Техника как социальный феномен

При всім різноманітті філософських концепцій техніки слід зазначити

одну особливість філософії техніки - у її формуванні поряд із професійними

філософами величезну роль зіграли натуралісти й інженери. Більш того, у

ряді країн (наприклад, у дореволюційній Росії і Німеччині) інженери були

ініціаторами постановки питання про необхідність і важливість філософії

техніки і формуванні перших дослідницьких програм у цій області. В інших же

країнах, зокрема, у Франції і США ініціатива була висунута філософами і

вченими, фахівцями в різних природничих науках, що водночас були урядовими

експертами щодо оцінки технологій і керування науково-технічною політикою.

Труднощі філософського дослідження техніки зв'язані не тільки з тим,

що воно далеко виходить за рамки вивчення методологічних проблем технічного

знання і технічних наук, але і з тим, що воно повинно містити в собі

величезний комплекс різнорідних проблем - відношення техніки і людини,

техніки і природи, техніки і буття, місця техніки в соціокультурному світі,

оцінки технічних інновацій і науково-технічного прогресу, соціологічних,

економічних і соціально-психологічних умов і наслідків технічного прогресу,

взаємовідносин техніки і праці, інженерної діяльності і техніки, техніки і

навколишнього середовища, екологічних наслідків науково-технічного прогресу

та ін.

Якщо проаналізувати ті проблеми, що лежать в основі різних концепцій

техніки, то можна виділити чотири структуроутворюючих відношення, що й

визначають спосіб розгляду техніки: техніка і людина, техніка і природа,

техніка і буття, техніка і соціокультурний світ. Відповідно до цього все

різноманіття філософських концепцій техніки може бути схематизовано

виходячи з того чи іншого типу відносини, що вважається найбільш

фундаментальним. Тому можна говорити про антропологію техніки,

натуралістичну онтологію техніки, про онтологію техніки і культурологію

техніки. Такі типи філософських концепцій техніки, звичайно, по-різному

визначають й суть техніки й перспективи її розвитку.

Почнемо з праць найбільшого іспанського філософа Хосе Ортега-и-

Гассета (1883-1955), що користаються широкою популярністю в нашій країні.

Це один з філософів, що залишили глибокі й оригінальні міркування щодо

техніки. Ортега виходить з того, що техніка - це практичні дії, що чи

змінюють й перетворюють природу. У ці дії обов'язково входять винаходи і

технічні пристрої. Техніка, згідно Ортеги є сукупність таких актів, що

перетворюють природу заради задоволення потреб людини. "людина створює

нові, сприятливі обставини." У противагу пристосуванню до середовища, що

характерно для відношення тварини до природи, людина завдяки техніці

пристосовує середовище до себе. Така вихідна передумова його аналізу

техніки. У ході її конкретизації Ортега показує, що техніка - це дії, що не

обмежуються задоволенням людських потреб, а дії надлишкові, спрямовані на

винахід чогось, на виконання плану діяльності. Тим самим, техніка зменшує

зусилля людини, і, змінюючи обставини, поліпшує його життя. "Техніка, -

відзначає Ортега, - це головним чином зусилля заради заощадження зусиль"

Проблематика лекцій Ортеги дуже широка. Техніка і життя, техніка і

добробут, критика ідеї прогресу технічного детермінізму, техніка і погрози

європейській культурі, спрямованість розвитку техніки і типи культур,

зв'язок техніки з точною і строгою наукою, мінливість і лабільність

техніки, періодизація розвитку техніки, в основі якої відношення "людина -

машина", перетворення людини в придаток машини, техніцизм як спосіб думки,

що виник разом з Галилеєм і одержав у наші дні свою вищу форму, - от коло

проблем, що обговорювалися Ортегой.

Питання про техніка переростає в його лекціях у питання про буття

людини у світі. Ортега виходить з того, що людське існування, перебування у

світі зовсім не схоже на пасивну присутність, що "людина - це онтологичний

кентавр, одна половина якого уросла в природу, а інша виходить за її межі,

тобто їй трансцендентна". Жити, відповідно до цього філософа, означає мати

справи зі світом, звертатися до світу, діяти в ньому, піклуватися про

нього. Життя в його інтерпретації, тотожна діяльному виробництву, активній

творчості. А воно немислимо без технічних винаходів і створення технічних

засобів. Реалізація людиною свого буття у світі неможлива без заощадження

людиною своїх зусиль, що здійснюється завдяки техніці й у техніку. Місія

техніки - звільнення людини від його злитості з природою, від витрати

зусиль, перенесення зусиль на світ технічних засобів, на машини.

Ім'я німецького філософа майже Ханса Блюменберга невідомо нашому

читачу. Тим часом, він - професор університетів Гамбургу, Гіссена, Бохума,

Мюнстера, член Академії наук і літератури, автор більш 150 монографій і

статей, освячених різним проблемам сучасної філософії - від філософії мови

до історії науки, від естетики до філософії техніки. У центрі уваги

Блюменберга - своєрідність науки і картини світу в культурі нового часу.

Вступивши в полеміку з концепцією М. Хайдеггера про новий час як час

картини світу, він звертається до феноменології Гуссерля та її аналізу

походження науки нового часу, ролі науки в кризі європейської цивілізації

та її інтерпретації феномена технізації світу.

Згідно Блюменбергу, феноменологія розкрила суть технізації, не

обмеживши аналізом світу машин, створених людиною, а показавши, що

технічний елемент вже міститься в природничонауковій постановці питань,

характерної для науки нового часу й особливо для Галилея. Блюменберг

підкреслює неминущу цінність аналізу Гуссерлем технізації, у тому числі і

для дослідження трансплантації європейської науки в інші культури,

звертаючи увагу на те, що в цьому процесі відсутня внутрішня мотивація

прийняття рішень щодо підтримки і запозичення тих чи інших технічних

нововведень і дослідницьких напрямків. Експорт науки, а точніше її

практично корисних досягнень також свідчить про технізацію науки, про

спустошення її змісту.

Разом з тим Блюменберг указує на ряд слабких сторін

феноменологічного аналізу техніки. Зокрема, він відзначає, що технізація

нерідко розглядається Гуссерлем як патологічний процес, а філософія

виступає як терапія, що рятує європейську культуру від хвороб техніцизму і

рятує її від катастрофи. Суперечливість феноменологічної концепції техніки

полягає, згідно Блюменбергу, й в тім, що з одного боку, Гуссерль проводить

думку про неминучу технізацію в новоєвропейській культурі, а з інший, -

платоністські установки, що збереглися у світогляді і пізнього Гуссерля,

приводили до відкидання техніки і неприйняттю технізації, оскільки

технізація - невблаганна доля цієї культури, що веде її до кризи.

У тім аналізі феноменологічної концепції технізації, що дав

Блюменберг, неявно представляється і його власна інтерпретація техніки. Її

вихідним пунктом є ідея про те, що людина з біологічної точки зору істота

непристосована, відкрита, нужденна для того, щоб вижити і жити у

виробництві штучного світу артефактів. Це виробництво (незалежно від того,

чи є воно матеріальним чи духовної) завжди символічно. Завдяки створенню

символічного світу людина заміщає далекий йому світ світом штучним, а

відношення людини до дійсності завжди є опосередкованим, виборчим і

ґрунтується на метафоризації світу. Інстинктивні реакції, характерні для

тварини, заміщаються в людини орієнтованою дією, що припускає мету, символ,

вербальне вираження і розуміння. Неважко помітити близькість ідей

Блюменберга щодо біологічної недостатності й незахищеності людини, про

культурно-символічний характер діяльності людини, що відшкодовує і

компенсує його біолого-антропологічну обмеженість з ідеями філософської

антропології А. Гелена.

Думка Блюменберга про опосередкований характер відносин людини до

дійсності дуже істотна для філософії техніки. Саме вона пояснює

різноманіття форм дійсності і світів, у яких живе сучасна людина,

неоднозначність правил, що регулюють її життя, метафоричність розуміння нею

світу й себе самої.

Філософська концепція техніки М.Хайдеггера (1889-1976) протистоїть

антропології техніки і її можна назвати онтологією техніки. У центрі його

робіт - онтологична інтерпретація техніки, її зв'язку з буттям, аналіз її в

контексті відносини людини з буттям. Він не приймає уявлення про техніку як

засобі й як утіленні людської діяльності, інструментальний і

антропологічний підходи до техніки. Неявно полемізуючи з Ортегой-и-Гассетом

і К. Ясперсом, Хайдеггер бачить у техніці спосіб конструювання світу.

Техніка несе із собою і виражає в собі нове відношення людини до світу,

новий спосіб розкриття буття. У цьому техніка споріднена мистецтву і

сполучена з щирим пізнанням. Подібно мистецтву техніка - творчість, що

відкладається в добутку, а оскільки всякий добуток виводить з неявного у

відкритість, техніка відноситься до тієї ж області, де збувається істина.

Однак, сучасна техніка зв'язана з забуттям буття і його відкритості. У

цьому джерело тієї погрози, що несе із собою техніка. Вона формує сугубо

технічний спосіб конструювання світу, де природа виявляється постачальником

енергії і матеріалів, ставиться на службу виробництва як добуванню нових

матеріалів, нової енергії, нової сировини. Техніка з розкриття таємності

буття перетворюється у виробляюче, видобувне розкриття, для якого буття, що

стало сущим, поставлене як таке "дещо", функціонально використовуване

людиною. Своєрідність сучасної свідомості полягає в тім, що онтологічна

природа техніки, її спряженість з Таємницею Буття зникає. Спосіб виявлення

сутності техніки, форма розкриття таємності буття, що править сучасною

технікою, не будучи чимось технічним Хайдеггер називає поставом (Ge-stell).

Особливостями цього способу відносини людини до буття, що з

найбільшою силою виражено в техніку і яке, по Хайдеггеру складає місію і

долю людини, є:

1) перетворення природи в матеріал і джерело поставляння енергії;

2) уніфікація, що не осягає різноманіття і диференційованість буття;

3) функціоналізація, що применшує індивідуальну самостійність речі;

4) протиставлення суб'єкта й об'єкта при який об'єкт включений у

систему видобувного надання, свідомість відокремлено від сущого, а суб'єкт,

що ототожнюється з опредмечиванием стає лише моментом розвитку технічних

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6



Реклама
В соцсетях
скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты