Безпосередню небезпеку економічним інтересам створюють економічні погрози, що порушують нормальний хід суспільного відтворення. До таких погроз можна віднести наступні: o перетворення російської економіки в об'єкт політичного протиборства політичних еліт, партій і рухів; o розрив господарських зв'язків по горизонталі і вертикалі, утрата керованості даними зв'язками: це веде до зниження ефективності використання обмежених ресурсів, викликає глибокий спад виробництва та інвестицій; o деградація техніко-технологічної бази господарства: темпи вибуття основних фондів у даний час складають приблизно 19%, а запровадження в дію нових фондів не перевищує 1%; o безробіття: якщо російський уряд зважиться на запуск механізму банкрутств підприємств, те це буде означати перехід від схованого до відкритого безробіття, рівень якого може піднятися до 15-20%; o інфляція: це одна із самих гострих проблем.
До інших видів внутрішніх економічних погроз можна віднести: o масове відхилення від оподатковування; o монополізацію російської економіки; o криміналізацію економіки і суспільства; o великі розміри внутрішнього і зовнішнього боргу; o витік валютних ресурсів.
До зовнішніх погроз можна віднести обвалоподібне наростання імпортної залежності, надмірна відкритість економіки, перетворення Росії, часто за власною ініціативою, в нетто-експортера природних ресурсів, ослаблення її позицій на ринках країн СНД, небезпека якого недооцінюється російським керівництвом. Якщо взяти до уваги те, що Росія має значний потенціал природних ресурсів, вона може і повинна при необхідності використовувати цю обставину як важіль впливу на своїх закордонних партнерів, інструмент реалізації національних інтересів. Так робили і роблять усі країни світу, що мають аналогічні можливості.
У центр макроекономічної політики за минулі роки уряд поставив подолання дефіциту держбюджету, встановлення контролю над грошовою емісією, приборкання інфляції.
Звичайно, аналіз і оцінка виявлених тенденцій по загальновизнаним у світовій практиці параметрам і критеріям багато в чому умовні не тільки через унікальність російської економіки в перехідний період, але і через її історичні тенденції. Разом з тим такий критеріальний підхід дозволяє різко знизити небезпеку різного роду довільних тлумачень і спроб видавати бажане за дійсне.
Темпи інфляції в 1992-1994 р. свідчать про те, що вона протікала в режимі гіперінфляції (тобто за межами 1000% у рік), вийшовши далеко (по мірках як західних економік, так і економік, що розвиваються) за межі інфляційної безпеки. Масштаби і темпи інфляції гнітюче позначилися на виробництві, "підірвали" сформований рівень і якість життя широких мас населення, створюючи ситуацію постійної соціальної напруженості і конфліктності в суспільстві. Стійкість зниження темпів інфляції в другій половині 1994 р. виявилася нетривалою.
Політика фінансової стабілізації під кутом зору міжнародної практики терпить серйозні невдачі і самий безпосередній образ позначається на фінансовій безпеці країни. Неплатежі в народному господарстві несуть у собі реальну погрозу наростання неконтрольованих банкрутств і неминуче супутньої їм фінансової паніки. Ступінь дезорганізації фінансової сфери настільки велика, що чревата втратою економічної незалежності країни.
Далеко за межі економічної безпеки вийшов економічний спад.
Падіння обсягів виробництва, утрата ринків, структурна деградація і
технологічний регрес грозять непоправним руйнуванням потенціалу країни.
Прогресує розвал інтелектуального, інформаційного і науково-технічного
потенціалу Росії.
У ряді негативних факторів, що носять довгостроковий характер, треба відзначити безпрецедентну інвестиційну кризу, що ще довго буде позначатися на майбутньому російської економіки. Погрози технологічної безпеки і утрати від різного роду надзвичайних ситуацій, аварій і катастроф стали повсякденним фактом сучасного господарського життя.
Економічна дійсність ставить нас перед принциповими питаннями необхідності зміни концепції ринкових реформ, розробки шляхів виходу з кризи, відновлення економічного потенціалу, оздоровлення фінансів.
Застосовувані протягом останніх 2-3 років різні різновиди шоків попиту та пропозиції (тверді варіанти грошової і бюджетної політики, шоки пропозиції, зв'язані з інфляцією витрат і кризою готівки) є засобами регулювання нормального ділового циклу. Для економіки в період спаду реалізація твердих варіантів політики попиту, зв'язаних з обмеженням ділової активності, не адекватна сформованій ситуації. Це підтверджується і досвідом країн Заходу. Монетаристські методи ніде не застосовувалися в чистому виді. Їхнє використання сусідило з опорою на концепції економіки пропозиції.
Сьогодні гноблення виробництва й інвестицій викликано одночасною твердістю і грошової, і бюджетної політики (обмеження грошової маси, реальних грошей; різке скидання урядових витрат; надзвичайно громіздка податкова система і високий рівень податкових вилучень). Більш реалістичний підхід полягає в сполученні, скажемо, твердої грошової політики з м'якої бюджетною чи, навпаки, у варіюванні окремих регулюючих параметрів цих видів політики.
Для успішного проведення твердої грошової політики необхідний розвитий
ринок капіталу, включаючи ринок облігацій із властивими йому механізмами й
інфраструктурою, що у Росії знаходяться в самій початковій фазі
становлення. У таких умовах Центробанк замість нормальних операцій на
відкритому ринку облігацій змушений безпосередньо регулювати ставку
відсотка і кредитну емісію, об'єктивно виступаючи державним розподільником
кредитів. Замість "пожежних" заходів для наведення порядку заднім числом
(як це було після "чорного вівторка" на ММВБ) державі варто було б, по-
перше, цілеспрямовано формувати ринок і його інфраструктуру і, по-друге,
здійснювати систематичне регулювання найбільш нестабільних сегментів
фінансового ринку.
Необхідно переглянути політику скорочення бюджетного дефіциту,
проведену протягом останніх років. Справа в тому, що дефіцит є наслідком не
тільки бюджетно-податкової політики. Його ріст може бути результатом
коливань економічного циклу. Не приймаючи до уваги даної обставини, не
можна боротись проти нібито марнотратної політики державних витрат.
Бюджетні "стиски" дають мізерний і минущий "ефект" з погляду дотримання
необхідного МВФ нормативу. А от значення і стійкість "ефекту" падіння
виробництва під впливом зниження урядових витрат і високих податків досягли
вже екстремальних значень. Продовження незмінної по своїй глибинній
суті політики фінансової стабілізації в її нинішньому варіанті
перетворюється в реальну погрозу економічної безпеки Росії.
Нинішній ступінь відкритості російської економіки породив складні проблеми у валютній сфері. Склалася ситуація, коли Росія при її колосальній потребі в інвестиційних ресурсах, по суті, виступає кредитором інших країн з більш благополучною економікою. Точка зору, відповідно до якої осілі в іноземних банках валютні ресурси повинні відлежатися і за певних умов повернутися в Росію, не заможна. Фактор часу в рішенні даної проблеми є визначальним.
Вирішити проблему "витоку" валютних ресурсів тільки
економічними (ринковими) методами неможливо. Запобігти несанкціонованому
вивозу валютних ресурсів можна шляхом використання системи мір,
спрямованої на створення сприятливого інвестиційного клімату, - на основі
реалізації ефективної бюджетної, податкової, кредитної політики,
раціонального грошового обігу, валютного і митного регулювання і т.п.
Припинення "витоку" валютних засобів припускає створення твердої й
ефективної системи державного валютного контролю за поверненням валютного
виторгу російських експортерів. До такої системи взаємозалежних і одночасно
діючих мір доцільно віднести наступні:
- створення кваліфікованої аудиторської служби, головними задачами якої повинні стати відстеження об'єктивності і повноти обліку валютних операцій учасниками зовнішньоторговельних операцій;
- реформування фінансової і податкової служби в напрямку створення сприятливих умов для здійснення зовнішньоторговельних операцій;
- налагодження ефективної системи єдиного митно-банківського контролю за надходженням валютного експортного виторгу російських експортерів.
Передбачається, що нова система мір валютного контролю зробить його більш ефективним, оскільки до контролю підключаються банки, відповідальність яких за надходження валютного виторгу від експортних угод значно зростає, інформація про зроблену угоду, суму і терміни надходження валютного виторгу документально фіксується і знаходиться під контролем різних по підпорядкованості установ. Потрійний контроль за кожною експортною угодою утруднить змова між банком і експортером або між експортером і митним інспектором, перекриє канали "витоку" валютних ресурсів.
Це нововведення здатне кардинальним образом уплинути на поповнення бюджету країни валютними ресурсами, скоротити "витік" валютних ресурсів, забезпечити економічну безпеку країни.
Державна стратегія в області забезпечення економічної безпеки
Російської Федерації повинна будуватися на варіантних прогнозах
економічного і соціального розвитку Росії і її регіонів і коректуватися в
залежності від розвитку подій по тому чи іншому варіанті, а також з обліком
визначених тимчасових періодів.
Різноманітна стратегія надає визначені переваги і, зокрема, можливість
"переключення" на той чи інший варіант у залежності від конкретного
розвитку ситуації без прийняття екстрених, недостатньо пророблених і
взаємопов'язаних рішень.
При цьому повинна бути сформована повноцінна система державного впливу на економіку, що дозволяє здійснювати з найменшими втратами регулювання найважливіших структурних зрушень і здатна взяти на себе функцію підтримки економіки країни на безпечному рівні на основі чітко визначених границь і критеріїв (умов) державного втручання в економіку (зокрема, границь державного сектора), а також розробку ефективних методів державного регулювання.
З огляду на те, що економічна безпека держави базується насамперед на ефективному господарюванні кожного агента ринку, на перший план виходить робота по проведенню структурних перетворень.
Зміна типу господарювання, що відбувається в ході реформ, поклала початок істотним структурним змінам – від зміни форм власності, лібералізації цін і умов зовнішньоекономічної діяльності до об'єктивної зміни структури виробництва в результаті її пристосування до платоспроможного попиту.
У зв'язку з цим в основу формування Основних положень державної стратегії в області економічної безпеки Російської Федерації доцільно покласти наступні принципи економічної політики: o формування шару активних власників; o створення однакових умов поводження для всіх хазяюючих суб'єктів; o активізація міжгалузевого переливу капіталів; o наступність цілей економічної політики для перспективного і середньострокового періодів; o необхідність порівняння і сполучення цілей економічної політики з реальними соціальними, фінансовими обмеженнями, а також обмеженнями, обумовленими станом інфраструктури російської економіки.
Виходячи з цього структурна політика повинна реалізовуватися на макро- і мікроекономічному рівнях по трьох основних напрямках, що визначають орієнтири діяльності органів державної влади по селективній підтримці елементів російської економіки для забезпечення економічної безпеки держави.
На макроекономічному рівні – у ході проведення структурної політики повинні зважуватися наступні задачі: o підвищення сукупного попиту; o збільшення норми заощаджень і забезпечення умов трансформації нагромаджень в інвестиції; o стимулювання переливу усіх видів ресурсів зі стагнуючих секторів у сектори росту; o збільшення валових інвестицій; o регулювання імпорту з метою захисту вітчизняних виробників у рамках загальноприйнятих процедур.
На мікроекономічному рівні в ході здійснення структурної політики необхідно вирішити наступні задачі: o підтримка і стимулювання розвитку економічно ефективних підприємств і організацій; o ліквідація чи реорганізація неефективних економічних структур; o недопущення можливості появи нових монополій; o стимулювання і регулювання розвитку фондового ринку в інтересах забезпечення міжгалузевого переливу капіталу; o організація єднального процесу з метою гальмування росту цін; o стимулювання впровадження ринкових норм поводження економічних суб'єктів.
Перший напрямок структурної політики полягає в безпосередній роботі з агентами ринку і пов'язано:
- по-перше, з ідентифікацією "точок росту", тобто підприємств, організацій, що реалізують проекти і програми, що забезпечують перебування й освоєння реального платоспроможного попиту на вільному ринку. Той чи інший елемент економічного простору може бути віднесений до "точок росту" у змісті пріоритетів структурної політики, якщо він діє економічно ефективно, розширює обсяг, що втягується в сферу своєї діяльності фінансових, трудових і інших ресурсів, не наближається до своєї "межі росту", обумовленої кон'юнктурою ринку і якими-небудь ресурсними чи іншими обмеженнями, сприяє формуванню на базі "точок росту" "секторів" росту.
- по-друге, з виведенням з господарського обороту неефективних підприємств і виробництв;
- по-третє, з необхідністю в сьогоднішніх умовах підтримки життєво важливих галузей економіки з метою забезпечення економічної безпеки РФ.
До життєво важливих галузей і виробництв із погляду економічної безпеки варто віднести паливну промисловість і енергетику, харчову промисловість, транспорт, зв'язок і ін.
Другий напрямок структурної політики полягає у впливі держави на обсяг сукупного попиту на товари та послуги через утворення державного попиту, що формується на основі державних нестатків і програм федеральних відомств, регіональних адміністрацій і органів місцевого самоврядування в рамках бюджетних обмежень усіх рівнів. Цей напрямок визначає обсяги гарантованого попиту для суб'єктів вільного ринку, а також обсяги і напрямки вкладення державних ресурсів для забезпечення функціонування тих сфер життєдіяльності, за які зазначені структури несуть пряму відповідальність.
Третій напрямок структурної політики визначається як система проектів
і програм заділового характеру - як наукових і інноваційних, так і
виробничих і інвестиційних. Така система спирається насамперед на
результати аналізу перспектив розвитку світового ринку і націлена на прорив
у середньостроковій і довгостроковій перспективі на нові сегменти ринку, на
освоєння прогнозованих ніш платоспроможного попиту, на забезпечення
життєво важливих національних інтересів у майбутньому. До числа останніх
відноситься і задача збереження можливості активізувати діяльність у тих чи
інших потенційно важливих для держави наукових чи господарських сферах, що
у даний час не можуть бути віднесені до першого чи другого напрямку.
Реалізація зазначених цілей вимагає найближчим часом:
- розробки державної політики в області правового захисту прав інтелектуальної власності;
- підготовки і прийняття нормативних актів, що забезпечують діяльність некомерційних наукових організацій;
- створення цілісної системи державного регулювання експорту технологій;
- підтримки міжнародних зв'язків російських наукових шкіл у пріоритетних областях фундаментальних досліджень;
- створення системи стимулювання приватних інвестицій у НІОКР, у наукомістке виробництво;
- розвитку наукової інфраструктури і у першу чергу її основи –системи науково-технічної інформації.
З метою стабілізації суспільства проведена державою соціальна політика повинна сприяти консолідації суспільства при умовах досягнення стійкого економічного становища громадян, підвищення рівня життя населення, у тому числі за рахунок збільшення грошових доходів, що дозволить запобігти погрозі безпеки Росії з погляду можливих соціальних конфліктів.
Усі вищесказані погляди на розроблювальну проблему забезпечення економічної безпеки Російської Федерації далеко не повною мірою розкривають усі її аспекти. У проекті Основних положень державної стратегії в області економічної безпеки РФ знаходять висвітлення і питання, зв'язані з інвестиційною політикою, мірами у фінансовій і кредитно-грошовій сфері, регіональною політикою, зовнішньоекономічною діяльністю, а також з рішенням проблеми наростання економічної злочинності.
|Основні соціально-економічні показники Росії |
| |Листоп|У % до |Січень|Справка |
| |ад | |- | |
| |2001р.| |листоп| |
| | | |ад | |
| | | |2001р.| |
| | | | | |
| | | |у % до| |
| | | | | |
| | | |січня-| |
| | | | | |
| | | |листоп| |
| | | |аду | |
| | | |2000р.| |
| | |листоп|жовтня| |листопал |січень-|
| | |аду | | |2000г. | |
| | |2000р.|2001р.| |у % до |листопа|
| | | | | | |д |
| | | | | | |2000г. |
| | | | | | |у % до |
| | | | | | |січня- |
| | | | | | |листопа|
| | | | | | |да |
| | | | | | |1999г. |
|Выпуск продукції та | |106,3 |93,7 |105,7 |109,9 |92,9 |110,8 |
|послуг | | | | | | | |
|базовых отраслей4) | | | | | | | |
|Об‘єм промислової |548,5 |104,7 |97,1 |105,1 |111,6 |97,4 |112,7 |
|продукції, | | | | | | | |
|млрд. карбованців | | | | | | | |
|Інвестиції в основний |159,7 |108,9 |102,5 |108,3 |118,5 |104,6 |118,1 |
|капітал, | | | | | | | |
|млрд. карбованців5) | | | | | | | |
|Продукція сільского |68,0 |107,7 |61,5 |106,0 |103,4 |55,7 |107,4 |
|господарства, | | | | | | | |
|млрд. карбованців | | | | | | | |
|Грузообіг транспорта, |318,7 |103,3 |96,0 |103,2 |104,6 |97,8 |105,3 |
|млрд.т-км | | | | | | | |
|в тому числі |123,8 |102,9 |92,6 |105,2 |111,5 |97,6 |114,8 |
|залізничного | | | | | | | |
|транспорта | | | | | | | |
|Обіг роздрібної |277,6 |112,2 |100,9 |110,6 |109,2 |101,2 |108,7 |
|торгівлі, | | | | | | | |
