міри ліквідності та ризику при інвестуванні коштів, перспектив своєчасного
повернення боргів. Зовнішній аналіз з огляду на це має досить загальні
об’єкти дослідження, а саме: динаміка прибутку і рентабельності,
ліквідність, платоспроможність.
Зовнішній фінансово-економічний аналіз орієнтований на публічну,
зовнішню офіційну бухгалтерську та статистичну звітність. Його основними
інформаційними джерелами виступають насамперед бухгалтерський баланс
підприємства, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів,
звіт про майновий стан підприємства, документи податкової звітності. Це
відкрита звітна інформація, звідси максимальна відкритість результатів
аналізу.
Внутрішній фінансово-економічний аналіз – глибший і більш комплексний,
оскільки він ґрунтується не тільки на даних публічної звітності, а й на
використанні усіх доступних джерел облікової та поза облікової інформації,
виключаючи первісні документи, а також матеріали нерегламентованого, так
званого управлінського, обліку. Такий аналіз призначений головним чином для
використання керівництвом підприємства при прийнятті рішень з управління
його фінансовими ресурсами. Вимоги до кваліфікації економістів-аналітиків,
які займаються таким аналізом, звичайно вищі, бо тут практично немає набору
стандартних рекомендацій з техніки аналітичної роботи, а міра придатності
результатів аналізу насамперед від того, наскільки розвинене аналітичне
мислення економістів, наскільки вони володіють загальними методами і
прийомами аналізу.
1.2 Необхідність та доцільність аналізу показників прибутковості
Функціонування підприємства, незалежно від виду його діяльності і форм
власності, в умовах ринку визначається його здатністю приносити достатній
прибуток.
Прибуток – це кінцевий результат діяльності підприємства, що
характеризує абсолютну ефективність його роботи.[32, c. 195] в умовах
ринкової економіки прибуток є найважливішим чинником стимулювання
виробничої і підприємницької діяльності підприємства та створює фінансову
основу для її розширення, задоволення соціальних і матеріальних потреб
трудового колективу. Також прибуток можна визначити як головне джерело
фонду підприємства, з одного боку, а також джерело доходів державного та
місцевих бюджетів.
А також прибуток – один із основних господарських показників роботи
підприємства. За його допомогою визначаються рівень рентабельності, тобто
прибутковості, а також ефективність функціонування підприємства. Прибуток
формується, як різниця між виручкою від реалізації продукції і витратами на
виробництво та її продаж. Якщо власні витрати перевищують грошові
надходження від реалізації, мають місце збитки від реалізації.
Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою
отриманого прибутку та рівнем рентабельності. Прибуток підприємства
отримують головним чином від реалізації продукції, а також від інших видів
діяльності ( здача в оренду основних фондів, комерційна діяльність на
фінансових та валютних біржах та ін.). Прибуток – це частина чистого
доходу, який безпосередньо отримують суб’єкти господарювання після
реалізації продукції. Тільки після продажу продукції чистий дохід приймає
форму прибутку. Кількісно вона являє собою різницю між чистим виторгом (
після виплат податку на додану вартість, акцизного збору та інших
відрахувань із виторгу до бюджетних і не бюджетних фондів) та повної
собівартості реалізованої продукції.
Об’єм реалізації і величина прибутку, рівень рентабельності залежать
від вибраної маркетингової і фінансової діяльності підприємства, ці
показники характеризують всі сторони господарювання.
Основними задачами аналізу фінансових результатів діяльності є:
. Систематичний контроль за виконанням планів реалізації та отримання
прибутку;
. Визначення впливу, як об’єктивних, так і суб’єктивних факторів на
фінансові результати;
. Вплив резервів збільшення суми прибутку і рентабельності;
. Оцінка роботи підприємства за використання можливостей збільшення
прибутку та рентабельності;
. Розробка заходів, що до використання виявлених резервів.
В процесі аналізу господарської діяльності використовують наступні
показники прибутку: балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції,
робіт та послуг, прибуток від іншої реалізації, фінансові результати від
позареалізаційних операцій, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.
Балансовий прибуток включає в себе фінансові результати від реалізації
продукції, робіт та послуг, від іншої реалізації, доходи та витрати від
позареалізаційних операцій.
Прибуток до оподаткування – це різниця між балансовим прибутком та
сумою прибутку, що обкладається податком на дохід, а також суми пільг за
податком на прибуток, згідно з податковим законодавством, що періодично
змінюється.
Чистий прибуток – це прибуток, що залишається у розпорядженні
підприємства після сплати всіх податків, економічних санкцій та відрахувань
до доброчинних фондів. [33, c. 256]
Необхідно проаналізувати склад балансового прибутку, його структуру,
динаміку та виконання плану за звітний рік. При вивченні динаміки прибутку
слід враховувати інфляційні фактори зміни і суми.
Величина балансового, чистого та прибутку до оподаткування залежить
від багатьох факторів. Крім того слід мати на увазі, що розмір прибутку в
багато чому залежить і від облікової політики, що застосовується на даному
підприємстві.
Нормативні акти, що діють на території України, допускають наступні
методи регулювання прибутку суб’єктом господарювання:
. Зміна методу нарахування зносу МБЗ;
. Застосування різних методів оцінки нематеріальних активів та способів
нарахування амортизації;
. Вибір метода оцінки використаних запасів;
. Зміна строків погашення витрат майбутніх періодів, скорочення яких
веде до росту собівартості продукції звітного періоду;
. Зміна метода визначення прибутку від реалізації і т.д.
Основну частину прибутку підприємство отримує від реалізації продукції
і послуг. В процесі аналізу визначається динаміка, виконання плану прибутку
від реалізації продукції і визначаються фактори зміни його суми.
Прибуток від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить
від 4-х факторів першого рівня підпорядкованості: обсяг реалізації
продукції, її структура, собівартість та рівень середньо реалізаційних цін.
Обсяг реалізації продукції може здійснювати позитивний і негативний
вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажу рентабельної продукції
приводить до пропорціонального збільшення прибутку. Якщо ж продукція є
збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації виникає зменшення суми
прибутку.
Структура товарної продукції може здійснювати як позитивний так і
негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться доля більш рентабельних
видів продукції у загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте,
і навпаки при збільшенні питомої ваги низькорентабельних видів то загальна
сума прибутку зменшується.
Собівартість продукції і прибуток знаходяться в зворотно
пропорційній залежності і зниження собівартості приводить до відповідного
росту прибутку і навпаки.
Зміна рівня середньо реалізаційних цін і величина прибутку
знаходяться у прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума
прибутку відповідно зросте і навпаки.
Узагальнена інформація для аналізу фінансових результатів подана у
формі 2 для річної і квартальної бухгалтерської звітності “Звіт про
фінансові результати” [4], у формі 1 для річної і періодичної
бухгалтерської звітності “Бухгалтерський баланс” [3], у формі 5 для річної
і квартальної бухгалтерської звітності “Примітка до балансу”.
1.3 Значення аналізу показників рентабельності діяльності підприємства
Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяльності, то
рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний ступінь
прибутковості підприємства або продукції, що виробляється. У загальній
формі рентабельність як відношення прибутку до витрат чи застосованих
ресурсів.
Рентабельність застосованих ресурсів є рентабельністю підприємства.
Цей показник може бути визначений, як відношення прибутку підприємства до
сукупності виробничих фондів, балансових активів, власного чи акціонерного
капіталу. Останній показник цікавить насам перед акціонерів і майбутніх
інвесторів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.
Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її
виробництво і збут. Перед усім обчислюється рентабельність усієї
реалізації, як відношення прибутку від реалізації до повної собівартості
реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна розрахувати також
відношенням прибутку до обсягу реалізованої продукції.
У багато номенклатурному виробництві в процесі аналізу рентабельності
виробів слід застосовувати спосіб групування. Насамперед усі вироби
групуються за ознакою, рентабельна чи нерентабельна продукція. При цьому
визначають кількість нерентабельних видів продукції розраховують частину у
% до загальної кількості виробів, а також їхню частку в обсязі реалізованої
продукції.
Треба також визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що
входять до складу найважливіших профільних видів продукції, чи є нові
перспективні вироби.
Дуже важливо здійснити групування продукції, що виробляється, за
рівнем рентабельності:
. Вироби з
низькою
рентабельні
стю;
. Вироби з
середньою
або
нормальною
рентабельні
стю;
. Вироби
високорента
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8
