2. Опис типових слідчих ситуацій і особливостей планування дій слідчого на початковому і наступному етапах розслідування
3. Тактика першочергових слідчих дій та оперативно-розшукових заходів;
4. Особливості тактики наступних слідчих дій.
Інші вчені більш розширено визначають такі елементи, які входять до структури окремої методики [11]:
1. Криміналістичну характеристику даного виду злочинів;
2. Обставини, які необхідно встановити;
3. Особливості порушення кримінальної справи;
4. Першочергові слідчі дії та оперативно-розшукові заходи;
5. Типові слідчі ситуації, типові версії та планування;
6. Тактика провадження окремих слідчих дій;
7. Профілактичні дії слідчого.
Врахування перелічених елементів під час розслідування злочинів дозволяє визначити напрям розслідування та оптимізувати діяльність слідчого.
Необхідно також звернути увагу на поняття джерел криміналістичної методики. Джерелами криміналістичної методики є:
1. Конституція України;
2. Закони України;
3. Норми кримінального і кримінально-процесуального законів України;
4. Слідча судова і експертна практика;
5. Положення науки.
Таким чином, джерелами криміналістичної методики є закон, практика та наука. Причому дані інших наук широко застосовуються з метою забезпечення ефективності розслідування злочинів [3]. При цьому окремі методи і засоби використовуються практикою безпосередньо, не змінюючи своєї належності до материнських галузей знань, а інші, перетворюючись відповідно до знань і цілей криміналістичного забезпечення слідчої діяльності, стають складовою частиною загальної теорії і окремих методичних рекомендацій науки криміналістики, породжуючи нові джерела криміналістичної методики.
Отже, методика розслідування окремих видів і груп злочинів є структурно-складовою частиною криміналістики, в якій на основі загальних принципових положень розглядаються методи і засоби, що застосовуються в процесі розкриття і розслідування конкретних видів і груп злочинів [1].
Про те розслідування яких саме груп і видів злочинів здійснюється в криміналістиці, які вчені займалися вивченням та дослідження зазначеного питання, яка класифікація злочинів існує в рамках цієї науки йтиметься під час розкриття наступних питань курсової роботи.
криміналістичний злочин податковий економічний
2. Поняття, значення та види криміналістичної класифікації злочинів
Проблеми побудови загальної системи криміналістичної класифікації злочинів у методиці розслідування привертали увагу багатьох вчених-криміналістів. Дослідження питань криміналістичної класифікації злочинів знайшло відображення у наукових публікаціях Р.С. Бєлкіна, О.Н. Васильєва, І.О. Возгрина, І.Ф Герасимова, С.О. Голунського, О.Н. Колесніченка, В.О. Коновалової, Г.А. Матусовського, В.О. Образцова, Б.М. Шавера, В.Ю. Шепітька, І.М. Якимова та ін. Проте спостерігаються різні підходи до підстав класифікації, назв класифікаційних груп, а також розробки криміналістичних методик розслідування окремих видів злочинів. Ця проблематика різними авторами досліджувалась по-різному і, відповідно, дослідження відрізнялись за змістом і результатами.
Загальні підходи до підстав класифікації запропонував Р.С. Бєлкін. На його думку, криміналістична класифікація злочинів – це система, яка будується на підставі кримінально-правової характеристики злочинів. Вона включає класифікацію злочинів, пов'язаних із суб'єктом злочину (одноосібно, групою, повторно, вперше); з об'єктом злочинного посягання, з об'єктивною стороною (за способом учинення та способом приховування злочину) та з суб'єктивною стороною вчиненого злочину.
Найбільш широко проблему криміналістичної класифікації злочинів у своїй монографії проаналізував В.О. Образцов. Він дійшов висновку, що теоретичні положення з даного питання (проблеми) уже створили умови для формування нової теорії – криміналістичної теорії класифікації злочинів. В.О. Образцов усі злочини поділив на дві групи: злочинна поведінка в сфері суспільно-корисної професійної діяльності (сфера провідної діяльності) і злочинна поведінка в сфері збуту (соціально-побутова сфера). В основу даної класифікації В.О. Образцов поклав такий елемент криміналістичної характеристики, яким є обстановка учинення злочину.
На думку О.М. Васильєва, М.П. Яблокова, класифікація злочинів у методиці розслідування повинна виходити не з кримінально-правової характеристики, а з криміналістичної – за способом учинення злочинів, функціонуванням доказів. Потрібно звернути увагу на те, що існуючі кримінально-правові класифікації злочинів не повною мірою відповідають потребам криміналістичної діяльності слідчого і відповідно не завжди достатньо їх для формування окремих методик розслідування злочинів. Відповідно поряд із кримінально-правовими класифікаціями злочинів повинні формуватися криміналістичні, які дозволяють виділити безпосередньо криміналістичні підстави розподілу злочинів на види та різновиди. Такі класифікації оптимізуватимуть процес криміналістичної діяльності. При цьому варто враховувати, що криміналістична класифікація повинна формуватись разом із кримінально-правовою, кримінологічною класифікаціями, оскільки методики розслідування повинні бути гнучкими та пристосованими до ефективного вирішення завдань, які витікають із слідчих ситуацій.
У науці кримінального права питання класифікації злочинів розглядаються щодо її Загальної частини, де критерієм для цього є ступінь тяжкості діяння, та Особливої частини, де такими підставами є юридичні ознаки складу злочину.
Безперечно, в основі криміналістичної класифікації злочинів і відповідно окремих методик їх розслідування лежить кримінально-правова класифікація злочинів, система норм Особливої частини Кримінального кодексу. Але очевидним є те, що криміналістичні методики, побудовані тільки на основі кримінально-правової класифікації злочинів, мають здебільшого загальний характер і потребують для свого практичного застосування більш конкретизованих окремих методик.
Традиційно у криміналістиці класифікація злочинів будувалася, виходячи з системи кримінального закону, залежно від того, до якої глави КК належать ті чи інші норми. У літературі висловлювалася думка про те, що класифікація злочинів у криміналістиці повинна базуватися тільки на криміналістичних даних, що мають безпосереднє значення для розкриття злочинів, насамперед за способом їх вчинення [2]. Однак переважаючим є положення, згідно з яким криміналістична класифікація злочинів будується на основі поєднання кримінально-правових та криміналістичних критеріїв. В основі такої класифікації злочинів за класами, групами, підгрупами, видами та різновидами мають бути перш за все кримінально-правові ознаки. Запропоновані різні види класифікації, наприклад родова (за групами злочинів, об'єднаних однією главою КК) та видова кримінально-правова класифікація злочинів, що використовується в криміналістиці як основна ознака при розробці окремих криміналістичних методик.
Можливі й інші класифікації, до яких належать класифікації:
а) за способом вчинення злочину;
б) за ступенем приховання, маскування злочину;
в) за злочинним досвідом особи, яка вчинила злочин;
г) за місцем їх вчинення: злочини, місце вчинення яких локалізується в просторі; злочини, місце вчинення яких не має певного територіального характеру, а пов'язане з якою-небудь організаційною структурою, системою.
На думку деяких авторів, підставою для класифікації, що розглядається, є криміналістична характеристика злочинів, слідчі ситуації та напрями розслідування, що визначаються ними, механізм виникнення доказової інформації. Перелічені варіанти рішення цієї проблеми відображають широкий спектр думок, аналіз яких дає змогу йти до певного рішення.
В основу криміналістичної класифікації злочинів мають бути покладені два взаємопов'язані критерії:
1) кримінально-правовий, що визначає нормативну суть класифікації, передбаченої законом;
2) криміналістичний, що враховує чинники, пов'язані зі специфікою виявлення і розкриття злочинів різних видів залежно від особливостей предмета посягання, обстановки приготування, вчинення і приховування злочину, його механізму та способів, типології особи злочинця, мети та мотивації злочинних дій тощо.
