Особливості окремих видів купівлі-продажу
p> На початку аукціону курсовий маклер оголошує суми заявок на купівлю та продаж іноземної валюти, що відповідають курсу (за початковий курс іноземної валюти до грошової одиниці, що діє в Україні, приймається курс, зафіксований на попередньому аукціоні). В залежності від розмірів пропозиції курсовий маклер може знижувати або підвищувати курс іноземної валюти до грошової одиниці, що діє в Україні. Після завершення аукціону укладені на ньому угоди оформляються операційними листами та аукціонними свідоцтвами у 2 примірниках і підписуються Головою Аукціонного Комітету та брокером. Розрахунки учасників аукціону за укладеними угодами здійснюються на підставі аукціонних свідоцтв.

Банкам дозволяється стягати комісійну винагороду у розмірі не більше 1
% від суми операції купівлі – продажу валюти з продавця та 1 % з покупця.

Вся інформація про валютні операції учасників аукціону є банківською таємницею.

Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств
(малу приватизацію)” № 2171 – XII від 6 березня 1992 року передбачається можливість продажу об’єктів малої приватизації на аукціоні. Він, тобто продаж, полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.

Продаж об’єктів приватизації на аукціоні здійснюється за наявності не менш як двох покупців. Фонд державного майна України, Верховна рада
Автономної Республіки Крим та місцеві Ради мають право встановлювати додаткові умови участі покупців в аукціоні, що не суперечать цілям і змісту вищевказаного Закону. Покупці, для того щоб зареєструватися як учасники аукціону, повинні сплатити встановлений органом приватизації реєстраційний внесок, розмір якого не може перевищувати розміру одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Також покупці повинні внести грошові кошти в розмірі 10 % початкової ціни продажу об’єкта (безготівкою).

Фізична або юридична особа, яка має бажання бути зареєстрованою як учасник аукціону повинна мати при собі:

- квитанцію про сплату реєстраційного внеску;

- документ, що посвідчує фізичну особу або представника юридичної особи, їх повноваження;

- документ про внесення грошових коштів у розмірі 10 % початкової ціни продажу об’єкта;

- декларацію про доходи, у разі придбання об’єкта приватизації за рахунок грошових коштів – для покупців – фізичних осіб;

- нотаріально посвідчені копії установчих документів – для покупців – юридичних осіб.

Відомості про учасників аукціону заносяться до книги реєстрації окремо щодо кожного об’єкта реєстрації, який підлягає приватизації. Відомості про учасників аукціону не підлягають розголошенню до визначення остаточного переможця.

Кінцевий термін прийняття заяв на участь в аукціоні – три дні до початку аукціону. Інформація про остаточну ціну та переможця аукціону публікується у інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі та інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, протягом 15 календарних днів після укладення договору купівлі – продажу.

Аукціон проводиться відповідним органом приватизації або уповноваженою ним особою (діє на підставі угоди з органом приватизації).
Угода повинна передбачати:

- строки проведення аукціону;

- початкову ціну продажу об’єкта приватизації і порядок її зниження;

- розмір і порядок виплати винагороди;

- взаємні зобов’язання, умови розірвання угоди та майнову відповідальність сторін;

- інші умови на розсуд сторін.

Для участі в аукціоні покупці мають одержати квитки учасників аукціону. Аукціон проводиться безпосередньо ведучим
(ліцитатором). Під час аукціону ведеться протокол, до якого заноситься початкова ціна продажу об’єкта, пропозиції учасників аукціону, відомості про учасників аукціону, результат торгів (ціна продажу, відомості про фізичну або юридичну особу, яка одержала право на придбання об’єкта). Цей протокол підписується ліцитатором та покупцем (його представником), який одержав право на придбання об’єкту і у триденний термін надсилається відповідному органу приватизації та затверджується ним.

Продаж на аукціоні із застосуванням приватизаційних паперів здійснюється у порядку, передбаченому вищезгаданим Законом, з урахуванням таких особливостей:

- право участі мають тільки громадяни України, створені ними господарські товариства у порядку, передбаченому Фондом державного майна України, а так само фінансові посередники, що одержали відповідну ліцензію згідно з чинним законодавством;

- платіжними засобами є приватизаційні папери та грошові кошти;

- продажу підлягають тільки об’єкти, включені до відповідного переліку

(ст. 7 Закону).

На вимогу будь – кого з учасників аукціону або органу приватизації аукціон може бути припинено і об’єкт знімається з торгів, конкурсного відбору якщо у наявності є порушення чинного законодавства про приватизацію. Угоди, що укладені внаслідок проведення аукціону, можуть бути визнані судом недійсними якщо порушені приписи ст. 20 Закону.

Законодавством України передбачена можливість проведення ще багатьох видів аукціонів. Це можуть бути аукціони по продажу кредитів ( Постанова
Національного банку України № 97 від 20.05.94 року “Про проведення закритих кредитних аукціонів з продажу кредитів Національним банком України”), по продажу квот на товари, експорт яких підлягає режиму квотування та ліцензування, аукціони по продажу заставленого майна тощо.

5. На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що договір купівлі – продажу має дуже важливе значення і є не лише юридичною підставою виникнення, зміни чи припинення цивільних прав і обов”язків. Треба сказати, що його призначення значно ширше. Він виконує важливу праворегулюючу, а також правозахисну функцію і це звичайно є визначальним моментом для характеристики призначення будь – якого договору, а в даному випадку договору купівлі – продажу.

Задача № 1.

Універмаг продав Ющенко піаніно з обов’язковою доставкою його на квартиру покупцеві: під час перевозки піаніно попало під сильний дощ і було пошкоджено. Покупець відмовився прийняти доставлене йому піаніно і вимагав повернути йому гроші, уплачені за піаніно або доставити йому друге якісне піаніно. Універмаг відмовив покупцеві в його вимозі, пояснюючи відмову тим, що Ющенко вибрав в магазині піаніно і заплатив за нього гроші, і тепер сам повинен нести відповідальність за порчу інструмента від випадкових причин.

Яке повинно бути рішення суду?

Дайте відповідь:

1. Коли виникає право власності у покупця при проданні речей з обов’язковою доставкою?

2. Чи мав право покупець відмовитись від прийняття піаніно і вимагати повернення йому грошей за піаніно чи доставки другого інструмента?

У даному випадку суд повинен винести рішення про стягнення з відповідача (універмага) суми вартості піаніно на користь позивача
(Ющенко).

Згідно ст. 128 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві. А у відповідності з п. 25 Правил продажу непродовольчих товарів, затверджених Наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв”язків і торгівлі України від 27 травня 1996 року № 294, господарюючий суб’єкт доставляє технічно складні та великогабаритні товари додому покупцю за окрему плату якщо вартість доставки не входить в ціну товарів. Доставлені покупцю додому товари приймаються ним згідно з даними, зазначеними в товарному чеку. Датою продажу вважається день доставки товарів покупцю за наявності його підпису в супровідній документацій. Також законодавчо визначено, що господарюючий суб’єкт несе відповідальність перед покупцем за якість і некомплектність доставлених додому товарів. П. 29 вищезазначених
Правил говорить, що при виявленні невідповідності умовам продажу (даним, зазначеним у товарному чеку), некомплектних або товарів неналежної якості, покупець має право відмовитися від приймання цих товарів. Необхідно визначити, хто несе риск випадкової загибелі речі. Так, відповідно до ст.
130 Цивільного кодексу України, риск випадкової загибелі або випадкового зіпсування відчужуваних речей переходить на набувача одночасно з виникненням у нього права власності, якщо інше не встановлено законом або договором. Споживач мав право відмовитись від прийняття піаніно і згідно ст. 14 п. 1 Закону України “Про захист прав споживачів” та ст. 234
Цивільного кодексу України споживач при виявленні недоліків чи фальсифікації товару має право за своїм вибором вимагати від продавця або виготівника:

- заміни на аналогічний товар належної якості;

- розірвання договору та відшкодування збитків, які він зазнав.

Задача № 2.

В середині вересня 1997 року Єрмаков купив в універмазі кольоровий телевізор “Samsung”. На початку жовтня 1997 року з ладу вийшов кінескоп. Єрмаков вимагав замінити телевізор. Універмаг замінив телевізор
Єрмакову, але через неділю телевізор загорівся і згідно з висновком експертизи причиною пожару були виробничі недоліки телевізора, в зв’язку з тим, що завод при виготовленні телевізора порушив технологію. Єрмаков звернувся з позовом до суду і вимагав відшкодування збитків: вартість телевізора "Samsung”, вартість меблів, які згоріли.

Як суд повинен вирішити цю справу?

Керуючись п. 1, 3 ст. 10 Закону України “Про захист прав споживачів” суд повинен винести рішення про задоволення позовних вимог Єрмакова у повному обсязі (п. 1 - шкода, заподіяна життю, здоров’ю або майну споживача товарами, що містять конструктивні, виробничі або інші недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законом не передбачено більш високої міри відповідальності; п. 3 - відповідальність перед споживачами за шкоду, передбачену в п. 1 несе сторона, що її заподіяла).

Задача № 3.

Колектив заводу “Іскра”, який приватизується на зборах колективу, де були присутні 40 % працівників заводу, створив господарське товариство і подав заяву з іншими покупцями про приватизацію цього заводу.

Регіональний фонд державного майна відмовив цьому господарському товаристві в участі в конкурсі при приватизації заводу “Іскра” на основі, що це господарське товариство створене колективом не є законним продавцем.

Господарське товариство звернулося до суду. Як потрібно вирішити цю справу? Напишіть порядок приватизації державного майна.

На підставі п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України “Про внесення змін до
Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” від 19 лютого
1997 року № 89/97 - ВР суд повинен винести рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Згідно цього закону, для спільної участі в приватизації громадяни можуть створювати господарські товариства, в тому числі із членів трудового колективу. Господарське товариство членів трудового колективу підприємства, що приватизується, засновується на підставі рішення загальних зборів, у яких брало участь більше 50 % працівників підприємства або їх уповноважених представників, а як вбачається з умови задачі – присутні були 40 % працівників заводу. Тобто рішення Регіонального відділення Фонду Державного майна є правомірним, тому що таке господарське товариство не може бути законним покупцем і не має приоритетного права на придбання заводу.

Ст. 11 вищезгаданого Закону визначає, що порядок приватизації державного майна передбачає:

- опублікування списку об’єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі;

- прийняття рішення про приватизацію об’єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації;

- опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об’єкта;

- проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується (за винятком об’єктів малої приватизації);

- затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, та їх реалізацію.

Список використаної літератури:

1. Зобов’язальне право: теорія і практика. Навч. Посібн. Для студентів юрид. Вузів і фак. ун – ів / О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова, В. В.

Луць та інші; За ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.;

2. О. А. Підопригора, Д. В. Боброва: Цивільне право. Ч. 2. – К.: 1996;

3. Цивільний кодекс Української РСР. Цивільний процесуальний кодекс

України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. –

1999. № 1. – 264 с.;

4. Гражданский кодекс Украинской ССР: Научно – практ. коммент. Пер. с укр. / И. Г. Агапов, М. И. Бару, И. А. Беленчук и др. – К.:

Политиздат Украины, 1981. – 639 с.;

5. Международная купля – продажа. Сборник международно – правовых документов. – Ер.; Изд. «Мхитар Гош», 1997. – 240 с.;

6. Феонова Л. А. доцент, кандидат юридических наук. Внешнеэкономические контракты. Сборник договоров, комментарии. Издание второе, дополненное и пересмотренное. М.: «Издательство ПРИОР», 1998. – 432 с.;

7. Розенберг М. Г. Контракт международной купли – продажи. Современная практика заключения. Разрешение споров. – М.: Международный центр финансово – экономического развития, 1996. – 656 с.;

8. Л. М. Іваненко. Цивільно – правові засоби захисту прав споживачів

(покупців). Монографія: - К.: Юмана, 1998. – 224 с.;

9. Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право: Підручник. – К.: Либідь,

1995. – 192 с.;

10. Фединяк Г. С. Міжнародне приватне право: Курс вибр. лекцій. – К.:

Юрінком Інтер, 1997. – 432 с.;

11. Закон України “Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 року №

1023 – XII;

12. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 108

“Про Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення”;

13. Наказ Міністерства зовнішніх економічних зв”язків і торгівлі України від 27 травня 1996 року № 294 “Про затвердження Правил продажу непродовольчих товарів”;

14. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року

“Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів”;

15. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” № 959 – XII від

16.04.1991 року (із змінами і доповненнями);

16. Наказ Міністерства зовнішніх економічних зв”язків і торгівлі України

№ 75 від 05.10.1995 року “Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)”;

17. “Порядок здійснення реєстрації зовнішньоекономічних договорів

(контрактів) Міністерством зовнішніх економічних зв”язків України”

Міністерства зовнішніх економічних зв”язків і торгівлі України № 210 від 18.11.1994 року;

18. Указ Президента України “Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів” від 4 жовтня 1994 року № 567/94;

19. Указ Президента України “Про заходи щодо вдосконалення кон”юктурно – цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності” від 10 лютого 1996 року № 124/96;

20. Указ Президента України “Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні” від 7 листопада 1994 року № 659/94;

21. Закон України “Про товарну біржу” від 10 грудня 1991 року № 1956 –

XII;

22. Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18 червня 1991 року № 1201 – XII;

23. Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в

Україні” від 30 жовтня 1996 року;

24. Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року

№ 1576 – XII;

25. Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року № 15 – 93;

26. “Тимчасові Правила проведення валютних аукціонів Національного банку

України” Правила Національного банку України № 7 – 94 від 03.03.1994 року;

27. Закон України “Про приватизацію невеликих державних підприємств

(малу приватизацію)” № 2171 – XII від 6 березня 1992 року;

28. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 березня 1995 року № 218

“Про затвердження Положення про порядок проведення сертифікатних аукціонів” (додається).

19 квітня 1999 року
(Гудзенко М. О.)
-----------------------
[1] Зобов”язальне право: теорія і практика. Навч. Посібник для студентів юрид. вузів і фак. Ун – тів / О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова, В. В. Луць та інші; За ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 308 стор..



Страницы: 1, 2, 3, 4, 5



Реклама
В соцсетях
скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты