Особливості окремих видів купівлі-продажу
p> Законодавець розрізняє біржові та позабіржові угоди. На біржові та позабіржові угоди поширюються ті самі правові норми про угоди які стосуються звичайних угод, а на біржові - також положення Закону України
“Про товарну біржу” від 10 грудня 1991 року за № 1956 – XII. Діяльність по укладенню біржових угод називається біржовою діяльністю. Предметом біржової угоди є біржовий товар. Вимоги до цього товару регулюються Правилами біржової торгівлі окремих бірж. Товар, який підлягає продажу на біржі, повинен відповідати встановленим стандартам.

Біржові угоди поділяються на:

- такі, що підлягають негайному виконанню (оптові угоди тощо);

- термінові угоди (форвардний контракт – документ, в якому зазначається зобов’язання особи придбати або продати цінні папери, кошти або товари у визначений час, на певних умовах у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого контракту);

- угоди із заставою (із заставою на купівлю; із заставою на продаж);

- ф”ючерсні угоди (їх предмет – стандартний біржовий контракт на стандартизований товар з наперед визначеним строком виконання і за ціною, яка встановлюється на день укладення контракту);

- опціон (документ на право придбання (продажу) цінних паперів (товарів, коштів) на визначених умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту) – простий, подвійний, кратний.

Угоди купівлі – продажу цінних паперів укладаються на фондових біржах. Під цінними паперами розуміють акції, облігації, облігації підприємств, казначейські зобов’язання республіки, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери, похідні цінні папери (опціони, ф”ючерси, форварди, варанти та інші).

Суб’єктами ринку цінних паперів є емітенти (суб’єкти, які здійснюють випуск цінних паперів), інвестори (суб’єкти, які здійснюють вкладення коштів або іншого майна в цінні папери, стосовно акцій – це акціонери), професійні учасники ринку цінних паперів (суб’єкти, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів на підставі спеціальних дозволів (ліцензій)). Важливу роль у здійсненні повноважень держави на ринку цінних паперів відіграє Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Свою діяльність вона здійснює керуючись Законом України
“Про державне регулювання ринку цінних паперів”, Положенням про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (затверджене Указом Президента
України від 14 лютого 1997 року № 142/97) та іншими нормативними актами.

Як зазначає Н. С. Глусь[1], обіг акцій передбачає укладення цивільно
– правових угод. Такі угоди він поділяє на:

- угоди, що укладають з приводу первинного розміщення цінних паперів, та угоди, які укладаються на вторинному ринку;

- біржові та позабіржові угоди;

- угоди про надання послуг з приводу випуску та обігу акцій.

Угоди, які стосуються первинного розміщення акцій можуть укладатися у процесі приватизації, де продавцем виступає Фонд Державного
Майна України (його регіональне відділення), а також безпосередньо емітентом – недержавною юридичною особою.

У відповідності зі ст. 15 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” від 4 березня 1992 року продаж акцій підприємств відбувається на аукціоні, за конкурсом, на фондовій біржі та іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців. У тому випадку, якщо договір купівлі – продажу акцій укладається за результатами конкурсу – то сторони при його укладенні повинні керуватися Положенням про порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації (затверджений Наказом Фонду
Державного Майна України, антимонопольного комітету і Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 4 серпня 1997 року). Сторонами такого договору є Фонд Державного Майна України (продавець) і переможець конкурсу
(покупець). Даний договір повинен бути підписаний сторонами протягом 10 робочих днів після того, як орган приватизації отримає протокол про визначення остаточного переможця і затвердження ним підсумків конкурсу.
Переможець конкурсу повинен отримати згоду Антимонопольного комітету на момент підписання договору купівлі – продажу. Якщо такої згоди він не отримує – договір підписується з відкладальною умовою. Текст договору повинен складатися на основі Типового договору купівлі – продажу
(затверджується Фондом державного майна України). Обов’язковою частиною договору купівлі – продажу повного пакету акцій є бізнес – план (або зобов’язання щодо виконання зафіксованих умов договору). Такий договір підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню (витрати з цього приводу несе покупець). Після того, як покупець сплатить вартість повного пакету акцій і договір буде нотаріально посвідченим – у нього виникає право власності.

Як було вже зазначено вище, одним із способів приватизації є продаж акцій, що належать державі, відкритих акціонерних товариств на фондовій біржі. Звичайно, переможцем при проведенні торгів на фондовій біржі по продажу пакетів акцій визнається учасник торгів, який назвав вищу ціну.
Біржові контракти укладаються відповідно до типового біржового контракту в трьох примірниках, а у тому випадку коли торги проводяться у філії біржі – у чотирьох примірниках, які після підписання їх продавцем, покупцем та реєстрації реєстраційною палатою біржі передаються Представництву Фонду державного майна України, покупцеві та біржі.

На фондовому ринку України виділяють первинний (ринок перших і повторних емісій цінних паперів, на якому відбувається їх первинне розміщення) та вторинний (на ньому вільно обертаються цінні папери, які вже пройшли вільне розміщення), біржовий (операції проводяться професійними учасниками) та позабіржовий ринки цінних паперів (операції здійснюються поза фондовою біржею). При первинному розміщенні акції закритого акціонерного товариства підлягають розподілу між його засновниками і не потребують додаткового укладення договорів (тобто обігу на біржі вони не підлягають), а акції відкритих акціонерних товариств розповсюджуються шляхом передплати. Якщо загальні збори своїм рішенням та акціонери закритого акціонерного товариства відмовились від купівлі акцій то акціонер має право відчуження їх третім особам. При укладенні договорів купівлі – продажу акцій акціонерних товариств сторони мають керуватися загальними положеннями цивільного законодавства, що встановлені для договорів купівлі
– продажу. За бажанням акціонерного товариства, при первинному розміщенні акцій, воно може користуватися послугами посередників, які здійснюють торгівлю цінними паперами. Для зменшення ризику можливих втрат та вигідного здійснення інвестицій у процесі придбання чи реалізації акцій власник може скористатися послугами торговців цінними паперами, які проводять комерційну та комісійну діяльність по цінних паперах. Біржова угода купівлі – продажу акцій підлягає обов’язковій реєстрації. Після вищевказаної процедури такий договір вступає в законну силу.

Обігу на біржі підлягають акції, які перебувають у лістингу (внесення певних цінних паперів до біржового реєстру, якщо вони відповідають вимогам, встановленим біржею) і такі, що в ньому не перебувають. До прийняття рішення біржею про допуск (лістинг) цінних паперів до офіційного котирування біржа повинна укласти з емітентом двосторонній договір про підтримання лістингу згідно з положенням про допуск.

Взаєморозрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються на підставі розрахункових документів, наданих сторонами відповідно до договорів, якими передбачено перехід права власності на цінні папери, а так само інформації, яка надається фондовими біржами та організаційно оформленим позабіржовим ринком. Угоди по цінних паперах не підлягають нотаріальному посвідченню, якщо інше не передбачено законодавством або договором.

Згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15
– 93 торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами – юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші кредитно – фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України.

Уповноважені банки та інші кредитно – фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України:

- від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів;

- мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб – резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам – резидентам.

Фізичні особи (резиденти і нерезиденти) мають право продавати (купувати) іноземну валюту (в) уповноважени(х)м банка(х)м та іншим кредитно – фінансовим установа(х)м, які одержали ліцензію
Національного банку України, або за їх посередництвом – іншим фізичним особам – резидентам.

Тобто безпосереднє здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України дозволяється лише суб’єктам цього ринку, до яких належать:

- Національний банк України;

- уповноважені банки та інші кредитно – фінансові установи – резиденти, які одержали ліцензію Національного банку України на право здійснення валютних операцій;

- юридичні особи, які уклали з уповноваженими банками агентські угоди на відкриття пунктів обміну іноземних валют;

- кредитно – фінансово установи – нерезиденти (а так само іноземні банки), які отримали індивідуальний дозвіл Національного банку України на право здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку

України;

- валютні біржі та валютні підрозділи товарних і фондових бірж, які одержали ліцензію Національного банку України на право торгівлі іноземною валютою.

Куплена і зарахована на спеціальний рахунок клієнта іноземна валюта має бути використана згідно з контрактом або відповідним документом протягом п’яти банківських днів.

У сучасних умовах діяльність фондового ринку України пов’язана з багатьма прогалинами в сучасному законодавстві. Тому договори, які укладаються на фондовому ринку мають дуже важливе значення.

Постановою Кабінету Міністрів № 218 від 27 березня 1995 року було затверджене “Положення про порядок проведення сертифікатних аукціонів”. Це
Положення визначає порядок продажу акцій відкритих акціонерних товариств на сертифікатних аукціонах, а також загальні принципи та порядок взаємодії державних органів приватизації і центрів сертифікатних аукціонів, умови участі в них покупців, принципи визначення покупців – переможців, підсумків аукціонів та розрахунку аукціонної вартості акцій, порядок оформлення документів, що засвідчують право власності покупців на придбані акції. Під сертфікатним аукціоном розуміється спосіб продажу акцій відкритих акціонерних товариств за приватизаційні майнові сертфікати, компенсаційні сертифікати, житлові чеки через центри сертифікатних аукціонів.

Третього березня 1994 року Національний банк України затвердив
Тимчасові Правила проведення валютних аукціонів Національного банку України
№ 7 – 94. Згідно з цими правилами купівля – продаж валютних коштів на
Аукціоні здійснюється через банки – члени Української Міжбанківської
Валютної біржі. Право на купівлю іноземної валюти на Аукціоні мають резиденти України (клієнти). Нерезиденти України можуть придбати валюту на
Аукціоні з метою репатріації прибутку від іноземних інвестицій згідно з діючим законодавством. Для купівлі іноземної валюти на Аукціоні клієнт надає банку – учаснику аукціону заяву та доручає йому перерахувати визначену заявою суму гривневих коштів, необхідну для купівлі валюти на аукціоні, на кореспондентські рахунки банки – членів Української
Міжбанківської Валютної біржі в Українській Міжбанківській Валютній біржі.
Дані заяви розглядаються Аукціонним Комітетом. В ході аукціону банки – учасники через своїх брокерів можуть подавати заявки на зміни обсягів купівлі. Всі ці заявки направляються брокерами курсовому маклеру в письмовій формі. Всі заявки, що були подані банками – учасниками, зараховуються в операційному листку.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5



Реклама
В соцсетях
скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты