Особливості окремих видів купівлі-продажу
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
“КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”
Курсова робота
по курсу “Цивільне право”
(Особлива частина) на тему:
“Особливості окремих видів купівлі-продаж”
Виконав: студент НТУУ “КПІ”
Ф-ту “Право” групи СП-63
Гудзенко М. О.
Перевірила: кандидат юридичних наук, доцент
Овчиннікова Г. Ф.
Київ 1999
ПЛАН:
1. Вступ – 3;
2. Купівля – продаж у роздрібній торгівлі – 3 – 11;
3. Купівля – продаж у зовнішньоекономічній діяльності – 11 – 18;
4. Купівля – продаж на біржах, аукціонах – 18 – 26;
5. Висновок – 26;
6. Задачі – 27 – 29;
7. Список використаної літератури – 30 – 32;
1. Загальновідомо, що договір є однією з найпоширеніших підстав виникнення цивільно – правових зобов’язань. Саме договором купівлі – продажу опосередковуються відносини відносно оплатного відчуження майна від одних осіб до інших.
У будь – якому суспільстві, в якому існують товарно – грошові відносини, функціонування економіки неможливе без використання відповідних організаційно – правових форм, які мають забезпечувати обіг товарів. Цьому сприяє і договір купівлі – продажу, який виступає поряд з іншими договорами ефективним правовим засобом регулювання майнових відносин.
2. Основною цивільно – правовою формою торгівельного обслуговування громадян є договір роздрібної купівлі – продажу (традиційно розглядається в якості різновиду договору купівлі – продажу, однак відносини, які складаються у сфері торгівельного обслуговування населення між юридичними особами та громадянями, які займаються підприємницькою діяльністю, з одного боку, і громадянами – споживачами, з другого боку, характеризуються більшою специфікою).
Перш за все, треба зазначити, що ці відносини не можуть кваліфікуватися тільки як акт звичайного товарообміну. Основною метою встановлення договірних зв”язків є задоволення побутових потреб громадян, а кінцевим договірним результатом – якість торгівельного обслуговування, яке включає в себе поряд з якістю товару, що продається, також якість додаткових послуг, які надаються споживачу і завдяки яким останній отримує певні зручності (комфорт при придбанні товарів, висока культура обслуговування тощо).
Необхідність найбільш повного обліку соціально – економічної
специфіки відносин у сфері торгівельного обслуговування пов’язана з
законодавчим регулюванням найбільш важливих питань договірних відносин. У
зв’язку з цим, правила поведінки суб’єктів договору роздрібної купівлі –
продажу знайшли своє відображення як в кодифікованому цивільному
законодавстві, так і в спеціальному законодавстві про захист прав
споживачів та інших нормативних актах (Закони України “Про підприємництво”,
“Про підприємства в Україні”, “Про захист прав споживачів”, “Про споживчу
кооперацію”, “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про якість та безпеку
харчових продуктів і продовольчої сировини” та інші).
Важливо відзначити, що особливістю договору роздрібної купівлі – продажу є його суб’єктний склад. Продавцем за цим договором виступають підприємства, організації і установи, незалежно від форми власності чи господарювання, на яких вони засновані, і основною метою діяльності яких є діяльність по реалізації товарів споживачам. Крім того, продавцем може бути і громадянин, що здійснює підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи. Покупцем по договору роздрібної купівлі – продажу є громадянин – споживач ( Закон України “Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 року №1023 – XII дає таке визначення поняття “споживач” : “споживач – громадянин, який придбає, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб”).
Діяльність перших, певною мірою регулюється Постановою Кабінету
Міністрів від 8 лютого 1995 року № 108 “Про Порядок заняття торговельною
діяльністю і правила торговельного обслуговування населення” (затверджений
і додається; в подальшому – Порядок). П. 3 цього Порядку говорить, що
торговельна діяльність може здійснюватися громадянами України, громадянами
інших держав, які не обмежені в правоздатності або дієздатності в
законодавчому порядку, а так само юридичними особами всіх форм власності.
Відносно сфер, в яких може здійснюватися торговельна діяльність, то п. 5
вказує, що торговельна діяльність може здійснюватися у сферах роздрібної та
оптової торгівлі, а також у торговельно - виробничій сфері. Під роздрібною
торгівлею треба розуміти торгівлю товарами та виконання при цьому супутніх
робіт або послуг за готівку, а також за інші готівкові платіжні засоби,
включаючи кредитні картки, а здійснюють її торгівельні підприємства
(громадяни-підприємці) через спеціально створені пункти продажу (п. 7
Порядку-це можуть бути магазини, палатки, кіоски, будинки торгівлі,
універсальні магазини, кафе, торговельні центри тощо).
В роздрібній торгівлі укладення договорів купівлі-продажу, звичайно, має свої певні особливості. При укладенні договору купівлі-продажу сторони керуються Цивільним кодексом України, а також спеціальними нормами споживчого законодавства.
Відповідно до Закону України “Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності” від 23.03.1996 року (із змінами і доповненнями)
для здійснення окремих видів торгівлі необхідно одержати торговий патент.
Торговий патент представляє собою державне свідоцтво, яке засвідчує право
суб’єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого)
підрозділу займатися зазначеними в цьому законі певними видами
підприємницької діяльності (діяльність, пов’язана з роздрібною торгівлею,
діяльність з обміну валюти, а так само діяльність, яка пов”зана з наданням
послуг у сфері грального бізнесу (тільки тоді ця діяльність підлягає
патентуванню, коли вона здійснюється в пунктах роздрібного продажу
товарів). Для продавців, які здійснюють свою діяльність у сфері роздрібної
торгівлі законодавство багатьма своїми актами встановлює цілу низку
додаткових вимог та обов”язків (щодо організації продажу товарів,
ціноутворення, санітарних вимог і таке інше). У цьому відношенні становище
покупця має свої особливості. Покупець до укладення договору купівлі -
продажу володіє переважно правами і тільки після його укладення у нього
можуть виникнути обов(язки. Для вступу у договірні відносини з
торговельними підприємствами громадянин – споживач повинен обладати
необхідною дієздатністю, яка встановлюється чинним цивільним
законодавством. П. 41 ч. 3, 4 Правил зазначає, що у разі запровадження
обмежень продаж товарів окремим категоріям громадян здійснюється в
установленому порядку, а продаж товарів повсякденного попиту дітям
проводиться лише у разі, якщо вони можуть самостійно зробити покупку та
розрахуватися за придбаний товар (обов’язково повинен враховуватися зміст
ст. ст. 13, 14 Цивільного кодексу України про обсяг дієздатності
неповнолітніх). Обслуговування окремих категорій громадян, яким згідно з
чинним законодавством надаються відповідні пільги, здійснюється в
спеціально відведених торговельних приміщеннях (відділах, секціях). Не
допускається продаж господарюючими суб’єктами товарів, вільну реалізацію
яких заборонено згідно з чинним законодавством.
При здійсненні покупки, касир або інший працівник, який одержує гроші за товар, під час розрахунку з покупцем повинен чітко назвати суму, одержану від покупця, і покласти одержані від нього гроші окремо на видному місці, віддрукувати чек на касовому апараті, назвати покупцеві належну йому суму здачі і видати її разом із чеком. Правильність розрахунку покупець зобов’язаний перевірити на місці, не відходячи від каси, тобто договір купівлі -продажу в роздрібній торговельній мережі виконується, як правило під час укладення (як вбачається з вищезазначеного, обов’язкового письмового оформлення цього договору не вимагається, це підтверджується також і змістом ст. 43 Цивільного кодексу України-громадянину - споживачу, який придбав у торговельного підприємства (громадянина - підприємця) за усною угодою товар, видається документ, що підтверджує одержання грошей, а також підставу їх одержання). Але в певних випадках покупцю може видаватися квитанція, товарний чи касовий чек або інший письмовий документ, а щодо товарів, на які встановлено гарантійні терміни, - технічний паспорт чи інший документ, що його замінює (ст. 14 п. 9 Закону України “Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 року).
Істотними умовами договору роздрібної купівлі - продажу є умови про
предмет, ціну, а в деяких випадках і про строк. Умова про строк є істотною
при здійсненні купівлі – продажу в кредит (цей вид торгівлі здійснюється
відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 липня 1998 року,
якою затверджено “Правила торгівлі у розстрочку”). Вимоги щодо предмета
завчасно визначаються законодавчими актами. Що стосується ціни, то тут діє
принцип вільного ціноутворення, а п. 43 Правил з цього приводу говорить, що
продаж товарів господарюючими суб’єктами здійснюється за цінами, що
встановлюються відповідно до чинного законодавства. В окремих випадках ціни
визначаються з врахуванням приписів визначених Постановою Кабінету
Міністрів України “Про ціноутворення в умовах реформування економіки” від
21 жовтня 1994 року (з наступними змінами).
Право споживачів – громадян на придбання товарів належної якості в незалежній Україні стало одним із основних конституційних прав громадянина, реалізація якого вимагає встановлення певних гарантій. Так, відповідно до ст. 50 Конституції України від 28 червня 1996 року “Кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена”. Проголошення Конституцією України права громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на інформацію про якість харчових продуктів і предметів побуту (можна вважати, що товарів) зобов’язує державу, органи місцевого самоврядування створити організаційно - правові, соціально-економічні та примусово - владні гарантії забезпечення цього права. Водночас, усі громадяни і юридичні особи зобов’язані дотримуватися встановлених щодо цього права правил.
Договір роздрібної купівлі-продажу служить належною правовою гарантією захисту порушених прав громадян-споживачів. На захист порушених прав споживачів покликаний Закон України “Про захист прав споживачів”.
Ст. 3 цього закону говорить що, споживачі, які перебувають на
території України, під час придбання, замовлення або використання товарів
(робіт, послуг) для задоволення своїх побутових потреб мають право на:
- державний захист своїх прав;
- гарантований рівень споживання;
- належну якість товарів (робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування;
- безпеку товарів;
- необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість, якість та асортимент товарів (робіт, послуг);
- відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якості, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров’я товарами (роботами, послугами) у випадках, передбачених законодавством;
- звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав;
- об’єднання в громадські організації споживачів (об’єднання споживачів).
Важливу роль по захисту прав споживачів відіграє Державний комітет
України у справах захисту прав споживачів і його органи на місцях. Цей
комітет забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав
споживачів і має право давати господарюючим суб’єктам обов’язкові для
виконання приписи про припинення порушень прав споживачів, перевіряти у
господарюючих суб’єктів сфери торгівлі якість товарів (робіт, послуг), а
також додержання правил торгівлі та надання послуг, входити безперешкодно
та обстежувати, відповідно до законодавства, будь-які виробничі, складські,
торговельні та інші приміщення цих суб’єктів, відбирати у господарюючих
суб’єктів сфери торгівлі зразки товарів, сировини, матеріалів,
напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або
проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших
установах з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертиз) за
рахунок господарюючих суб’єктів, що перевіряються та інше.
