Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення. Конкретний розмір прожиткового мінімуму щороку затверджується Верховною Радою [44].
Прожитковий мінімум застосовується для:
загальної оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм;
встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог
Конституції України та законів України;
визначення права на призначення соціальної допомоги;
визначення державних соціальних гарантій і стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших;
встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
Система та класифікація соціальних стандартів та нормативів
1. За характером задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються на:
§ нормативи споживання - розміри споживання в натуральному виразі за певний проміжок часу (за рік, за місяць, за день) продуктів харчування, непродовольчих товарів поточного споживання та деяких видів послуг;
§ нормативи забезпечення - визначена кількість наявних в особистому споживанні предметів довгострокового користування, а також забезпечення певної території мережею закладів охорони здоров'я, освіти, підприємств, установ, організацій соціально-культурного, побутового, транспортного обслуговування та житлово-комунальних послуг;
§ нормативи доходу - розмір особистого доходу громадянина або сім'ї, який гарантує їм достатній рівень задоволення потреб, що обраховується на основі визначення вартісної величини набору нормативів споживання та забезпечення.
2. За рівнем задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються на:
§ нормативи раціонального споживання - рівень, що гарантує оптимальне задоволення потреб;
§ нормативи мінімального споживання - соціально прийнятний рівень споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг виходячи з соціальних або фізіологічних потреб;
§ статистичні нормативи - нормативи, що визначаються на основі показників фактичного споживання або забезпеченості для всього населення чи його окремих соціально-демографічних груп [29].
3. За сферою застосування соціальні стандарти та нормативи поділяють на:
§ Державні соціальні стандарти у сфері доходів населення
встановлюються з метою визначення розмірів державних соціальних гарантій у сфері оплати праці, виплат за обов'язковим державним соціальним страхуванням, права на отримання інших видів соціальних виплат і державної соціальної допомоги та їх розмірів, а також визначення пріоритетності напрямів державної соціальної політики.
§ Державні соціальні нормативи у сфері соціального обслуговування
встановлюються для визначення розмірів державних гарантій соціальної підтримки інвалідів, осіб похилого віку, дітей, які залишилися без піклування батьків, та інших осіб, які потребують соціальної підтримки:
1. перелік послуг, які надаються закладами соціального обслуговування і фінансуються за рахунок державного та місцевих бюджетів і соціальних фондів;
2. норми соціального обслуговування пенсіонерів, інвалідів та дітей, які перебувають на утриманні держави;
3. норми харчування та забезпечення непродовольчими товарами у державних і комунальних закладах соціального обслуговування.
§ Державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування
1. гранична норма оплати послуг з утримання житла, житлово-комунальних послуг залежно від отримуваного доходу;
2. соціальна норма житла та нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії малозабезпеченим громадянам;
3. показники якості надання житлово-комунальних послуг.
§ Державні соціальні нормативи у сфері транспортного обслуговування та зв'язку включають:
1. норми забезпечення транспортом загального користування;
2. показники якості транспортного обслуговування;
3. норми забезпеченості населення послугами зв'язку.
§ Державні соціальні нормативи у сфері охорони здоров'я включають
1. перелік та обсяг гарантованого рівня медичної допомоги громадянам у державних і комунальних закладах охорони здоров'я;
2. нормативи надання медичної допомоги, що включають обсяг діагностичних, лікувальних та профілактичних процедур;
3. показники якості надання медичної допомоги;
4. нормативи пільгового забезпечення окремих категорій населення лікарськими засобами та іншими спеціальними засобами;
5. нормативи забезпечення стаціонарною медичною допомогою;
6. нормативи забезпечення медикаментами державних і комунальних закладів охорони здоров'я;
7. нормативи санаторно-курортного забезпечення;
8. нормативи забезпечення харчуванням у державних і комунальних закладах охорони здоров'я.
§ Державні соціальні нормативи у сфері забезпечення навчальними закладами
1. перелік та обсяг послуг, що надаються державними і комунальними закладами дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти;
2. нормативи граничного наповнювання класів, груп та співвідношення вихованців, учнів, студентів і педагогічних працівників у навчальних закладах;
3. норми матеріального забезпечення навчальних закладів та додаткових видів соціального матеріального забезпечення учнів.
§ Державні соціальні нормативи у сфері обслуговування закладами культури
1. перелік та обсяг безоплатних послуг, які надаються населенню закладами, підприємствами, організаціями та установами культури;
2. показники якості надання населенню послуг закладами, підприємствами, організаціями та установами культури;
3. нормативи забезпечення населення закладами, підприємствами, організаціями та установами культури
§ Державні соціальні нормативи у сфері обслуговування закладами фізичної
культури та спорту
1. перелік та обсяг безоплатних послуг, які надаються населенню закладами фізичної культури, спорту, а також дитячо-юнацькими спортивними школами;
2. нормативи забезпечення населення закладами фізичної культури та спорту.
§ Державні соціальні нормативи у сфері побутового обслуговування, торгівлі та громадського харчування
1. нормативи забезпечення населення побутовими послугами;
2. показники якості надання побутових послуг;
3. нормативи забезпечення торговельною площею та місцями у закладах громадського харчування;
4. показники якості та безпеки товарів і послуг підприємств громадського харчування [60].
Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.
До числа основних державних соціальних гарантій включаються:
мінімальний розмір заробітної плати;
мінімальний розмір пенсії за віком;
неоподатковуваний мінімум доходів громадян;
розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.
Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Основні державні соціальні гарантії визначаються виключно законом.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Органи місцевого самоврядування при розробці та реалізації місцевих соціально-економічних програм можуть передбачати додаткові соціальні гарантії за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо:
рівня життя населення, що постраждало внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;
рівнів оплати праці працівників різної кваліфікації в установах та організаціях, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів;
стипендій учням професійно-технічних та студентам вищих державних навчальних закладів;
індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін;
надання гарантованих обсягів соціально-культурного, житлово-комунального, транспортного, побутового обслуговування та обслуговування у сфері освіти, охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, торгівлі та громадського харчування;
забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки [53].
1.3 Місце соціального страхування у соціальній політиці держави
В Україні система державного соціального страхування включає в себе: пенсійне страхування, страхування з тимчасової втрати працездатності, страхування на випадок безробіття та страхування від нещасного випадку на виробництві.
Розглянемо пенсійне страхування. Пенсійне страхування (один із видів соціального страхування) — це гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок хвороби, втрати працездатності. Одна із основних форм соціального захисту, в основі якої лежить страховий метод, тобто внесення в особливі фонди обов'язкових платежів суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів господарської діяльності та особами найманої праці, які працюють на умовах трудового договору, й використання державою цих коштів для матеріального забезпечення громадян [34].
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17