Тобто, йдеться про те, що принцип криміналістичної класифікації злочинів активно використовується в методиці розслідування злочинів. При цьому в криміналістичній класифікації злочинів використовується не лише кримінально-правова ознака поділу злочинів, але й інші, в більшій мірі криміналістичні ознаки, риси. Виокремлення таких ознак в багатьох випадках дозволяє розробити більш точні та ефективні методики розслідування [7].
Можна вважати, що в методиці розслідування склалися та існують в теперішній час наступні криміналістичні класифікації:
а) традиційна класифікація за видами злочинів (видова). В її основі лежить Кримінальний кодекс;
б) внутрішньовидові класифікації злочинів, тобто виділення в рамах одного виду окремих груп злочинів, об'єднаних на основі певної криміналістичної ознаки;
в) міжвидові криміналістичні класифікації, тобто об'єднання в окремі класифікаційні групи з метою розроби загальної методики розслідування злочинів різних видів, але які мають якусь певну загальну і вагому ознаку, наприклад особливості особи злочинців(наприклад, розслідування злочинів, вчинених неповнолітніми).
Під час розкриття наступних питань курсової роботи буде детальніше розкрито питання криміналістичної класифікації злочинів, будуть більш детально характеризуватися проблемні питання криміналістичної класифікації окремих груп злочинів, що є підставою для формування криміналістичних методик розслідування цих злочинів.
3. Проблеми вдосконалення криміналістичної класифікації окремих видів злочинів
3.1 Проблеми вдосконалення криміналістичної класифікації податкових злочинів
Під час характеристики даного питання курсової роботи будуть розглянуті питання криміналістичної класифікації податкових злочинів, що є підставою для формування криміналістичних методик розслідування, наведено криміналістичні ознаки, що характеризують податкові злочини.
Аналіз ситуації про стан злочинності, що склалася в податковій сфері, її специфіку та чинники, які детермінують вчинення злочинів, дозволяє зробити висновок про необхідність розробки сучасних ефективних і комплексних методичних рекомендацій щодо їх виявлення та розслідування [12]. Про необхідність розробки таких рекомендацій свідчать також недоліки практики правоохоронних органів щодо протидії вчиненню злочинів у сфері оподаткування. Такі рекомендації повинні вирішувати завдання, які постають перед правоохоронними органами у зв'язку із появою нових складів злочинів, удосконаленням окремих способів злочинної діяльності. Основою для створення комплексу криміналістичних рекомендацій є визначення із поняттям, змістом категорії «податкові злочини» та формування криміналістичної класифікації податкових злочинів.
З практики розслідування злочинів у сфері оподаткування видно складність і неоднозначність дій, які виконуються у ході вчинення протиправних проявів. Нерідко такі дії характеризуються ідеальною чи реальною сукупністю різних за характером злочинів. Оперативно-розшукові заходи, проведення окремих слідчих дій у кримінальній справі дозволяють виявити ряд злочинів, вчинених при здійсненні підприємницької діяльності: ухилення від сплати податків; фіктивне банкрутство, зловживання владою або службовим становищем; підроблення документів, печаток, штампів і бланків, їх збут, використання підроблених документів; службова недбалість, ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків тощо. Така ситуація, відповідним чином, потребує застосування комплексних методичних рекомендацій, які дозволяють вирішити завдання кримінального судочинства. Перераховані злочини за окремими ознаками мають певну схожість, оскільки вчинюються під час виконання фінансово-господарських операцій, обчислення та сплати податків. Ціла низка суспільно небезпечних діянь з урахуванням загальних мотивів, способі їх вчинення за окремими ознаками можуть створювати специфічну категорію злочинів, яка окремо не виділена у Особливій частині Кримінального кодексу України. Зокрема, це категорія податкових злочинів. Аналізуючи зміст дій, що виконується під час вчинення злочинів у сфері оподаткування, можна зробити висновок, що вони мають складний характер, професійне виконання, вчинюються протягом значного проміжку часу тощо. Тобто на основі цього можна стверджувати про специфічний напрям злочинної діяльності.
