Розпорядження майном – це сама перша судова процедура, яка використовується до боржника. Вона використовується лише у випадках спрощеного порядку банкрутства (ст. 51, 52 Закону).
Задачі процедури розпорядження состоять у: 1) збереження майнових активів боржника; 2) виявлення кредиторів; 3) составлення та затвердження реєстру грошових забов,язань кредиторів; 5) прийняття рішення про перехід на наступну стадію процедури банкротства.
Строк процедури розпорядження составляє 6 місяців, він може бути змінений у відповідності до потреб комітету кредиторів, тощо.
З моменту порушення справи про банкрутство суд вводе мораторій на задоволення майнових потреб кредиторів.
Це означає, що боржник не в праві самостіно виконувати грошові забов,язання.
Загальна схема процедури розпорядження майном зображена на рис. 1.
Рис. 1 Схема процедури розпорядження майном.
2.1 Розпорядник майном боржника
Початок процедури розпорядження співпадає з призначенням судом розпорядника майна. Порекомендувати кандидатуру розпорядника майна можуть кредитори, державний орган з питань банкрутства. Право вибору конкретної особи на посаду розпорядника майна належить суду.
Права та обов,язки розпорядника майна закріплені у ст. 13 п. 8, 9
Закону.
На підготовчому засіданні, яке повинне відбутися не пізніше 30 днів з дня відкриття справи про банкрутство, суд дає кінцеву правову оцінку поданим документам, слухає пояснення сторін, розглядає обоснованісь незгодностей боржника.
Публікація у офіціальному друкованому органі об,яви про початок справи про банкрутство означає, що процедура банкрутства переходе на наступний етап – виявлення кредиторів.
2. Завершення процедури розпорядження майном
Наступним шагом на шляху до засідання суду є проведення зборів кредиторів і создання комітету кредиторів.
Перший загальний збор повинен відбутися не позніше 3 місяців та 10 днів після дати проведення підготовчого засідання суду. Збори вважаються правомочними у незалежності від числа голосів кредиторів, які взяли участь у зборах, якщо всіх кредиторів письмово попередили про час та місто проведення зборів. Збори кредиторів проводяться за місцезнаходженням боржника.
Обов,язок по попередженню кредиторів про місто і час проведення перших загальних зборів лежить на розпоряднику майном.
Заключним етапом процедури розпорядження є засідання суду.
Якщо до засідання суду була заключена мирова угода чи погашений борг кредиторам, то виробництво по справі про банкрутство завершується.
3. Процедура санації
Санація являє собою систему мір, які здійснюються під час виробництва по справі про банкрутство з ціллю попередження визнання боржника банкрутом і його ліквідації, направлення на оздоровлення фінансово-гсподарського положення боржника, а також задоволення у повному розмірі чи частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктурізації підприємства, боргів та капіталу і зміну організаційно-правової і виробничої структури боржника.
2. Сутність введення процедури санації
Закон містить у собі дві основні процедури, які по своїй суті оновлюють механізм платоспроможності. Це санація та мирова угода. Основною формою фінансового оздоровлення боржника є санація. Санація можлива тоді, коли у боржника є реальна можливість встановити свою платоспроможність.
Процедура санації триває протягом 12 місяців і може бути подовшена не більше ніж на 6 місяців.
Санація вводиться господарчим судом по ходатайству комитету кредиторів і слідує за процедурою розпорядження майном.
З моменту введення процедури санації арешт на майно боржника по розпорядженню його майном може бути наложений виключно у рамках процедури санації. Загальна схема проведення процедури санації наведена на рис.1.
Рисунок.
Рис. 1 Схема процедури санації
3.2 Керуючий санацією
Важливою процесуальною фігурою у процедурі санації є керуючий санацією.
Він призначається господарчим судом одночасно з введенням процедури
санації. Кандидатуру керуючого санацією предлагає господарчому суду комітет
кредиторів.
На відміну від розпорядника майном, керуючий санацією об,єднує у собі керівника і органи керування боржника.
У процедурі санації важливо вирішити три задачі:
- необхідно визначити засоби поновлення платоспроможності власності боржника;
- підготувати умови для реалізації таких засобів;
- виконати усі встановлені задачі і погасити заборгованість перед кредиторами.
Процедура санації боржника реалізується за допомогою плана санації.
План санації представляє собою комплексну програму фінансовго оздоровлення
боржника та використання спеціальних мір з встановлення платоспроможності
боржника і строк їх реалізації.
У плані санації повинен передбачатися строк втановлення платоспроможності.
План санації розробляється арбітражним керуючим протягом трьох місяців з моменту введення процедури санації.
У Законі встановлений механізм реалізації у процедурі санації такіх мір фінансового оздоровлення боржника, як продажа цілосного комплексу і частини майна боржника.
Продаж майна проводиться на торгах.
Якщо майно боржника не було продане на перших торгах, то воно виставляється на повторні, якщо інше не передбачено планом санації.
3. Завершення процедури санації
За ітогами процедури санації арбітражний керуючий надає письмовий звіт зборам кредиторів не пізніше чим за 15 днів до закінчення встановленого строку процедури санації чи при наявності основ для його дострокового припинення.
Звіт керуючого санацією повинен мати:
- баланс боржника на останню звітну дату;
- облік прибутків та збитків боржника;
- дані о наявності вільних грошових коштів боржника, які можуть бути спрямовані на задоволення потреб кредиторів боржника;
- дані з дебіторської зоборгованості боржника на дату подачі звіту;
- інша інформація о можливості погашення кредиторської заборогованності, яка залишилась.
Звіт керуючого санацією та протокол збору кредиторів направляється у господарчий суд не пізніше 5 днів після проведення зборів.
У випадку ходатайства зборів кредиторів, відмови у затвердженні звіту керуючого санацією, неподачі такого звіту у встановлений строк чи не проведення розрахунків з кредиторами у визначені строки господарчий суд признає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
4. Ліквідаційна процедура
Ліквідація – це припинення діяльності суб,єкта підприємницької діяльності, визнаного господарчим судом банкрутом, з ціллю проведення мероприємств по задоволенню, визнаних судом, вимог кредиторів шляхом продажу його майна.
1. Сутність введення процедури ліквідації
Процедура ліквідації є заключною у справі про банкрутство і вийти з неї можливо лише одним шляхом – через мирову угоду. У процедурі ліквідації немає фінансового оздоровлення – тут вже реалізується майно боржника. Вона менш ефективна, ніж процедура санації, так як при реалізації майнових активів боржника кредитори отримують у 5-10 разів менше ніж їх балансова вартість. З іншого боку, ліквідація боржника – це крайня міра отримання заборгованості і її списання за бухгалтерською звітністю.
Процедура ліквідіції відкривається лише у чотирьох випадках:
- коли кредитори, у особі комітету кредиторів, ходатайствує про проведення такої процедури (ст. 16 п. 8 Закону) як ітог розпорядження майном (см. Ст. 50 п. 8 Закону);
- коли залишились незадовільними результати процедури санації (ст. 18 п. 6, ст. 19 п. 12, ст. 21 п. 6, 11 ,15 Закону);
- коли суд використовує спрощені процедури банкрутсва (ст. 51, 52
Закону);
- у випадку банкрутства громадян-суб,єктів підприємницької діяльності
(ст. 47 – 49 Закону);
2. Ліквідатор (ліквідаційна комісія)
Основною процесуальною фігурою у ліквідації є ліквідатор, який призничається господарчим судом у постанові про признання боржника банкрутом. Порядок назначення ліквідатора такий же як і порядок назначення керуючого санацією.
Поряд з ліквідатором господарчий суд може призначити членів ліквідаційної комісії.
Створення ліквідаційної комісії можливе по ходатайству ліквідатора, узгодженного з комитетом кредиторів.
Загальна схема ліквідаційної процедури зображена на рисунку 3.
Рис. 3 Схема ліквідаційної процедури.
3. Завершення ліквідаційної процедури
Важливим етапом ліквідаційної процедури є формування ліквідаційної маси. Тут ліквідатор наділений широкими повноваженнями. Основним важливим елементом формування ліквідаційної маси є інвентарізація та оцінка особистого майна банкрута.
Наступним етапом ліквідаційної процедури є продаж майна боржника.
Ліквідатор приступає до продужу майна тільки після його інвентарізації та
оцінки.
Через засоби масової інформації ліквідатор забов,язаний проінформувати про порядок продажу майна банкрута.
Після продажу майна банкрута наступним етапом стає погашення вимог кредиторів. Закон встановив шість черг задоволення вимог кредиторів:
- в першу чергу задовольняються вимоги забезпечені залогом, виплата вихідної допомоги робітникам, витрати, пов,язані з виробництвом у справі про банкруство
- у другу чергу задовольняються вимоги, які виникли із забов,язань банкрута перед його робітниками;
- у третю чергу задовольняються вимоги у відношенні податків і зборів;
- у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені залогом;
- у п,яту чергу задовольняються вимоги по поверненню вкладів членів трудового колективу;
- у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Заключним етапом процедури ліквідації є затвердження звіту ліквідатора.
Звіт і ліквідаційний баланс підприємства надаються ліквідатором до
господарчого суду після завершення всіх розрахунків з кредиторами.
До звіту додаються:
- показники виявленої ліквідаційної маси;
- дані про реалізацію об,єктів ліквідаційної маси;
- копії договорів купівлі-продажу та актів прийому-передачі майна;
- реєстр вимог кредиторів з даними про розмір погашених вимог кредиторів.
Затвердження господарчим судом звіту і ліквідаційного балансу залежить від наявності залишившогося у ньго після ліквідаційної процедури майна.
У випадку, коли майна підприємства достаньо, для задоволення вимог кредиторів, то він вважається таким, який не має боргів і може здійснювати свою підприємницьку діяльність.
Використана література, законодавчі акти
1. Конституція України.
2. Закон України про банкрутство.
3. Закон України “Про підприємства в Україні”.
4. Арбітражно-процесуальний кодекс України.
5. Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про банкрутство”” № 01-6/481 від 15.04.93.
6. Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про банкрутство”” №
02-5/444 від 18.11.97.
Страницы: 1, 2
