слідчих дій, слідчий може виїхати на місце і в присутності понятих, а в
необхідних випадках – і з участю спеціаліста, свідка, потерпілого й
обвинуваченого відтворити обстановку й умови, в яких ті чи інші події могли
відбуватися в дійсності. Виконання цих дій допускається за умови, коли вони
не принижують гідність осіб, що беруть у них участь, і не є небезпечними
для їхнього здоров'я. Про проведення зазначених дій складається протокол,
який підписують особи, які брали в них участь, поняті та слідчий. До
протоколу додаються відповідні схеми, фотознімки, плани, документи (ст. 194
КПК).
Проведення експертизи. Експертиза призначається у випадках, коли для
дослідження обставин справи необхідні наукові, технічні або інши спеціальні
знання.
За необхідності проведення експертизи слідчий складає мотивовану
постанову, в який вказує:
- підстави для проведення експертизи;
- прізвище експерта або назву установи, експертам якої доручається
провести експертизу;
- питання, щодо яких експерт повинен дати висновок;
- об`єкти, які мають бути досліджені;
- перелічує матеріали, що пред'являються експертові для ознайомлення.
Постанова про призначення експертизи оголошується підозрюваному або
обвинуваченому. При цьому йому роз`яснюються права, зокрема право заявити
відвід експерту, просити про призначення експерта з числа вказаних ним
осіб, ставити перед експерт додаткові питання, про що складається протокол,
який підписують слідчий, підозрюваний або обвинувачений (ст. 197 КПК).
Експертиза може бути проведена в спеціальній експертній установі,
наприклад у Науково - дослідному інституті судової експертизи, або
поза експертною установою – особами, які мають спеціальні знання. Після
проведення необхідних досліджень експерт складає висновок. Ознайомившись з
висновком експерта, слідчий має право допитати експерта з метою одержання
роз яснення або доповнення висновку. Про допит експерта складається
протокол.
Матеріали експертизи пред`являються підозрюваному або обвинуваченому,
про що складається протокол. У протоколі слідчий зазначає їхні пояснення,
зауваження, заперечення й клопотання. Клопотання ці вирішуються слідчим.
Про відмову в клопотанні слідчий виносить мотивовану постанову.
4. Пред`явлення обвинувачення і допит обвинуваченого. Ст. 131 КПК
зобов'язує слідчого винести постанову про притягнення даної особи як
обвинуваченого, коли є достатньо доказів, які вказують на вчинення нею
злочину. Копія постанови негайно надсилається прокуророві.
Обвинувачення має бути пред`явлене не пізніше двох днів з моменту
винесення слідчим постанови про притягнення даної особи як обвинуваченого,
і принаймні не пізніше дня явки обвинуваченого або його приводу. В разі
відмови обвинуваченого поставити підпис на постанові про притягнення його
як обвинуваченого слідчий робить на ній відмітку про оголошення її тексту
обвинуваченому й про відмову його від подпису, про що сповіщає прокурора
(ст. 133, 140 КПК).
Слідчий зобов`язан допитати обвинуваченого негайно після його явки або
приводу, в усякому разі не пізніше як за добу після пред'явлення йому
обвинувачення. На початку допиту слідчий повинен запитати обвинуваченого,
чи візнає він себе винним у пред'явленому обвинуваченні, після чого
пропонує йому дати показання по суті обвинувачення. Слідчий вислуховує
показання обвинуваченого і в разі необхідності ставить йому запитання.
Показання обвинуваченого та відповіді на поставлені йому запитання
викладаються від першої особи й по можливості дослівно. Після закінчення
допиту слідчий пред'являє протокол обвинуваченому для прочитання.
Обвинувачений має право вимагати доповнення протоколу і внесення до нього
поправок. Ці доповнення і поправки підлягають обов'язковому занесенню до
протоколу. Протокол підписують обвинувачений і слідчий. Якщо протокол
написаний на кількох сторінках, обвинувачений підписує кожну сторінку
окремо (ст. 143, 145 КПК).
5. Зупинення попереднього слідства — це тимчасова перерва провадження в
справі. Справа може бути зупинена, коли місцезнаходження обвинуваченого
невідоме, коли психічне або інше тяжке захворювання обвинуваченого
перешкоджає закінченню провадження в справі або коли не встановлено особу,
яка вчинила злочин. Попереднє слідство зупиняється мотивованою постановою
слідчого, копія якої направляється прокуророві (ст.206 КПК).
Справа, в який слідство зупинено, підлягає закриттю: після закінчення
строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; внаслідок
зміни обстановки, в силу чого вчинене винним діяння втратило суспільно-
небезпечний характер або ця особа перестала бути суспільно небезпечною;
внаслідок акту амністії або помилування; за наявності вироку суду за тим же
обвинуваченням або нескасованої постанови органу дізнання, слідчого,
прокурора про закриття справи за тим же обвинуваченням. Закриття справи
провадиться мотивованою постановою слідчого (ст. 211 КПК).
6. Закінчення попереднього слідства. Провадження попереднього слідства
закінчується: складанням обвинувального висновку; винесенням постанови про
закриття справи; винесенням постанови про направлення справи до суду для
вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру
(ст.212 КПК).
У більшості випадків попереднє слідство закінчується складанням
обвинувального висновку й передачею справи через прокурора до суду. Для
забезпечення прав і законних інтересів усіх учасників процесу закон
зобов'язує слідчого, перш ніж приступити до складання обвинувального
висновку, виконати ряд процесуальних дій.
Визнавши попереднє слідство в справі, яка підлягає направленню для
віддання обвинуваченого до суду, закінченим, слідчий повідомляє про це
потерпілого, цивільного відповідача або їхніх представників і роз`яснює їм
їхнє право ознайомитися з матеріалами справи; про це слідчий складає
відповідний протокол або додає до справи копію письмового повідомлення. У
разі письмового або усного клопотання зазначених осіб про ознайомлення їх з
матеріалами справи слідчий повинен надати цим особам та їхнім представникам
можливість ознайомитися з ними. Зазначені особи мають право робити виписки
зі справи й заявляти клопотання про доповнення слідства. Оголошення про
закінчення слідства і пред'явлення матеріалів справи для ознайомлення
оформляються протоколом (ст.217 КПК).
Після того, як слідчий ознайомив потерпілого, цивільного позивача і
цивільного відповідача зі справою, він оголошує обвинуваченому, що слідство
в його справі закінчено й він має право на ознайомлення з усіма матеріалами
справи як особисто, так і з допомогою захисника, а також може заявити
клопотання про доповнення попереднього слідства. Якщо обвинувачений не
виявив бажання мати захисника, йому пред'являються для ознайомлення всі
матеріали справи.
Під час ознайомлення з ними обвинувачений вправі робити виписки з
матеріалів справи й порушувати клопотання. Про те, що обвинуваченому
оголошено про закінчення слідства і що йому пред'явлено матеріали для
ознайомлення зазначається в протоколі.
Слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому право заявити клопотання
про розгляд його справи в суді першої інстанції одноособово суддею чи
колегіально судом у складі трьох осіб у випадках, передбачених законом (ч.І
СТ.218КПК).
Якщо в справі бере участь захисник, слідчий надає можливість
ознайомитися з усіма матеріалами справи й захисникові, про що складає
окремий протокол. При цьому пред`явлення матеріалів справи має бути
відкладено до явки захисника, але не більше як на три дні.
У разі неможливості для обраного обвинувачем захисника з'явитися в цей
строк слідчий має право запропонувати обвинуваченому запросити іншого
захисника або забезпечує йому захисника. Обов'язок забезпечити участь
захисника в такому випадку покладається на керівника адвокатського
об'єднання за місцем провадження справи.
Оплата праці захисника у випадку, коли він брав участь у попередньому
слідстві або судовому розгляді за призначенням та у разі звільнення
підозрюваного, обвинуваченого й підсудного від оплати юридичної допомоги
через їхню малозабезпеченість, проводиться за рахунок державного бюджету у
розмірі 1 мінімальної заробітної плати за повний робочий день (лист
Міністерства юстиції і Міністерства фінансів України №12-90-162 від 1
березня 1996 р.). Відшкодування витрат в таких випадках може бути покладено
на засудженого (ст.47КПК).
Матеріали попереднього слідства пред`являються для ознайомлення
підшитими й пронумерованими. Обвинуваченого й захисника не можна
обмежувати в часі, потрібному їм, щоб ознайомитися з усіма матеріалами
справи. Однак, якщо обвинувачений і його захисник явно намагатимуться
затягнути закінчення справи, слідчий вправі своєю мотивованою постановою
визначити певний строк для ознайомлення з матеріалами справи. Така
постанова підлягає затвердженню прокурором (ч.5 і 6 ст.218 КПК).
7. Обвинувальний висновок. Після виконання вказаних вище дій і
розв'язання клопотань, заявлених під час ознайомлення з матеріалами справи,
слідчий cкладає обвинувальний висновок. Це – завершальний документ
попереднього розслідування, в якому викладаються всі обставини справи,
систематизуються докази, зібрані в ході розслідування, формулюється
обвинувачення, дається юридична кваліфікація злочинних дій обвинуваченого.
Обвинувальний висновок складається з описової і резолютивної частин. В
описовій частині зазначаються: обставини справи. В описовій частині
зазначаються: обставини справи, як їх встановлено на попередньому слідстві
– місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчиненого кожним з
обвинувачених, а також докази, які зібрані в справі, й відомості про
потерпілого; показання кожного з обвинувачених по суті пред`явленого йому
обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх
перевірки; наявність обставин, які обтяжують та пом`якшують його
відповідальність. При посиланні на докази обов'язково зазначаються аркуші
справи.
У резолютивній частині наводяться відомості про особу кожного з
обвинувачених, коротко викладається суть пред'явленого обвинувачення із
зазначенням статті кримінального закону, який передбачає даний злочин.
Обвинувальний висновок підписує слідчий із зазначенням місця і часу його
складання (ст.223 КПК).
До обвинувального висновку додаються: список осіб, що підлягають
виклику в судове засідання, із зазначенням їхньої адреси й аркушів справи,
де викладені їхні показання або висновки; довідка про рух справи та про
застосування запобіжного заходу із зазначенням часу й місця тримання під
вартою кожного з обвинувачених, якщо вони заарештовані; довідки про речові
докази, цивільний позов, заходи вжиті по забезпеченню цивільного позову і
можливої конфіскації майна; довідка про судові витрати в справі за час
попереднього слідства з посиланням на відповідні аркуші справи (ст. 224
КПК).
Після того, як обвинувальний висновок складено й підписано, слідчий
направляє справу прокуророві.
Одержавши від органу попереднього слідства справу з обвинувальним
висновком, прокурор забов`язаний перевірити чи мала місце подія злочину; чи
містить діяння, яке ставиться у вину обвинуваченому, склад злочину; чи
немає в справі обставин, що тягнуть за собою її закриття, чи пред`явлено
обвинувачення щодо всіх установлених злочинних дій обвинуваченого; чи
притягнуті як обвинувачені всі особи, викриті у вчиненні злочину; чи
правильно кваліфіковано дії обвинуваченого за статтями кримінального
закону; чи додержано вимог закону при складанні обвинувального висновку; чи
правильно обрано запобіжний захід; чи вжито заходів для забезпечення
відшкодування збитків, заподіяних злочином, і можливої конфіскації майна;
чи виявлено причини та умови, що сприяли вчиненню злочину, й чи вжито
заходів до їх усунення; чи додержано під час провадження дізнання або
попереднього слідства всіх інших вимог КПК.
Перевіривши справу з обвинувальним висновком, прокурор:
- затверджує обвинувальний висновок або складає новий обвинувальний
висновок;
- повертає справу слідчому зі своїми письмовим вказівками для
провадження додаткового розслідування;
- закриває справу, склавши про це постанову;
- складає постанову, в який зазначає зміни, що вносяться до
обвинувального висновку.
Після затвердження обвинувального висновку або складання нового
обвинувального висновку прокурор направляє справу до суду, якому вона
підсудна, й повідомляє суд про те, чи вважає він за потрібне підтримувати
державне обвинувачення. Одночасно з цим прокурор повідомляє обвинуваченого,
до якого суду направлена справа.
8. Висновок.
Практика органів попереднього розслідування показує, що
законодавство, що регламентує повноваження органів дізнання по здійсненню
невідкладних слідчих дій, потребє удосконалення. У законі варто було б
закріпити загальне правило, відповідно до якого органам дізнання давалося б
право робити слідчі дії по встановленню і закріпленню слідів злочину, що
виявляться невідкладними в конкретній справі, тому що не можна заздалегідь
визначити, які дії виявиться невідкладними у тому або іншому випадку.
Зрозуміло, мова йде про ті слідчі дії, що спрямовані на пошук, збирання та
закріплення доказів по гарячих слідах.
