Міжнародний лізинг в системі світогосподарських зв'язків

суспільства, з характерними для нього високорозвиненими відносинами

ринкової економіки ("розширеної форми людського співробітництва",

користуючись термінологією Фридриха Хайека), традиційних форм позики і

оренди, фінансовий лізинг став однією з найбільш перспективних форм

діалектичого вирішення протиріч відношення власності і інвестиційного

нагромадження.

Переваги лізингу в цьому плані пов'язані з можливістю зниження

інвестиційного ризику на основі відділення відносин власності і

користування.

Велику перспективу для розгортання інвестиційної діяльності в Україні

має стимулювання лізингових операцій як гарантованого виду товарного

інвестування. В цьому контексті опрацьовуються питання створення мережі

лізингових компаній та спеціалізованих лізингових фондів виробничих

потужностей. Свою діяльність ці структури здійснюватимуть у взаємодії з

центральними та місцевими органами виконавчої влади, галузевими

міністерствами та безпосередньо з підприємствами. Функціональне

навантаження лізингових компаній та фондів очікується достатнім: виявлення

лізингових потужностей та ведення їх реєстру; відбір заявок потенційних

лізингоотримувачів; передача останнім об'єкту лізингу і, звичайно,

контроль, координація ситуації на всіх етапах реалізації лізингових угод. В

умовах великої капіталоємності українських підприємств лізинг може

слугувати в якості інвестиційного "трампліну" залучення в господарський

обіг значних капітальних ресурсів.[19]

Економіка України зазнає гострого дефіциту коштів, в першу чергу -

інвестиційних. Успішне проведення реформ і подолання соціально-

економічної кризи вимагає значних фінансових і матеріальних ресурсів.

Існують різноманітні варіанти залучення коштів в національну економіку.

На даний момент в Україні розглядається проблема розвитку лізингу,

тому що це давно розповсюджений на Заході фінансовий інструмент,

сприятливий мобілізації коштів для інвестицій, а також він забезпечує

гарантоване використання інвестиційних ресурсів з метою реконструкції і

розвитку виробництва.

Однією з основних форм подолання проблем відсутності інвестиційних

коштів є лізинг, в т. ч. і міжнародний. А в відповідності з правилами

МВФ, зобов'язання продавця, що випливають з лізингової угоди, не

включаються в обсяг зовнішньої заборгованості держави.

До пріоритетних напрямків використання лізингу в Україні можна

віднести:

1. Високотехнологічні наукоємні галузі: літако - і

машинобудування, порошкова металургія, керамика, электрозварювальне

виробництво; енергозберігаючі технології, нафтогазовий комплекс,

агропромисловий комплекс.

2. Видобувні і металургійні галузі, кольорові метали, уран,

вугілля, сталь і прокат.

3. Виробництво товару народного споживання.

4. Незавершене виробництво.

5. Дрібний бізнес та ін.[19]

Лізинг можна розглядати як форму довгострокового кредитування

покупки, що являє собою довгострокову оренду. Оскільки лізингова служба

повністю оплачує основні засоби за дорученням підприємства-

лізингоотримувача за рахунок власних коштів, то до неї переходить право

власності на об'єкти лізингу.

В останні роки став розповсюджуватися міжнародний лізинг.

Міжнародний лізинг - договір лізингу, що здійснюється суб'єктами

лізингу, які знаходяться під юрисдикцією різних держав. Міжнародною

лізингова операція вважається також в тому випадку, якщо майно або

платежі перетинають державні кордони, угода, по якій лізингодавець купує

обладнання у національного підприємства, а після цього передає його

іноземному підприємцю за кордон, називається експортним лізингом. Якщо

обладнання купується у іноземної фірми і передається для використання

вітчизняному підприємцю, угода називається імпортним лізингом.[11]

Міжнародний лізинг може застосовуватися і тими підприємствами, що

не одержують доходів в СКВ. В таких випадках укладається угода, що

передбачає оплату зобов'язань продавця постачанням продукції, виробленої

на обладнанні, що орендувалося. Це свого виду "бартер", що заохочується

діючими в багатьох країнах нормами фінансового права, тому що сприяє

просуванню обладнання, транспортних засобів і т. ін. на зовнішній

ринок.[19]

Можна констатувати, що в нинішній час Україна є сировинним

придатком розвинутих країн світу (нацією забезпечення) і тому однією з

першочергових задач економічної політики повинна бути задача виходу

України на рівень технологічної нації. Для цього необхідні технологічні

інвестиції, що можуть бути отримані з допомогою міжнародного лізингу.

