Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є форма його
здійснення. При трактуванні форм фінансового контролю слід грунтуватися на
співвідношенні змісту й форми як загальних категорій, що відображають
взаємозв'язок двох сторін будь-якого предмета чи явиша. Зміст є
визначальною стороною предмета, а форма — засобом його вираження і
внутрішньою організацією, яка модифікується зі зміною змісту.
За часовими формами фінансовий контроль поділяється: попередній
(превентивний), поточний і наступний (ретроспективний). Критерій
розмежування цих форм полягає у зіставленні часу здійснення контрольних дій
із процесами формування й використання фондів фінансових ресурсів. Водночас
вони тісно взаємопов'язані, відображаючи тим самим безперервний характер
контролю.
В умовах переходу до ринкових відносин все важливішу роль відіграє
попередній (превентивний) контроль. Перехід до ринку не сумісний зі
збитками і втратами, які є наслідком економічних і фінансових прорахунків,
безгосподарності, порушення законності. Для їхньої мінімізації необхідна
чітка і відлагоджена система превентивного фінансового контролю, який є
найефективнішою формою, оскільки дає змогу запобігти виникненню вад,
перевитрат і втрат фінансових ресурсів, порушенню законодавства. На стадії
фінансового прогнозування і планування превентивний контроль слугує
передумовою для прийняття оптимальних управлінських рішень.
Поточний фінансовий контроль є органічною часткою процесу оперативного
фінансового управління і регулювання фінансово-господарської діяльності
підприємств, організацій, установ, галузей економіки. Поточний фінансовий
контроль проводиться в короткі проміжки часу — в процесі здійснення
фінансово-господарських операцій. Спираючись на дані первинних документів
оперативного і бухгалтерського обліку та інвентаризацій, поточний контроль
дає змогу регулювати фінансові ситуації, що швидко змінюються,
попереджувати збитки і втрати. Наступний (ретроспективний) фінансовий
контроль характеризується поглибленим вивченням фінансової діяльності за
попередній період, дає змогу виявити вади попереднього й поточного
контролю. Ретроспективний фінансовий контроль здійснюється після виконання
фінансових операцій за певні минулі проміжки часу завдяки вивченню даних
обліку й звітності, планової нормативної документації. Контролю підлягають
і фактичні справи, дійсна наявність грошових засобів і матеріальних
цінностей.
Наступний фінансовий контроль допомагає масштабно оцінити позитивні та
негативні сторони фінансової діяльності підприємств, установ, певних,
галузей та економіки в цілому. Він дає змогу всебічно аналізувати
накопичений досвід, об'єктивно відображати причини порушень і недоліків,
розробляти заходи щодо їх усунення.
Отже, попередній (превентивний), поточний і наступний (ретроспективний)
фінансовий контроль взаємно пов'язані й доповнюють один одного. Попередній
контроль забезпечує перевірку проектів бюджетів, фінансових планів,
кошторисів тощо. Поточний контроль допомагає своєчасно виявити вади й
порушення в процесі фінансово-господарської діяльності та своєчасно їх
усунути. Наступний контроль виявляє вади, які не були виявлені попереднім і
поточним контролем. Лише застосування усіх зазначених форм фінансового
контролю в їх єдності та взаємозв'язку робить фінансовий контроль
систематичним, підвищує його ефективність.
2.2. Методи фінансового контролю
Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є його метод. До
методів фінансового контролю належать конкретні способи (прийоми), що
застосовуються при здійсненні контрольних функцій. Метод дослідження
об'єкта контролю залежить від характеру об'єкта і певних його елементів.
Стан і поведінка об'єкта контролю в цілому визначається за допомогою
загальних методів контролю, а окремих його частин або характеристик — за
допомогою часткових способів.
Методами фінансового контролю є ревізія, тематична перевірка, обстеження,
безперервне відстежування фінансової діяльності. Кожний з цих методів
поділяється на часткові способи і прийоми, які дають змогу розв'язувати
певні проміжні завдання.
Ревізія є методом контролю всієї фінансово-господарської діяльності
підприємства, установи, організації за певний проміжок часу з метою
встановлення законності здійснюваних операцій, їхньої доцільності та
ефективності, правильності обліку й достовірності облікових і звітних
даних. В умовах адміністративно-командної економіки ревізія була
переважаючим методом фінансового контролю, тому що жорстка адміністративна
підпорядкованість нижчої ланки управління вищій потребувала відповідної
ревізійної діяльності для збору інформації про якість виконання команд
кожною нижчестоящою ланкою.
Ревізія сприймалася як універсальний засіб, здатний подолати всі вади
функціонування фінансового та господарського механізмів. Проводилася
ревізія, в основному, з метою встановлення вад і порушень (Схема 1.). За
такої інтерпретації фінансовий контроль поставав у вигляді окремих
ізольованих частин, порушувалося цілісне уявлення про контроль як окрему
функцію управління. Насправді поняття контролю значно ширше, ніж поняття
ревізії. Наукову проблематику ревізії слід розглядати у складі фінансового
контролю, який включає питання теорії, організації контролю на будь-якому
рівні ієрархії з усією різноманітністю видів, форм і методів контролю.
| Види ревізій |
за відомчою приналежності *відомчі
органів, які ревізуються *внутрішньовідомчі
*внутрішньогосподарські
за повнотою охоплення *повні
*часткові
*комплексні
*тематичні
за глибиною проведення *сквізні
*локальні
за ступенем охоплення даних *суцільні
*вибіркові
*комбіновані
за характером матеріалу *документальні
*фактичні
стосовно плану *планові
*позапланові
за черговостю дослідження *первинні
тих самих документів *додаткові
*повторні
Схема 1. Класифікація ревізій
Об'єктивною тенденцією сучасного етапу реформування фінансової сфери є
скорочення частки фінансів державного сектора та збільшення питомої ваги
комунального і приватного секторів. Це означає поступове згортання
примусовості здійснення фінансового контролю і розвиток його
добровільності, тому надалі повинні частіше застосовуватися такі методи
здійснення фінансового контролю, як тематичні перевірки, обстеження,
безперервне відстежування фінансової діяльності господарюючих суб'єктів.
Тематична перевірка здійснюється за певним переліком питань або з однієї
теми шляхом ознайомлення на місці з окремими сторонами фінансової
діяльності. Такі перевірки можуть проводитися наскрізним методом за ознакою
однотипності операцій чи за ознакою взаємного зв'язку між різними
суб'єктами контролю.
Використання всієї сукупності видів, форм і методів контролю
(схема 2) має надзвичайно велике значення для ефективного функціонування
системи фінансового контролю в цілому. Так, застосування всіх видів
фінансового контролю є важливим з погляду запобігання втрати контролю за
діяльністю певних секторів економіки та утворення неконтрольованих
сегментів у фінансовій сфері, а також з погляду попередження паралелізму та
дублювання при здійсненні контролю.
3. Фінансовий аудит як спеціальний вид фінансового контролю
Фінансовий аудит в сучасному вигляді в нашій країні з`явився порівняно
недавно і юридично оформився з часу прийняття Закону України «Про
аудиторську діяльність»[2], (22 квітня 1993 року). Але як вид діяльностві
людей від має велику історію.
На початку чотирнадцятого сторіччя в Північній Італії почала
розвиватися торгівля. Міста прагнули отримати від цього свою частку
прибутку. А задля цього їм потрібно було знати суму виручки та доходу . У
зв'язку з цим в Генуї та інших містах Північної Італії з 1330 року
призначаються так звані візитатори, які перевіряють бухгалтерські книги
купців, тобто в нинішньому розумінні перевіряють достовірность обліку і
звітності підприємців. Візитаторы Генуї повинні були бути не молодшими 30
років (накопичено мінімальний життевий та профессійный досвід) та мати
мінімально власності на 3000 лір (тобто мати достатнє матеріальне
забезпечення і почуття моральної й матеріальної відповідальності). Ці
ревізори вважаються першими представниками профессійного прошарку в
галузі аудиторської служби.
У ХVІ сторіччі поряд з фіскальною ревізійною службою в крупних
торгівельних будинках та банках Європи розвивалась внутрішня
аудиторська служба. У купців це завдання входило спочатку в обов`язки
головного бухгалтера, який перевіряв бухгалтерські книги окремих філій, а
потім, у зв'язку з розширеннням контрольних функцій, створюються
спеціальні аудиторські служби на підприємстві, які поступово перетворюються
на внутрішній аудит.
Внутрішній аудит повністю спрямований на своє підприємство чи групу
об`єднаних підприємств і надавав дані про стан справ і також складав
аналітичні розробки на перспективу не тільки для адміністрації, а й для
засновників і власників підприємства.
У 1578 році на німецькомовній территорії вперше було засвідчене
існування в процесуальній справі незалежних ревізорів бухгалтерських книг,
котрі здійснювали свою аудиторську діяльність. До ХІХ століття, ці
ревізори, запрошувались судами для перевірки бухгалтерських книг
неплатоспроможних клієнтів (боржників) при веденні судової справи. Ці
ревізори повинні були складати присягу про чесну та незалежну перевірку
боржників.
З 1681-1701 р.р. у Шотландії зустрічаються перші бухгалтери як
представники вільної профессії. Починаючи з ХІХ століття також і в Германії
немає нічого незвичного в залученні незалежних і довіренних "панів
ревізорів".
1931 рік - рік народження професії аудитора в Германії в сучасному
розумінні. Виникнення професії аудитора в Германії було викликано глибокою
економічною кризою з сенсаційнним банкрутством німецьких акціонерних
товариств, а також випливаюча звідси втрата довіри до підприємств і
підприємців. Державі довелося прийняти надзвичайну постанову рейхс-
