
Успіх розслідування у справі про нерозкритий злочин багато в чому залежить від правильної оцінки й умілого використання вже зібраного доказового матеріалу та оперативно-розшукової інформації.
Мета аналізу матеріалів, що є у справі про нерозкритий злочин, полягає:
· у дослідженні й оцінці доказів, зібраних в ході первинного розслідування;
· у дослідженні й оцінці наявних оперативно-розшукових даних;
· в оцінці всіх даних у їх сукупності (з урахуванням нових відомостей, отриманих вже після зупинення справи);
· у встановленні недоліків розслідування та визначенні можливостей їх виправлення;
· у визначенні конкретних задач по подальшій роботі в зупиненій провадженням справі.
Суб'єктами аналізу можуть бути:
· слідчий, який зупинив провадження в справі, але зобов'язаний продовжити роботу по встановленню особи, що підлягає притягненню в якості обвинуваченого;
· інший слідчий, якому спеціально поручається робота по зупиненій справі;
· оперативний працівник, що здійснює оперативно-розшукову діяльність по розкриттю даного злочину в порядку виконання своїх службових обов'язків (у тому числі й за дорученням слідчого в порядку ст. 114 КПК України);
· інший оперативний працівник, який вивчає зупинену справу у зв’язку з діяльністю по розкриттю інших аналогічних злочинів;
· начальник слідчого відділу в порядку здійснення повноважень, передбачених ст. 114-1 КПК України;
· прокурор в порядку здійснення нагляду за виконанням законів при провадженні дізнання та досудового слідства.
Об'єктами вивчення повинні бути:
· зупинена провадженням кримінальна справа з усіма приєднаними до неї речовими доказами та додатками (наприклад, матеріалами звуко-, відеозапису провадження слідчих дій), планами розслідування;
· оперативно-розшукові матеріали, що відносяться до даного злочину;
· матеріали інших кримінальних справ про злочини, які аналогічні за способом їх вчинення (як нерозкриті, так і розкриті).
Також потрібно по зупиненій справі проаналізувати зміни оперативної обстановки, які відбулись з моменту вчинення злочину. Це часом дозволяє зробити висновки про коло осіб, серед яких потрібно шукати злочинця, про найбільш ефективні шляхи пошуку, заходи щодо запобігання аналогічним злочинам тощо.
Об'єктами вивчення повинні бути узагальнення інформації про аналогічні нерозкриті злочини (наприклад, прикмети запідозрених осіб, які отримані за допомогою криміналістичних обліків та інших інформаційно-пошукових систем тощо).
Необхідно ретельно вивчати всі скарги, заяви, анонімні листи й інші повідомлення громадян і організацій, які можуть мати відношення до справи про нерозкритий злочин, оскільки вказані документи разом з матеріалами їх перевірки нерідко можуть зберігатися окремо.
Методи, що застосовуються в процесі аналізу матеріалів зупиненої справи, аналогічні приватним методам пізнання істини, які застосовуються в процесі доказування (збиранні, перевірці та оцінці доказів).
Однак необхідно зазначити, що при аналізі матеріалів справи про нерозкритий злочин цей процес набуває специфічних особливостей:
· обсяг матеріалів та інформації, що досліджуються й оцінюється, значно більший, ніж на первинному етапі розслідування;
· повнота інформації, що оцінюється, відносно велика, але не може бути визнана достатньою - процес доказування не завершений, а лише тимчасово припинений (немає достатніх даних про винність певної особи у вчиненні злочину, про пом'якшуючі й обтяжуючі обставини - оскільки їх неможливо встановити при відсутності винної особи тощо);
· змістом аналізу також є переоцінка зібраних матеріалів з урахуванням нових фактичних даних, і на цій основі - пошук нових шляхів по встановленню істини;
· основна мета такого аналізу – вичленення наявної інформації, яка відноситься до особи злочинця або може в майбутньому допомогти її встановити. Інші обставини, що входять в предмет доказування по цій справі, мають менше значення, оскільки їх встановлення не обов’язково буде сприяти вирішенню основної на даному етапі задачі: встановленню особи, що підлягає притягненню в якості обвинуваченого;
· в роботі по зупиненій справі встановлення відносності конкретних фактичних даних має набагато більше значення, ніж їх допустимість як доказів;
· з процесуальної сторони, специфіка аналізу полягає у вирішенні питання про достатність підстав для відновлення провадження в справі та активізації роботи по розкриттю та розслідуванню злочину.
Аналізуючи зібрані по справі докази з точки зору їх відносності й допустимості, наявності та характеру зв'язків між ними, визначення шляхів використання зібраних відомостей для встановлення істини, потрібно звертати увагу на наступні обставини, які підлягають встановленню та доказуванню:
·своєчасність порушення кримінальної справи;
·повноту і якість первинного етапу розслідування;
·повноту й обгрунтованість побудованих версій;
·якість перевірки версій, у тому числі за допомогою оперативно-розшукових заходів;
·повноту вивчення особи потерпілого;
·повноту виявлення обставин, які характеризують спосіб вчинення злочину;
·причини й умови, що сприяли вчиненню злочину;
·всі відомості про особу підозрюваного (обвинуваченого, підсудного), якщо такий був;
·своєчасність, повноту та якість подальших слідчих дій;
·повноту встановлення у справі інших (окрім особи винного) обставин, що входять в предмет доказування, відповідно до вимог ст. 64 КПК України.
Аналіз доцільно почати з вивчення документа, в якому в стислому вигляді підсумовуються основні результати розслідування - постанови про зупинення досудового слідства. Ознайомившись, таким чином, з фабулою події, потрібно повернутись до початку розслідування і встановити, ким, коли і кому було повідомлено про злочин, коли і яким органом порушено кримінальну справу. Якщо до порушення справи проводилася перевірка заяви або повідомлення, то чи необхідна вона була, протягом якого часу проводилася та які її результати.[28 с.47].
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12
