ДСТУ), наприклад,
C1 К53-14 – 16 В – 22 мкФ ± 20 % ОЖО.464.139
ТУ
DA1 КР142ЕН5А бКО.348.634-02 ТУ
R1 СП5-2 – 1 Вт - 100 Ом ± 5 % ОЖО.468.559
ТУ
ПЕ розміщують на першому аркуші схеми або виконують у вигляді самостійного документа.
В першому випадку його розміщують над основним написом, але не ближче
12 мм (продовження – зліва від основного напису). В другому випадку – на
аркушах формату А4 з основним написом за формою 2 і розміщують в додатках
пояснювальної записки. При цьому в графі 1 основного напису вказують
найменування виробу, а нижче – “Перелік елементів”.
Якщо в схему входять функціональні групи, то в ПЕ спочатку записують елементи які не входять в групу, а потім вказують П. функціональної групи, найменування групи (яке підкреслюють) і їх кількість. Далі записують елементи, які входять в групу по вище вказаним правилам.
Якщо на схемі є УГП мікросхем, на яких не вказані виводи для підключення живлення, то на вільному полі схеми виконують таблицю за формою:
Таблиця підключення мікросхем до шин живлення
|Шина |Виводи мікросхем |
|живлення | |
| |DD1, DD4 |DD2 |DD3,DD5 … DD8 |
|+ 5 В |20 |16 |14 |
|0 В |10 |08 |07 |
6.2.4 Схеми зґєднань
На схемі зґєднань (ГОСТ 2.702-75) наносять всі пристрої та елементи, які входять до складу виробу та їх зґєднання – проводи, жгути, кабелі, вхідні і вихідні елементи (зґєднувачі, зажими, плати та ін.).
На схемі зґєднань, показані:
- пристрої – у вигляді прямокутників та спрощених зовнішніх обрисів;
- елементи – у вигляді УГП, прямокутників або спрощених зовнішніх обрисів.
Правила зображення вхідних та вихідних елементів, які встановлені для
принципових електричних схем, залишаються в силі і для схем зґєднань.
Зґєднувачі дозволяється зображати без окремих контактів.
В загальному випадку проводи, групи проводів, жгути та кабелі показують на схемі окремими лініями товщиною 0,4 – 1 мм. Провода, які йдуть на схемі в одному напрямку, дозволяється зливати в загальну лінію з зображенням при підході до контактів кожного провода окремо.
Провода, жгути, кабелі, жили кабеля повинні бути пронумеровані в межах виробу окремо. Їх позначення на схемі наносять по-різному: номера кабелів проставляють в колах, які поміщені в розривах зображень кабелів біля місць розгалуження; номера жгутів – на поличках ліній – виносок біля місць розгалуження проводів. Дозволяється над кабелем писати його позначення, якщо зґєднання читається по схемі однозначно.
Дозволяється розміщувати на схемі необхідні технічні вказівки (над основним написом), наприклад величини допустимих відстаней між проводами, жгутами та кабелями.
Схема повинна також містити відомості про провода, кабелі (марку,
переріз провода, кількість та переріз жил в кабелі та ін.), які поміщають
або біля ліній, якими зображують провода і кабелі, або в таблиці зґєднань.
Форму таблиці з’єднань вибирає розробник схеми в залежності від відомостей,
які необхідно помістити в схемі (ГОСТ 2.702-75, рисунок 26). Таблицю
поміщають на першому аркуші схеми над основним написом на відстані не
ближче 12 мм від нього (продовження – зліва від основного напису) або у
вигляді самостійного документа на форматі А4 з основним написом за формою
2.
В таблиці записують спочатку окремі проводи, а потім жгути проводів та кабелів у порядку зростання їх номерів. В графу “Примітки” поміщають дані про ізоляційні трубки та ін.
6.2.5 Схеми підключення, загальні схеми та схеми розміщення
На електричній схемі підключення зображують виріб у вигляді прямокутника; вхідні і вихідні елементи (зґєднувачі, зажими і т.п.) – у вигляді умовних графічних позначень з вказівкою позиційних позначень відповідно до електричної принципової схеми. В кінці проводів і кабелів зовнішнього монтажу, що підводяться до вхідних і вихідних елементів, наносять з необхідними даними про підключення виробу. Зображення вхідних і вихідних елементів в середині графічного позначення виробу повинно відповідати їх дійсному розміщенню у виробі.
На електричній загальній схемі елементи, які входять у комплекс пристрою зображують у вигляді прямокутників, або умовних графічних позначень, або зовнішніх обрисів. Графічні позначення пристроїв і елементів, у тому числі вхідних і вихідних, слід розташовувати близько до їх дійсного розташування у виробі.
Відомості про елементи і пристрої (їх назва, тип і позначення документу, на основі якого вони використані) розміщують біля графічних позначень елементів, пристроїв. При великій кількості елементів ці відомості дають у переліку елементів по формі, що приведена для принципової схеми. В такому випадку біля графічних позначень елементів і пристроїв проставляють позиційні позначення.
На загальних схемах та схемах підключення показують провода, жгути і
кабелі окремими лініями з позначенням їх порядкових номерів у межах виробу
(дозволяється сквозна нумерація проводів, жгутів і кабелів, якщо провода,
що входять у жгути пронумеровані в межах кожного жгута).
Позначення проводів, кабелів і жгутів, а також необхідні відомості про них записують також, як на схемах зґєднань.
На електричній схемі розміщення зображують складові частини виробу у вигляді спрощених зовнішніх обрисів або умовних графічних позначень (при необхідності наносять звґязки між ними), а також конструкцію приміщення або місцевість, де ці складові частини будуть розміщені. Розташування графічних позначень складових частин повинно відповідати їх дійсному розміщенню у конструкції. Схема містить відомості про складові частини: назву, тип і позначення документа, на основі якого вони застосовані.
При великій кількості складових частин ці відомості записують у перелік елементів по формі, передбаченій для електричних принципових схем.
6.2.6 Креслення друкованих плат
Друковані плати (ДП) діляться на односторонні (ОДП), двосторонні
(ДДП), багатошарові (БДП) на жорсткій та гнучкій діелектричній основі.
Односторонні плати характеризуються: точністю виконання проводящого рисунку, відсутністю металізованих отворів, установкою виробів електронної техніки на поверхню ДП зі П.паи, протилежній стороні пайки.
Двосторонні ДП без металізації монтажних та перехідних отворів характеризуються високою точністю, використанням обґємних металічних елементів конструкції.
Конструювання ДП та гнучких друкованих кабелів здійснюють ручним, полуавтоматизованим, автоматизованим методами.
При ручному методі, розміщення виробів електронної техніки на ДП здійснює безпосередньо конструктор.
Полуавтоматизований метод передбачає розміщення навісних виробів електронної техніки за допомогою ЕОМ.
Автоматизований метод передбачає кодування вихідних даних, розміщення навісних елементів за допомогою ЕОМ.
Координатну сітку наносять або на всьому кресленні, або на частині поверхні ДП, або рисками по периметру її контура. Лінії сітки повинні бути пронумеровані підряд або через визначені інтервали. За нуль в прямокутній системі координат на головному виді ДП слід приймати:
- центр крайнього лівого нижнього отвору, який знаходиться на полі плати, у тому числі технологічного;
- лівий нижній кут ДП;
- ліву П.па точку, утворену лініями побудови.
Рекомендуємий склад та послідовність запису технічних вимог креслення:
Друковану плату виготовити …........ методом.
Друкована плата повинна відповідати ДСТУ …..........., П.па жорсткості
….......
Крок координатної сітки …...... мм.
Параметри елементів рисунка рекомендується групувати у вигляді таблиць і розташовувати на вільному полі креслення. В таблиці можна вказувати мінімально допустимі значення елементів проводящого рисунку (ширина друкованого провідника, діаметр контактної площадки).
Розміри для справок.
Покриття ............ (по ДСТУ .......).
Маса покриття ......, кг (тільки для коштовних металів).
Маркувати ........ шрифт по ..........
6.2.7 Складальні креслення друкованих плат
Друкованим вузлом називають друковану плату з навісними елементами.
Складальне креслення повинно давати повну уяву про навісні радіоелементи та
інші деталі, їх розташування та установку на платі, а також відомості про:
- маркування позиційних позначень радіоелементів;
- умовні позначення виводів приборів (трансформаторів, реле);
- нумерацію вихідних контактів, полярності.
В місцях кріплення установочних деталей приводять місцеві розрізи.
Навісні елементи зображають спрощено, якщо це не заважає правильному поняттю креслення. Їх розміщують паралельно поверхні плати рядами у визначеному порядку з зазором 2 ... 3 мм між платою та елементом.
Провідний монтаж ДП виконується методом прошивки. Метод заключається в
тому, що на друкованій платі-заготовці електричні зґєднання елементів схеми
виконуються ізольованим проводом. В якості вихідної плати застосовується
ДДП з постійним проводящим рисунком під визначену серію мікросхем. Метод
провідного монтажа дозволяє отримати ДП будь-якого функціонального
призначення в залежності від кількості та типу встановлених мікросхем.
6.2.8 Схема розміщення
Схема розміщення визначає відносне розміщення складових частин засобу.
Складові частини засобу зображують спрощеними зовнішніми контурами видом зверху, у відповідності з їх дійсним розміщенням у засобі.
Біля графічних зображень складових частин або в середині їх вказують
П., які були присвоєні на принциповій схемі.
6.3 Правила виконання схем автоматизації
6.3.1 Схема автоматизації структурна
Структурна схема призначена для відображення системи контролю та керування виробничими процесами даного об’єкта і встановлює взаємні зв’язки між щитами, пунктами керування, оперативними робочими постами основних груп технологічного обладнання і показує адміністративно-технічну суть централізованого управління об’єктом.
В загальному випадку на структурних схемах автоматизації умовними графічними зображеннями показують: керуючі обчислювальні машини, всі оперативні і диспетчерські щити і пункти, які входять в структуру об’єкта, що проектується; диспетчерські і оперативні щити і пункти керування, які не входять до складу розроблюваного проекту автоматизації, але зв(язані з ним системами контролю і керування; цехи з розподілом на відділення, дільниці, агрегати або групи обладнання; лінії технологічних потоків; лінії оперативного зв(язку з зазначенням напрямку проходження інформації.
Оперативні і диспетчерські щити та пункти керування, які входять в структуру автоматизації об’єкта, що проектується, зображують на схемі у вигляді прямокутників, усередині яких виконують такі надписи: найменування щита або пункту, вид оперативного зв(язку, найменування основного чергового персоналу (наприклад, оператор, апаратник і т.д.), перелік основних задач.
Диспетчерські і оперативні щити та пункти керування, які не входять до структури даного проекту зображуються на схемі кружечками, в які вписують їх найменування і найменування чергового персоналу.
Для наглядності креслення контурні лінії умовних зображень цехів (або других виробничих підрозділів), щитів, пультів і пунктів контролю та керування, лінії функціональних зв(язків між ними виконуються більш жирними лініями (0,5 мм), ніж лінії умовного поділу всередині умовних зображень (0,2 мм). При наявності ліній технологічних потоків останні виконуються лініями товщиною не менше 1 мм.
Види оперативного зв(язку позначаються буквами, наприклад: ДАК –
дистанційне автоматизоване керування; К – контроль; Середньовічч
–сигналізація; ТК – телекерування і т.д., які наносяться над лініями
зв(язку.
