відповідальності за ті види суспільно - небезпечних діянь, які не
передбачені кримінальним законодавством, але криміналізація яких є
об'єктивно необхідною.
До них належать 1 організована злочинність, боротьба з якою визнана
сьогодні пріорітетним напрямком боротьби з злочинністю. Організована
злочинність повністю охоплюються поняттям складної форми співучасті, але
проаналізувавши цю форму співучасті з точки зору суб"єктивної ознаки, яка
характеризує рівень стійкості взаємозв'язків можна прийти до висновку.
Зміни в структурі злочинності, зародження розвиток організованої
злочинності - дасть підстави говорити про виникнення нової Форми
співучасті, яка відокремлюється вищим рівнем сталості суб'єктивних зв"язків
між злочинцями.[19]'
Отже, в кримінальному законодавстві необхідно закріпити поняття
організованої злочинності та поняття організованого злочинного /мафіозного/
угрупування, що мав відмінності від звичайного організованого переліку
співучасників ОЗГ, ввести норму про відповідальність юридичних осіб.
Організована злочинність - це кримінальне системна структурне
явище, що являє собою сукупність чисельних» керованих злочинних формувань
/груп, угрупувань, співтовариств/ та злочинного середовища, які зазнаються
здійсненням злочинів, як промислом і створюють систему власної безпеки, що
грунтується на використанні комплектних протиправних засобів та методів
/продукції насильства, погроз тощо.
Під поняттям організованої злочинності розуміють виключно нове
явище, те, що на Заході позначається терміном "мафія". Організована
злочинність в закономірним результатом розвитку злочинності в будь-якому
суспільстві.
Організованому злочинному угрупуванню притаманні такі ознаки:
І/ Наявність в групі не менше п"яти чоловік;
2/ Стійкість;
З/ Озброєність;
4/ Структурність /розподіл ролей.
Загальновідома схема організованої злочинної групи - це
пірамідальна структура, на верхівці якої знаходиться керівник /дон/,
радник, керівник загонів /"капітани, бригадири"/, керівники груп
/"лейтенанти"/, рядові члени /"бики", "торпеди/, Ієрархічність побудови
приводить до чіткого розподілу владних і виконавчих функцій всередині
структури, що викликає надзвичайні складнощі в питаннях прийняття до
кримінальної відповідальності представників корінного ядра злочинної
групи.[20]
Кримінологічні ознаки:
І/ Високий рівень зв(язків з корумпованною частиною працівників
органів державної влади, управління, правоохоронних органів.
2/ Регіональний контроль;
З/ Наявність загальних правил поведінки;
4/ Вербування нових членів;
5/ Тісний зв"язок з верхівкою традиційної злочинності;
б/ Масштабний характер злочинної діяльності,
7/ Політизація злочинної діяльності - тобто встановлення ОЗГ
відносин з політичними партіями чи окремими політичними діячами
8/ Проникнення в легальний бізнес, встановлення контролю над
банківсько - комерційною діяльністю,
9/ Легалізація /відмивання/ капіталу,
ІО/ Встановлення контролю над засобами масової інформації.
Ці ознаки вказують на особливість організованої злочинності, як
форми злочинної діяльності. Саме вони підлягають доведенню в процесі
кваліфікації діяння за частиною статті КК, яка передбачає обтяжуючу
обставину - вчинення злочину організованою групою,
Отже, організоване злочинне у групування - це найвища форма
злочинної співучасті.
РОЗДІЛ III
Види співучасників злочину
У ст.19 дається визначення окремих видів співучасників: виконавця,
організатора, підмовника і посібника. В основу такого розподілу покладено
об'єктивні критерії - ступінь і характер участі кожного з них у вчиненні
злочину.
Ступінь участі - це інтенсивність діяння кожної Із осіб, які діЮТь
спільно, щодо виконання своєї ролі в учиненні злочину. характер участі
визначав функціональну роль кожного співучасника в спільному злочину.
