Ø підстави й порядок закриття, а також зберігання припинених оперативно-розшукових справ (ст. 9-2);
Ø призначення й порядок використання оперативно-розшукових матеріалів (ст. 10).
Вищезгадані норми мають загальний процесуальний характер і в цілому регламентують проведення ОРД.
Разом з тим, останнім часом на законодавчому рівні активно приймаються нові норми, що процесуально регулюють різні сторони здійснення окремих заходів і застосування оперативних і оперативно-технічних засобів.
Зокрема, можна вказати на норми, що встановлюють процесуальний порядок санкціонування й проведення оперативно-розшукових заходів, тимчасово обмежуючі права й свободи громадян (негласне проникнення в житло, зняття інформації з каналів зв'язку, контроль над перепискою, телефонними розмовами, телеграфної й іншою кореспонденцією й ін.); порядок здійснення проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу й ін. Прийняття цих норм свідчить про те, що законодавець все-таки йде по шляху формування оперативно-розшукового процесу, що сьогодні визнають уже багато теоретиків і практиків.
Раніше ми відзначали, що сутність теорії ОРД становлять ті знання, які, з одного боку, збагачують цю теорію, а з іншого боку - включаються в систему здійснення ОРД як відповідні правові норми. Однак практична реалізація останніх сьогодні виявляє чимало протиріч, що насамперед існують у самому законодавстві.
Так, зокрема, законодавець, визначивши як завдання ОРД пошук і фіксацію фактичних даних про злочинні діяння окремих осіб і груп, практично проігнорував потреби пошукової роботи оперативних підрозділів у загальному кримінальному середовищі, сфокусувавши основну увагу лише на здійсненні оперативно-розшукових заходів у рамках оперативно-розшукових справ. Це серйозна перешкода практиці.
Наступне зауваження стосується правової норми про звільнення (повного або часткового) від кримінальної відповідальності й покарання учасників організованих злочинних формувань, зокрема, залучених до негласного співробітництва, за умови, що вони сприяють викриттю цих формувань - (ст. 43 КК; ст. 14 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»).
Цінність наведеної норми не вимагає коментарів. Але, на жаль, законодавцем не визначені механізми її практичної реалізації, і тому в сучасному виді вона формально суперечить КПК України.
Виявляється ще й такий істотний правовий недолік. Законодавець, як відомо, визнав фактичні дані про злочинні дії окремих осіб і груп, які були отримані під час здійснення ОРД, джерелами доказів у кримінальному судочинстві. Визначені також форми закріплення фактичних даних (протоколи оперативно-розшукових дій з відповідними додатками). Але в той же час відсутні законодавчі вказівки про зміст цих протоколів і порядку введення їх у кримінальний процес. Тому на практиці реалізація згаданих правових норм викликає серйозні проблеми.
Багато ключових положень наведеної законодавчої бази ще не повністю визначені, в окремих випадках вони суперечливі, взаємно виключають один одного. Причини тут різні: по-перше, законодавчі норми розроблялися в різних історичних, соціально-економічних і політичних умовах; по-друге, прийняття законів нерідко проходило під впливом різних конфронтуючих політичних лобі; по-третє, позначилася професійна неспроможність розроблювачів нових законів тощо.
Звідси випливає невідкладне завдання приведення правової бази ОРД до безумовної відповідності її положенням Конституції України, а також повної погодженості з усіма діючими законодавчими нормами, що прямо або побічно відносяться до правового регулювання цієї діяльності.
3. Принципи ОРД
оперативний розшуковий злочинність правовий
ОРД, як і будь-яка інша діяльність, опирається на певні принципи здійснення, тобто на головні вихідні положення, що становлять основу цієї діяльності, звідси, принципи ОРД – це керівні ідеї, основні начала, вироблені оперативно-розшуковою практикою, виражені в нормах законодавчих актів, що регулюють суспільні відносини в області ОРД, і які відображають політичні, економічні й соціальні закономірності розвитку сучасного українського суспільства, а також моральні й правові уявлення громадян щодо сутності, цілей, завдань і процедур здійснення ОРД.
