5) злочини у сфері захисту від монополізму та недобросовісної конкуренції: примушування до антиконкурентних узгоджених дій; незаконне використання товарного знака; незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну таємницю; розголошення комерційної таємниці;
6) злочини у сфері обслуговування населення: обман покупців та замовників; випуск або реалізація недоброякісної продукції; одержання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації;
7) злочини в сфері митного регулювання: контрабанда;
8) злочини в сфері відмивання коштів: легалізація (відмивання) коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом;
9) комп'ютерні злочини.
Однак, виникає питання навіщо потрібна така групова класифікація і що вона дає в процесі виявлення та розслідування злочинів [9]. На думку Г.А. Матусовського, така класифікація має важливе значення для вдосконалення застосовуваних і розробки нових методик розслідування окремих видів (груп) злочинів.
Також потрібно сказати про те, що така групова класифікація необхідна:
по-перше, для своєчасного виявлення найбільш криміногенних точок в економіці країни;
по-друге, для оптимізації розробки нових методичних рекомендацій з розслідування економічних злочинів;
по-третє, для вдосконалення вже існуючих методичних рекомендацій з розслідування економічних злочинів;
по-четверте, для розробки методик розслідування окремих видів злочинів, що вчинюються в різних галузях господарської діяльності;
по-п'яте, для виявлення факторів (чинників), які впливають на кримінальну ситуацію та розробки на їх підставі профілактичних та попереджуючих заходів.
Однак для класифікації економічних злочинів необхідно виявити загальні критерії систематизації окремих злочинів у групи, на основі яких і розробляти методичні рекомендації розслідування окремих видів економічних злочинів, які входять до окремої групи. Проте, групування методик розслідування економічних злочинів залежить від криміналістичної класифікації злочинів, а в даному разі від криміналістичної класифікації економічних злочинів.
Криміналістична класифікація злочинів – це систематизація злочинів за кримінально значущими підставами, які сприяють формуванню криміналістичних характеристик злочинів та розробці окремих криміналістичних методик і яка базується на кримінально-правовій класифікації і вважає за необхідне враховувати спосіб учинення злочину, особу злочинця і потерпілого, місце вчинення злочину та інші чинники [8]. Отже для віднесення окремих злочинів до групи необхідно враховувати ряд загальних ознак цих злочинів.
На сучасному етапі вдосконалення криміналістичної класифікації економічних злочинів необхідно враховувати такі критерії:
1. Кримінально-правові критерії, а саме об'єкт злочинного посягання, предмет злочинного посягання, мета вчинення злочину, кваліфікуючі ознаки злочину;
2. Сфера господарювання де вчинюються злочини, особливо сфери які приваблюють злочинців (наприклад, фінансова діяльність банківських і небанківських установ, виготовлення та продаж алкогольних напоїв ін.).
3. Криміналістичні, а саме ознаки, що сприяють формуванню криміналістичних характеристик злочинів, слідчих ситуацій, які має слідство на конкретному етапі розслідування цих злочинів та інші криміналістичні чинники вчинення й розслідування злочинів;
4. Кримінологічні критерії, які пов'язані з характерними рисами осіб, що вчинили злочини, гнучкої адаптації злочинців до нових форм господарської діяльності та ін.
Як приклад можна розглянути злочини у сфері підприємницької діяльності. Багато авторів виділяють групу злочинів, що вчинюються у сфері підприємницької діяльності (Г.А. Матусовський, С.С. Чернявський та ін.), до якої відносяться такі злочини, як порушення порядку заняття господарською та банківською діяльністю; заняття забороненими видами господарської діяльності; фіктивне підприємництво; шахрайство з фінансовими ресурсами; протидія законній господарській діяльності; фіктивне банкрутство; доведення до банкрутства; приховування стійкої фінансової неспроможності; незаконні дії у разі банкрутства.
Згідно ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. В ст.3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю визнається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову вартість.
Отже виходячи з цих понять – це дуже велика сфера діяльності, яка пов'язана з виробництвом, виготовленням та реалізацією продукції, виконанням робіт або наданням послуг.
Марушев А.Д. вважає за доцільне, виокремити, замість злочинів, що вчинюються у сфері підприємницької діяльності, дві групи злочинів:
1) злочини, пов'язані з незаконною господарською та підприємницькою діяльністю;
2) злочини, пов'язані із незаконними діями у разі банкрутства.
До першої групи необхідно віднести злочини, які охоплюють такі види кримінально-караних діянь: порушення порядку заняття господарською та банківською діяльністю; заняття забороненими видами господарської діяльності; порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва; незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів; фіктивне підприємництво; порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом.
До другої групи необхідно віднести такі види кримінально-караних діянь: фіктивне банкрутство; доведення до банкрутства; приховування стійкої фінансової неспроможності; незаконні дії у разі банкрутства.
Наприклад, аналіз першої групи злочинів дозволяє зробити висновок про те, що об'єктом цих злочинів є встановлений законодавством порядок здійснення господарської діяльності. Додатковими об'єктами злочинів виступають система оподаткування, засади добросовісної конкуренції, законні інтереси споживачів.
Загальними криміналістичними ознаками цих злочинів є способи вчинення злочину, обстановка вчинення злочину, предмет злочинного посягання, а також типові сліди, які зберегли на собі інформацію про подію злочину. Найбільш поширеним способом учинення цих злочинів є: зайняття господарською (підприємницькою) діяльністю без спеціального дозволу (ліцензії); здійснення господарської (підприємницької) діяльності, яка підлягає ліцензуванню, з порушенням його умов.
Ознаки цих злочинів, як правило, відбиваються в документах загального характеру (статутні), в документах, які відбивають здійснення господарських операцій (бухгалтерські), а також в документах, які підтверджують отримання дозволу на зайняття певним видом господарської (підприємницької) діяльності.
Запропонована криміналістична класифікація є найзагальнішим рівнем класифікації і потребує подальшої деталізації згідно з запропонованими критеріями, що надасть можливість для розробки видових і підвидових методик розслідування економічних злочинів.
Таким чином, потрібно сказати про те, що при розробці групових, видових методичних рекомендацій по розслідуванню економічних злочинів необхідно враховувати кримінально-правові, криміналістичні та кримінологічні критерії, а також особливості сфери господарювання, де вчинюються злочини.
Висновки
Отже, розглянувши основні питання курсової роботи, можна зробити наступні висновки.
Досліджуючи питання криміналістичної методики розслідування злочинів ми побачили і з'ясували, що у цілісній науковій системі криміналістики, безпосередньо спрямованій на повне відображення досягнутих знань, властивостей і закономірностей об'єкта пізнання, методика розслідування є заключним розділом, синтезуючим наукові положення криміналістичної техніки й тактики щодо завдань і програм виявлення і розкриття окремих видів злочинів. У цьому розумінні методика розслідування злочинів може розглядатися як особлива частина криміналістики.
Внутрішня система розділу методики розслідування складається з двох основних частин:
1. Загальної методики розслідування злочинів, яка включає в себе вивчення поняття методики розслідування злочинів, об'єкт дослідження, завдання, принципи, місце у системі криміналістики та зв'язок з іншими галузями знань.
2. Окремих методик розслідування різних видів злочинів. Саме ця частина внутрішньої системи розділу методики розслідування і включає в себе поняття криміналістичної класифікації злочинів, окрім цього в цій частині розглядається питання структури окремих методик розслідування, які будуються та формуються на основі класифікації злочинів, яку дає нам криміналістична наука.
Тобто в завершальному розділі криміналістики (методика розслідування злочинів) розглядається питання криміналістичної класифікації злочинів, на основі класифікації злочинів, яка проводиться в рамках зазначеного розділу криміналістики розробляються окремі методики розслідування різних видів злочинів, які допомагають компетентним органам ефективно та швидко виявляти та розслідувати злочини.
Якщо говорити безпосередньо про криміналістичну класифікацію злочинів, то в ході розкриття даного питання курсової роботи я з'ясувала, що вивченням проблем криміналістичної класифікації злочинів займалися такі вчені-криміналісти, як Р.С. Бєлкін, О.Н. Васильєв, І.О. Возгрин, І.Ф Герасимов, С.О. Голунський, О.Н. Колесніченко, В.О. Коновалова, Г.А. Матусовський, В.О. Образцов, Б.М. Шавера, В.Ю. Шепітько, І.М. Якимов та ін.
Найбільш ґрунтовно цю проблему досліджував В.О. Образцов у своїй монографії. Погляди зазначених вчених певною мірою відрізняються, тому спостерігаються різні підходи до підстав класифікації, назв класифікаційних груп, а також розробки криміналістичних методик розслідування окремих видів злочинів.
Але більшість вчених-криміналістів, які займалися дослідженням зазначеного питання дійшли висновку, що в основу криміналістичної класифікації злочинів мають бути покладені два взаємопов'язані критерії:
1) кримінально-правовий, що визначає нормативну суть класифікації, передбаченої законом;
2) криміналістичний, що враховує чинники, пов'язані зі специфікою виявлення і розкриття злочинів різних видів залежно від особливостей предмета посягання, обстановки приготування, вчинення і приховування злочину, його механізму та способів, типології особи злочинця, мети та мотивації злочинних дій тощо.
Криміналістична класифікація злочинів повинна існувати і має досить важливе значення, оскільки вона дозволяє виділити безпосередньо криміналістичні підстави розподілу злочинів на види та різновиди та допомагає оптимізувати процес криміналістичної діяльності. Проте не потрібно забувати і про те, що криміналістична класифікація злочинів повинна формуватись разом із кримінально-правовою, кримінологічною класифікаціями, оскільки методики розслідування, як зазначалося раніше, повинні бути гнучкими та пристосованими до ефективного вирішення завдань, які витікають із слідчих ситуацій. Основним призначенням криміналістичної класифікації злочинів є вироблення чітких та ефективних методик розслідування злочинів, які б допомагали правоохоронним органам у їх практичній повсякденній діяльності.
Також в ході написання курсової роботи я вирішила звернути увагу на проблемні питання вдосконалення криміналістичної класифікації окремих груп злочинів, які за певними ознаками подібні між собою, проте окремо не виділені в структурі Особливої частини Кримінального кодексу України. Це є економічні та податкові злочини.
Виокремлення їх в окремі групи, на мою думку, має не стільки теоретичне скільки практичне значення, оскільки як «економічні» так і «податкові» злочини за певними ознаками є досить подібними, мають певну схожість, і доцільність розглядати їх як окремі групи злочинів, полягає, насамперед в тому, що це створюватиме передумови формування комплексних криміналістичних методик розслідування зазначених злочинів, що в свою чергу полегшить діяльність компетентних органів держави.
Таким чином, криміналістична класифікація злочинів – це систематизація злочинів за кримінально значущими підставами, які сприяють формуванню криміналістичних характеристик злочинів та розробці окремих криміналістичних методик і яка базується на кримінально-правовій класифікації і вважає за необхідне враховувати спосіб учинення злочину, особу злочинця і потерпілого, місце вчинення злочину та інші чинники.
Список використаної літератури
1. Скригонюк М.І. Криміналістика: Навчальний посібник. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Кмївський університет», 2004. – 516с.
2. Шепітько В.Ю. Криміналістика: Підручник. – 2-ге видання, перероблене і доп. / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – К.: Видавничий Дім., 2004. – 724 с.
3. М.В. Салтевський. Криміналістика (у сучасному викладі): Підручник. – К.: Кондор, 2005. – 588 с.
4. Гора І.В., Іщенко А.В., Колесник В.А. Криміналістика: Посібник для підготовки до іспитів. – 3-е вид., стереотип. – К.:Вид. Паливода А.В., 2005. – 236 с.
5. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов / Под. ред. заслуженного деятеля науки РФ, проф. Р.С. Белкина. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Норма, 2006. – 992 с.
6. Криминалистика. Учебник для вузов. Отв. редактор проф. Н.П. Яблоков. – М.: Издательство БЕК, 1996. – 708 с.
7. Криминалистика: Учеб. для вузов / И.Ф. Герасимов, Л.Я. Драпкин, Є.П. Ищенко и др.; Под ред. И.Ф. Герасимова, Л.Я. Драпкина. – М.: Высш. шк.,1994. – 528 с.
8. Криміналістика: Енциклопедичний словник(українсько-російський і російсько-український) / За ред. акад. НАН України В.Я. Тація-Харків: Право, 2001. – с.345 с.
9. Марушев А.Д., доцент кафедри криміналістики Національної юридичної академії України ім.Ярослава Мудрого // Проблеми вдосконалення криміналістичної класифікації економічних злочинів: Вісник Хмельницького інституту регіонвльного управління і права, 2004. – 315 с.
10. Марушев А.Д. Классификация преступлений, совершаемых в сфере предпринимательской деятельности / Актуальні проблеми криміналістики: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Харків: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, 2003. – 239 с.
11. Біленчук П.Д., Лисенко В.К., Клименко Н.І. та ін. Криміналістика: Підручник / За ред. Біленчука П.Д. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Атіка, 2001. – 544 с.
12. Лисенко В. Криміналістична класифікація податкових злочинів / Право України, 2001, № 5.