Україна повинна скористуватися лізингом для вирішення своїх

інвестиційних проблем. Інвестиційному ринку України характерно зменшення

капіталовкладеннь, що відбувається швидше, ніж спад виробництва. В

умовах дефіциту бюджету державні кошти обмежені. На 1996 рік дефіцит

державного бюджету склав 4.5% ВВП, це свідчить про те, що частина

централізованих вкладень буде зменшуватися.[50]

Інвестиційні можливості більшості суб'єктів господарювання

обмежені і до того ж зменшуються. Останній етап сучасного відновлення

українських підприємств завершився 10 років назад. В нинішній час їхній

знос досяг катастрофічної відмітки. В середньому за 1991 - 1995 роки

знос ОВФ значно посилився і знаходиться в розмірах 35 - 50%, при тому,

що основні фонди не збільшуються, а скорочуються. Відсутність оборотних

коштів і дуже малі розміри прибутку обмежують можливості відновлення

процесу відтворення.[50]

Лізинг створює економічні вигоди всім учасникам лізингової

операції. Так, підприємству - постачальнику гарантується збут продукції

і своєчасне одержання грошових коштів для здійснення розрахунків з

бюджетними робітниками і направлення їх на виробничий розвиток.

Враховуючи те, що лізинг пов'язаний з вкладанням ресурсів на

тривалий термін, необхідно враховувати економічну ситуацію, що склалася

в країні. Хочеться відзначити, що Україна вступила в фазу стабілізації

економіки. Про це свідчать такі дані: падіння темпів інфляції (0.7%-

серпень 1997 року); стабілізація грошової одиниці, здешевлення кредитів,

зростання обсягу виробництва в деяких галузях народного господарства

(чорна металургія, ПЕК), часткове рішення проблем по зменшенню

заборгованості по заробітній платі і ін.

Все це повинно сприяти розвитку лізингових відносин в Україні.

ВИСНОВКИ

В умовах інвестиційної кризи, що в Україні прийняла майже чи не

найбільш гострі форми серед країн СНД, цілком закономірний той всебічний

інтерес, що виявляється до специфічної форми економіко-правових

відносин, що отримала збірне найменування "лізингу".

Являючись продуктом розвитку в умовах постіндустріального

суспільства, з характерними для нього високорозвиненими відносинами

ринкової економіки ("розширеної форми людського співробітництва",

користуючись термінологією Фридриха Хайека), традиційних форм позики і

оренди, фінансовий лізинг став однією з найбільш перспективних форм

діалектичого вирішення протиріч відношення власності і інвестиційного

нагромадження.

Такий альтернативний засіб інвестування як одержання і

використання іноземних кредитів має ряд негативних факторів, значна

частина коштів спрямовується на покриття поточних витрат, дефіциту

державного бюджету, а не на інвестування виробництва і його технологічне

відновлення. До того ж іноземні кредити збільшують зовнішній борг і на

його обслуговування витрачаються значні валютні кошти. Витрати

консолідованого бюджету України на 1997 рік по обслуговуванню державного

боргу склали 6.2% всіх витрат.

Враховуючи ситуацію з іноземними кредитами і інвестиціями, а також

ситуацію, що склалася на вітчизняному ринку довгострокових кредитів (по

них дуже високі проценти і їх практично ніхто не надає), саме лізинг

може стати єдиною формою довгострокового кредитування в Україні в

найближчий час.

На даний момент в Україні розглядається проблема розвитку лізингу,

тому що це давно розповсюджений на Заході фінансовий інструмент,

сприятливий мобілізації коштів для інвестицій, а також він забезпечує

гарантоване використання інвестиційних ресурсів з метою реконструкції і

розвитку виробництва.

Однією з основних форм подолання проблем відсутності інвестиційних

коштів є лізинг, в т. ч. і міжнародний.

