Міжнародний лізинг в системі світогосподарських зв'язків
РЕФЕРАТ
НА ТЕМУ
“МІЖНАРОДНИЙ ЛІЗИНГ В СИСТЕМІ СВІТОГОСПОДАРСЬКИХ ЗВ’ЯЗКІВ”
КИЇВ 1998
ПЛАН
|Вступ |3 |
|1. Теоретичні засади міжнародних лізингових відносин. |6 |
|1.1 Поняття та функції лізингу. |6 |
|1.2 Об’єкти та суб’єкти лізингових відносин. |9 |
|1.3 Якісні переваги лізингу. |11 |
|1.4 Види лізингу. |16 |
|1.5 Форми лізингових угод. |17 |
|2. Склад, види та форми лізингових платежів |19 |
|3. Міжнародний лізинг в системі зовнішньоекономічних зв’язків |21 |
|України. | |
|Висновки |25 |
|Список використаної літератури. |27 |
Вступ
Із здобуттям у 1991 році незалежності Украіна стала на шлях глибоких
перетворень, де провідне місце посідають фінансово-кредитні відносини. Для
структурної перебудови народного господарства Україна гостро потребує
інвестицій. Так, згідно розрахунків Міністерства економіки, для успішного
проведення реформ обсяги інвестицій треба щонайменше збільшити втричі.[51]
Серед різних способів впливу на інвестиційну політику будь-якої
держави важливе місце займають податки і амортизаційні відрахування:
змінюючи розміри податків, встановлюючи податкові пільги, збільшуюючи або
зменшуючи строки амортизації, держава визначає галузі більш прибуткового
вкладення капіталів, що призводить до розвитку економіки у потрібному їй
напрямку.
В такій ситуації стає можливим застосування якісно нових методів
оновлення матеріальної бази і модернізації основних фондів підприємтсв
різних форм власності. Одним із найбільш ефективних таких методів є лізинг,
під яким у загальному сенсі розуміється передача господарського майна в
тимчасове користування на умовах певного терміну, зворотності та платності.
Як вже зазначалось, нині лізингові операції розглядаються як новий вид
фінансування. Цьому сприяють загальні тенденції економічного розвтку та
інші вигоди, до яких належать: [19,с.7]
1. зменшений обсяг ліквідних засобів у зв`язку з труднощами, що
постійно створюються на грошовому ринку;
2. загострення конкуренції, що потребує оптимізації інвестицій, які
дають можливість суттєво розширити ринок збуту за рахунок залучення в
господарчий оборот малих і середніх фірм;
3. підтримка розвитку лізингових операцій з боку державних органів
влади і фінансових ділових кіл у цілому, що стимулює зростання
інвестиційної діяльності;
4. загальне збереження ліквідності підприємств;
5. створення міцної основи для здійснення розрахунків, що надає
балансові переваги та страхові вигоди.
Всі вище викладені аргументи свідчать про те, що лізингова діяльність
є, по суті, пільговою галуззю інвестиційної діяльності. Досвід іноземних
країн підтверджує цю точку зору.
Так, наприклад, питома вага інвестицій через лізинг у загальній сумі
національних інвестицій в устаткування в 1992 році за даними Європейської
федерації національних асоціацій лізингових товариств склала в Німеччині -
16,6%, Англії - 28,2%, Франції - 17,5%, Нідерландах - 10,5%, Швеції -
26,3%, Австрії - 19,9%. В США це джерело дає близько 30% загальних
капіталовкладень.
Світова практика здійснення лізингових операцій доводить, що в умовах
економічної кризи, подібної до тієї, що склалася в Україні, коли практично
зупинилося фінансування оновлення основних засобів у зв`язку з
недостатністю прибутку підприємств і значним зменшенням виробництва, цей
метод фінансування є найбільш доцільним і мобільним і може сприяти
збереженню ліквідності більшості підприємств України. Міністерство
економіки України дотримується тієї ж думки, вважаючи, що подаланню
промислового спаду може сприяти саме лізинг обладнання.
Відомо, що гарантією та запорукою успішного розвитку будь-якої
підприємницької діяльності є її надійне правове забезпечення. І навпаки,
правова невизначеність відносин партнерів стає однією з причин, що стримує
підприємницьку ініціативу. Лізинговий бізнес не є винятком.
Тому важливою умовою розвитку лізингових відносин є створення
сучасного мобільного законодавства, що стимулюватиме ділову активність усіх
учасників лізингових угод: лізингових фірм, банків, підприємств виробничої
та сервісної сфери, потенційних лізингоодержувачів.
Таким чином, враховуючи повністю позитивний досвід здійснення
лізингових операцій в іноземних краінах, а також необхідність і
перспективність розвитку лізингу в Україні, враховуючи незначний досвід
України у регулюванні лізингових відносин і більш досконале законодавство
країн, що протягом десятиліть практикують лізинг, передбачаючи той факт, що
вивчення і аналізування теоретичних питань лізингу та світового досвіду
лізингових відносин, а також перспектив міжнародного лізингу в Україні
полегшить подальше становлення лізингу в Україні і дасть можливість
уникнути певних помилок у регулюванні цих відносин в подальшому, вважаю за
можливе віднести тему “Міжнародний лізинг в системі сучасних
світогосподарських зв’язків” до розряду актуальних.
1. Теоретичні засади міжнародних лізингових відносин.
Незважаючи на те, що лізинг в багатьох країнах світу давно отримав
широке розповсюдження та вважається найбільш доцільним способом організації
підприємницької діяльності, в Україні все ще визначаються шляхи та форми
його розвитку в багатоукладній економіці. В умовах фінансової кризи, коли
більшість підприємств невзмозі здійснювати крупні капіталовкладення
фінансових засобів в технічне оновлення та інтесифікацію виробництва,
стала очевидною необхідність значного зростання ролі лізингового бізнесу,
який дозволяє залучати додаткові приватні інвестиції для розвитку
виробничої сфери та підтримки вітчизняного виробництва всіх форм власності,
в першу чергу тих, що займаються малим та середнім підприємництвом.
Успіх лізингового бізнесу в будь-якій галузі в більшості залежить від
вірного розуміння його змісту та специфічних особливостей, їх адекватного
відображення в методичних рекомендаціях та практичних рішеннях.
Тому перш за все потрібно вияснити, в чому сутність лізингу, які його
природа та потенціал, принципи та організаційні форми. Лише всебічне
пізнання економічного механізму та переваг, що закладені в системі лізингу,
дозволить широко використовувати його в практичній підприємницькій
діяльності.
1. Поняття та функції лізингу.
Відносно економічної сутності лізингу досі ще не існує єдиної думки
економістів. Його зміст та роль в теорії трактуються по різному. Одні
розглядають лізинг як одну з форм кредитування підприємницької діяльності,
другі цілком ототожнюють його з довгостроковою орендою або однією з її
форм, яка в свою чергу зводиться до відносин найму або підряду, треті
вважають лізинг завуальованим способом купівлі-продажу засобів виробництва
або права користування чужим майном, а четверті інтерпретують лізинг як дії
за чужий рахунок, тобто управління чужим майном за дорученням.[21, с.7]
Сучасне розуміння лізингу сходить до класичних принципів римського
права про розмежування понять власник та користувач майна. Виникнення та
існування його в якості особливого виду бізнесу основані саме на можливості
розподілу компонентів власності на два найважливіших повноваження -
користування річчю, тобто використання її згідно з призначенням з метою
отримання доходу та інших вигод, та саме право власності як правове
панування особи над об’єктом власності. Багатовіковий досвід довів, що
багатство в кінцевому рахунку заключається не просто в обладанні власністю
безпосередньо, а в ефективному її використанні.
Звідси перш за все випливає, що лізинг - це спосіб реалізації відносин
власності, який відображає стан виробничих сил та виробничих відносин, з
якими він знаходиться в тісному взаємозв’язку.
Лізинг в широкому значенні являє собою організаційну форму
підприємницької діяльності, яка відображає відносини власності, як
уособлену систему господарювання. Проте, як і будь-яке самостійне явище, як
економічна категорія, він має свій власний зміст та різноманітні форми
прояву.
Дивлячись на те, що лізинг відображає визначену взаємодію елементів
виробничих сил та виробничих відносин, то він має матеріально-речову основу
та соціально-економічну форму.[17,c.18-56; 18, c.35]
Соціально-економічний зміст лізингу визначається відносинами власності
та спільної економічної діяльності по вертикалі та горизонталі (з
власником, суспільством і т.і.), а також умовами трансформації власності.
Матеріально-речова сторона лізингу характеризується організаційно-правовими
формами виробництва, наймом усіх або частини речових елементів
підприємницької діяльності, купівлею-продажем майна та умовами
кредитування.
Вважається загальновідомим, що лізинг тісно пов’язаний з орендним
механізмом, але в діловому обороті він має більш широку, складну потрійну
основу та містить в собі одночасно значні властивості кредитної угоди,
інвестиційної та орендної діяльності, які тісно взаємодіють, створюючи нову
організаційно-правову форму бізнесу.
Лізинг відноситься до підприємницької діяльності більш високого рівня
в порівнянні з орендною, банківською чи комерційною, так як він вимагає та
передбачає широкий диапазон знань фінансового бізнесу, та положення в
виробництві, на ринках обладнання та нерухомості, а також варіаційних
потреб клієнтів та особливостей оренди.
Закон України Про лізинг дає наступне визначення терміну лізинг:[3]
Лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування
власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у
виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є
власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і
погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови
