суспільства, з характерними для нього високорозвиненими відносинами
ринкової економіки ("розширеної форми людського співробітництва",
користуючись термінологією Фридриха Хайека), традиційних форм позики і
оренди, фінансовий лізинг став однією з найбільш перспективних форм
діалектичого вирішення протиріч відношення власності і інвестиційного
нагромадження.
Переваги лізингу в цьому плані пов'язані з можливістю зниження
інвестиційного ризику на основі відділення відносин власності і
користування.
Велику перспективу для розгортання інвестиційної діяльності в Україні
має стимулювання лізингових операцій як гарантованого виду товарного
інвестування. В цьому контексті опрацьовуються питання створення мережі
лізингових компаній та спеціалізованих лізингових фондів виробничих
потужностей. Свою діяльність ці структури здійснюватимуть у взаємодії з
центральними та місцевими органами виконавчої влади, галузевими
міністерствами та безпосередньо з підприємствами. Функціональне
навантаження лізингових компаній та фондів очікується достатнім: виявлення
лізингових потужностей та ведення їх реєстру; відбір заявок потенційних
лізингоотримувачів; передача останнім об'єкту лізингу і, звичайно,
контроль, координація ситуації на всіх етапах реалізації лізингових угод. В
умовах великої капіталоємності українських підприємств лізинг може
слугувати в якості інвестиційного "трампліну" залучення в господарський
обіг значних капітальних ресурсів.[19]
Економіка України зазнає гострого дефіциту коштів, в першу чергу -
інвестиційних. Успішне проведення реформ і подолання соціально-
економічної кризи вимагає значних фінансових і матеріальних ресурсів.
Існують різноманітні варіанти залучення коштів в національну економіку.
На даний момент в Україні розглядається проблема розвитку лізингу,
тому що це давно розповсюджений на Заході фінансовий інструмент,
сприятливий мобілізації коштів для інвестицій, а також він забезпечує
гарантоване використання інвестиційних ресурсів з метою реконструкції і
розвитку виробництва.
Однією з основних форм подолання проблем відсутності інвестиційних
коштів є лізинг, в т. ч. і міжнародний. А в відповідності з правилами
МВФ, зобов'язання продавця, що випливають з лізингової угоди, не
включаються в обсяг зовнішньої заборгованості держави.
До пріоритетних напрямків використання лізингу в Україні можна
віднести:
1. Високотехнологічні наукоємні галузі: літако - і
машинобудування, порошкова металургія, керамика, электрозварювальне
виробництво; енергозберігаючі технології, нафтогазовий комплекс,
агропромисловий комплекс.
2. Видобувні і металургійні галузі, кольорові метали, уран,
вугілля, сталь і прокат.
3. Виробництво товару народного споживання.
4. Незавершене виробництво.
5. Дрібний бізнес та ін.[19]
Лізинг можна розглядати як форму довгострокового кредитування
покупки, що являє собою довгострокову оренду. Оскільки лізингова служба
повністю оплачує основні засоби за дорученням підприємства-
лізингоотримувача за рахунок власних коштів, то до неї переходить право
власності на об'єкти лізингу.
В останні роки став розповсюджуватися міжнародний лізинг.
Міжнародний лізинг - договір лізингу, що здійснюється суб'єктами
лізингу, які знаходяться під юрисдикцією різних держав. Міжнародною
лізингова операція вважається також в тому випадку, якщо майно або
платежі перетинають державні кордони, угода, по якій лізингодавець купує
обладнання у національного підприємства, а після цього передає його
іноземному підприємцю за кордон, називається експортним лізингом. Якщо
обладнання купується у іноземної фірми і передається для використання
вітчизняному підприємцю, угода називається імпортним лізингом.[11]
Міжнародний лізинг може застосовуватися і тими підприємствами, що
не одержують доходів в СКВ. В таких випадках укладається угода, що
передбачає оплату зобов'язань продавця постачанням продукції, виробленої
на обладнанні, що орендувалося. Це свого виду "бартер", що заохочується
діючими в багатьох країнах нормами фінансового права, тому що сприяє
просуванню обладнання, транспортних засобів і т. ін. на зовнішній
ринок.[19]
Можна констатувати, що в нинішній час Україна є сировинним
придатком розвинутих країн світу (нацією забезпечення) і тому однією з
першочергових задач економічної політики повинна бути задача виходу
України на рівень технологічної нації. Для цього необхідні технологічні
інвестиції, що можуть бути отримані з допомогою міжнародного лізингу.
Україна повинна скористуватися лізингом для вирішення своїх
інвестиційних проблем. Інвестиційному ринку України характерно зменшення
капіталовкладеннь, що відбувається швидше, ніж спад виробництва. В
умовах дефіциту бюджету державні кошти обмежені. На 1996 рік дефіцит
державного бюджету склав 4.5% ВВП, це свідчить про те, що частина
централізованих вкладень буде зменшуватися.[50]
Інвестиційні можливості більшості суб'єктів господарювання
обмежені і до того ж зменшуються. Останній етап сучасного відновлення
українських підприємств завершився 10 років назад. В нинішній час їхній
знос досяг катастрофічної відмітки. В середньому за 1991 - 1995 роки
знос ОВФ значно посилився і знаходиться в розмірах 35 - 50%, при тому,
що основні фонди не збільшуються, а скорочуються. Відсутність оборотних
коштів і дуже малі розміри прибутку обмежують можливості відновлення
процесу відтворення.[50]
Лізинг створює економічні вигоди всім учасникам лізингової
операції. Так, підприємству - постачальнику гарантується збут продукції
і своєчасне одержання грошових коштів для здійснення розрахунків з
бюджетними робітниками і направлення їх на виробничий розвиток.
Враховуючи те, що лізинг пов'язаний з вкладанням ресурсів на
тривалий термін, необхідно враховувати економічну ситуацію, що склалася
в країні. Хочеться відзначити, що Україна вступила в фазу стабілізації
економіки. Про це свідчать такі дані: падіння темпів інфляції (0.7%-
серпень 1997 року); стабілізація грошової одиниці, здешевлення кредитів,
зростання обсягу виробництва в деяких галузях народного господарства
(чорна металургія, ПЕК), часткове рішення проблем по зменшенню
заборгованості по заробітній платі і ін.
Все це повинно сприяти розвитку лізингових відносин в Україні.
ВИСНОВКИ
В умовах інвестиційної кризи, що в Україні прийняла майже чи не
найбільш гострі форми серед країн СНД, цілком закономірний той всебічний
інтерес, що виявляється до специфічної форми економіко-правових
відносин, що отримала збірне найменування "лізингу".
Являючись продуктом розвитку в умовах постіндустріального
суспільства, з характерними для нього високорозвиненими відносинами
ринкової економіки ("розширеної форми людського співробітництва",
користуючись термінологією Фридриха Хайека), традиційних форм позики і
оренди, фінансовий лізинг став однією з найбільш перспективних форм
діалектичого вирішення протиріч відношення власності і інвестиційного
нагромадження.
Такий альтернативний засіб інвестування як одержання і
використання іноземних кредитів має ряд негативних факторів, значна
частина коштів спрямовується на покриття поточних витрат, дефіциту
державного бюджету, а не на інвестування виробництва і його технологічне
відновлення. До того ж іноземні кредити збільшують зовнішній борг і на
його обслуговування витрачаються значні валютні кошти. Витрати
консолідованого бюджету України на 1997 рік по обслуговуванню державного
боргу склали 6.2% всіх витрат.
Враховуючи ситуацію з іноземними кредитами і інвестиціями, а також
ситуацію, що склалася на вітчизняному ринку довгострокових кредитів (по
них дуже високі проценти і їх практично ніхто не надає), саме лізинг
може стати єдиною формою довгострокового кредитування в Україні в
найближчий час.
На даний момент в Україні розглядається проблема розвитку лізингу,
тому що це давно розповсюджений на Заході фінансовий інструмент,
сприятливий мобілізації коштів для інвестицій, а також він забезпечує
гарантоване використання інвестиційних ресурсів з метою реконструкції і
розвитку виробництва.
Однією з основних форм подолання проблем відсутності інвестиційних
коштів є лізинг, в т. ч. і міжнародний.
Можна констатувати, що в нинішній час Україна є сировинним
придатком розвинутих країн світу (нацією забезпечення) і тому однією з
першочергових задач економічної політики повинна бути задача виходу
України на рівень технологічної нації. Для цього необхідні технологічні
інвестиції, що можуть бути отримані з допомогою міжнародного лізингу.
Україна повинна скористуватися лізингом для вирішення своїх
інвестиційних проблем. Інвестиційному ринку України характерно зменшення
капіталовкладеннь, що відбувається швидше, ніж спад виробництва. В
умовах дефіциту бюджету державні кошти обмежені. На 1996 рік дефіцит
державного бюджету склав 4.5% ВВП, це свідчить про те, що частина
централізованих вкладень буде зменшуватися.
Лізинг створює економічні вигоди всім учасникам лізингової
операції. Так, підприємству - постачальнику гарантується збут продукції
і своєчасне одержання грошових коштів для здійснення розрахунків з
бюджетними робітниками і направлення їх на виробничий розвиток.
Вирішення вище зазначених проблем, що ускладнюють
ефективність і мобільність регулювання лізингових відносин, врахування
переваг регулювання лізингових операцій в інших країнах, приєднання
України до Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг, всебічна
підпримка розвитку лізингу з боку держави дадуть Україні змогу вирішити
значну кількість проблем, пов`язаних з інвестуванням і залученням
коштів.
Список використаної літератури:
1. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 20 березня 1991
року //Закон України. —Т. 1.—К., 1996. — С. 285.
1. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 року // Закон України.
—Т. 1. —К., 1996. —С. 173.
1. Про лізинг: Закон України від 16 грудня 1997 року // Закон України. - Т.
3. - К.,1998. - С. 144-151
1. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 року //Закони
України. —Т. 1.—К., 1996. — С. 191.
1. Про підприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991 року
//Закони України. —Т. 1.—К., 1996. — С. 310.
1. Про оподаткування прибутку піприємств: Закон України від 22.05.97 р. №
283/97- ВР
1. Бирман. Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов /Пер.
с англ. под ред. Л .Белых. — М.: ЮНИТИ. — 1997. — С. 279—307.
1. Бутнік-Сіверський О. Ринковий механізм господарвання. — К.: Компас,
1995. — 246 с.
1. Внукова Н., Ольховиков О. Мир лизинга. — X.: Основа, 1994. — 223 с.
1. Голощапов В., Комаровский В., Новичихин В. и др. Развитие лизинга в
капиталистических и социалистических странах: Обзорная информация. —
Серия 2. Экономика и организация материально-технического снабжения. —
М.: ЦНИИТЭИМС, 1989. — Вып. 8. — С. 44.
1. Кабатова Е. Лизинг: понятие, правовое регулирование, международная
унификация. — М.: Наука, 1991. — 132 с.
1. Колесников В., Кроливецкая Л. и др. Банковское дело. — М.: Финансы и
статистика, 1996. — С. 289—306.
1. Крупник А., Палинова А. Введение в предпринимательство. — С.:
Политехника, 1996. — С. 323.
1. Лизинг и факторинг: Метод, указания по проведению факторинг. и лизинг,
операций. — М., 1991. — 36 с.
1. Лизинговые и факторинговые операции: Метод. разработки. — М.: ДИАМОНД,
1992. — 54 с.
1. Лизинг и коммерческий кредит. — М.: Ист. — Сервис, 1993. —100 с.
1. Лизинговые, факторинговые, форфейтинговые операции банков /Под ред.
ГрязновойА., Молчанова А. и др. — М.: ДеКА, 1995. — С. 18—56.
1. Ляшенко В., Барановский А., Толмачева А. Методические рекомендации по
развитию лизинга как формы финансовой поддержки малого бизнеса. —
Донецк.: ЦЭП АН Украины, 1993. — С. 35.
1. Мішенко В.І., Луб’яницький О.Г., Слав’янська Н.Г. Основи лізингу. - К.:
Знання, 1997. - 136с.
1. Нікбахт Е. Фінанси. — К.: Основи, 1993. — С. 208—215, 280—290.
1. Осипов Ю.М. Основы предпринимательского дела.- М. 1992. - С.179
1. Основы банковского дела /Под ред. Мороза А. — К.: Либра, 1994. — С. 208.