Можна констатувати, що в нинішній час Україна є сировинним

придатком розвинутих країн світу (нацією забезпечення) і тому однією з

першочергових задач економічної політики повинна бути задача виходу

України на рівень технологічної нації. Для цього необхідні технологічні

інвестиції, що можуть бути отримані з допомогою міжнародного лізингу.

Україна повинна скористуватися лізингом для вирішення своїх

інвестиційних проблем. Інвестиційному ринку України характерно зменшення

капіталовкладеннь, що відбувається швидше, ніж спад виробництва. В

умовах дефіциту бюджету державні кошти обмежені. На 1996 рік дефіцит

державного бюджету склав 4.5% ВВП, це свідчить про те, що частина

централізованих вкладень буде зменшуватися.

Лізинг створює економічні вигоди всім учасникам лізингової

операції. Так, підприємству - постачальнику гарантується збут продукції

і своєчасне одержання грошових коштів для здійснення розрахунків з

бюджетними робітниками і направлення їх на виробничий розвиток.

Вирішення вище зазначених проблем, що ускладнюють

ефективність і мобільність регулювання лізингових відносин, врахування

переваг регулювання лізингових операцій в інших країнах, приєднання

України до Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг, всебічна

підпримка розвитку лізингу з боку держави дадуть Україні змогу вирішити

значну кількість проблем, пов`язаних з інвестуванням і залученням

коштів.

Список використаної літератури:

1. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 20 березня 1991

року //Закон України. —Т. 1.—К., 1996. — С. 285.

1. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 року // Закон України.

—Т. 1. —К., 1996. —С. 173.

1. Про лізинг: Закон України від 16 грудня 1997 року // Закон України. - Т.

3. - К.,1998. - С. 144-151

1. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 року //Закони

України. —Т. 1.—К., 1996. — С. 191.

1. Про підприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991 року

//Закони України. —Т. 1.—К., 1996. — С. 310.

1. Про оподаткування прибутку піприємств: Закон України від 22.05.97 р. №

283/97- ВР

1. Бирман. Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов /Пер.

с англ. под ред. Л .Белых. — М.: ЮНИТИ. — 1997. — С. 279—307.

1. Бутнік-Сіверський О. Ринковий механізм господарвання. — К.: Компас,

1995. — 246 с.

1. Внукова Н., Ольховиков О. Мир лизинга. — X.: Основа, 1994. — 223 с.

1. Голощапов В., Комаровский В., Новичихин В. и др. Развитие лизинга в

капиталистических и социалистических странах: Обзорная информация. —

Серия 2. Экономика и организация материально-технического снабжения. —

М.: ЦНИИТЭИМС, 1989. — Вып. 8. — С. 44.

1. Кабатова Е. Лизинг: понятие, правовое регулирование, международная

унификация. — М.: Наука, 1991. — 132 с.

1. Колесников В., Кроливецкая Л. и др. Банковское дело. — М.: Финансы и

статистика, 1996. — С. 289—306.

1. Крупник А., Палинова А. Введение в предпринимательство. — С.:

Политехника, 1996. — С. 323.

1. Лизинг и факторинг: Метод, указания по проведению факторинг. и лизинг,

операций. — М., 1991. — 36 с.

1. Лизинговые и факторинговые операции: Метод. разработки. — М.: ДИАМОНД,

1992. — 54 с.

1. Лизинг и коммерческий кредит. — М.: Ист. — Сервис, 1993. —100 с.

1. Лизинговые, факторинговые, форфейтинговые операции банков /Под ред.

ГрязновойА., Молчанова А. и др. — М.: ДеКА, 1995. — С. 18—56.

1. Ляшенко В., Барановский А., Толмачева А. Методические рекомендации по

развитию лизинга как формы финансовой поддержки малого бизнеса. —

Донецк.: ЦЭП АН Украины, 1993. — С. 35.

1. Мішенко В.І., Луб’яницький О.Г., Слав’янська Н.Г. Основи лізингу. - К.:

Знання, 1997. - 136с.

1. Нікбахт Е. Фінанси. — К.: Основи, 1993. — С. 208—215, 280—290.

1. Осипов Ю.М. Основы предпринимательского дела.- М. 1992. - С.179

1. Основы банковского дела /Под ред. Мороза А. — К.: Либра, 1994. — С. 208.

1. Прилуцкий Л. Лизинг: Правовые основы лизинг. деятельности в Российской

Федерации. — М.: Ось—89, 1996. — 126 с.

1. Рэдхэд К., Хъюс С. Управление финансовыми рисками / Пер. с англ. — М.:

ИНФРА—М, 1996. — 288 с. 17.

1. Слов'янська Н. Лізинг як перспективна форма господарських відносин:

Проблеми розвитку фінансового менеджменту. — Київ — Суми, 1995. — С.

34—36.

1. Смирнов А. Лизинговые операции. — М.: Консалт—банкир, 1995. —136 с.

1. Талье И., Абашина А. и др. Аренда и лизинг. — М.: Филинъ, 1996. — С. 75.

1. . Хойер В. Как делать бизнес в Европе.—М.: Прогресс,1990. — 253 с.

1. Шпиттлер Х.И. Практический лизинг. - М. 1991. - С.7.

1. Андраасова Л. Лизинговый бизнес //Экономика и жизнь. — 1993. —№2.—С. 12.

1. Бабалое А. Некоторые аспекты лизинговых операций //Внешняя торговля. —

1993. —№10.—С. 16.

1. Бойчук Р. Лизинг: экономико—правовая сущность //Бизнес-информ. — 1993. —

№ 16. — С. 5.

1. Внукова Н. Новые возможности лизинга в Украине //Укр. деловые новости. —

1996. — № 23.

1. Голощапов В. Лизинг обречен на успех, но мешают налоговые проблемы

//Экономика и жизнь. — 1996. —№8.—С. 3.

1. Губина И. Лизинг надо узаконить и обеспечить ему государственную

поддержку //Україна Вивіпезв. —1996.—№№ 34— 36.— С. 7.

1. Заруба О. Вдосконалення кредитної політики комерційних банків

//Банківська справа. — 1996. —№1.—С. 21—23.

1. Ковбасюк М., Дерен М. Облік операцій, пов'язаних з орендою майна

//Бухгалт. облік і аудит. — 1994. —№4.—С.

1. Маринченко Б. Підготовка та експертиза лізингових проектів //Вісник НБУ.

— 1997. —№2.—С ЗІ.

1. Меджибовська Н. Визначення кредитного ризику на основі експертних оцінок

//Банк. справа. — 1996. —№1.—С. 24.

1. Мосійчук В. Світова практика проведення лізингових операцій та проблеми

її впровадження в Україні //Економіка України. — 1995. — №3. — С. 10.

1. Пилипенко Л. Фінансовий аналіз як інструментарій оцінки рівня ризику

інвестора //Фінанси України. —№1.—С. 80—85.

1. Пивоваров А. Не можешь продать — отдай в лизинг //Бизнес. — 1996. — №

23. — С. 14.

1. Покотило 1. Правове забезпечення лізингових операцій //Вісник НБУ. —

1997. —№2.—С. 27—28.

1. Райк Е. Лізинг — для малого бизнеса //Бизнес для всех. — 1996. — № II.

1. Романченко О. Сучасні методи оцінки кредитного ризику в банках України

//Фінанси України. — 1996. —№8.—С. 59—61.

1. Рэдхэд К., Хъюс С. Управление финансовыми рисками / Пер. с англ. — М.:

ИНФРА—М, 1996. — 288 с.

1. Третпяк О. Фінансовий аналіз в акщонерних товариствах //Фінанси України.

— 1997. —№1.—С. 61—64.

1. Хименский Г. Экономическая сущность лизинговых операций и их учет

//Бизнес. — 1996. —№ 5.—С. II—12.

1. Яновский О. Лізинг як форма підприємницької діяльності //Економіка

України. — 194. —№11.—С. 90—91.

1. Український інвестиційний журнал №№ 1-6, 1997-1998.

1. Дані Міністерства економіки на 1.01.98.

1. Leasing finance /Edited by Tom Clark. — Second Edtion. — Euromoney

Books, 1990. — 270 p.

1. Leasing Life. — Vol. 4. — Issue 36. — 1996. — Sept.

1. Leasing Life. — Vol. 4. — Issue 37. — 1996. — Oct.

1. Brigham E., Gapenski L. Financial Management: Theory and Practice. —

Chikago; New York; Dryden Press; 1988. — 421 p.

Страницы: 1, 2, 3, 4



Реклама
В соцсетях
скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты