силою розвитку техніки є потреба суспільства в матеріальних і культурних
благах, що виявляється в протиріччі між постійно зростаючими матеріальними
і культурними потребами людей і технічних можливостей задоволення цих
потреб.
Самі особисті і суспільні потреби у своєму росту і розвитку
насамперед залежать від стану виробництва і формуються ім. Але вони мають
визначену самостійність, можуть випереджати досягнутий рівень розвитку
виробництва, змушувати його розвиватися далі по лінії створення нових
матеріальних благ і засобів задоволення зростаючих культурних чи потреб по
лінії більш повного забезпечення вже існуючими матеріальними і культурними
благами.
Можна виділити два види потреб, що виникають у тих чи інших сферах
громадського життя і формуюють при участі і регулюванні з боку економічних
відносин визначені замовлення на розвиток виробництва і техніки. По-перше,
це потреби в таких благах, що використовуються, споживаються в якій-небудь
області, але самі не є засобами праці. Наприклад, меблі, будучи предметом
споживання в сфері побуту не служить засобом праці в цій області. Ріст
такого роду потреб стимулює відповідний розвиток визначених галузей
виробництва і використовуваної в ній техніці. По-друге, це потреби,
пов'язані з необхідністю використання відповідних засобів праці в тій чи
іншій сфері людської діяльності. Їхній ріст і задоволення викликають до
життя протиріччя між метою процесу праці й відсутністю технічних засобів
для її реалізації, чи між метою й недостатньо повною можливістю її
здійснення за допомогою наявних технічних засобів. У першому випадку
виникає необхідність у створенні нової техніки, а в другому - в
удосконалюванні існуючої. І ті й інші протиріччя знаходять свій рішення у
розвитку існуючих галузей техніки тільки в матеріальному виробництві.
Тут ми і підходимо до тій грані, що розділяє області дії рушійних
сил і джерел розвитку техніки. Однак, було б не зовсім вірно вирішувати
питання занадто однозначно, крім з області дії рушійних сил розвитку
техніки матеріальне виробництво. Воно має галузеву спеціалізацію, що
постійно розширюється. Тому неможливо і недоцільно, щоб кожна галузь для
себе створювала необхідну техніку. Потреби в цьому реалізуються в тій
галузі, де дана техніка виготовляється. Але і тут розділова грань відносна.
Наприклад, хімічне виробництво задовольняє свої потреби в розвитку
відповідної техніки за рахунок хімічного машинобудування, що, у свою чергу
висуває визначені замовлення загальному машинобудуванню, приладобудуванню і
т.д.. Тут постійно міняється співвідношення зовнішнього і внутрішнього,
рушійних сил і джерел розвитку техніки.
Процес розвитку техніки безпосередньо здійснюється не за рахунок
рушійних сил, незважаючи на всю їх значимість, а завдяки дії джерел її
розвитку. До них відноситься насамперед сама людська праця в тій галузі
матеріального виробництва, де безпосередньо створюється й удосконалюється
техніка. Далі до джерел розвитку техніки відносяться ті фактори, що беруть
участь у цьому процесі в дозвіл відповідних протиріч через людську
діяльність. Це - наукові знання, культурно-технічний рівень працівників, їх
загальна і спеціальна освіта, професійні навички, і т.д.. Зрозуміло,
виділення цих факторів трохи умовно, тому що вони належать самій людській
праці. Зроблено це тільки для того, щоб акцентувати на них увага. Нарешті,
до джерел розвитку техніки відносяться засоби праці, технологія й
організація виробничого процесу, його спеціалізація і кооперування.
Відзначаючи розходження між рушійними силами і джерелами розвитку
техніки і тенденції, що звідси випливають, не можна обійти мовчанням і
деякі питання, що характеризують їхній зв'язок, єдність,
взаємозумовленість. Але прогрес техніки має соціально-економічні наслідки,
у тому числі викликає до життя нові потреби, сприяє їх зросту, тобто діє
стосовно них як своєрідна рушійна сила, тобто сам розвиток техніки
потенційно містить у собі необхідність подальшого руху.
Причина розвитку техніки - центральна проблема, але дуже важливо і
те, як протікає цей розвиток, у чому виражається, які основні
закономірності лежать у його основі. Розвиток техніки - складний процес, що
представляє собою сукупність змін у природній основі, елементах, структурі
і функціях технічних пристроїв і технічних систем. Цей процес пов'язаний
завжди або з поліпшенням існуючої техніки, або зі створенням принципово
нової. Як уже відзначався вище - розвиток техніки глибоко діалектичний і
неминуче містить у собі кількісні і якісні зміни, періоди еволюційного руху
і глибокі революційні перетворення. Як і усе в природі, техніка, звичайно ж
розвивається по діалектичних законах єдності і боротьби протилежностей,
переходу кількісних змін у якісні, і заперечення заперечення. Вплив цих
основних законів на техніку показано в роботах відомого радянського вченого
С. В. Шухардина.
