адміністративні витрати, тому вважається, що ціна лізингу може бути нижчою
або дорівнювати ціні позики тільки за наявності певних податкових пільг.
Законодавством США, наприклад, передбачається, що для отримання
податкових пільг необхідно довести відповідність угоди до ряду ознак, які б
свідчили про її належність до дійсної угоди. Податковим законодавством
Німеччини, Франції та Італії не передбачаються додаткові пільги для
лізингодавців чи лізингоодержувачів. У 1986—1987 р.р. в Англії та США
почали діяти нові податкові законодавства, які фактично відмінили багато
податкових пільг, пов'язаних з лізингом.[ 55]
На лізингодавця лягає ризик морального старіння майна і отримання
лізингових платежів, а вартість лізингу є вищою, ніж позики, оскільки
ризики зносу устаткування лягають на лізингодавця; відповідно останній
закладає це у вартість лізингу. Якщо науково-технічний прогрес робить
об'єкт лізингу застарілим, при фінансовому лізингу орендні платежі не
припиняються до закінчення угоди.
Таким чином, розглянуті переваги і недоліки лізингових операцій дають
можливість зробити висновки, що позитивних моментів, притаманних лізингові,
набагато більше, і при державній підтримці, хоча б на період становлення,
лізинговий бізнес стане ще більш привабливим.
На наш погляд, в умовах економічної кризи в Україні, коли практично
зупинилося фінансування капіталовкладень в оновлення основних засобів у
зв'язку з недостатністю прибутку підприємств і значним зменшенням
виробництва, цей метод фінансування інвестицій є найбільш доцільним і може
сприяти збереженню ліквідності більшості підприємств України.
1.4 Види лізингу.
Відповідно до рівня окупності майна розрізняють фінансовий
(капітальний) і оперативний лізинг. Це найбільш поширені види лізингу.
Існує кілька критеріїв для їх розмежування: це і тип орендованого майна, і
обсяг обов'язків лізингодавця, і термін використання об'єкта лізингу.
Визначень фінансового та оперативного лізингу багато. Наведемо деякі з них.
Фінансовим називається лізинг, коли вартість майна повністю
повертається лізингодавцю за час дії договору лізингу (що передбачає
співпадання терміну повної амортизації майна і терміну договору). Для
оперативного лізингу характерне часткове відшкодування вартості зданого в
лізинг майна (термін амортизації довший від терміну договору).[ 22]
Фінансовий лізинг являє собою лізинг майна з повною сплатою його
вартості і характеризується тим, що термін, на який передається майно в
тимчасове користування, наближається по тривалості до терміну експлуатації
та амортизації всієї або більшої частини майна. Оперативний лізинг
характерний тим, що термін договору лізингу коротший, ніж нормативний
термін використання майна, і лізингові платежі не покривають повної його
вартості.[ 37]
Фінансовий лізинг — це угода, яка передбачає протягом своєї дії
виплату лізингових платежів, котрі покривають повну вартість амортизації
обладнання або більшу його частину, додаткові витрати і прибуток
орендодавця. Оперативний лізинг — це орендні відносини, за яких витрати
лізингодавача пов'язані з придбанням та утриманням майна, що здається в
оренду, не покриваються орендними платежами протягом одного лізингового
контракту.[ 3; 6]
Фінансовий лізинг — основний вид лізингових операцій, при яких засоби
виробництва лізингуються на тривалий термін, близький до терміну
амортизації, з можливим у подальшому придбанням лізингоодержувачем майна,
що лізингується. Оперативний лізинг — коротко чи середньострокова оренда,
як правило, з неповною амортизацією лізингового майна.[ 3; 6]
У практиці країн з розвиненою ринковою економікою правові особливості
регулювання лізингових операцій стoсуються, як правило, фінансового
лізингу, хоча замість обов'язкового характеру переходу власності у договорі
мають бути зафіксовані умови такого переходу.
Основою для їх розмежування фактично служить термін оренди з
амортизаційним періодом і не передбачена обов'язковість переходу права
власності при здійсненні фінансового лізингу.
1.5. Форми лізингових угод.
Міжнародна практика напрацювала наступні форми лізингових угод.
Стандартний лізинг. При цій формі лізинга виробник обладнання продає його
лізинговій компанії, яка здає це обладнання в лізинг споживачеві. При
цьому між виробником та лізингоотримувачем не виникають правові відносини.
Технічне обслуговування здійснює за окремою домовленностю виробник, а
лізингодавець не втручається впитання технічного обслуговування.
Звортній лізинг («ліз-бек»). Ця форма використовується у випадку, коли
фірма відчуває гостру нестачу коштів. Сутність цієї операції полягає в
тому, що власник обладнання продає лізинговій компанії обладнання, а потім
бере його в лізинг, тобто продавець обладнання перетворюється в
лізингоотримувача.
«Мокрий лізинг». Цей різновид лізингу передбачає додаткові послуги
лізингдавця лізингоотримувачу. Лізингодавець здійснює утримання обладнання,
ремонт, страхування, інколи управління виробництвом.[ 23]
«Чистий лізинг». В данному випадку всі обов‘язки, пов‘язані з експлуатацією
обладнання, виконує лізингоотрімувач. Він сплачує податки, здійснює
страхування та несе всі витрати, пов‘язані з використанням обладнання.
Лізингоотримувач зобов‘язаний утримувати обладнання в робочому стані,
обслуговувати його та після закінчення строку лізингу повернути його в
доброму стані з урахуванням нормального зносу лізингодавцю. Лізингодавець
не відповідає за дії, пов‘язані з використанням лізингоотримувачем майна.
Але він несе відповідальність, пов‘язану з можливими діями влади чи інших
організацій країни, де використовується обладнання.
Лізинг на залишкову вартість обладнання. Використо-вується по відношенню до
обладнання, що вже знаходилось в користуванні. Така форма лізингу діє
напротязі 1-4 років. [ 22]
Лізинг з повним обслуговуванням. Подібний до «мокрого» лізингу, але угода
передбачає виконання лізингодавцем деяких додаткових послуг. Наприклад,
лізингодавець проводить дослідження, що передують придбанню обладнання,
здійснює поставку необхідних сировинних матеріалів для роботи данного
обладнання, надає кваліфікованих спеціалістів для роботи з обладнанням та
надає деякі інші послуги.
Лізинг постачальнику. Ця форма лізингу схожа з типом «ліз-бек».
Постачальник обладнання виступає в подвійній ролі: продавця та основного
лізингоотримувача, який не є користувачем обладнання. Лізингоотримувач
зобов‘язаний знайти суборендаторів та здати їм обладнання в суборенду. Для
цього не потрібна згода лізингодавця, здача обладнання в суборенду є
обов‘язковою.
Оновлений лізинг. Характерним для цієї форми є те, що відбувається
періодична зміна раніше зданого в лізинг обладнання більш сучасним. Ця
модель досить розповсюджена при лізингу ЕОМ.
Вендор-лізинг. У цьому випадку в ролі лізингової компанії виступає
ассоціація фірм-виробників спільно з лізинговою компанією чи банком. Ця
модель використовується при просуванні на ринок особливо дорогого
обладнання. При цьому виробник бере на себе пошук партнерів та технічне
обслуговування обладнання об‘єкту лізингу, а лізингова компанія -
організаційну розробку проектів, вирішення адміністративних питань, надання
консультаційних послуг.
2. Склад, види та форми лізингових платежів.
Основу економічних взаємозв‘язків між лізингоодержувачем та
лізингодавцем створюють лізингові платежі, котрі відображають відносини
власності, користування реалізація та присвоєння прав власності на засоби
виробництва.
Визначення розмірів лізингових платежів має важливе значення для
успіху лізингових компаній. Під лізинговими платежами розуміють виплати
лізингодавцеві, які здійснює лізингоодержувач за надане йому право
користуватися лізинговим майном. Лізингові платежі є тим механізмом, за
допомогою якого лізингодавець повинен відшкодувати свої фінансові витрати
на придбання майна і отримати прибуток. Виходячи з цього, загальна сума
лізингових платежів за весь період лізингу повинна включати:
8. суму, що відшкодовує витрати на виробництво чи придбання лізингового
майна;
9. накладні витрати, що пов'язані з рухом майна (транспортування,
оформлення документів, зберігання);
10. вартість кредитних ресурсів, що використовуються для придбання майна за
лізинговою угодою;
11. прибуток лізингодавця;
12. експлуатаційні витрати (пуск, налагодження, ремонт, монтаж);
13. сукупні послуги (навчання персоналу, передача ноу-хау, інжинірингові
послуги);
14. витрати на страхування майна, якщо воно було застраховане
лізингодавцем;
15. витрати на пошуки лізингоодержувача, рекламу, послуги посередникам;
16. втрати від знецінення майна в результаті інфляції.
Крім того, в лізингових платежах слід враховувати суму податків, які
буде сплачувати лізингодавець: податок з власників транспортних засобів і
податок на майно (в разі його введення). Таким чином, загальна сума
лізингових платежів не є постійною величиною, а залежить від перелічених
параметрів та швидкості відшкодування вартості лізингового майна. Чим
швидше буде погашена вартість лізингового майна, наприклад, шляхом виплати
авансу, тим менші проценти будуть нараховуватися на залишкову вартість
лізингового майна. І навпаки, якщо лізингоодержувач переносить виплату
перших платежів на пізніший строк, то первинна вартість майна зростає за
рахунок нарахованих відсотків на вартість лізингованого майна і кредиту.
[37]
Розміри, спосіб, форма і періодичність виплат, а також метод
визначення загальної суми лізингових платежів встановлюються в лізинговому
контракті за взаємною згодою сторін. Порядок здіснення лізингових платежів
гнучкіший, ніж за кредитними угодами (лізингоодержувач може розраховувати
надходження своїх доходів і разом з лізингодавцем розробити гнучку схему
платежів).
3.Міжнародний лізинг як форма диверсифікації зовнішньоекономічних зв’язків
України.
В умовах інвестиційної кризи, що в Україні прийняла майже чи не
найбільш гострі форми серед країн СНД, цілком закономірний той всебічний
інтерес, що виявляється до специфічної форми економіко-правових
відносин, що отримала збірне найменування "лізингу".
Являючись продуктом розвитку в умовах постіндустріального
