Механізм реалізації захисту прав споживачів у сфері надання послуг
ПЛАН
ВСТУП
1. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ
1.1 Розвиток руху захисту прав споживачів в Україні
1.2 Законодавчі та нормативні акти, що регулюють питання захисту прав споживачів в Україні
1.3 Правове регулювання захисту прав споживачів
1.4 Види відповідальності за порушення законодавства України „Про захист прав споживачів”
2. АСПЕКТИ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ
2.1 Як захиститися споживачу
2.2 Деякі аспекти застосування Закону України „Про захист прав споживачів”
2.3 Чи відшкодовується шкода споживачу
3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ
3.1 Удосконалення нормативно-правової бази у сфері захисту прав споживачів.
3.2 Забезпечення захисту прав споживачів
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Ставши на шлях ринкових перетворень, Україна сьогодні переживає глибоку соціально-економічну кризу. Швидке посилення майнової нерівності та розташування населення, невпевненість у майбутньому, правова, економічна та соціальна незахищеність громадян країни стають однією з найгостріших проблем. Тому особливу увагу треба приділяти системі заходів щодо підвищення захищеності громадян. Насамперед йдеться про безпечність товарів та послуг, які споживає населення та якість яких суттєво впливає на здоров’я громадян і рівень їх життя в цілому.
Проблема захисту прав споживачів – це комплексна, багато аспектна проблема, яка безпосередньо пов’язана зі зміцненням національної безпеки держави та захистом її громадян.
Захист прав споживачів є актуальним у контексті економічної безпеки. Економічна безпека – це такий стан розвитку національної економіки, який дозволяє зберігати стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз і здатний задовольнити матеріальні потреби особи, суспільства, держави. Загрозами економічній безпеці України слід вважати явні чи потенційні дії, що ускладнюють або роблять неможливими реалізацію національних економічних інтересів і створюють небезпеку для соціально-економічної і політичної системи, національних цінностей, життєзабезпечення нації та окремої особи. У зв’язку з цим проблема захисту прав споживачів вимагає від держави цілеспрямованих дій щодо забезпечення основних прав людини.
Законодавство України про захист прав споживачів складається із Закону України „Про захист прав споживачів” та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Метою даної курсової роботи є визначення основних цивільно-правових теоретичних засад, принципів і методів механізму реалізації захисту прав споживачів у сфері надання послуг, а також надання рекомендацій щодо вдосконалення законодавства із захисту прав споживачів, приведення нормативних актів до взаємоузгодженості між собою та у відповідність із вимогами міжнародних правових актів.
Для досягнення поставленої мети основна увага в курсовій зосереджена на вирішенні наступних завдань:
- встановлення специфіки розвитку законодавства України та системи нормативних актів, які регулюють відносини щодо захисту прав споживачів;
- проведення аналізу чинного законодавства щодо захисту прав споживачів;
- визначення та конкретизація основних прав споживачів у сфері надання послуг, умов та підстав реалізації суб’єктивного права споживача на захист;
- встановлення підстав застосування різних форм та видів відповідальності за порушення прав споживачів у сфері надання послуг;
- формулювання наукових висновків та пропозицій щодо вдосконалення системи правової охорони прав споживачів у сфері надання послуг та приведення її у відповідність до міжнародних стандартів і вимог.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються між споживачами та суб’єктами господарської діяльності з приводу надання послуг, підстави та механізми реалізації прав споживачів на захист від правопорушень з боку контрагентів за договором.
Предметом дослідження є відповідні нормативні акти України, які регулюють відносини за участю споживачів, механізм їх застосування, судова практика, а також наукові розробки з проблем захисту прав споживачів.
1. ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗАХИСТУ ПРАВ
СПОЖИВАЧІВ
1.1 Розвиток руху захисту прав споживачів в Україні
Традиційно щороку 15 березня під егідою ООН відзначається Всесвітній день прав споживачів. Проте, це швидше не привід для святкування, а підстава для проведення серйозного аналізу стану справ споживачів.
Стаття 42 Конституції України проголошує:
„... Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів” [1].
Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення у життя державної політики щодо захисту прав споживачів на всій території України, здійснює керівництво дорученою сферою управління, несе відповідальність за стан її розвитку. Були створені управління з захисту прав споживачів. Наприклад, управління Державної інспекції з якості товарів і торгівлі у Чернігівській області було засновано згідно з постановою Ради Міністрів УРСР № 461 від 10 травня 1965 року й наказу Міністра торгівлі УРСР № 235 від 10 червня 1965 року наказом Головного управління Держінспекції з якості товарів і торгівлі УРСР від 15 червня 1965 року.
Функції управління:
1. Здійснення контролю за виконанням усіма промисловими підприємствами, організаціями й підприємствами торгівлі й громадського харчування, незалежно від відомчого підпорядкування, законодавства СРСР й УРСР, наказів Державного комітету Ради Міністрів СРСР з торгівлі, Міністерства торгівлі УРСР, стосовно якості виробництва, зберігання й реалізація товарів народного споживання.
2. Перевірка якості товарів народного споживання на промислових підприємствах, їх базах, складах.
3. Здійснення контролю за дотриманням усіма промисловими підприємствами, оптовими базами, конторами, фірмами, підприємствами торгівлі й громадського харчування встановлених цін та націнок на товари народного споживання.
4. Контроль за дотриманням в роздрібній торгівельний мережі й на підприємствах громадського харчування встановлених правил торгівлі.
5. Розробка пропозицій про поліпшення виробництва товарів.
На виконання постанови Верховної Ради Української РСР від 12.05.1991 р. № 1024 X11 „Про порядок введення в дію Закону України „Про захист прав споживачів” постановою Ради Міністрів України від 1 червня 1992 року № 297 створено Державний комітет України у справах захисту прав споживачів.
3 липня 1992 року розпорядженням Президента України „Про місцеві органи у справах захисту прав споживачів” створюється Державний комітет України у справах захисту прав споживачів, управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі.
3 листопада 2000 року управління у справах захисту прав споживачів підпорядковано Державному комітету стандартизації, метрології та сертифікації України.
З метою підвищення ефективності реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів Указом Президента України від 01.10.2002 року державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України перетворено в Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики, який є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом і підпорядкований безпосередньо Кабінету Міністрів України.
Територіальні органи у справах захисту прав споживачів, незважаючи на їх недостатню чисельність, проводять контроль за дотриманням господарюючими суб’єктами вимог законодавства про захист прав споживачів [2].
1.2 Законодавчі та нормативні акти, що регулюють питання захисту
прав споживачів в Україні
Першою серед колишніх республік СРСР Верховна Рада України 12 травня 1991 р. Прийняла Закон „Про захист прав споживачів”. Наступного року Постановою Кабінету Міністрів від 1 липня 1992 р. Був створений Державний комітет України у справах захисту прав споживачів (Держспоживзахист). Вже у середині 1992 р. Стало зрозуміло, що Закон „Про захист прав споживачів” не відповідає вимогам часу, і фахівці взялися за його переробку. Держспоживзахист України розробив і подав на розгляд Кабінету Міністрів України проект Закону „Про внесення змін та доповнень до Закону Української РСР „Про захист прав споживачів”. Останній був затверджений 15 грудня 1993 р. Насамперед він віддзеркалював ті координальні зміни, що відбулися в Україні за період з дня прийняття першого українського Закону щодо захисту прав споживачів. У серпні 1991 р. Україна стала незалежною державою, і це змінило багато акцентів політичного й економічного життя в країні. Закон 1993 р. Вже містив в собі систему контролю за якістю товарів народного споживання, додержання правил торгівлі та надання послуг, а також норми адміністративної відповідальності, що настає при порушенні прав споживачів. Були заповнені окремі прогалини в регулюванні відносин за участю споживачів-громадян тощо.
Закон „Про захист прав споживачів” в редакції 1993 р. складається з преамбул, трьох розділів: „Загальні положення”, „Права споживачів та їх захист”, „Громадські організації споживачів (об’єднання споживачів)” і містить 26 статей.
У преамбулі Закону „Про захист прав споживачів” зазначається, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, встановлює права споживачів та визнає механізм реалізації державного захисту їх прав.
Розділ I Загальні положення” складається всього з двох статей (статті 1, 2) організаційного змісту. Центральне місце в Законі займає розділ II „Права споживачів та їх захист” (статті 3-24).
У третьому розділі „Громадські організації споживачів (об’єднання споживачів)”, який складається з двох статей (статті 25, 26) визнано за громадянами право з метою захисту своїх законних прав й інтересів об’єднуватись у громадські організації. Визначаються повноваження громадських консюмерських організацій [3].
Після 15 грудня 1993 р. в Закон „Про захист прав споживачів” було внесено кілька змін, але вони не відзначалися масштабністю і не змінювали ідеологію самого Закону.
Сьогодні нормативно-правова база законодавства прав споживачів в Україні, крім згаданого Закону, нараховує понад 30 законів та підзаконних актів, прийнятих для захисту прав громадян-споживачів. Насамперед, слід зазначити, що права споживачів захищає Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р [2].
В Основному Законі України закріплено одночасно чимало норм, які прямо або побічно стосуються питань захисту прав й інтересів споживачів. Так, в частині I, статті 50 Конституції закріплюється право громадян на вільний доступ до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів та предметів побуту. А стаття 22 містить досить важливе положення про те, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав [1]. Безумовно, що це все стосується і захисту прав споживачів.
Особливого значення в законодавстві про захист пра споживачів України набувають норми Цивільного, Цивільно-процесуального, Кримінального, Кримінально-процесуального, Арбітражного процесуального кодексів, а також Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Нормативні акти, що регулюють питання захисту споживачів в Україні
Закони України:
- Захист прав споживачів (1991, 1993 рр.).