1. Прилуцкий Л. Лизинг: Правовые основы лизинг. деятельности в Российской
Федерации. — М.: Ось—89, 1996. — 126 с.
1. Рэдхэд К., Хъюс С. Управление финансовыми рисками / Пер. с англ. — М.:
ИНФРА—М, 1996. — 288 с. 17.
1. Слов'янська Н. Лізинг як перспективна форма господарських відносин:
Проблеми розвитку фінансового менеджменту. — Київ — Суми, 1995. — С.
34—36.
1. Смирнов А. Лизинговые операции. — М.: Консалт—банкир, 1995. —136 с.
1. Талье И., Абашина А. и др. Аренда и лизинг. — М.: Филинъ, 1996. — С. 75.
1. . Хойер В. Как делать бизнес в Европе.—М.: Прогресс,1990. — 253 с.
1. Шпиттлер Х.И. Практический лизинг. - М. 1991. - С.7.
1. Андраасова Л. Лизинговый бизнес //Экономика и жизнь. — 1993. —№2.—С. 12.
1. Бабалое А. Некоторые аспекты лизинговых операций //Внешняя торговля. —
1993. —№10.—С. 16.
1. Бойчук Р. Лизинг: экономико—правовая сущность //Бизнес-информ. — 1993. —
№ 16. — С. 5.
1. Внукова Н. Новые возможности лизинга в Украине //Укр. деловые новости. —
1996. — № 23.
1. Голощапов В. Лизинг обречен на успех, но мешают налоговые проблемы
//Экономика и жизнь. — 1996. —№8.—С. 3.
1. Губина И. Лизинг надо узаконить и обеспечить ему государственную
поддержку //Україна Вивіпезв. —1996.—№№ 34— 36.— С. 7.
1. Заруба О. Вдосконалення кредитної політики комерційних банків
//Банківська справа. — 1996. —№1.—С. 21—23.
1. Ковбасюк М., Дерен М. Облік операцій, пов'язаних з орендою майна
//Бухгалт. облік і аудит. — 1994. —№4.—С.
1. Маринченко Б. Підготовка та експертиза лізингових проектів //Вісник НБУ.
— 1997. —№2.—С ЗІ.
1. Меджибовська Н. Визначення кредитного ризику на основі експертних оцінок
//Банк. справа. — 1996. —№1.—С. 24.
1. Мосійчук В. Світова практика проведення лізингових операцій та проблеми
її впровадження в Україні //Економіка України. — 1995. — №3. — С. 10.
1. Пилипенко Л. Фінансовий аналіз як інструментарій оцінки рівня ризику
інвестора //Фінанси України. —№1.—С. 80—85.
1. Пивоваров А. Не можешь продать — отдай в лизинг //Бизнес. — 1996. — №
23. — С. 14.
1. Покотило 1. Правове забезпечення лізингових операцій //Вісник НБУ. —
1997. —№2.—С. 27—28.
1. Райк Е. Лізинг — для малого бизнеса //Бизнес для всех. — 1996. — № II.
1. Романченко О. Сучасні методи оцінки кредитного ризику в банках України
//Фінанси України. — 1996. —№8.—С. 59—61.
1. Рэдхэд К., Хъюс С. Управление финансовыми рисками / Пер. с англ. — М.:
ИНФРА—М, 1996. — 288 с.
1. Третпяк О. Фінансовий аналіз в акщонерних товариствах //Фінанси України.
— 1997. —№1.—С. 61—64.
1. Хименский Г. Экономическая сущность лизинговых операций и их учет
//Бизнес. — 1996. —№ 5.—С. II—12.
1. Яновский О. Лізинг як форма підприємницької діяльності //Економіка
України. — 194. —№11.—С. 90—91.
1. Український інвестиційний журнал №№ 1-6, 1997-1998.
1. Дані Міністерства економіки на 1.01.98.
1. Leasing finance /Edited by Tom Clark. — Second Edtion. — Euromoney
Books, 1990. — 270 p.
1. Leasing Life. — Vol. 4. — Issue 36. — 1996. — Sept.
1. Leasing Life. — Vol. 4. — Issue 37. — 1996. — Oct.
1. Brigham E., Gapenski L. Financial Management: Theory and Practice. —
Chikago; New York; Dryden Press; 1988. — 421 p.
