Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів. Порядок скликання загальних зборів акціонерів регулюється ст. 42 заначеного Закону.
В акціонерному товаристві з числа акціонерів може
створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), яка
представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних
зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і
регулює діяльність правління. У роботі ради акціонерного товариства
(спостережній раді) з правом дорадчого голосу беруть участь представники
профспілкового органу або іншого уповноваженого трудовим колективом органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу. В
акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціонерів, створення
ради акціонерного товариства (спостережної ради) обов'язкове.
Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів
акціонерів на раду акціонерного товариства (спостережну раду) може
бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції
загальних зборів. Питання, віднесені статутом акціонерного товариства до виключної компетенції ради акціонерного товариства (спостережної
ради), не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів
товариства.
Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює
керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган,
передбачений статутом. Роботою правління керує голова правління, який
призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства.
Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства,
крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради
акціонерного товариства (спостережної ради) і підзвітне загальним зборам
АТ.
Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів.
Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має
статутний фонд (не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним
заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати,
діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.),
розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. У
випадках, передбачених установчими документами, учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах
невнесеної частини вкладу.
Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім загальних відомостей, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Порядок внесення вкладів у статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю регулюється чинним законодавством.
Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі. При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
При реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники
(спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.
Звернення стягнення на частку учасника у товаристві з обмеженою відповідальністю по його власних зобов'язаннях не допускається. При недостатності майна учасника для покриття його боргів кредитори вправі вимагати виділення частки учасника-боржника у порядку, передбаченому зконодавстовом України.
Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді.
До компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю, крім
питань, зазначених у п.п. "а", "б", "г-ж", "и-ї" статті 41 Закону України
«Про господарські товариства», належить: а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками
додаткових вкладів; б) вирішення питання про придбання товариством частки
учасника; в) виключення учасника з товариства.
З питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства необхідна одностайність у вищому органі. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів. Особливості голосування, правомочності, періодичності скликання зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначаються ст. 60 цього Закону.
У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється
виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий
(директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами
виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками
товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності
товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів
учасників. Збори учасників товариства можуть винести рішення про
передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції
(директора). Дирекція (директор) підзвітна зборам учасників і організує
виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення,
обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими
документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії
від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою зборів учасників товариства.
Контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з
обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що
утворюється зборами учасників товариства з їх числа, в кількості,
передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб. Члени дирекції
(директор) не можуть бути членами ревізійної комісії. Ревізійна комісія
доповідає результати проведених нею перевірок вищому органу
товариства. Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та
балансах. Без висновку ревізійної комісії збори учасників
товариства не мають права затверджувати баланс товариства.
Підстави для виключення з товариства з обмеженою відповідальністю є аналогічними, що і у акціонерному товаристві, і тягне за собою ті ж наслідки.
Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.
До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються норми зазначеного Закону з урахуванням особливостей цієї правової форми підприємства.
ВИСНОВОК
Існуючі правові форми організації підприємств постійно удосконалюються
шляхом уточнення законодавцем особливостей, пов’язаних з практичною
діяльністю підприємців, що знайшло свій відбиток у високій динаміці змін у
Законах України «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні» та ін.
Перспективними вважається стабілізація податкового законодавства та розвиток кредитної політики підтримки малого підприємництва. Необхідно внести чіткість у встановлення мінімального розміру статутного фонду приватного підприємства, що сприяє забезпеченню реальної відповідальності його засновника по зобов’язанням створеної ним юридичної особи.
Також необхідно визначити перелік найбільш ризикових видів підприємницької діяльності, здійснення яких допускається при наявності достатнього мінімального внеску в статутний фонд кожного із співзасновників. Також необхідно визначити правовий режим майна приватного підприємства у випадку зміни його власника шляхом переуступки права власності, а також законодавчого встановлення процедури переуступки права власності засновника приватного підприємства.
Також доречним є законодавче визначення таких понять, пов’язаних з
підприємствами, заснованими об’єднанням громадян, як «госпрозрахункова
установа», «госпрозрахункова організація», «пропагандистські матеріали»,
«вироби з власною символікою». До того ж доречне визначити можливості і
порядок реорганізації підприємств у випадку ліквідації об’єднання громадян,
що буде сприяти правильному застосуванню законодавства стосовно даної
правової форми організації підприємства.
Практичному застосуванню положень законодавства України, що регулює правовідносини державних підприємств послужить уточнення видів діяльності, що можуть здійснювати тільки державні підприємства, що доцільно відбити у єдиному нормативному акті.
У законодавстві, що регулює порядок створення і діяльності господарчих товариств необхідно уточнити характеристику майнових прав, що відносяться до інтелектуальної власності, в аспекті забезпечення таким майном (правами) вимог кредиторів за зобов’язаннями товариства. Зазначене уточнення дозволить усунути протиріччя в законодавстві про підприємницьку діяльність, що буде сприяти однаковому розумінню його положень, як громадянами, так і працівниками правоохоронних органів у даній системі соціальних відносин.
СПИСОК НОРМАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Конституція України //www.rada.gov.ua
2. Цивільний кодекс України // www.rada.gov.ua
3. Про власність: Закон України // www.rada.gov.ua
4. Про господарські товариства: Закон України // www.rada.gov.ua
5. Про об’єднання громадян: Закон України // www.rada.gov.ua
6. Про підприємництво: Закон України // www.rada.gov.ua
7. Про підприємства в Україні: Закон України // www.rada.gov.ua
8. Вінник О. Деякі питання вдосконалення організаційно-правових форм господарювання в Україні // Право України. – 2000. - №9. – С.39-43.
9. Підприємницьке право України: Підручник / За заг. ред. доц.
Р.Б.Шишки. – Харків, 2000. – 480 с.
10. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Господарське право: Курс лекцій:
Навч.посібник для юрид.фак. та вузів. – К., 1996. – 228 с.
11. Потюк М. Дочірні підприємства як юридичні особи // Право України. –
1999. – №1. – С.124-125.
12. Спасибо-Фатєєва І. Акціонерне товариство як система ризиків //
Право України. – 1999. - №9. – С.116-117.
