Безпосередньо оцінка або діагностика фінансового стану та фінансової стійкості підприємства є важливим елементом управління.
Прибуток (доход) і рентабельність як основні показники фінансових результатів не можуть повністю характеризувати фінансовий стан підприємства і можливі тенденції його зміни, потрібні інші показники.
До основного джерела інформаційного забезпечення діагностики
фінансового стану підприємства відносять бухгалтерський баланс підприємства
(форма №1). Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу
мають важливе економічне значення і використовуються для оцінки і
діагностики фінансового стану підприємства. Це співвідношення можна
розглянути у різних аспектах, але основними показниками з отриманих будуть
ті, що характеризують ступінь заборгованості, ліквідності та активності
підприємства.
Отже – ступінь заборгованості обчислюється шляхом ділення боргових забов,язань на активи підприємства:
К заб = К б / К а, де К заб – коефіцієнт заборгованості;
К б – боргові забов,язання підприємства;
К а – сукупні активи підприємства.
Якщо К заб > 0,5, то сильно зростає ризик щодо сплати боргів.
Аналіз заборгованості, оцінка співвідношення зобов’язань дозволяє з, ясувати, наскільки раціональною є структура капіталу і величину ризику для інвесторів і кредиторів.
Потенціальні можливості підприємства розрахуватися з боргами характеризується коефіцієнтом забезпеченості боргів:
К з. б. = К в / К б,
де К з. б. – коефіцієнт забезпечення боргів;
К в – власний капітал.
Якщо К з. б. = 1, то це значить, що підприємство може сплатити борги власним капіталом.
Ліквідність підприємства.
У ринковій економіці, коли можлива ліквідація підприємства унаслідок їхнього банкрутства, одним із найважливіших показників фінансового стану підприємства є ліквідність.
Термін "ліквідність" (від латинского liquidus – рідкий, текучий) у буквальному значенні слова означає легкість реалізації, продажі, перетворення матеріальних цінностей у кошти.
Таким чином ліквідність підприємства – це можливість використовувати його активи в якості наявних коштів або швидко перетворювати їх в такі.
Під ліквідністю підприємства розуміється його здатність розраховуватися зі своїми зобов’язаннями за рахунок наявних активів, що можуть бути використані для погашення боргів. Такі активи називаються ліквідними засобами.
Повсякденна робота підприємства по управлінню ліквідністю спрямована на самозбереження організації, умовою якого висткпає безперебійне виконання забов,язань перед постачальниками, покупцями та іншими клієнтами. З організаційної точки зору вона припускає дотримання співвідношень окремих груп і статей пасивів і активів балансу, зафіксованих у відповідних показниках. Такі показники наведені нижче.
Ліквідність підприємства, як його здатність оперативно перетворювати активи у платіжні засоби для оплати короткострокових зобов’язань виражається двома основними показниками: коефіцієнтом поточної ліквідності; коефіцієнтом термінової ліквідності.
Коефіцієнт поточної ліквідності (К п. л.) – обчислюється відношенням поточних активів і короткострокових зобов’язань:
К п. л. = К а. п. / К б. к.,
де К а. п. – поточні активи підприємства;
К б. к. – короткострокові зобов’язання.
Якщо К п. л. < 2, то ліквідність підприємства невисока і воно має певний фінансовий ризик. При надто високому К п. л. (більше 3 – 4) може виникнути сумнів у ефективності використання поточних активів.
Коефіцієнт термінової ліквідності (К т. л.) – це відношення активів високої ліквідності до короткострокових зобов’язань, тобто
К т. л. = К а. л. / К б. к.,
де К а. л. – поточні активи високої ліквідності.
Не можна плутати понять “ліквідність” підприємства і
“платоспроможність” підприємства.
Платоспроможність – це здатність підприємства сплачувати кошти за своїми зобов’язаннями, що вже настали і потребують негайного погашення, за рахунок наявних грошей на банківських рахунках, або у готівці. Для того, щоб підтримувати підприємство у платоспроможному стані, фінансова служба повинна дбати про те, щоб його чисто грошові активи відповідали потребам щоденних платежів. Вважається, що у підприємствах на розрахунковому рахунку має бути залишок коштів, який дорівнює різниці між кредиторською заборгованістю всіх видів і поточною дебіторською заборгованістю на користь підприємства.
Фінансова активність підприємства характеризується такими показниками, як середній період оплати дебіторської, кредиторської заборгованості та оборотність товарно-матеріальних запасів.
Середній період оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства обчислюється за формулою:
t д = К д * Д к / П пр,
де t д – середній період оплати дебіторської заборгованості покупцями, днів;
К д – заборгованість покупців (дебіторська заборгованість);
Д к – кількість календарних днів, у періоді, за який обчислюється показник;
П пр – обсяг продаж за розрахунковий період.
За період t д платіжні вимоги підприємства до покупців перетворюються у гроші. Його скорочення економічно вигідне.
Середній період оплати кредиторської заборгованості постачальникам – визначається співвідношенням:
t к = К к * Д к / М,
де t к – середній період оплати кредиторської заборгованості постачальникам, днів;
К к – заборгованість підприємства постачальникам;
М – обсяг закуцпки сировини і матеріалів за розрахунковий період.
Скорочення t к не є сприятливим для підприємства, оскільки потребує додаткових коштів.
Оборотність товарно-матеріальних запасів обчислюється як відношення обсягу продаж до величини запасів
N об = П пр / М з,
де N об - оборотність товарно-матеріальних запасів за певний період
(рік, квартал);
М з – середня величина запасів за той же період.
Можна зробити висновок, що найбільш зримо фінансовий стан підприємства визначається такими елементами чи показниками: прибутковість; рентабельність роботи підприємства; наявність власних фінансових ресурсіув; платоспроможність; показником прибутковості власного капіталу; показником валової прибутковості продажу товарів; коефіцієнтом фінансової незалежності; ліквідність; прибутковість власного капіталу; інші.
Тож, якщо підприємство досягає у цих напрямках необхідних параметрів, то фінансовіий стан такого підприємства стає стійким.
Важливий вплив на фінансовий результат роботи підприємства має розробка фінансового плану підприємства. Фінансовий план підприємства складається на кожний поточний рік з поквартальним відокремленням за двома розділами: перший – надходження; другий – витрати із загальним їх підсумком за кожний квартал. У першому розділі спочатку зазначаються залишки грошових коштів на початок розрахункового року. Потім до них додаються кошти, спрямовані у відповідних кварталах на збільшенні власного капіталу і реалізацію товарів на умовах тримісячного кредиту. Другий розділ може охоплювати кошти, призначені для збільшення товарних запасів у певному кварталі, щоквартальної закупівлі товарів, покриття щорічно відновлюваних постійних витрат, щоквартальну виплату відсотків за користування кредитом, придбання виробничого устаткування, платежів по банківській заборгованості у зазначеному кварталі, тощо. Причому фінансовий план будь-якого суб,єкта господарювання формується з дотриманням вимоги, відповідно до якої надходження коштів має перевищувати поквартальні витрати (платежі).
Діагностика фінансового стану товариства з обмеженою відповідальністю
"Рако-прінт"
Основним iнформацiйним джерелом для проведення аналiзу служить баланс підприємства. Баланс - це основний iнструмент для проведення діагностики фінансового стану. Фінансовий стан підприємства хірактерезується розміщенням і використанням засобів підприємства. Ця інформація представляється у балансі організації.
Баланс складається iз активiв i пасивiв. Активи включають все майно реальне i фiнансове, яким володiє підприємство, в тому числi грошову готiвку, цiннi папери, комп"ютерне обладнання, тощо.
Отже діагностика фінансового стану підприємства базується на даних балансу. Баланс має дві частини: актив, який показує напрямки розміщення коштів (капіталу); пасив, який характерезує джерела коштів (капіталу).
Активи включають фізичне, грошове і нематеріальне майно, яке у балансі поділяється на дві групи: фіксовані і поточні активи.
Фіксовані активи – це майно створене за рахунок довгострокових івнвестицій, передусім основні фонди, незавершене будівництво, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення та інші.
Поточні активи – включають мобільні елементи майна з коротким терміном обігу (до одного року).
Пасиви балансу поділяються на дві групи: власний капітал (кошти);
"чужий" капітал, у різних формах заборгованості (забов,язання).
Власний капітал складається з статутного фонду (капітал) та акумульованого (нерозподілений між власниками та працівниками) прибутку, який утворюється від діяльності підприємства.
Боргові забов,язання у балансі поділяються на довгострокові і короткострокові.
Баланс товариства з обмеженою відповідальністю "Рако-прінт" наведений у додатку 2. Баланс підприємства составлений на 1 січня 2001 року.
В процесi аналiзу балансу підприємства використовують наступнi методи:
1. Метод п о р i в н я н ь, який позволяє визначити причини i ступiнь дiї динамiчних змiн i вiдхилень по статтях на лiквiднiсть банку i прибутковість його операцiй, а також визначити резерви пiдвищення доходностi останнiх.
2. Метод г р у п у в а н н я дозволяє шляхом систематизацiї даних балансу розiбратись в сутi явищ i процесiв, що аналiзуються.
Так, з точки зору формування джерел i їх вкладень рахунки балансу подiляються на активнi, пасивнi i активно-пасивнi. Проводяться також групування рахункiв балансу з точки зору видiлення власних i залучених коштiв, довгострокових i короткострокових фiнансових вкладень, видiв доходiв, витрат i прибутку. Статтi можуть бути згрупованi по ступеню лiквiдностi, рiвню доходностi, рiвню вартостi.
3. Метод к о е ф i ц i є н т i в дозволяє виявити кiлькiсний взаємозв"язок мiж рiзними статтями, роздiлами чи групами статей балансу.
Таким чином визначаеться:
- питома вага певної статтi чи груп статей в загальному об"ємi активу
/пасиву/ чи в вiдповiдному роздiлi;
- активнi балансовi рахунки можуть спiвставлятися iз аналогiчними рахунками балансiв за попереднiй перiод;
- спiввiдношення активних i пасивних статей з єдиними строками операцiй являють собою коефiцiєнти лiквiдностi.
Останній метод використовується найчастіше у сучасній практиці.
Характеристика фінансового стану ТОВ "Рако-прінт"
Отже головним фінансовим результатом діяльності будь-якого підприємства є прибуток від його діяльності. Прибуток, але це може бути і збиток, якщо діяльність підприємства не ефективна, є кінцевим, підсумковим результатом руху коштів підприємства.
Рентабельність – відносний показник ефективності роботи даного підприємства.
Отже разом прибуток та рентабельність роботи підприємства є найважливішими показниками, що характерезують його фінансовий стан.
Прибуток можна охарактерезувати, як, з одного боку – основу формування фйондів підприємства і забезпечення у кінцевому підсумку фінансової стійкості. З іншого боку - прибуток це найважливіше джерело доходів державного, місцевого бюджетів.
Однорзначно важливо при з,ясуванні факторів забезпечення фінансової стійкості підприємства враховувати не тільки обсяги й приріст прибутку, але й рівень рентабельності, знати скільки прибутку одержано на одну грошову одиницю виробничих фондів.
