Інформаційні технології мають соціальну значущість тільки тоді, коли вони легко доступні й дешеві. Отже, головним питанням є забезпечення доступності інформаційних технологій для бідних. При належних механізмах регулювання приватний сектор може ефективно забезпечувати доступ до інформаційних технологій за прийнятними цінами у досить великих містах світу, що розвивається. Однак у мало-населених сільських і віддалених районах, через відносну бідність і велику вартість налагодження комунікацій, не можна покладатися винятково на ринкові важелі. Якщо забезпечення загального доступу до інформаційних технологій є довгостроковою метою, то найближчим завданням стосовно країн, що розвиваються, має бути встановлення комунікацій не між окремими людьми, а між громадами.
Іншим важливим аспектом є потенціал. Технічна грамотність є обов'язковою умовою, але треба виходити з того, що при навчанні не можна перестрибувати через етапи. Традиційна грамотність, оволодіння загальною базовою освітою, як і раніше, залишається передумовою розвитку. Тим самим, необхідним є створення при ООН установи, яка б займалася навчанням різних груп населення певних країн навичкам застосування інформаційної техніки.
Основа процвітання кожної нації в XXI ст. - знання й освіта, і особливо
це стосується країн, що розвиваються. У сучасному світі основна задача -
знайти розв'язок наболілих проблем освіти, тому що нині освіта більш ніж
коли-небудь необхідна для прогресу націй. У багатьох країнах, що
розвиваються, рівень освіченості за останні піввіку значно зріс. Швидке
зниження рівня бідності в країнах Східної Азії багато в чому обумовлено
їхніми інвестиціями у сферу освіти, але країнам Африки, наприклад, треба ще
пройти довгий шлях. Через це на Всесвітньому форумі з питань освіти, що
відбувся в 2000 р. в Дакарі, було поставлене завдання зробити так, щоб до
2015 р. всі діти планети - і хлопчики, й дівчатка - мали можливість
одержати початкову освіту. Для того, щоб використовувати інформаційні
технології з максимальним ефектом, африканським університетам необхідно
надати фінансову й технічну підтримку. Дуже вчасним і важливим кроком є
намір чотирьох відомих американських організацій: корпорації Карнегі,
фондів Рокфеллера, Форда Макартура - здійснити інвестиції в 100 млн доларів
США у вищу освіту в африканських країнах для допомоги в розвитку
інфраструктури й у підготовці кадрів.
Для подолання "цифрового розриву" потрібний глобальний ініціативний підхід і великі кошти. Тільки розвинені країни мають необхідні вплив, ресурси й експертний досвід. І для виконання цього завдання мають бути об'єднані зусилля всіх його учасників - ООН, донорів, приватного сектору, громадських організацій та урядів, причому не в останню чергу - урядів країн, що розвиваються.
Проблеми інформації у світі. Взаємозв’язок ПРК і КР
Інформація грає першорядну роль в міжнародних відносинах як засіб комунікації між народами і як інструмент пізнання і розуміння між народами.
Ця роль інформації є тим більше важливою і вирішальною в сучасних міжнародних відносинах, що міжнародне співтовариство розташовує в даний час, завдяки новим відкриттям і значному прогресу техніки, дуже вчиненими і дуже швидкими засобами комунікації, які роблять майже миттєвою передачу інформації між різними районами земної кулі.
Проте слід зразу ж відзначити, що сучасна міжнародна система інформації характеризується глибокою незбалансованістю між розвиненими країнами і країнами що розвиваються. Ця незбалансованість характеризується тим фактом, що розвинені країни тримають в своїх руках потік інформації від початку до кінця. Це панування торкається всього комплексу міжнародної сучасної системи комунікацій, тобто агентств друку, радіо і телебачення, кінематографії, журналів, книг і багатотиражних ілюстрованих видань, банків даних і рекламних агентств.
Ця незбалансованість, природно, спричинила за собою думку про
''глибокий перегляд сучасної міжнародної системи інформації і про
необхідність встановлення нового всесвітнього порядку в області інформації,
який, будучи одним з численних аспектів необхідної зміни положення в світі,
має на своїй основній меті надання допомоги проведенню інших реформ
встановленню нових міжнародних порядків, більш справедливих і більш
відповідаючих інтересам всього співтовариства людей.
Країни, що розвиваються, вимагаючи встановлення цього нового
всесвітнього порядку в області інформації, лише нагадують про права,
урочисто проголошених сучасним міжнародним співтовариством в таких важливих
текстах, як стаття 19 Загальної декларації прав людини, стаття 19
Міжнародних пактів про цивільні і політичні права і про економічні,
соціальні і культурні права, а також у відповідних резолюціях, прийнятих
Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Нації.
Право на комунікацію, в основі своїй пов'язане зі всією рештою прав, торкається не тільки окремої особи, але також груп народів і суспільств, і повинне знайти відповідне місце в міжнародному плані, у відносинах між державами, народами, суспільствами і культурами. Крім того, право на комунікацію повинне гарантувати не тільки право на отримання інформації, але так само, як висновок з цього, право інформувати, доповнювати скорочену інформацію і виправляти невірну інформацію.
Новий всесвітній порядок в області інформації вимагає загального визнання, яке до теперішнього часу було обмеженим через насторожене відношення породженого певними побоюваннями. Ці побоювання виникли у зв'язку з перспективою змін, які можуть завдати збитку безпосереднім інтересам. Саме засоби інформації повинні настроювати громадську думку на користь змін, що проводяться на користь всього людства. Всюди повинна одержати визнання думка про те, що сучасний порядок є лише змішенням різних проявів безладдя і що у зв'язку з цим необхідно зміни.
В сучасному світі інформація характеризується істотними незбалансованостями, що відображають загальну незбалансованість, яка робить вплив на міжнародне співтовариство. Ці незбалансованості виявляються в багатьох сферах і, зокрема, в політичній, юридичній і техніко-фінансовій сферах.
Політичні аспекти незбалансування інформації
1. Пережитки колоніальної ери
Сучасна система інформації закріплює форму політичного, економічного і культурного колоніалізму. Він полягає в наданні особливої уваги подіям, значення яких в деяких випадках обмежено або які не мають ніякого значення; в підбірці окремих фактів, і представленні їх у вигляді єдиного цілого; у викладі фактів так, щоб витікаючі з цього висновки були сприятливими для інтересів транснаціональної системи; в роздуванні незначних фактів, щоб порушити необгрунтовані побоювання; в замовчанні проблем, що не відповідають інтересам країн яким належать ці засоби інформації. Таким чином, події в світі освітлюються лише залежно від інтересів певних суспільств. Інформація також спотворюється з урахуванням особливих моральних, культурних або політичних цінностей деяких держав у збиток цінностям і інтересам інших народів.
2. Вплив, що відчужує, в економічному, соціальному і культурному планах
Окрім панування і маніпулювання міжнародним ринком новин, розвинені країни використовують інші форми гегемонії над органами комунікації третього світу. Перш за все вони заволодівають засобами масової інформації за допомогою безпосередніх капіталовкладень. Існує також інша форма контролю, що має набагато більше значення в даний час, а саме, майже повна монополія реклами в світі, здійснювана великими рекламними агентствами, які діють як транснаціональні компанії в області комунікації і забезпечують собі дохід, обслуговуючи інтереси транснаціональних промислових і комерційних корпорацій, що очолюють в діловому світі. Інша форма панування полягає у впливі, який використовується для того, щоб перешкоджати соціальній еволюції і відкрито здійснюється органами пропаганди.
3. Кількісна незбалансованість між Північчю і Півднем
Ця незбалансованість створюється розривом між об'ємом повідомлень, витікаючих з розвиненого світу і призначеного для країн, що розвиваються, і об'ємом новин, що рухається у зворотному напрямі. Біля 80% інформації, поширюваної в світі, проводиться великими міжнародними агентствами, які присвячують лише 20-30% цього об'єму країнам, що розвиваються, не дивлячись на те, що на їх частку припадає близько 3/4 людства. Це перетворюється на фактичну монополію розвинених країн.
4. Незбалансованість засобів в області інформації
П'ять основних транснаціональних агентств монополізують в цій області основний матеріальний і людський потенціал, тоді як майже третину країн, що розвиваються, ще не мають свого національного агентства.
5. Фактична гегемонія і прагнення до панування
Ці тенденції виявляються у формі байдужості, яку проявляють засоби масової інформації розвинених країн, і особливо західних країн, по відношенню до проблем, інтересів і спрямувань країн, що розвиваються. Ці тенденції грунтуються на фінансовій, промисловій, культурній і технічній потужності, внаслідок чого більшість країн, що розвиваються, зводиться до статусу простих споживачів інформації, що продається як будь-який інший товар. Ці тенденції знаходять свій вираз понад усе по засобом контролю за рухом інформації, який здійснюють транснаціональні агентства, без жодних перешкод діючі в більшості країн, що розвиваються, що пояснюється перевагою в області техніки, прикладом чого є система зв'язку через супутники, цілком контрольована великими міжнародними кампаніями.
6. Відсутність інформації про країни, що розвиваються
Щоденна хроніка подій з країн, що розвиваються, передається світу за
допомогою транснаціональних засобів масової інформації; паралельно, через
ті ж канали, ці країни одержують "інформацію" про те, що відбувається за
кордоном. Передаючи в країни, що розвиваються, лише ті новини, які були
оброблені, тобто відфільтровані, адаптовані і спотворені, транснаціональні
засоби інформації нав'язують країнам, що розвиваються, своє бачення світу.
Якщо друк промислово розвинених країн об'єктивно освітлює проблеми,
досягнення і спрямування країн третього світу, це робиться у формі
спеціальних додатків або випусків, що продаються за високими цінами.
7. Повідомлення, погано адаптовані для районів їх розповсюдження
Навіть важлива інформація може свідомо ігноруватися ЗМІ за ради іншої інформації, яка цікава суспільству тієї країни, до якої відносяться дані засоби інформації. Ця інформація передається в країни-споживачі, яким вона практично нав’язується, хоча вона не представляє ніякої цікавості для читачі і слухачів цих країн.
6. Сучасний порядок в галузі інформації, якій заснован на практично монопольній концентрації влади
Юридичні аспекти незбалансування інформації
1. Вільна інформація чи вільне інформування
2. Право доступу к джерелам інформації
Це право розуміють одностороннім чином і використовують в інтересах тих, хто моє засоби отримання і розповсюдження інформації.
3. Неефективність права на виправлення
За виключенням Конвенції 1952 р., не існує засобів, які допоможуть забезпечити державам можливість виправити стосовно їх неправдиву або неточну інформацію. Але Конвенція 1952 р. є сама по собі малоефективною і регламентація в цій галузі є обмежувальною і невигідною для країн, що розвиваються.
4. Незбалансованість в області авторських прав
Ця тема протягом довгого часу регулювалася Бернською конвенцією 1886 р., яка носить протекціоністський характер відносно сфери свого вживання, тривалості покриття прав і обмеженості порушень, які можуть бути вчинені по відношенню до цих положень. Всесвітня конвенція 1952 р., переглянута в 1971 р., керівництво вживанням якої доручено ЮНЕСКО, передбачає менш суровий рівень захисту. Флорентійська конвенція через свої протекціоністські наслідки, які вона може мати, одночасно сприяючи розповсюдженню творів інтелектуальної творчості з промислово розвинених країн в країни, що розвиваються, не відповідала інтересам останніх. В цілому, міжнародна система видання і розповсюдження, діюча в даний час під приводом охорони прав авторів, привела до панування ряду комерційних інтересів в розвинених країнах і непрямим шляхом сприяла створенню сприятливих умов для культурного і політичного панування цих країн над всім міжнародним співтовариством.