Головною ознакою, за якою вирізняють виконавця, організатора, відмовника і
посібника слід вважати характер дій, які вчиняв кожен із них.[21]
3.1 Виконавець.
Виконавцем визнається особа, яка безпосередньо скоїла злочин.
тобто виконала ті дії, які входять в склад злочину. При цьому вказані дії
можуть бути виконанні повністю однією особою, або декількома по частинах,
які будуть співвиконавцями злочину, Співвиконавцем буде і та особа, яка
знаходячись разом з іншими на місці злочину, надала їм допомогу в скоєнні
злочину[22]'
Проте злочин може бути скоєно з використанням малолітньої або
неосудної особи, в такому випадку матиме місце посереднє виконання злочину.
Тому визначення виконавця потрібно дещо розширити:
отже, виконавцем визнається особа, яка повністю чи частково,
виконала діяння, що передбачено статтею Особливої частини КК.[23]
3.2 Організатор.
Організатором, визначається особа, яка організувала вчинення
злочину або керувала його вчиненням /,ст,І9 КК/,
Дії організатора можуть бути різними і виражатись в:
І/ керівництві підготовкою і скоєнням окремих злочинів;
З/ складенні плану їх здійснення, вербуванні співучасників;
З/ розподілі ролей між ними і тд.
Найважливішим являється те, що організатор об'єднує зусилля інших
співучасників, направляв їх спільну діяльність на стадії готування чи
безпосереднього виконання злочину. Організатор завжди діє з прямим умислом,
тобто він знає: про характер тих дій, які повинні бути виконані рядовими
учасниками, знає про склад групи, про методи її злочинної діяльності.[24]
В якості організаторів частіше всього виступають небезпечні
злочинці з великим досвідом поможуть замаскувати своє роль в злочині.
3.3 Підмовник.
Підмовником визнається особа, 'о схилило до скоєння злочину, тобто
умисно викликала в іншої особи, майбутнього виконавця впевНеНІСТЬ сКОїти
ЗлОЧИН.
Специфічною рисою діяльності підмовника що відрізнять його від
інших співучасників є те, 'що він здійснює вплив на волю особи і викликав в
неї прагнення скоїти певним злочин. Підмовників може бути і кілька.
Підмовництво завжди конкретне. Не можна схиляти до скоєння злочину
взагалі без вказівки визначеного об"єкту посягання. Тому не буде
підмовництва, якщо хто - небудь, не викликаючи рішучості на скоєння певного
злочину, розвиває в ін. особах нездорові погляди на ті чи інші явища життя
чи навіть схвалює в загальній формі той чи ін, вид злочинної діяльності
/наприклад проповідує /"воровську романтику"/.
З суб'єктивної сторони діяльність підмовника майже завжди
характеризується наявністю прямого умислу, коли винний визнає, що своїми
діями викликає рішучість у іншої особи скоїти конкретний злочин, активно
направляє свою волю на досягнення саме цієї цілі, бажаючи, щоб було скоєно
даний злочин. Проте можливі випадки підмовництва з непрямим або
неконкретним умислом.
При наявності підмовника умисел на скоєння злочину завжди саме в
нього, а підмовлений приймає рішення про скоєння злочинних діянь не
самостійно, а під впливом підмовника /ч.5. ст.19 КК/.[25]
3.4 Пособник
Пособником - визнається особа, яка сприяла вчиненню злочину
порадами, вказівками, наданням засобів , а також особа, яка заздалегідь
обіцяла сховати злочинця, знаряддя і засоби вчинення злочину, сліди злочину
або предмети, добуті злочинним шляхом ./ч. 6.СТ.І9 КК./.
Дії пособника здійснюються, як правило до вчинення злочину. Вони
можуть мати вигляд як активних дій / дав зброю, пораду/,. так і бути
бездією /особами, що зобов"яаані попередити чи відвернути злочин./
За характером змісту вчинених пособником дій розрізняють їх три види:
І/ інтелектуальне пособництво - поради, вказівки тощо;
2/ фізичне пособництво надання засобів, знарядь, усунення
перешкод;
З/ пособництво - переховування- заздалегідь дана обіцянка
сховати злочинця, знаряддя, сліди злочину або предмети, добуті
злочином.[26]
З суб'єктивної сторони пособництво пзредбачає наявність прямого чи
побічного умислу, поки винний, усвідомлюючи суспільно небезпечним характер
злочину, передбачаючи можливість настання злочинних наслідків і бажаючи
настання цих наслідків чи їх допускаючи, свідомо надав виконавцю суттєву
допомогу у вказаних Формах.
Висновки
Грунтовно вивчивши інститут співучасті можна зробити ряд висновків:
Отже, співучасть - це особлива форма скоєння злочину умисно двома і
більше способами, що має вищий рівень суспільної небезпеки.
Об"єктивнимии ознаками співучасті :
1/ участь у злочині двох чи більше осіб
2/ спричинення одного і того самого, єдиного для всіх
співучасників. злочинного результату,
З/ причинний зв'язок між діянням кожного співучасника і єдиний
злочинний результат.
Суб'єктивною ознакою є умисел співучасників, якій включає:
І/ взаємну поінформованість співучасників про злочинну
діяльність кожного або когось із них,
2/ усвідомлення кожним із співучасників того. що він своїми
діями спільно з діями Інших вчиняв злочин або сприяв його
вчиненню.
З/ бажання або свідоме допускання настання єдиного злочинного
результату.
Форми співучасті розрізняють:
1/ за об'єктивною ознакою - проста і складна співучасть,
2/ за суб"єктивною ознакою - співучасть без попередньої змови,
співучасть з попередньою змовою, злочинна організація та
необхідно не законодавчо не закріплену форму: організоване
злочинне угруповання.
Відповідно до СТ.І9 КК співучасниками злочину є:
1/ виконавець,
2/ організатор,
3/підмовник,
4/ пособник.
Причетність до злочину може проявлятись в:
І/ заздалегідь не обіцяному прихованні злочину,
2/ недонесенні про злочин,
З/ потуранні вчиненню злочину.
Відповідальність співучасників визначається з застосуванням
відповідної частини ст. 19 КК та тієї ст Особливої частини КК, що
передбачає відповідальність за скоєний злочин.
При призначенні покарання необхідно враховувати питання, що
потребують спеціального вирішення це :
І/ посередня винність,
2/ співучасть у злочині з спеціальним суб"єктом,
3/ провокація злочину,
4/ ексцес виконавця.
5/ невдале підмовництво або посібництво,
6/ добровільна відмова від співучасті.
Дія більш повного розуміння інституту співучасті, можна навести
декілька схем /див. додатки/.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України, 1996 р.
2. Галиакбаров Р. Р7 Квалификация групповых преступлений. –М.: Юрид. лит. –
1980. 80с.
3. Кримінальне право України. Загальна частина // за ред. проф.
Л. С. Матишевського. –К.:Юрінком Інтре. 1997.-500с.
4. Кримінальний кодекс України (станом на 15 листопада 1997 р.) –К., 1997-
168с.
5. Коржанський М. И. Уголовное право Украины. Частина загальна: Курс
лекцій. –К.: Наукова думка, 1996-336 с.
6. Наукова – практичний коментар кримінального кодексу України: станом на 1
січня 1997 року. /За ред. В. Ф. Бойка. –К.: Юрінком, 19 1997.-960с.
7. Постанова Пленуму Верховного Суду України 1963-1996 рр.
8. Советское уголовное право. Часть общая / Здравосмыслов Б. В., Гальфер М.
А. Гришаев П. И., и др. –М.: Юрид. лит. 1982-440с.
9. Советское уголовное право. Обшая часть: Учебники /Под ред. Кригера Г.
А., Кузнецовоцй И. Ф., Ю. М. Ткачевского, -2е изд., доп. и перераб. -М.:
Изд МГУ, 1998. –386с.
10. Талнов П. Ф. Ответственность за соучастие в преступлении. М., Юрид.
лит. 1974. –208с.
11. Фріс П. Л. І знову про відповідальність за організовану злочинну
діяльність, Право України. 1995. №1с. 39.
12. Фріс П. Л. Конспект лекцій з кримінального права.
13. Фріс П. Л. Кримінально – правові та кримінологічні ознаки організованої
злочинної групи. Збірник статей викладачів юридичного факультету.
Випуск 1. Ів.Франківськ – Коломия, 1997. –190с.
-----------------------
[1] -"Советское уголовнее првво.рбщая часть: Учебник// под ред.Крипера Б.А.
2 т.,М.,МГУ,1988г.с.175
[2] \Советское уголовное право./часть общая/ Здравомислов Б.В.
М.:Юрид.1982г.с.216
[3] Коржанський М.Й, Уголовне право України. Частина загальна: Курс лекцій
К,: Наук думка, 1996.с.259
[4] Советское угойовное право. Чнсть общая /Здравомнюлов В.В. -М.: Юрид.
лит.,1982. с.217
[5] Кримінальне право Хкраїни. Загальна частина //За рад проф'.
Матииевського П.С.-К.:Юрінком Їнтер.1997.с.260
[6] Кримінальне право України»3агалаиа частина//за ред» проф.Машичневського
П.С.-К.:Юрінком Їнтер.І997.с.261
[7] /'Советское уголовное право. Часть обіаая /Здравомнсдов Б.В.,-11.:
Юрид.лит»,І982.с.230.
[8] Советское уголовное право Часть общая/Здравомисдов Б.В..-М., ЮрйД.
лит.,І982.С.23І
[9] Советское уголовное право, Часть общая /Здравомаслов Б,В.,-М.» Юрид.
лит.,1982.с.23І
[10] Фріс П.Л» Конспект лекцій з кримінального права
[11] 'Нвуково-практичниіі коментар кримінального кодексу України /З» ред.
Бойка В.,Юрінком.1997.с.8О.
[12] Советское уголовное право, Ооздая часть: Учебник//Под.ред.Кригера Г.А.-
2-е изд.доп. й перераб,-М.:изд,МГУ,І988.с.180.
[13] Галиакбаров У.Р. Квалифик, группових прєступлений.-
м.:юрид»лит.І980.С.27.
[14] Фріс П..Я, Конспект лекцій з кримінального права.
[15] 'Советское уголовное право. Об ая часть:Учебнїік//Псд»ред,Кригера
Г.А,,-М.Изд.N.Г.У.1988.с.I84.
[16] 'Коржанський м.И. Уголовне право України.Части на загальна:Курс дв-
кцій,-,:Наукова думка.І99б.с.256.
[17] Ганиакбаров Р.Квалификация группових прзступлений.-м.:Срид, ЖИТ.-
І980.С.17
[18] Коржанській М.Й.Крим.право Украхни.К,Наук.думка.1996.с235.
[19] Фріс П.Л.конспект лекцій з кримінального права
[20] Фріс П.Л. Кримінальнго-правові ознаки організованоі
злочинності.Збір.юр.фак.,випуск 1.1997.с.130
[21] Крим.право Укр.Загальна частина.(ред.Чатишевського) П.С.
,К.,1997.с.267.
[22] Советское уголовное право.Общая часть.(ред. Кригер Г.А ,М.,
МГУ,1988.с.183.
[23] Тельнов П,ЄА. Ответственность за соучаствие в преступлении , М.,
юрид.литю,1974.с.38
[24] Советское уголовное право.Общая часть.(ред. Кригер Г.А) ,М.,
МГУ,1988.с.184.
[25] Советское уголовное право.Общая часть.(ред. Кригер Г.А) ,М.,
МГУ,1988.с.186
[26] Коржанський М.Й.Крим.право Укр.Частина загальна,курс лекцій, К.,
Наук.думка..1996.с.259