Закон єдності і боротьби протилежностей виявляється у формі боротьби
нового зі старим, і не тільки в боротьбі прогресивних науково - технічних
ідей з ідеями консервативними, але й у формі виникнення і розвитку нового,
його співіснування зі старим, і поступового витиснення останнього. Закон
заперечення заперечення виступає у формі нібито повернення до старих
технічних ідей і використання їх на новій технічній основі. Закон переходу
кількісних змін у якісні і назад знаходить вираження в еволюційному і
революційному розвитку факторів, що впливають на продуктивну силу праці.
Ці основні закони діалектики впливають на розвиток техніки і
технічного прогресу в цілому. Вплив цих законів виражається у факторах
технічного прогресу, але перш, ніж ми перейдемо до їх розгляду, необхідно
відзначити, що технічний прогрес на усіх своїх етапах і у всіх своїх
проявах невіддільний від науки, що пронизує розвиток техніки. Науковий
прогрес і прогрес техніки усе більше зливаються в єдине ціле, у єдиний
науково-технічний прогрес, що має свої ознаки й особливості.
Першою ознакою технічного прогресу є перехід кількісних змін у
якісні. Закономірне відмирання старого і виникнення нового, більш
зробленого і прогресивного, характерно для розвитку всього існуючих. У
цьому - суть прогресу і суспільства в цілому і будь-якій області
громадського життя, виробництва, науки і техніки.
Однак, така поступова зміна означає еволюційний розвиток, що
відповідає лише кількісному росту технічних показників (параметрів). Різні
нововведення в конструкції збільшують КПД, швидкість надійність, спрощують
керування, але кожний з таких параметрів одержує не якісні, а тільки
кількісні зміни, тому що і до цього ті ж самі якості були характерні для
цих конструкцій, перехід кількості в якість у такій зміні не має місця.
Нова якість припускає виникнення принципове нової об'єктивної
реальності. Стосовно до техніки в цілому це означає появу штучно створених
знарядь праці (технічних засобів), уперше здатних виконувати зовсім нові
задачі. Перехід кількості в якість, виникнення техніки нової якості завжди
є революційним процесом, являє собою революцію в техніку. Такими
революціями були поява залізних знарядь, водяних і вітряних двигунів,
автоматичних ліній та ін.
Нова якість технічні засоби здобувають тоді, коли безупинне
збільшення технічних параметрів (кількості) доходить до межі. І тоді
виникає необхідність принципово нового рішення технічної задачі. Чи,
скажемо інакше. Нова техніка з'явиться тільки тоді, коли практика поставить
задачі, що не можуть бути вирішені за допомогою старих технічних засобів.
Але елементи нової техніки завжди зароджуються в надрах старої.
Тут ми підходимо до ще одній характерній ознаці технічного прогресу.
Мова йде про впровадження нової техніки, технічних удосконалень. Ефект від
нового в техніку досягається тільки тоді, коли воно, виникнувши, одержує
підтримку і широке поширення.
І, нарешті, ще один момент, що характеризує технічний прогрес - його
багатосторонність. Розвиток техніки йде далеко не рівномірно. Життя змушує
звертати особливу увагу через ті чи інші потреби на одні галузей, і менше -
на інші. Технічний прогрес повинний бути дійсно всебічним, охоплюючи всі
галузі виробництва. Чим велика погодженість і гармонія будуть досягнуті,
тим менше буде вузьких місць і диспропорцій, тим швидше буде протікати
технічний прогрес і більший ефект одержить суспільство.
Таким чином, основні закони діалектики застосовні до техніки.
Основні закономірності, наприклад, "перехід від нижчого рівня до вищого",
"наступність у розвитку", "нерівномірність у розвитку окремих галузей" так
само поширюються на техніку. Але на виділенні тільки загального зупинятися
не можна. Завдання полягає в тім, щоб піти далі, вивчити ті закономірності,
що властиві не всім суспільним явищам, а самій техніці, її розвитку.
Іноді говорять, що техніка розвивається за законами природи. На
доказ приводиться той факт, що будь-яка машина і знаряддя засновані на
законах і явищах природи, які не можна ігнорувати, створюючи техніку.
Дійсно, ці закони не можна відкинути. Чим краще ми їх знаємо, тим краще
створюємо техніку, повніше використовуємо в ній сили і явища природи. Але
сама природа ніколи не створювала і не створює техніку, " ..техніка
створюється людьми, суспільством, а раз так, то безглуздо намагатися
законами природи пояснити технічний прогрес ", - пише Ю. С. Мелещенко.
Техніка - суспільне явище, тому, її розвиток підлеглий суспільним
законам. Але і це ще не усі. Техніка розвивається не по економічних,
політичних чи інших законах, властивим визначеним сторонам громадського
життя, а за законами, що виражають її взаємодія з цими сторонами, стійкі
зв'язки і відносини з ними. Говорячи про природознавство і техніка,
необхідно відзначити, що вони мають свої специфічні закономірності, у яких
виражаються відносно постійні відносини і зв'язки їхній з іншими
суспільними явищами. Отже, прагнучи знайти закономірності техніки і
технічного прогресу, необхідно в першу чергу вивчати їхню взаємодію з
іншими сторонами і явищами громадського життя. Це одна група
закономірностей.
З нею пов'язана і від неї залежить група закономірностей, що
характеризує безпосередню взаємодію людей і техніки в системах "людина і
