Виборча система: поняття, історія, сучасні форми

У боротьбі за інтереси працюючих профспілки послуговуються різноманітними засобами та методами: від переговорних до радикальних (вимоги, заяви, угоди, альтернативні рішення, контроль, експертні оцінки, страйки, маніфестації, голодування, мітинги тощо). Нерідко вони домагаються вагомих позитивних результатів, сприяють набуттю вмінь і навичок самоврядування.

Молодіжні організації. Основними їхніми цілями і завданнями є захист різноманітних потреб та інтересів молоді, мобілізація та інтеграція молодіжних структур на виконання соціальне значущих завдань, виховна робота. Молодіжні формування помітно впливають на зміцнення миру, співробітництва і дружби між народами, на збереження і захист природи.

Нині існує Всесвітня Федерація Демократичної молоді (1945 p., об'єднує 250 молодіжних організацій із 100 країн). Великий авторитет у світі має Міжнародна спілка студентів (1946 p., 110 студентських спілок). У більшості країн світу виокремлюються два рівні груп молодіжних організацій залежно від цілей і залучення молоді до суспільно-політичного життя.

Об'єднання молоді, предметом діяльності яких є соціально-економічні та політичні проблеми. Це суспільно-політичні клуби, національно-культурні, історико-культурні, патріотичні, екологічні, благодійні та інші організації, асоціації, союзи, а також ініціативні групи. Їхня діяльність спрямована на сприяння розвитку національних культур і охорону історичних пам'яток, збереження природи і боротьбу за демократію, мир та певні ідейно-політичні ідеали, вирішення повсякденних гострих життєвих проблем (“громадські ініціативи ”), боротьбу із безробіттям, за вирішення житлової проблеми (скватери) тощо.

Всесвітній молодіжний рух нині переживає відносне подолання ідеологічних розбіжностей, які спричиняли протистояння і унеможливлювали діалог між молодіжними організаціями різної політичної орієнтації: соціал-демократичної, ліберальної, консервативної, християнсько-демократичної, комуністичної тощо. Однак це не означає злиття, нівелювання поглядів. Наприклад, до Всесвітньої федерації демократичної молоді належать союзи молоді соціал-демократичної, революційно-демократичної, соціалістичної і комуністичної орієнтацій. Серед молодіжних організацій суспільно-політичного характеру США — Молоді демократи Америки, Комуністичний союз молоді. Американська рада молоді. Асоціація молодих християн. Асоціація ораторського мистецтва та ін. В Україні на сучасному етапі відбувається реформація молодіжних організацій, їх демократизація, пошуки орієнтирів і форм діяльності.

Об'єднання дозвільного характеру. Здебільшого вони діють у культурній сфері — образотворче мистецтво, самодіяльний театр, література, кіно, музика (рок-клуби, джаз-клуби), танці тощо. Багато їх у спортивно-оздоровчій сфері. Серед них формування, що культивують нетрадиційні види спорту, об'єднання фізичного і духовного вдосконалення (східні єдиноборства, воєнно-патріотичні клуби тощо).

Трапляються й об'єднання агресивної, неконструктивної самодіяльності молоді (фанати та ін.), епатажної самодіяльності (металісти), альтернативні або контркультурні течії (хіпі, рокери, авангардисти та ін.).

Жіночі громадські об'єднання. Вони послідовно борються за рівноправність жінок, за поліпшення умов материнства і дитинства, за мир, демократію, національну злагоду, соціальний прогрес. Одна тільки Міжнародна Демократична Федерація жінок об'єднує 135 жіночих організацій із 117 країн світу. У кожній державі існують національні організації — спілки жінок, союзи матерів, ділових жінок тощо.

Творчі об'єднання. Це добровільні союзи, що об'єднують людей творчих професій (Спілка письменників, Спілка художників, Спілка композиторів, Спілка журналістів тощо). На різних етапах їхня роль у суспільно-політичному житті країн і на міжнародній арені неоднакова. Особливо вагома вона на переломних етапах, які потребують консолідації національного духу, вияву міжнародної злагоди, міжнародного діалогу. Відчутним є їхній вплив і на поведінку владних інституцій.