Так, ст. 4 Закону України «Про ОРД» визначає, що її основними принципами є законність, дотримання прав і свобод людини, взаємодія з органами управління й населенням.
Насамперед, потрібно визнати, що ці принципи мають загально правовий характер, оскільки вони цілком виходять із Основного Закону - Конституції України.
Так, суть принципу законності полягає в тому, що суб'єкти ОРД, проводячи її, повинні керуватися нормами оперативно-розшукового законодавства й інших законів, які визнають ОРД легітимною правоохоронною діяльністю і є її правовою основою.
Сьогодні велике значення для суспільства й держави мають не тільки результати боротьби зі злочинністю, але й засоби їхнього досягнення. Тому в сучасних умовах побудови правової держави й цивільного суспільства вимоги забезпечити законність застосування заходів, засобів і методів ОРД стають особливо актуальними.
Практична реалізація принципу законності при проведенні ОРД полягає, насамперед, у дотриманні законодавчо встановлених підстав її проведення, порядку й форм здійснення відповідними суб'єктами окремих оперативно-розшукових заходів, документування отриманих результатів і введення їх у кримінальне судочинство. Ігнорування цими вимогами по суті є порушенням законності, що веде, як правило, до невизнання результатів ОРД у досудовому слідстві й судовому розгляді та відповідальності порушників.
Визначивши вищевказані вимоги щодо законності проведення ОРД, законодавець окреслив і правові шляхи їхнього забезпечення. По-перше, це встановлення чіткого переліку підстав для проведення ОРД (ст. 6 Закону України «Про ОРД»). По-друге, це гранично обмежене коло суб'єктів, що мають право на здійснення ОРД, а також оперативно-розшукових заходів (ст.ст. 5, 8 Закону України «Про ОРД»). По-третє, це сувора процесуальна регламентація здійснення ряду заходів і використання оперативно-розшукових засобів, наприклад, санкціонування окремих з них судом, затвердження відомчими керівниками тощо.
Сказане раніше дає підстави стверджувати, що принцип законності забезпечує, у першу чергу, реальне предметне втілення в оперативно-розшукових заходах і засобах правових начал ОРД.
Разом з тим, цей принцип лежить в основі всього механізму правового регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі проведення ОРД.
Це значить, що при здійсненні оперативно-розшукових заходів повинні дотримуватися такі відносини між її суб'єктами, між суб'єктами й іншими учасниками ОРД, а також фізичними і юридичними особами, залученими в цю діяльність, які не можуть виходити за рамки обкресленого законодавцем правового поля.
Це значить також і те, що при проведенні ОРД не можуть бути допущені порушення прав і свобод людини і юридичних осіб.
Окремі ж обмеження цих прав і свобод мають винятковий і тимчасовий характер і допускаються тільки із санкції суду відносно осіб, у діях яких є ознаки злочину, і у випадках, передбачених законодавством України (ч. 5 ст. 9 Закону України «Про ОРД»). У цьому саме й полягає реалізація принципу дотримання прав і свобод людини в процесі здійснення ОРД.
Що стосується принципу взаємодії оперативних підрозділів з органами управління й населенням, то його дотримання має, насамперед, дуже велике практичне значення для ОРД. Це стосується, наприклад, особистого права громадян і обов'язок органів управління сприяти оперативним підрозділам у виконанні завдань ОРД; реалізації Кабінетом Міністрів України своїх особливих повноважень з врегулювання трудових відносин негласних працівників оперативних підрозділів, що співробітничають із цими підрозділами на контрактній основі, а також з забезпечення соціального захисту суб'єктів ОРД і осіб, залучаємих до виконання її завдань на добровільній основі тощо.
У той же час сутність розглянутого принципу, безсумнівно, полягає у звітності й підконтрольності суб'єктів ОРД органам державної влади й управління, зокрема, главі держави, ВР України, уряду в межах установлених законом повноважень, а також у певній прозорості цієї діяльності для суспільства, що з розвитком демократії стає усе більш реальним і виправданим.
Важливу роль у практиці ОРД виконують і певні галузеві принципи цієї діяльності. Мова йде про специфічні принципи предметно-дійового характеру, властивих саме ОРД і закріплених в оперативно-розшуковому законодавстві й відомчих нормативних актах. Зупинимося на деяких найважливіших з них.
Принцип єдності гласних і негласних оперативно-розшукових заходів, а також комплексно-системного їхнього використання. Раніше було сказано, що поняття ОРД визначене як система гласних і негласних пошукових, розвідувальних і контррозідувальних заходів, здійснюваних із застосуванням оперативних і оперативно-технічних засобів (ст. 2 Закону України «Про ОРД»).
Уже в самому цьому визначенні законодавець указав на взаємозалежний і комплексно-системний характер застосування гласних і негласних оперативно-розшукових заходів. Об'єктивно це обумовлюється тим, що названі заходи й засоби націлені на єдиний загальний об'єкт - злочинність; єдині завдання - пошук і фіксацію фактичних даних про злочинні дії окремих осіб і груп, а також єдині цілі, що полягають у попередженні (запобіганні, припиненні, профілактиці) злочинів, їхньому розкритті, виявленні розшукуваних осіб і, крім того, в оперативно-розшуковому забезпеченні кримінального судочинства.
Слід зазначити, що дотримання принципу єдності гласних і негласних оперативно-розшукових заходів, а також комплексно-системного їхнього використання припускає його органічний зв'язок з іншими принципами, до числа яких можна віднести наступні:
Принцип достатності оперативно-розшукових заходів і засобів. Його роль зводиться до забезпечення повного рішення завдань і досягнення цілей ОРД, виконання всіх обов'язків оперативних підрозділів, а також суворої відповідності цих заходів і засобів ступеню суспільної небезпеки злочинних зазіхань, погроз інтересам суспільства й держави.
Принцип оптимізації оперативно-розшукових заходів. Він спрямований на приведення всієї системи оперативно-розшукових заходів і засобів в оптимальне, тобто найбільш відповідний сучасним завданням і умовам боротьби зі злочинністю стан, а також на вибір найкращого варіанта застосування цих заходів і засобів в умовах конкретної оперативної обстановки.
Принцип раціональності оперативно-розшукових заходів. Він формує найбільш доцільне й розумне відношення суб'єктів ОРД до застосування ними заходів і засобів.
Принцип економії оперативно-розшукових заходів. Він зводиться до необхідності ощадливого відношення до цих заходів як до головних ресурсів ОРД, а саме утримання від нераціонального використання окремих з них, які мають високу вартість.
Принцип організації оперативно-розшукових заходів. Його роль полягає в забезпеченні внутрішньої впорядкованості й погодженості більш-менш диференційованих і автономних оперативно-розшукових заходів і засобів як органічних складових єдиної системи цієї діяльності, а також у сприянні утворенню й удосконалюванню необхідних взаємозв'язків між зазначеними заходами й засобами та всією системою ОРД, як між частинами єдиного цілого.
Принцип взаємодії в застосуванні оперативно-розшукових заходів різних суб'єктів цієї діяльності, у тому числі стосовно до іноземних держав і міжнародних організацій у рамках існуючих договорів і угод.
Принцип гуманності оперативно-розшукових заходів. Основні вимоги цього принципу зводяться до гуманного, людського відношення до особистості. Дотримання даного принципу передбачається нормами Конституції й інших законів України, що охороняють права, свободи й гідність особистості, а також Загальної декларації прав людини, проголошеною резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р.; Європейської конвенції з прав людини, прийнятої в Римі 4 листопада 1950 р.; Міжнародного пакту про цивільні й політичні права, проголошеного резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р. й ін.
До сказаного варто додати ряд додаткових специфічних принципів, на яких базується здійснення негласних оперативно-розшукових заходів:
ü принцип конспірації – полягає в забезпеченні приховання від об'єктів ОРД і іншого оточення фактичних цілей, завдань, заходів і засобів проведення ОРД;
ü принцип добровільності – полягає в залученні осіб до виконання завдань ОРД і дотриманні конфіденційності в довірчих відносинах оперативних підрозділів з такими особами;
ü принцип забезпечення безпеки, а також правового й соціального захисту осіб (конфідентів), що сприяють ОРД;
ü принцип наступальності – полягає в тім, що оперативні працівники й інші посадові особи, які сприяють її здійсненню з метою попередження, розкриття й розслідування злочинів, зобов'язані проводити оперативно-розшукові заходи постійно, наступально, проявляти ініціативу, вчасно й обґрунтовано заводити оперативно-розшукові справи, використовувати всі дозволені законом міри для встановлення осіб, які вчинили злочин з метою наступного невідворотного реагування, передбаченого кримінально-процесуальним законодавством України.
ü принцип цілеспрямованості – полягає в повному виконанні завдань з пошуку й фіксації даних про протиправну діяльність окремих осіб або груп в інтересах кримінального судочинства.
І, нарешті, на закінчення треба сказати про виняткову важливість обновлення змістовного значення принципів ОРД.
Як відомо, більшість принципів ОРД, передбачених у законодавчому порядку й вироблених теорією ОРД, декларувалися ще в період нелегітимного її існування. Це, скажемо, принципи законності, гуманізму, моральності й етичності, поваги прав і свобод людини, рівності прав людини й громадянина перед законом, виняткової доцільності оперативно-розшукових заходів і ін., на яких так чи інакше базувалася практика тих років.
Але сучасні демократичні й правові процеси в суспільстві цілком змінили умови реалізації зазначених принципів ОРД. Це, наприклад, законодавче встановлення обов'язкового позавідомчого санкціонування окремих оперативно-розшукових заходів, введення системи прокурорського нагляду, а також державного й громадського контролю за ОРД тощо.
Тому сьогодні дотримання принципів ОРД здобуває все більш безпосереднє практичне значення, а головне - обумовлює необхідність підвищення професійного й морально-етичного рівня сучасного оперативного працівника.
Виникає, разом з тим, об'єктивна потреба в зсуві акцентів при здійсненні ОРД убік поваги й правового захисту закріплених Конституцією демократичних прав, свобод і інших цінностей кожної окремої особи. І тут мова йде не тільки про захист громадян, їхньої власності й законних інтересів від злочинних зазіхань. Головне, щоб кожний оперативний співробітник убачав у будь-якій людині, включеній у процес ОРД у якості її об'єкта, насамперед особистість, що охороняється суспільством і Законом.
Зрозуміло, що це не просте завдання. Її рішення вимагає подолання майже вікового менталітету, що незмінно формувався й зміцнював на ідеях єдності й непорушності ідеалів авторитарної держави з одночасним майже повним ігноруванням надбань окремої особистості. Час цього менталітету ще досить помітний й істотний. І це не тільки перешкоджає формуванню нових професійних і духовних якостей сучасного оперативника, але і є значним гальмом на шляху успішної практичної реалізації оперативно-розшукових заходів.
