У частині 3 ст. 36 йдеться про умови для конкурсних кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги. Щодо цього пункту є ряд роз’яснень Верхрвного суду України.
Якщо умови МУ передбачаються перерозподіл корпоративних прав, вона повинна також узгоджуватися з учасниками (акціонерами).[23]
У МУ не можуть вирішуватися питання набуття інвестором права власності на майно боржника, оскільки це питання повинно вирішуватися у плані санації. До того ж Законом не передбачено можливості переходу права власності на це майно до третьої особи. У випадку якщо статут підприємства передбачає обмеження щодо суми угод, які можуть укладатися керівником, то при перевищенні цієї суми вартістю відчужуваного майна план санації та МУ в частині відчудження майна повинні затверджуватися також загальними зборами підприємства. [24]
Виходячи зі змісту положень закону (ст.35, 36) МУ угода може бути укладена лише до вимог, які включені до реєстру вимог кредиторів. Укладення МУ щодо вимог, які виникли під час процедури банкрутства, а також щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому у зв’язку з укладення МУ, є порушенням ст.. 78 ГПК, ст.. 35, 36 Закону, а також прав і обов’язків кредиторів, які не брали участі у справі та в укладенні МУ, якою , однак, вирішено питання, що безпосередньо стосуються їх прав та інтересів. Отже, умови МУ, які передбачають порядок погашення (списання) вимог кредиторів, розмір яких не встановлений або які можуть бути заявлені до боржника в майбутньому, не відповідають положенням Закону. [25]
Коли умови МУ передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення боргів чи їх частини, орган стягнення зобов’язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів на умовах такої МУ з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства.
При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до ГС, визнається безнадійним і списується, а податкові зобов’язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх календарних років, перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до ГС, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах МУ.
Зазначену МУ підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника.[26]
Мирова угода має містити положення про: 1) розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; 2) відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім цього, мирова угода може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.
Не може бути підставою для відмови у затвердженні МУ віднесення витрат на оплату роботи арбітражного керуючого до першої черги задоволення вимого кредиторів.[27]
Згідно зі ст.. 37 Закону МУ набирає чинності з дня її затвердження ГС і є обов’язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступної черг; одностороння відмова від МУ не допускається; МУ може містити умови про виконання зобов’язань боржника третіми особами.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що корпорація ІСД (боржник) вживала заходів до укладення з ДК «Укртрансгаз» окремого договору, як це передбачено умовами МУ, з метою задоволення кредиторських вимог шляхом передачі позивачу у власність акцій українських підприємств. Проте позивач фактично ухилився від урегулювання питань кредиторської заборгованості у спосіб, визначений мировою угодою.
Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦКУ кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов’язання, звичаїв ділового обороту. Прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора (ч.4 ст. 612 ЦКУ). За цих обставин слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності законних підстав для задоволення позову про стягнення з боржника збитків у зв’язку з тим, що виконання МУ втратило інтерес для позивача.[28]
2.2 Порядок укладення мирової угоди у справах про банкрутство
Порядок укладення мирової угоди, її розгляд у господарському суді та наслідки невиконання передбачено у розділі IV Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Мирова угода як судова процедура провадження у справах про банкрутство складається з таких стадій:
1. Ініціювання укладення мирової угоди та визначення її умов.
Згідно зі статтею 35 мирова угода може бути укладена боржником та його кредиторами на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Проте, враховуючи конкурсну природу справ про банкрутство, як дослідники проблем банкрутства, так і судова практика дійшли висновку про неможливість укладення мирової угоди до моменту виявлення конкурсних кредиторів та формування кредиторами колегіальних органів. Ініціювання укладення мирової угоди можливо як боржником, так і комітетом кредиторів.
2. Прийняття рішення комітетом кредиторів про схвалення мирової угоди та підписання її сторонами.
Рішення про укладення МУ від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів (КК). Рішення КК вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більшість кредиторів-членів комітету і всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, надали письмову згоду на укладення МУ.
Такий порядок не захищає повною мірою інтереси усіх кредиторів. Досить часто долю МУ визначає один кредитор, який має вимоги на суму, що перевищує суму вимог інших кредиторів.
Рішення про укладення МУ від імені боржника на стадії здійснення процедури розпорядження майном приймається керівником боржника, а на інших стадіях – арбітражним керуючим (керуючим санацією чи ліквідатором).Від імені кредиторів право підписати МУ має лише голова КК.
Далі розглянемо укладення МУ на стадії розпорядження майном боржника. Рішення про укладення мирової угоди приймає від імені боржника – юридичної особи – керівник такого боржника, який підписує відповідну угоду.
З дня затвердження господарським судом мирової угоди припиняються повноваження арбітражного керуючого як розпорядника майна.
Певні особливості існують щодо укладення мирової угоди на стадії санації у межах провадження в справі про банкрутство. Укладення мирової угоди ініціює керуючий санацією, який до завершення встановленого строку санації (якщо є підстави для відновлення платоспроможності шляхом використання такого засобу) подає зборам кредиторів разом зі своїм звітом і проект мирової угоди. Рішення про укладення мирової угоди приймають збори кредиторів. Якщо збори кредиторів відхиляють умови укладення мирової угоди, а інші передбачені відповідним законом способи не допомогли відновити платоспроможність боржника, господарський суд приймає рішення про ліквідацію. Процедура прийняття рішення зборами кредиторів в законі не встановлена.
За заявою громадянина-підприємця господарський суд у порушеній справі про визнання такого громадянина банкрутом може відкласти розгляд справи про банкрутство строком до двох місяців для укладення мирової угоди. Якщо ж мирову угоду не укладено у визначений строк, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Мирову угоду сторони можуть укласти в процесі виконання судового рішення. Вона обов’язково затверджується ухвалою господарського суду. Затвердження мирової угоди в межах виконавчого провадження тягне за собою закриття виконавчого провадження (ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV).
Закон не передбачає підписання МУ керівником (представником) третьої особи, якщо вона взяла на себе виконання зобов’язань боржника. На думку Вечірко І., це є однією з прогалин закону. Обов’язкове підписання МУ представником третьої особи сприятиме більш відповідальному ставленню цієї особи до виконання зобов’язань та гарантій захисту інтересів кредиторів.[29]
У разі коли умови МУ передбачають розстрочку чи відстрочку боргів по обов’язкових платежах, таку МУ підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника.
На думку Р. Афанасьєва, позитивною ознакою українського законодавства є встановлення обов’язковості згоди державних органів, що здійснюють контроль за правильністю і своєчасністю сплати податків і зборів, на задоволення лише частини вимог з метою відновлення платоспроможності боржника. При цьому було б доцільно уточнити, яку саме частину заборгованості можуть списати державні органи.[30]
3. Затвердження мирової угоди господарським судом.
Заяву про затвердження угоди подає до господарського суду арбітражний керуючий. Частиною 1 статті 38 визначено перелік документів, які мають додаватися до заяви про затвердження МУ:
текст мирової угоди;
протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди;
список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номера (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості;
зобов'язання боржника щодо відшкодування усіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу згідно зі статтею 31 цього Закону, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою;
письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди, за їх наявності.
Після отримання заяви арбітражного керуючого та доданих до неї документів господарський суд призначає засідання суду для розгляду мирової угоди. Судова практика свідчить, що доцільно було б доповнити статтю 38 нормою про те, що у разі ненадання арбітражним керуючим документів, які повинні бути додані до заяви про затвердження МУ, господарський суд має право залишити заяву без руху та надати строк для усунення недоліків.
Згідно з статтею 38 при розгляді питання про затвердження мирової угоди господарський суд повинен перевірити фактичні обставини, пов’язані з порядком укладення МУ, та відповідність її змісту вимогам чинного законодавства. Насамперед судом має бути з’ясовано факт проведення засідання КК та прийняття кредиторами, які мають більшість вимог, рішення про укладення МУ. Суд повинен перевірити наявність згоди боржника на укладення МУ та згоду на укладення МУ всіх кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою. При включенні до МУ умови про виконання зобов’язань третіми особами суд має перевірити факт наявності згоди третіх осіб взяти на себе зобов’язання боржника з відшкодування всіх витрат першої черги, крім вимог, забезпечених заставою.
У матеріально-правовому аспекті МУ має відповідати вимогам встановленим господарським та цивільним законодавством, і оцінюватися судом із врахуванням, зокрема ст. 207 ГКУ, ст. 13, 203-215 ЦКУ.
Законом передбачено обов’язок суду заслухати кожного присутнього на засіданні кредитора, у якого виникли заперечення щодо укладення МУ. Суд має з’ясувати чи є умови МУ для конкурсних кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення МУ, не гіршими, ніж для кредиторів однієї з ними черги, які висловили згоду на укладення МУ.
