завчасне здійснення контролю з метою запобігання виникненню суттєвих
відхилень фактичного здійснення фінансового процесу від встановлених норм;
— принцип самодостатності системи контролю, що передбачає наявність
такого складу елементів контролюючої системи, який забезпечує ефективність
її функціонування й розвитку;
— принцип ефективності, що передбачає пристосованість системи контролю до
фінансової діяльності господарюючих суб'єктів і залежить від повноти
виконання контролюючими суб'єктами таких основних вимог:
а) контроль має здійснюватися безперервно, регулярно й систематично;
б) бути своєчасним за терміном здійснення, старанним і повним щодо
охоплення об'єктів контролю;
в) бути оперативним, дієвим, гласним і різнобічним;
— принцип відповідальності, який передбачає відповідальність контролюючих
суб'єктів за ефективність функціонування
1.2. Значення фінансового контролю на сучасному етапі
Значення фінансового контролю виражається в тому, що при його проведенні
перевіряється, по-перше, дотримання встановленого правопорядку в процесі
фінансової діяльності державними і суспільними органами, підприємствами,
установами, по-друге, економічна обгрунтованість і ефективність
здійснюваних дій, відповідність їх задачам держави.
Фінансовий контроль - це контроль за законністю дій в області
cтворення і використання коштів держави і суб'єктів місцевого
самоврядування з метою ефективного соціально-економічного розвитку країни і
окремих регіонів.
Фінансовий контроль містить у собі: контроль за виконанням
бюджету; бюджетів областей України; бюджетів позабюджетних фондів; контроль
за станом зовнішнього і внутрішнього боргу; державних резервів.
Об'єкт фінансового контролю не обмежується перевіркою тільки
коштів. В остаточному підсумку він означає контроль за використанням
матеріальних, трудових, природних та інших ресурсів країни, оскільки в
сучасних умовах процес виробництва і розподілу не обмежується тільки
грошовими відносинами.
Конкретні форми і методи фінансового контролю дозволяють
забезпечити інтереси і права як держави і її установ, так і всіх інших
економічних суб'єктів; фінансові порушення спричиняють санкції і штрафи.
Державний фінансовий контроль призначений для реалізації
фінансової політики держави, створення умов для фінансової стабілізації.
Це, насамперед розробка, затвердження і виконання бюджетів усіх рівнів і
позабюджетних фондів, а також контроль за фінансовою діяльністю державних
підприємств і установ, державних банків і корпорацій. Фінансовий контроль з
боку держави, недержавної сфери економіки обмежується лише сферою
виконання грошових зобов'язань перед державою, включаючи податки і інші
платежі, дотримання законності і доцільності при витраті виділених або
бюджетних субсидій і кредитів, а також дотримання встановлених урядом
правил організації грошових розрахунків, ведення обліку і звітності.
Фінансовий контроль за діяльністю підприємств включає також
контроль із боку кредитних установ, акціонерів і внутрішній контроль.
Фінансовий контроль притаманний всім фінансово-правовим
інститутам. Тому крім загальних фінансово-правових норм, що регулюють
організацію і порядок проведення фінансового контролю в цілому, є норми, що
передбачають його специфіку в окремих фінансових правових інститутах.
Основний зміст фінансового контролю у відносинах, регульованих
фінансовим правом, полягає в:
а) перевірці виконання фінансових зобов'язань перед державою і
органами місцевого самоврядування, організаціями і громадянами;
б) перевірці правильності використання державними і
муніципальними підприємствами, установами, організаціями, що
знаходяться в їх господарському веденні або оперативному управлінні,
грошових ресурсів (банківських позичок, позабюджетних коштів та
інших
засобів);
в) перевірці дотримання правил здійснення фінансових операцій,
розрахунків
і збереження коштів підприємствами, організаціями, установами;
г) виявленні внутрішніх резервів виробництва;
д) усуненні і попередженні порушень фінансової дисципліни.
У випадку їх виявлення у встановленому порядку приймаються заходи
впливу до організацій, посадових осіб і громадян, винних в даному
фінансовому порушенні. забезпечується відшкодування матеріального збитку
державі, організаціям, громадянам, які постраждали внаслідок даного
порушення.
2. Види і методи фінансового контролю
2.1. Класифікація фінансового контролю
Розподіл контролю на документальний і фактичний носить в певній мірі
умовний характер тому що в основі цього розмежування лежать різноманітні
джерела даних.
Так, джерелами інформації для документального контролю служать:
первинні документи, регістри бухгалтерського обліку; бухгалтерська,
статистична і оперативно-технічна звітність, нормативна, проектно-
конструкторська, технологічна та інша документація.
Фактичний контроль базується на вивченні фактичного стану об'єктів,
що перевіряються, за даними їх огляду в натурі (перерахунку, зважування,
лабораторного аналізу і т.д.), він не може бути всеосяжним через
безперервність господарських операцій.
До основних засобів документального контролю можна віднести:
. формальну і арифметичну перевірку документів;
. юридичну оцінку господарських операцій, відображених у документах;
. логічний контроль об'єктивної можливості документально оформлених
господарських операцій;
. суцільне і вибіркове спостереження;
. зустрічну перевірку документів;
. засіб оберненого рахунку, заснований на попередній експертній
оцінці матеріальних витрат із метою наступного визначення
розміру необгрунтованих списань сировини і матеріалів на
виробництво визначених видів продукції, що в час контролю є
в наявності;
. оцінку законності і обгрунтованості господарських операцій за
даними кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку;
. балансове співставлення прямування товарно-матеріальних цінностей
із їх відображенням у фінансово-бухгалтерській документації.
Залежно від характеру взаємовідносин і суб'єкта контролю фінансовий
контроль можна розподілити на внутрішній і зовнішній. Внутрішнім
називається такий контроль, за якого суб'єкт й об'єкт належать до однієї
системи, а зовнішнім — такий, за якого контроль здійснюється суб'єктом, що
не належить до тієї ж системи, що й об'єкт.
Внутрішній фінансовий контроль — це самоконтроль, який здійснюють
організації, підприємства, установи за власною фінансовою діяльністю та
фінансовою діяльністю підрозділів, що входять до їхнього складу. Він є
складовою управління організацією і тому провадиться на її розсуд на основі
рішень даної організації.
Заходи фінансового контролю, що здійснюються зовнішніми органами,
зазвичай охоплюють усю систему державних органів і тому можуть сприйматися
як макрозаходи. При цьому їх треба доповнювати мікро- або оперативними
заходами, що проводяться самою організацією. Обидва види контролю
доповнюють один одного, між ними встановлюється тісний симбіотичний
зв'язок.
Ідеально внутрішній контроль використовується як оперативний, що доповнює
макроекономічну стратегію, розроблену центральними органами. Від
організацій, звісно, потребується проведення самостійного стратегічного
аналізу напрямків власної фінансової діяльності та підготовки відповідних
фінансових планів і бюджетів. Після складання і затвердження планів доходів
і витрат основну увагу організації приділяють проблемам управління й
оперативного фінансового контролю.
Залежно від ступеня охоплення підконтрольного об'єкта можна виокремити
такі види фінансового контролю, як:
— комплексний, тобто такий, якому підлягають усі аспекти діяльності
підконтрольного об'єкта;
— тематичний, тобто такий, що зосереджується лише на окремих аспектах
діяльності.
Залежно від ступеня охоплення об'єктів фінансовим контролем можна також
вирізнити такі його види, як повний і частковий; суцільний і вибірковий.
Повний фінансовий контроль характеризується загальним глибоким вивченням
фінансового боку діяльності організації, максимально можливим застосуванням
різних методів контролю. Частковий контроль проводиться з певного переліку
питань за допомогою ознайомлення на місці з окремими напрямками фінансової
діяльності.
Суцільний фінансовий контроль передбачає вивчення всіх первинних
документів і записів у формах аналітичного та синтетичного обліку. Цьому
контролю підлягають найвідповідальніші операції установи. При вибірковому
контролі перевіряються або всі документи певних періодів протягом року, або
частина документів, але за весь звітний період.
Залежно від джерел інформації й методики виконання контрольних дій
фінансовий контроль можна розподілити на документальний і фактичний. Слід
зазначити, що такий поділ є деякою мірою умовним, тому що в основі його
розмежування покладено лише різні джерела даних, що використовуються при
здійсненні контрольних дій. Так, джерелами інформації для документального
контролю є первинні документи, бухгалтерська, статистична звітність,
нормативна та інша документація. Фактичний контроль грунтується на вивченні
фактичного плану об'єктів, що перевіряються, за даними їх перевірки в
натуральному вираженні, а тому він не може бути всеохоплюючим з огляду на
безперервний характер фінансово-господарських операцій.
Залежно від цільової спрямованості контрольних дій можна вирізнити такі
види фінансового контролю, як стратегічний і тактичний.
Стратегічний фінансовий контроль спрямовується на вирішення питання
стратегії розвитку підприємства, організації, установи, галузі господарства
у майбутньому, а тактичний — вирішує поточні питання їхньої фінансової
діяльності.
Залежності від місця здійснення фінансового контролю його можна
розподілити на такі види, як контроль на місцях, коли суб'єкт виконує
контрольні дії безпосередньо на підконтрольному об'єкті; дистанційний
контроль, коли суб'єкт контролює віддалений від нього об'єкт за допомогою
інформації, яка передається за допомогою засобів зв'язку.