Добровільні товариства. Здебільшого діють вони у сфері науки, техніки, культури, освіти, спорту, соціальної допомоги, розвитку дружби з народами зарубіжних країн та ін. Покликані розвивати самодіяльність громадян, їхню соціальну, творчу та політичну активність, задовольняти їхні інтереси.

Релігійні організації. Вони є важливою складовою політичної системи суспільства. І хоча найчастіше церква відокремлена від держави, релігійні організації мають право брати участь у громадському житті, а також використовувати нарівні з громадськими об'єднаннями засоби масової інформації. Церква може підтримувати або не підтримувати певні державні починання, суттєво впливати на масову свідомість віруючих. Більше того, служителі культу мають законне право на участь у політичному житті. Міжнародні релігійні організації (Християнська мирна конференція, Всесвітній ісламський конгрес, Азіатська буддійська конференція, Всесвітня федерація католицької молоді та ін.) відіграють вагому роль у спілкуванні народів. У їхньому полі зору перебувають не лише релігійні питання, а й турбота про збереження миру, злагоди, високу духовність і моральні чесноти, гуманізм та любов до ближнього. Однак не завжди їм вдається мирне вирішення проблем (міжконфесійна ворожнеча).

Кооперативні організації. Їх не можна ототожнювати із соціально-економічними об'єднаннями, до яких належать кооперативні спілки, асоціації керівників підприємств, спілок орендарів та підприємців тощо. Кооперативні об'єднання — особливий тип непартійних громадських об'єднань, які, маючи матеріальний інтерес, належать до політичної системи суспільства і відіграють у ній певну роль. До кооперативних організацій відносять споживчу кооперацію в селі й місті, кооперативи для задоволення житлово-побутових потреб, садівничо-городні товариства та ін. Їм властиві певна деполітизованість, чітка економічна спрямованість, широкий спектр заходів для досягнення матеріальної мети. На Заході існують різні підприємницькі союзи, спілки роботодавців тощо, які виконують як економічні, так і політичні функції. Найважливіша політична функція — визначення і формування загальних корпоративних інтересів і пріоритетів бізнесу, їх реалізація з використанням найрізноманітніших засобів і каналів впливу на державні та інші структури.

Громадські самодіяльні органи. Їх створюють при державних органах: комітети захисту миру, ветеранів війни і праці, жінок, батьківських рад; вуличні, квартальні комітети, різні клуби (партійні, політичні, виборців, робітників, дитячі), неформальні об'єднання. Вони не мають офіційного членства, статуту, чітких програм, а цілі можуть бути як соціальне значущими, так і асоціальними. Окремі з них представлені організаціями на міжнародному рівні: групи за звільнення в'язнів совісті, репрезентовані організацією Міжнародна амністія; комітети захисту миру — Всесвітньою радою Миру; жіночі комітети — Міжнародною Демократичною Федерацією Жінок та ін.

Громадські рухи. Це масові політичні й неполітичні формування громадян, пов'язані систематичним співробітництвом заради досягнення певної мети на ґрунті спільних соціально-політичних інтересів. Рухи як вияв громадської ініціативи (антифашистські, національно-визвольні, екологічні, за мир, жіночі тощо) характеризуються відсутністю чіткої організаційної структури, спільністю інтересів, наявністю течій, неоднакових за політичними поглядами і світоглядом, відсутністю індивідуального членства, іноді нечіткою програмою. Вони не є політичними механізмами боротьби за владу. Чинником, що інтегрує учасників руху із не завжди ідентичними переконаннями, є спільна діяльність.

Часто громадські рухи опиняються перед дилемою:

продовжити своє існування і перейти до наступного рівня єдності — тіснішого згуртування за спільними інтересами (приміром, створення на основі руху партій) чи припинити своє функціонування, розпавшись на невеликі за кількістю і значущістю угруповання.

виборча політична депутатський голосування


Список використаних джерел

1.                 Політична історія Росії. Хрестоматія. Сост. В.І. Коваленко та ін М., 1996. - с. 488

2.                 Конституція України від 28 червня 1996 року / / Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - с. 141.

3.                 Закон України від 18 березня 2004 року «Про вибори Президента України» / / Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 20 - 22. - с. 291.

4.                 Закон України від 25 березня 2004 року «Про вибори народних депутатів України» в редакції Закону України від 7 липня 2005 року / / Відомості Верховної Ради України. - № 27 – с. 28.

5.                 Закон України від 6 квітня 2004 року «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» / / Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 30. - 31 .- с. 382.

6.                 Закон України від 30 червня 2004 року «Про Центральну виборчу комісію» / / Офіційний вісник України. - 2004. - № 27. - с. 1763.

7.                 Автономов А. С., Вєдєнєєв Ю. А., Луговий С. Порівняльне виборче право, М.: Норма. - 2003. – с. 237.

8.                 Балакірєва Р. С. Констітуційне право України: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. зал. - К.: ЦНЛ, 2003. – с.209.

9.                 Барабаш Ю. Достроковi вибори як засiб регулювання державно-правових вiдносин / / Право України - 2007. - № 11. - с. 126.

10.            Вибори як реалії сучасної державно-правової дiяльностi; теоритичний аспект / / Право України - 2007. - № 11. - С. 26 - 27.

11.            Хайєк, Фрідріх Август. Дорога до рабства. Соціалістична ідеологія - Критика / Фрідріх Август фон Хайєк; [пер. з англ. Михайло Гнедовский, Ігор Пильщиків]. - М.: Фонд «Лібер. Місія »: Нове вид-во, 2005. - 262с.

12.            Алексєєв, Петро Васильович. Соціальна філософія цінності - мораль - ідеологія: навчальний посібник для студентів, що навчаються за спеціальністю «Філософія» / П.В. Алексєєв; Моск. держ. ун-т ім. М.В. Ломоносова, Філос. фак. - Москва: Проспект, 2005. - 253c.

13.            Гаджієв, Камалудін Серажудіновіч. Політологія: основний курс: підручник для студентів вузів / К. С. Гаджієв. - Москва: Вища освіта, 2005. - 460с.

14.            Гаджієв, Камалудін Серажудіновіч. Введення в геополітику: підручник / К. С. Гаджієв. - 2-е вид., Доп. і перераб. - М.: Логос, 2003. - 429с.

15.            Малахов, Володимир Сергійович. Націоналізм як політична ідеологія: націоналізм - теорії: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, що навчаються за гуманітарними спеціальностями і напрямами підготовки / В.С. Малахов: Нац. фонд підготує. кадрів, Моск. школа соціал. і екон. наук. - Москва: Університет Книжковий дім, 2005. - 315с.

16.            Політологія: навчальний посібник / під ред. А.С. Тургаева, А.Є. Хренова. - СПб.: Питер, 2005. - 560с.

17.            Політологія: коротка хрестоматія / [упоряд. Б. А. Ісаєв]. - Санкт-Петербург: Питер, 2008. - 218с.

18.            Гаджієв К.С. Політологія: Підручник для вищих навчальних закладів. - М.: Логос, 2007 .- c. 488.

19.            Панарін А.С. Політологія. Підручник; видання 3-тє, перероблене і доповнене .- М.: «ПБОЮЛ С. М. Грачов», 2001, - с. 488.

20.            Політологія: Навчальний посібник. / В.А. Барсамов та ін; під ред. Б.І. Кретова, 3-е изд-е, испр. і доп. - М.: Вищ. шк., 2002. - С. 304.

21.            Політологія: Навчальний посібник. / Л.М. Гончаренко та ін; під заг. ред. Л. Н. Гончаренко, В.А. Лімонова - СПб: СПбГІЕУ, 2007. - С. 274.

 


Страницы: 1, 2, 3, 4, 5



Реклама
В соцсетях
скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты