Суб'єктивна та об'єктивна сторони розбою
План
Вступ
1. Об’єктивні ознаки розбою
1.1 Об’єкт та предмет розбою
1.2 Об’єктивна сторона розбою
2. Суб’єктивні ознаки розбою
2.1 Суб’єктивна сторона розбою
2.2 Суб’єкт розбою
3. Кваліфікуючі ознаки розбою
4. Розмежування розбою від насильницького грабежу та вимагання
Висновки
Вступ
Зниження рівня життя багатьох громадян нашої країни призвели до загострення кримінологічної ситуації в цілому, зокрема, до зростання посягань на чуже майно. Злочини проти власності та боротьба з ними перетворилися на одну з найактуальніших проблем сучасної юридичної практики.
Сучасний стан насильства в України є соціально негативним явищем перехідного періоду. Найбільш суспільну небезпечність становлять насильницькі злочини проти власності із застосуванням насильства. В умовах соціальних, економічних, політичних реформ насильство у складах корисливих посягань на власність набуває дедалі більше негативних кількісних і якісних характеристик, організованих форм, елементів кримінального професіоналізму. Злочинці для досягнення своїх корисливих цілей найчастіше застосовують насильство. Форми такого злочинного насильства достатньо різноманітні. Аналіз кримінальних справ, інформаційно-довідкових матеріалів правоохоронних груп, які вчиняють насильницькі злочини проти власності. Такі злочини у більшості випадків вчиняються з особливою жорстокістю, знущанням над особою.
Зазначене вище обумовлює необхідність віднесення кримінально-правового попередження злочинів проти власності із застосуванням насильства до найбільш важливих напрямів діяльності правоохоронних органів. Такі злочини становлять підвищену суспільну небезпеку, оскільки одночасно спричиняють шкоду власності і життю чи здоров’ю особи. За останні роки кількість посягань на чужу власність значно збільшилась.
Саме у зв’язку цим особливу актуальність набувають проблеми ефективної боротьби з насильницькими посяганнями на власність із застосуванням насильства [13,с.88].
Розбій – це один з видів злочину проти власності який відносяться до числа, по-перше, досить небезпечних, а по-друге, досить добре вивчених способів такого роду злочинів. На підтвердження цього можна навести той факт, що визначення розбою в Кримінальному кодексі України (ст.187КК) практично не відрізняється від того формулювання, що містилося Кримінальному кодексі України 1960р.
Метою даної курсової роботи є повний аналіз розбою як одного з видів складу злочину проти власності, найбільш проблемних питань, що існують в теорії кримінального права при кваліфікації такого виду злочину.
У даній роботі було подано загальну характеристику розбою як однієї з форм розкрадання, виявлено його основні риси і способи здійснення. Оскільки розбій є різновидом розкрадання, тобто корисливого посягання на чужу власність, йому властиві всі ознаки цього діяння, які і будуть розглянуті в роботі, а саме: що являють собою об’єктивні ознаки розбою, вказані родовий та безпосередній об’єкти даного виду злочину. Неабияку увагу зосереджено на обов’язкові ознаки злочину. Зазначено те, що поняття майно, що дається в цивільному праві, різниться від поняття майна в кримінальному праві та характеризуються спеціальними ознаками. Щодо об’єктивної сторони, то вона проявляється у вчиненні певних дій, про які детально розповідається у першому розділі. Досить чітко розписано головні ознаки, вказано на момент закінчення злочину.
У другому розділі описані суб’єктивні ознаки. Зазначено, що розбій вчиняється у формі прямого умислу і наявністю корисливого мотиву. Розглянуто, що обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони розбою є мета, з якою здійснюється напад, вказаний суб’єкт злочину.
Третій розділ характерний тим, що після описання основних ознак складу злочину в ньому проаналізовані кваліфікуючі ознаки розбою.
Потім згідно з Кримінальним кодексом України і коментарями до нього, представлено ті характерні риси, які відрізняють розбій від інших форм розкрадання. Розібрано ознаки кваліфікованого розбою, знання яких необхідно для правильної юридичної оцінки вчиненого злочину.
1. Об’єктивні ознаки розбою
Серед інших форм корисливо-насильницьких посягань на охоронювані кримінальним законом цінності та різні сфери життєдіяльності людей розбій є одним із найнебезпечніших злочинів. Це зумовлено тим, що при розбої до порушених майнових благ додається посягання на особу.
Питання кримінально-правової характеристики розбою розглядалися в роботах таких вітчизняних та зарубіжних вчених, як М.І. Бажанов, Г.М. Борзенков, В.О. Владимиров, Л.М. Кривоченко, Г.А. Крігер, П.С. Матишевський, В.С. Сташис, В.П. Тихий, І.С. Тишкевич та ін.
Усі ознаки об’єктивної сторони складу злочину з точки зору їх описання (закріплення) в диспозиціях статей Особливої частини КК України прийнято підрозділяти на дві групи: обов’язкові (необхідні) та факультативні. До обов’язкових ознак відносять діяння у формі дії чи бездіяльності, до факультативних – суспільно небезпечні наслідки, місце, час, обстановку, спосіб і засоби вчинення злочину.
Поділ на обов’язкові та факультативні ознаки можливі лише тоді, коли йдеться про ознаки об’єктивної сторони складу злочину, тобто про сукупність ознак, сформульованих у законі[12, с.140-141].
Ознаки, які характеризують об’єктивну сторону розбою, прямо вказані у диспозиції даної кримінально-правової норми. Згідно ст.187 КК України до таких ознак відносяться: протиправність, виїмка та обернення чужого майна у руки винного чи інших осіб, а також спричинення шкоди власнику. Крім цього розбій характеризується нападом, поєднаним з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я.
Таким чином можна виділити наступні об’єктивні ознаки розбою:
· Викрадення чужого майна; Напад; Насильство, небезпечне для життя і здоров’я особи або загроза такого насильства [16, с.60].
1.1 Об’єкт та предмет розбою
Найбільш небезпечною з насильницьких форм розкрадання майна в КК України є розбій. При вчиненні такого розкрадання виникає намір заволодіти чужим майном шляхом застосування до потерпілого небезпечного насильства або через погрозу застосування такого насильства [13, с.88]. у частині 1 ст. 187 КК України розбій визначається як «напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, або погрозою застосування такого насильства» [2,ст.187].
Розглядаючи дане питання слід звернути увагу на те, що родовим об’єктом таких злочинів є відносини власності, тобто правовідносини, що виникають між власником майна і всіх інших членів суспільства (не власниками) із приводу володіння, користування і розпорядження приналежним йому майном.
Для того, щоб чітко з’ясувати на що безпосередньо посягають злочинці при вчиненні розбою, необхідно звернутися до поняття «власність». Власність є економічною основою життя суспільства та виявляється у відносинах між людьми з приводу матеріальних та інших благ. Ці відносини полягають у належності благ одним особам і відчуженні від них інших осіб. Належність або привласнення матеріальних та інших благ є сутністю відносин власності.
Право власності є юридичним вираженням, формою закріплення економічних відносин власності. Право власності охоплює правові норми, що закріплюють, регулюють і захищають стан належності матеріальних та інших благ конкретним особам – фізичним, юридичним. У сукупності вони складають право власності в об’єктивному розумінні як єдиний комплексний інститут права.
Право власності в суб’єктивному розумінні – це міра можливої поведінки власника, конкретний вираз відносин власності у повноваженнях суб’єкта права власності.
Розбій є одним з найпоширеніших і найнебезпечніших видів злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне із найбільш цінних соціальних благ – право власності [11, с.119]. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має паво володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним [1, ст.41]. Передбачення в одному розділі Особливої частини КК України відповідальності за всі посягання на власність незалежно від їх форми, забезпечує всім суб’єктам пава власності однаковий кримінально-правовий захист.
Оскільки КК України 1960р. встановлював окремо відповідальність за заволодінням державним, колективним, індивідуальним майном, то безпосередній об’єкт грабежу залежав від форми власності. Згідно із Конституцією України всі суб’єкти права власності рівні перед законом (ч.4 ст.13). однією з гарантій рівності захисту всіх форм власності є відповідальність за злочини проти власності, що передбачені (в межах розділу VІ Особливої частини КК України) незалежно від того, на яку форму власності було вчинене злочинне посягання. Отже безпосереднім об’єктом розбою є право власності на майно[11, с.120].
Як ми бачимо, важливе значення для визначення природи розбою, для з’ясування характеру і ступеня його суспільної небезпеки має встановлення об’єкту цього злочину.
Суспільна небезпечність злочинного діяння залежить від того, наскільки цінним і важливим є порушене ним благо, а також наскільки серйозною може виявитись шкода, яка причиняється цьому благу.
Розбій посягає одночасно на два об’єкти – соціальну чи особисту власність та особу. Така направленість розбою обумовлена самою сутністю цього злочину, яка складається з цілі злочинця заволодіти соціальним чи особистим майном через застосування насильства до потерпілого.
Лише при наявності посягання на ці два об’єкти можна визнавати в діях винного склад розбою.
В юридичній літературі обговорювалась думка, що об’єкти, на які посягає розбій, не являються рівноцінними і що у зв’язку з цим один з них є головним, а інший має другорядне значення.
М.П. Михайлов, наприклад, стверджує, що більш важливим з цих двох об’єктів розбою є особистість. Цю позицію поділяє в своїй монографії і М.Б. Гугучіяю. Призначення особистості головним об’єктом розбою, за думкою названих авторів витікає з того, що згідно закону одне створення небезпеки для життя чи здоров’я потерпілого складає закінчений склад розбою, в той час як факт заволодіння майном не має кваліфікаційного значення.
Нам здається, що в наш час спір про порівняльну цінність об’єктів розбою не має практичного значення. У системі діючого Кримінального Кодексу цьому злочину відведено місце в главі, яка передбачає злочини проти власності громадян. При цьому законодавець виходить з того, що вирішальне значення в даному складі злочину має ціль заволодіння чужим майном. Посягання ж на особу при розбої виступає як засіб заволодіння чужим майном. Цінність і важливість цього об’єкту законодавець врахував при визначенні конструкції складу розбою.
Називаючи об’єктом розбою власність, треба мати на увазі суспільні відносини по розподіленню матеріальних благ, посягання на які виражається у порушенні гарантованої державної, кооперативної чи суспільної організації чи окремій особі можливості за своїм розсудом розпоряджатися майном, яке їй належить.
Направленість розбою проти суспільних відносин власності виражається конкретно в посяганні на соціальне чи власне майно, яке являється матеріальним вираженням цих суспільних відносин.
В результаті розбійного посягання на особу порушуються суспільні відносини, які гарантують недоторканість життя або здоров’я членів соціального суспільства. Посягання на ці два суспільні відносини виражаються або у вчиненні реальної шкоди здоров’ю, чи в створенні небезпеки для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу [5, с.8-10].
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
