законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній
території.
Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності
Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку
з одночасним зверненням до суду.
Стаття 145.
Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Стаття 146.
Інші питання організації місцевого самоврядування, формування,
діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування
визначаються законом.
Також Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21
травня 1997 року, який відминив дію ЗУ «Про місцеві Ради народних
депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» ( Відомості Верховної
Ради (ВВР), 1991, N 2, ст. 5 ) ( Вводиться в дію Постановою ВР N 534-
XII ( 534-12 ) від 08.12.90, ВВР, 1991, N 2, ст. 6 )
Закон визначає засади місцевого та регіонального
самоврядування - основи демократичного устрою влади в Україні, правовий
статус місцевих Рад народних депутатів, а також інших форм
територіальної самоорганізації громадян. Закон є основою утвердження
повноти народовладдя на відповідних адміністративних територіях.
Місцеве самоврядування в Україні - це територіальна
самоорганізація громадян для самостійного вирішення безпосередньо або
через органи, які вони обирають, усіх питань місцевого життя в межах
Конституції України, законів України та власної фінансово-
економічної бази.
Територіальну основу місцевого самоврядування становлять
сільрада, селище, місто.
Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські Ради
народних депутатів.
Однойменні адміністративно-територіальні одиниці, які мають
спільний адміністративний центр, можуть об'єднуватися в одну за взаємною
згодою відповідних Рад та з урахуванням інтересів населення
шляхом місцевого референдуму.
Найменування або перейменування сіл, селищ, міст, районів,
областей вирішуються виключно шляхом місцевого референдуму.
Органи місцевого самоврядування сільради, селища, міста з метою
більш ефективного здійснення своїх прав і обов'язків можуть об'єднуватися
в асоціації, інші форми добровільних об'єднань.
Регіональне самоврядування в Україні - це територіальна
самоорганізація громадян для вирішення безпосередньо або через органи,
які вони утворюють, питань місцевого життя в межах Конституції
України та законів України.
Територіальну основу регіонального самоврядування становлять район,
область.
Місцеве та регіональне самоврядування здійснюється на
принципах:
народовладдя;
законності;
самостійності і незалежності Рад народних депутатів у межах своїх
повноважень;
захисту прав, свобод і законних інтересів громадян,
соціальної справедливості;
виборності Рад народних депутатів, органів територіальної
самоорганізації громадян, їх підконтрольності, підзвітності і
відповідальності перед населенням;
колегіальності;
гласності і врахування громадської думки;
поєднання місцевих і державних інтересів, інтересів особи і всього
населення відповідної території;
взаємодії органів місцевого та регіонального самоврядування з
трудовими колективами, громадськими організаціями і рухами;
самофінансування і самозабезпечення;
оптимальної децентралізації;
реальної керованості територією;
обов'язковості рішень органів місцевого та регіонального
самоврядування, прийнятих у рамках закону.
Правовий статус місцевого та регіонального самоврядування
визначається Конституцією України, ЗУ "Про місцеве самоврядування в
Україні", іншими законодавчими актами України.
Правовий статус місцевого самоврядування у місті Києві
визначається Законом України про столицю України.
Передача у відання органів місцевого самоврядування
додаткових повноважень повинна супроводжуватися передачею їм
відповідних фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів,
необхідних для здійснення цих повноважень.
Органи місцевого та регіонального самоврядування за умов,
встановлених законодавством України, мають право юридичної особи.
Рада народних депутатів є юридичною особою, володіє належним їй
майном.
Фінансово-економічну базу місцевого самоврядування становлять:
природні ресурси (земля, її надра, води, ліси, рослинний і
тваринний світ), розпорядження якими відповідно до законів України
здійснюється сільськими, селищними і міськими Радами народних
депутатів;
місцеве господарство, комунальна власність, яка служить джерелом
одержання доходів місцевого самоврядування і задоволення соціально-
економічних потреб населення відповідної території;
фінансові ресурси, що складаються з бюджетних і позабюджетних коштів,
валютних фондів Рад народних депутатів та інших органів місцевого
самоврядування.
Фінансово-економічну базу регіонального самоврядування
становлять:
місцеве господарство, комунальна власність, яка служить джерелом
доходів регіонального самоврядування і задоволення соціально-
економічних потреб населення відповідної території;
фінансові ресурси, що складаються з бюджетних і позабюджетних коштів,
валютних фондів.
Комунальна власність становить основу місцевого господарства.
Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-
територіальні одиниці в особі сільських, селищних, міських, районних,
обласних Рад народних депутатів.
До комунальної власності належить майно, яке передається
безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, майно, яке
створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок
належних їм коштів, а також майно, перелік якого встановлено
Законом про власність.
Органи місцевого самоврядування мають право:
вносити пропозиції про передачу або продаж у комунальну
власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць
підприємств (об'єднань), організацій і установ, їх структурних
підрозділів та інших об'єктів, що належать до державної та інших форм
власності, якщо вони мають особливо важливе значення для забезпечення
комунально-побутових і соціально-культурних потреб населення даної
території, функціонування місцевого господарства;
передавати об'єкти комунальної власності у тимчасове або постійне
користування, оренду, продавати їх підприємствам (об'єднанням),
організаціям і установам, окремим громадянам та об'єднанням громадян
відповідно до законів про приватизацію, а також перерозподіляти об'єкти
комунальної власності на договірній та конкурсній основі між власними
підприємствами (об'єднаннями), організаціями і установами;
на переважне придбання приміщень, споруд, інших об'єктів,
розташованих на їх території, якщо вони можуть бути використані для
забезпечення комунально-побутових та соціально-культурних потреб
населення, особливо найменш соціально захищеної його частини;
мати об'єкти комунальної власності за межами відповідних
адміністративно-територіальних одиниць.
Склад об'єктів і структура комунальної власності можуть
змінюватись відповідно до розвитку ринкових відносин, вільного
підприємництва, роздержавлення та приватизації.
Перелік майна, що перебуває у комунальній власності, порядок
передачі, купівлі, продажу, а також перелік державного майна, що
безоплатно передається у власність відповідних
адміністративно-територіальних одиниць, порядок розгляду спорів, які
виникають при цьому, визначаються законодавством України.
Питання використання природних ресурсів загальнодержавного значення
на території сільських, селищних, міських Рад вирішується з урахуванням
думки відповідних Рад.
Підприємства (об'єднання), організації і установи, незалежно від їх
підпорядкування і форм власності, не мають права вносити зміни у плани
своєї діяльності з питань, обумовлених договором з Радою, а також в
обов'язковому порядку погоджують з відповідною Радою заходи щодо охорони
навколишнього природного середовища і ті заходи, які можуть призвести до
змін демографічного стану та інших наслідків на її території.
Сільські, селищні, міські (крім Київської і Севастопольської міських)
Ради народних депутатів у межах своєї компетенції самостійно
розробляють, затверджують і виконують бюджети місцевого самоврядування.
Втручання державних органів у процес розроблення, затвердження і
виконання бюджетів місцевого самоврядування не допускається.
Бюджети місцевого самоврядування не включаються до інших місцевих
бюджетів, а також до Державного бюджету України.
Мінімальні розміри бюджетів місцевого самоврядування
визначаються на основі нормативів бюджетної забезпеченості на одного
жителя, які встановлюються Верховною Радою України.
Доходи бюджетів місцевого самоврядування формуються за рахунок
закріплених законом джерел та відрахувань від загальнодержавних
податків і доходів. Відрахування в бюджети місцевого самоврядування
провадяться відповідно до законів України про бюджетну систему, про
оподаткування та інших законів України.
1. У бюджети місцевого самоврядування повністю зараховуються доходи:
прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без
громадянства, які проживають на відповідній території;
податок на фонд оплати праці колгоспників;
державне мито, плата за патенти на зайняття індивідуальною трудовою
та підприємницькою діяльністю;
надходження від здачі в оренду майна, яке належить до
комунальної власності;
податок з власників транспортних засобів;
платежі за землю;
плата за природні ресурси місцевого значення;
податок на прибуток кооперативів;
податок на доходи підприємств (об'єднань), організацій і установ,
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
