Також визначення цивільно-правової відповідальності дає А.А. Лук`янцев, яке, на думку автора, є найчиткішим, найповнішим та таким, що розкриває сутність цього явища : « Цивільно-правова відповідальність – це наслідок здійснення фізичною або юридичною особою цивільного правопорушення, який полягає у виникненні у кредитора (потерпілого від цього правопорушення, тобто особи, якій була завдана шкода) вимоги до правопорушника на предмет застосування до останнього заходів, передбачених законом або договором, які мають на меті відновлення втраченого кредитором (потерпілим) цивільного блага або здобуття ним компенсації за втрату цього блага, полягають в добровільному задоволенні цих вимог, або покладанні на правопорушника під непрямою або прямою дією державного примусу нових або додаткових цивільних обов'язків і (або) в применшенні суб'єктивних цивільних прав правопорушника, у тому числі в передачі потерпілому майна правопорушника [43, с.53].
Також, на його думку, ознаками цивільно-правової відповідальності є наступні:
1. Цивільно - правовова відповідальність передбачена цивільним законом або нормою цивільного права, яка міститься в акті іншого законодавства. Вона накладається як за дії, так і за бездіяльність, якщо це передбачено законом або договором. За винятком прямих, передбачених законом випадків, умови про цивільно-правову відповідальність яких містяться в цивільно-правових договорах, формулюються при цьому за угодою сторін, тобто в умовах свободи договору.
2. Цивільно - правовова відповідальність, як правило, характеризується заходами майнової дії на суб'єктів цивільно-правових відносин або відносин, прирівняних законом в питанні відповідальності до цивільно-правових.
3. Цивільно - правовова відповідальність виникає у зв'язку з неправомірною поведінкою вищезгаданих суб'єктів, причому ця неправомірність кваліфікується виходячи з норм вищезгаданого закону і (або) умов договору цивільно-правового характеру [43, с.55].
4. Цивільно - правовова відповідальність завжди є мірою державного примусу. У випадках добровільного покладання особою цивільно - правовової відповідальності на самого себе ця особа (правопорушник) керується нормами закону, знаходячись, таким чином, під державним примусом .
5. Цивільно - правовова відповідальність настає перед потерпілим (фізичною або юридичною особою), в майновій або моральній сфері якого делікт викликав негативні наслідки.
6. Цивільно - правовова відповідальність має за головну мету відновлення порушеного суб'єктивного цивільного права потерпілого або надання йому належної компенсації.
7. Цивільно – правовова відповідальність завжди несе в собі каральний елемент, який накладається окрім правовідновлювального елементу. Цивільно - правовова відповідальність, зокрема, може бути позбавленням правопорушника суб'єктивного цивільного права, применшенням такого права, покладанням суб'єктивного громадянського обов'язку або збільшенням її, наближенням терміну виконання і тому подібне
8. Цивільно - правовова відповідальність характеризується відповідністю розміру відповідальності розміру заподіяної шкоди (збитків), причому таку відповідність законодавець передбачає особливо [43, с.46].
9. Цивільно - правовова відповідальність характеризується застосуванням рівних за об'ємом заходів відповідальності до різних учасників цивільно-правових стосунків за однотипні правопорушення.
10. Цивільно - правовова відповідальність окрім право- відновлювального (компенсаційного) і карального елементів має також виховний елемент, нормалізуючи цивільний зворот прикладами негативних наслідків деліктів для правопорушника, додаючи упевненості суб'єктам, які правомірно діють, в захисті їх прав від можливих несприятливих наслідків.
11. Цивільно - правовова відповідальність - це санкція, але санкція - ширше поняття (за об'ємом), ніж цивільно - правовова відповідальність.
12.Цивільно - правовова відповідальність настає за загальним правилом вини.
13. Для покладання на правопорушника цивільно - правовової відповідальності необхідна, як правило, ініціатива потерпілої особи [43, с.47].
Існує багато способів класифікації видів цивільно - правовової відповідальності. Так, за підставами настання можна виділити відповідальність за спричинення майнової шкоди (здійснення майнового правопорушення) і відповідальність за спричинення моральної шкоди (шкоди, заподіяної особі).
Перший вид відповідальності найбільш поширений в цивільному праві і застосовується до переважної більшості цивільних правопорушень у відносинах між будь-якими суб'єктами. Підстави такої відповідальності можуть передбачатися як законом (в деяких випадках – і підзаконним актом), так і угодою сторін (договором) [56, с. 35].
Другий вид відповідальності виникає лише відносно потерпілих і лише у випадках, прямо передбачених законом. Відповідальність за спричинення моральної шкоди, як правило, виникає незалежно від провини причинителя, полягає в грошовій (а не в іншій матеріальній) компенсації і здійснюється незалежно від відшкодування майнової шкоди, тобто понад неї. Цивільно-правова відповідальність є санкцією за вчинене правопорушення [56, с. 36].
Для нормального розвитку цивільного звороту характерно, що його учасники належним чином виконують зобов'язання. У тих же випадках, коли зобов'язання не виконане або виконане неналежним чином, говорять про порушення зобов'язань. Порушення зобов'язань завдає шкоди не лише кредиторові, але і часто всьому цивільному суспільству в цілому, оскільки порушення в одній ланці, як ланцюгова реакція, веде до перебоїв в роботі всього механізму товаро-грошових стосунків в суспільстві. В цілях запобігання подібним правопорушенням і усуненню їх наслідків і встановлюється цивільно-правова відповідальність за порушення зобов'язань у вигляді санкції за скоєне правопорушення.
Проте далеко не всяка санкція, передбачена законодавством на випадок порушення зобов'язання, є цивільно-правовою відповідальністю. Так, встановлюються наслідки невиконання зобов'язання передати індивідуально визначену річ, які настають у вигляді примусового вилучення речі у боржника і передачі її кредиторові. Таку санкцію не можна розглядати як цивільно-правову відповідальність, оскільки вона передбачає примусове здійснення тих дій, які боржник і так зобов'язаний був зробити через покладений на нього обов'язок [5,c.309].
Під цивільно-правовою відповідальністю слід розуміти лише такі санкції, які пов'язані з додатковими обтяженнями для правопорушника, тобто є для нього певним покаранням за вчинене правопорушення. Ці обтяження можуть бути у вигляді покладання на правопорушника додаткового цивільно-правового обов'язку або позбавлення суб'єктивного цивільного права, що належить йому. Так, в наведеному прикладі про цивільно-правову відповідальність можна говорити лише тоді, коли боржник за невчасну передачу індивідуально визначеної речі буде зобов'язаний відшкодувати кредиторові збиткі, які зазнані ним, що виключалося б в разі належного виконання ним зобов'язання. В разі виконання сторонами операції, здійсненої під впливом обману, сторона, яка вдалася до обману, позбавляється права на передане нею майно, яке повертається в прибутки держави. Ці негативні наслідки не настали б, якби операція була здійснена без порушення цивільного законодавства [52,c.310].
Подібного роду санкції, пов'язані з додатковими обтяженнями для правопорушника, здійснюють стимулюючу дію на учасників цивільного звороту і сприяють запобіганню правопорушенням, на що і має бути направлена будь-яка юридична відповідальність.
Таким чином, під цивільно-правовою відповідальністю слід розуміти санкцію, застосовану до правопорушника у вигляді покладання на нього додаткового цивільно-правового обов'язку або позбавлення цивільного права, що належить йому [16,c.89].
Для з'ясування поняття цивільно-правової відповідальності необхідно зіставити його з поняттям «санкції». Цивільно - правові санкції – це встановлені законом у вигляді договору певні наслідки, які настають для боржника при невиконанні або неналежному виконанні зобов'язання. Санкції неоднорідні. Вони можуть бути розділені на дві групи:
· міра захисту
· міра відповідальності.
Міри захисту направлені або на попередження і припинення порушення права, або на відновлення порушених інтересів, або на захист правопорядку. Одні міри захисту реалізуються судом, інші, самими управомоченими суб'єктами (громадянами, юридичними особами). Проте у всіх випадках міри захисту забезпечені державним примусом. Вживання мір захисту, як правило, не набуває негативних майнових наслідків для правопорушника. Міри захисту не завжди пов`язані із засудженням винної поведінки [16,c.92].
Мірами захисту, відомими цивільному законодавству, є спростування недостовірних даних, які порочать честь, гідність, ділову репутацію; двостороння реституція при визнанні операції недійсної; викуп безгосподарно утриманих культурних цінностей; здійснення за свій рахунок зносу самовільної споруди або приведення архітектурного об'єкту і земельної ділянки в первинний стан винним в будівництві або в зміні архітектурного об'єкту без відповідного дозволу на будівництво і ін.
Цивільно-правова відповідальність характеризується трьома обов'язковими ознаками:
1. державний примус;
2. негативні несприятливі наслідки для правопорушника (боржника);
3. засудження правопорушення і його суб'єкта.
Державний примус виражається в тому, що заходи відповідальності встановлюються в правових нормах, реалізація яких забезпечується примусовою силою держави. Негативні несприятливі наслідки для правопорушника означає зменшення його майна шляхом безвідплатного вилучення майна (грошей) або стягнення особистого характеру. Засудження – це негативна реакція держави і суспільства на скоєне правопорушення і його суб'єкта [16,c.94].
Цивільно-правова відповідальність реалізується в правовідносинах. Змістом відповідальності є обов'язок винного боржника зробити певні дії і право кредитора вимагати виконання цього обов'язку. Суб'єктом відповідальності вважається боржник (правопорушник), хоча особою, яка безпосередньо завдала шкоду інколи може виявитися інша особа. Боржник відповідає за невиконання або не належне виконання зобов'язання третіми особами, на яких було покладено виконання, якщо законом не встановлено, що відповідальність несе третя особа, що є безпосереднім виконавцем. Наприклад, підрядчик має право залучити до виконання договорів інших осіб «субпідрядників», відповідаючи перед замовником за результат роботи.
З врахуванням вказаних ознак цивільно-правова відповідальність може бути визначена як правовідношення, яке виражається у вигляді несприятливих наслідків майнового або не майнового характеру для правопорушника (боржника), забезпечених державним примусом або засудженням правопорушення і суб'єкта, який його вчинив.
Значення цивільно-правової відповідальності виражене в її функціях. Попереджувально-виховна функція відповідальності полягає в попередженні і викорінюванні правопорушень. Санкції, які накладаються, стимулюють боржника (приватна превенція) і інших учасників цивільних стосунків (загальна превенція) до належного виконання своїх обов'язків [38,c.69].
Репресивна функція означає покарання для правопорушника, оскільки призначається стягнення, додаткові несприятливі обов'язки забезпечувані примусом. Цивільно-правова репресія не є самоціллю і не має нічого спільного з ідеєю відплати ( «око за око, зуб за зуб» ).
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14