Література:
1. Долженков О.Ф., Думко А,Ф., Козаченко І.П. Оперативно-розшукова діяльність як правоохоронна функція кримінальної міліції.- Одеса: НДРВВ ОІВС, 2000.- 134 с.;
2. Бандурка О.М. Оперативно-розшукова діяльність. Ч.1: Підручник-Харків: Вид-во Нац. ун.-ту внутр. справ, 2002.-336 с.;
3. Вишня В.Б., Захаров В.П., Шинкаренко І.Р. Правове регулювання ОРД ОВС (структурно-логічні схеми): Навч. посіб. –Д.: Юрид. акад. МВС, 2003.- 180 с.;
4. Оперативно-розшукова діяльність: правові основи (структурно-логічні схеми). Навчальний посібник / за ред. проф. Ю.М. Грошевого.- Харків: РВФ Арсіс, ЛТД, 2003.- 192 с.;
5. Основы оперативно-розыскной деятельности в Украине (понятие, принципы, правовое обеспечение). Учебное пособие.- К.:Центр учебной литературы, 2007.- 264 с.;
6. Антонов К.В. Проблемні питання окремих положень Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць.-2007.- Спец. Випуск № 1 (№ 36) «Актуальні питання протидії злочинності».- С.298-303.;
7. Використання в кримінальному процесі матеріалів оперативно-розшукової діяльності та гарантії захисту прав і свобод людини: Монографія / В.М. Тертишник, О.В. Негодченко, І.П. Козаченко, К.В. Антонов. - Дніпропетровськ: Юрид. акад. МВС, 2004. - 184 с.;
8. Антонов К.В., Тертишник В.М. Допустимість використання при доказуванні даних, здобутих органами оперативно-розшукової юрисдикції // Права людини та інформація: Збірник наукових праць. - К.: НАВСУ, 2001. - С. 115-127;
9. Антонов К.В. Проблеми використання матеріалів оперативно-розшукової діяльності в кримінальному судочинстві // Проблеми оперативно-розшукової діяльності й забезпечення прокурорського нагляду за іі законністю: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції. - Луганськ: РВВ ЛІВС, 2000. - С. 194-208;
10. Антонов К.В. Проблеми зв’язку і співвідношення оперативно-розшукової і кримінально-процесуальної діяльності // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць.- С. 314-322.- 2007.- № 3(34).- 368с.;
11. Антонов К.В. Загальнотеоретичні поняття оперативно-розшукового забезпечення досудового слідства // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка.- С. 41-50.- Спеціальний випуск. Ч.1.- 2008.-№ 1.- 207с.;
12. Антонов К.В. Теоретичні аспекти визначення співвідношення понять «оперативно-розшукова міра» і «оперативно-розшуковий захід» // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць.- С. 16-21.- 2007.- № 4(35).- 328с.;
13. Антонов К.В. Проблемні питання окремих положень Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць.- 2007.- Спеціальний випуск № 1 (36) «Актуальні питання протидії злочинності».- С. 298-303.- 364 с.;
14.Антонов К.В. Оперативно-розшукова профілактика в системі запобіжного впливу на злочинність // Науковий вісник Одеського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць.- С. 109-111.- 2007.- № 4.- 328 с.;
15. В. Ченців, К. Антонов, В. Варава. Перебудова правоохоронної діяльності митних органів України в контексті європейських стандартів: оперативно-розшукові аспекти // Право України. - 2008.-№ 7.- С. 141-146.
16. Ронин Р. Своя разведка: способы вербовки агентуры, методы проникновения в психику, форсированное воздействие на личность, технические средства скрытого наблюдения и сьема информации: Практическое пособие.- Мн.: «Харвест», 1998.-368 с.;
17. Антология сыска: от полиции к внешней разведке [В 14 т.] / Отв. Ред.: Ю.И. Римаренко, В.И. Кушерец.- К.: Знания Украины, 2006. Т. 1: Уголовный сыск: документы и материалы (ХІ – нач. ХХ ст.) / Сост.: Ю.И. Римаренко, Е.М. Моисеев, В.Н. Чисников.- 612 с.; Т. 2: Сыск, сыщики и преступный мир / Сост.: Ю.И. Римаренко, Е.М. Моисеев, В.Н. Чисников. (Предисл. В.Н. Чисникова).- 504 с.;
18. Ивахин А.Е., Прыгунов П.Я. Оперативная деятельность и вопросы конспирации в работе спецслужб (По материалам открытой печати и литературы). Т. 1.- К.: КНТ, 2006.-408 с.; Т. 2.-К.: КНТ, 2006.-224 с.; Т. 3.-К.: КНТ, 2006.-960 с.; Т. 4.-К.: КНТ, 2007.-432 с.; Т. 5.-К.: КНТ, 2007.-484 с.; Т. 6.-К.: КНТ, 2008.-608 с.;
19. Погорецький М.А. Функціональне призначення ОРД у кримінальному процесі: Монографія.- Х.:Арсіс, ЛТД, 2007.-576 с.
Размещено на
