Зокрема, на вимогу про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, заподіяних недопостачею сировини або комплектуючих виробів, розмір такої вигоди повинен визначатися виходячи з ціни реалізації готових виробів передбаченою договором з покупцями цих товарів, за вирахуванням вартості сировини, що була недопоставлена, або комплектуючих виробів транспортно-заготівельних витрат і інших витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією готових товарів.
Цивільне законодавство закріплює принцип повного відшкодування збитків. У відповідності с п. 3 ст. 22 Цивільного кодексу, особа, право якої порушене, може вимагати повного відшкодування заподіяних їй збитків, якщо законом або договором не передбачено відшкодування збитків в меншому або більшому розмірі. Це означає, що, за загальним правилом, відшкодуванню підлягають обидві частини збитків - як реальний збиток, так і упущена вигода.
Так, в наведеному прикладі орендар повинен відшкодувати орендодавцеві і вартість відновного ремонту, і недотриману їм за час ремонту орендну плату, якщо в самому договорі оренди не передбачено відшкодування збитків в меншому або більшому об'ємі (наприклад, лише реальний збиток) [15, с.233].
В той же час угода про обмеження розміру відповідальності боржника за договором приєднання або іншим договором, в якому кредитором є громадянин, який виступає як споживач, є нікчемною, якщо розмір відповідальності для даного вигляду зобов'язань або за дане порушення визначений законом і якщо угода укладена до настання обставин, що тягнуть за собою відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Наприклад, нікчемною буде угода між покупцем-громадянином і підприємством роздрібної торгівлі, за якою підприємство не несе відповідальності перед покупцем у вигляді відшкодування збитків в разі продажу йому речі неналежної якості [15, с.234].
Проте по окремих видах зобов'язань і по зобов'язаннях, пов'язаних з певним родом діяльності, законом може бути обмежене право на повне відшкодування збитків (обмежена відповідальність). Так, перевізник відповідає за збиток, заподіяний втратою, недостачею або пошкодженням вантажу або багажу лише у розмірі вартості втраченого або бракуючого вантажу або багажу (при пошкодженні - у розмірі суми, на яку знизилася їх вартість). Упущена вигода відшкодуванню не підлягає.
В умовах інфляції, коли ціни постійно міняються, важливо встановити правила, по яких обчислюються збитки. Такі правила встановлені п. 3 ст. 623 Цивільного кодексу . Якщо збитки заподіяні невиконанням або неналежним виконання зобов'язання, то при визначенні збитків беруться до уваги ціни, що існували або на день добровільного задоволення вимоги кредитора, або на день пред’явлення позову, або на день прийняття рішення судом.
Вказані правила застосовуються в тому випадку, якщо інше не передбачене законом, іншими правовими актами або договором. Виходячи з обставин справи, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, зважаючи на ціни, що існують в день винесення ухвали. Якщо порушене право може бути відновлене в натурі шляхом придбання певних речей (товарів) або виконання робіт (надання послуг), вартість відповідних речей (товарів), робіт або послуг повинна визначатися по викладеним вище правилам і в тих випадках, коли на момент пред'явлення позову або винесення ухвали фактичні витрати кредитором ще не вироблені [60,c.17].
Якщо особа, що порушила право, отримала внаслідок цього доходи, особа, право якої порушене, має право вимагати відшкодування, разом з іншими збитками, упущеної вигоди в розмірі не меншому, ніж такі доходи. Наприклад, якщо орендар затримав повернення орендованого устаткування на один місяць і за цей період отримав дохід від його експлуатації, то орендодавець має право вимагати відшкодування упущеної вигоди в розмірі не меншому, ніж дохід, отриманий орендарем за час неправомірного використання орендованого майна [60,c.18].
3.3 Відповідальність за невиконання грошового зобов’язання
Грошовим є таке зобов'язання, через яке боржник зобов'язаний сплатити кредиторові суму грошей, що виражає міру вартості отриманого боржником блага. Гроші можуть існувати в готівковому і безготівковому вигляді [6,c.150].
Грошовим може бути як зобов'язання в цілому (позикове зобов'язання), так і обов'язок однієї із сторін зобов'язання (обов'язок покупця по оплаті товару).
Таким чином, грошове зобов'язання повинно бути зв'язано з використанням грошей як засобу платежу, засобу погашення боргу. У випадках, коли грошові знаки використовуються не як засіб погашення грошового боргу, такі зобов'язання не є грошовими по сенсу, що встановлює відповідальність за їх невиконання. Зокрема, наслідки, передбачені ЦК, не застосовуються до зобов'язань, в яких гроші виконують роль товару (операції по обміну валюти) [7,c.510].
Відповідно до ст. 607 Цивільного кодексу України боржник не несе відповідальності , а зобов’язання припиняється у зв’язку з неможливістю його виконання в силу обставини, за яку жодна зі сторін не відповідає.
Частина 1 ст.625 встановлює виняток з зазначеного загального правила, який стосується відповідальності боржника за порушення грошового зобов’язання.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання незалежно від того, виникла така неможливість з його вини чи випадково. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов’язання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін і, отже, не виключається, що боржник, неспроможний виконати грошове зобов’язання зараз, зможе виконати його пізніше.
Частина 2 ст. 625 говорить : « Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.» Ця частина визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов’язання. По – перше, боржник на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітнім, публікується в офіційних періодичних виданнях [65,c.442].
По - друге, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитор зобов’язаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зазначені проценти не слід змішувати з неустойкою: вони є не мірою відповідальності, а платою за користування чужими грошовими коштами, і, отже, стягуються незалежно від вини боржника. Обставинами, що є підставою до нарахування відсотків в порядку, встановленим цивільним кодексом є:
· неправомірне утримання грошових коштів;
· ухилення від повернення грошових коштів;
· інше прострочення по сплаті грошей;
· неґрунтовне здобуття або збереження грошей за рахунок іншої особи.
Таким чином, підставою для стягнення відсотків є правопорушення. Інша дія, що не кваліфікується як правопорушення, але є фактичним користуванням чужими грошовими коштами не є підставою для вживання положень статей цивільного кодексу [49,c.67].
Таким чином, відсотки є мірою цивільно-правової відповідальності. Що стосується питання про те, чи є ці відсотки самостійною формою відповідальності або є різновидом вже відомих форм (збитків, неустойки), то дана тема вельми гостро дискутується в даний час.
По-перше, відсотки за своєю природою відрізняються від відсотків, що підлягають сплаті за користування грошовими коштами, наданими за договором позики, кредитним договором або як комерційний кредит, оскільки стягнення перших є мірою цивільно-правової відповідальності, а другі є платою за надану боржникові можливість використовувати передані йому на умовах зворотності грошові кошти [49,c.68].
По-друге, відсотки нараховуються до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання, визначуваного виходячи з умов про порядок платежів, форму розрахунків і положень про місце виконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або угодою сторін.
По-третє, якщо за час невиконання грошового зобов'язання облікова ставка банківського відсотка змінювалася, перевагу доцільно віддавати тій обліковій ставці, яка найбільш близька за значенням до облікових ставок, що існували протягом всього періоду прострочення платежу.
По-четверте, в разі порушення грошового зобов'язання третіми особами, на яких було покладено виконання цього зобов'язання, відсотки стягаються не з цих осіб, а з боржника на тих же підставах, що і за власні порушення, якщо законом не встановлено, що таку відповідальність несе третя особа, що є безпосереднім виконавцем [49,c.69].
По-п'яте, при вживанні норм законодавства, регулюючих черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням, слід мати на увазі, що під відсотками, що погашаються раніше основної суми боргу, розуміються відсотки за користування грошовими коштами, що підлягають сплаті за грошовим зобов'язанням, зокрема відсотки за користування сумою позики, кредиту, авансу, передоплати і так далі.
Відсотки за невиконання або прострочення виконання грошового зобов'язання, погашаються після суми основного боргу.
По-шосте, в тих випадках, коли суд покладає на сторону обов'язок відшкодувати шкоду в грошах, на стороні причинителя шкоди виникає грошове зобов'язання по сплаті визначених судом сум. З моменту, коли рішення суду вступило в законну силу, якщо інший момент не вказаний в законі, на суму, визначену в рішенні при простроченні її сплати боржником, кредитор має право нарахувати відсотки .
Відсотки нараховуються і у тому випадку, коли обов'язок виплатити грошове відшкодування встановлюється угодою сторін.
В - сьоме, відсотки і неустойка є заходами відповідальності, у зв'язку з чим одночасне їх стягнення не допускається, оскільки вживання двох заходів відповідальності за одне і те ж правопорушення не відповідає загальним положенням цивільного права. При простроченні виконання грошового зобов'язання кредитор має право пред'явити вимогу про вживання одного з цих заходів, не доводячи факту і розміру збитків, що були визазнані [49,c.70].
В той же час, не дивлячись на нетотожність неустойки і відсотків, що стягуються, при явній невідповідності останніх наслідкам прострочення виконання грошового зобов'язання, суд має право зменшити ставку відсотків, що стягуються у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.613 Цивільного кодексу боржник не сплачує проценти за час прострочення кредитора.
Договором або законом за прострочення грошового зобов’язання може бути також встановлена неустойка (пеня) [49,c 72].
Виходячи з всього вищевикладеного можна зробити висновок, що Неустойка та відсотки за користування чужими грошовими коштами мають як схожі риси, так і відмінності.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14