|млрд. карбованців | | | | | | | |
|Зовнішньоторгівельний |13,0 |98,5 |100,6 |107,1 |127,8 |103,5 |133,4 |
|обіг6), | | | | | | | |
|млрд.доларів США | | | | | | | |
|у тому числі: | | | | | | | |
|експорт товарів |8,2 |91,0 |96,1 |101,6 |130,5 |100,7 |145,7 |
|імпорт товарів |4,8 |115,0 |109,5 |120,3 |122,3 |110,2 |111,0 |
|Реальні грошові | |105,0 |101,0 |106,3 |112,2 |105,1 |110,6 |
|доходи, що є в | | | | | | | |
|розпоряджені5) | | | | | | | |
|Нарахована середня | | | | | | | |
|заробітна | | | | | | | |
|платня одного | | | | | | | |
|робітника5): | | | | | | | |
|номінальна, |3655 |146,5 |104,0 |146,2 |143,0 |103,4 |148,7 |
|карбованців | | | | | | | |
|Реальна | |123,5 |102,6 |120,1 |119,4 |101,9 |123,3 |
|Загальна кількість |6,3 |90,0 |101,6 |84,5 |77,0 |99,6 |81,6 |
|безробітних, | | | | | | | |
|млн.чоловік | | | | | | | |
|Кількість офіційно |1,1 |106,5 |105,4 |97,2 |79,3 |103,3 |66,4 |
|зареєстрованих | | | | | | | |
|безробітних, | | | | | | | |
|млн.чоловік | | | | | | | |
|Індекс споживацьких | |118,6 |101,4 |116,77|119,8 |101,5 |118,27)|
|цін | | | |) | | | |
|Індекс цін виробників | |111,5 |100,3 |110,47|133,4 |101,2 |130,37)|
| | | | |) | | | |
|промислової продукції | | | | | | | |
|___________________ |
|1) Дані за січень-вересень 2001 року. |
|2) Січень-вересень 2001р. у % до січня-вересня 2000 року. |
|3) Січень-вересень 2000р. у % до січня-вересня 1999 року. |
|4) Індекс випуску продукції та послуг базових галузей вираховується на |
|основі даних про зміну фізичного об‘єму випуску продукції промисловості, |
|будівництва, сільського господарства, транспорту, роздрібної торгівлі. |
|5) Попередні дані. |
|6) Дані за жовтень 2001р. розраховані Банком Росії у співвідношенні до |
|методології платіжного балансу в цінах франко-границя країни-експортера. |
|Відносні показники наведені у відсотках за жовтень і січень-жовтень 2001 р.|
|і 2000р. в поточних цінах. |
|7) У % до грудня попереднього року. |
Список використаної літератури
1. О безопасности: Сборник законодательных и нормативных документов по
состоянию на февраль 1998 г. – М., Буквица, 1998 г. (Серия “Федеральное
законодательство”)
2. "О Государственной стратегии экономической безопасности Российской
Федерации (Основных положениях)". Указ Президента Российской Федерации от
29.04.96 г. №608
3. М.Арсентьев. Экономическая безопасность. Обозреватель, №5, 1998 г.
4. В.С.Загашвили. Экономическая безопасность России. М., ЮристьБ 1997 г.
5. Основы экономической безопасности (государство, регион, предприятие,
личность)./Под ред. Олейникова Е.А. М, ЗАО “Бизнес школа “Интел-Синтез”,
1997
6. К.Х.Ипполитов. Экономическая безопасность: стратегия возрождения России.
М., Российский Союз предприятий безопасности, 1996 г.
7. Д.А.Кононов, В.В.Кульба, С.С.Ковалевский, С.А.Косяченко Формирование
сценарных пространстви анализ динамики поведения социально – экономических
систем. Препринт. М, ИПУ РАН, 1999
8. А.Архипов, А.Городецкий, Б.Михайлов "Экономическая безопасность: оценки,
проблемы, способы обеспечения" "Вопросы экономики" N 12 (1994), стр. 36-44
9. Е.Бухвальд, Н.Гловацкая, С.Лазуренко "Макроаспекты экономической
безопасности: факторы, критерии и показатели" "Вопросы экономики" N 12
(1994), стр. 25-35
10. С.Лыкшин, А.Свинаренко "Развитие экономики Росиии и ее реструктуризация как гарантия экономической безопасности" "Вопросы экономики" N12 (1994), стр.115-125
11. Обеспечена ли экономическая безопсность России? // Газета «Карелия» №64
(23 октября 1999 г.)
12. www.evro.ru
13. Госкомстат России – www.gks.ru
