ВИСНОВКИ
1. Масштаб, багатовимірність і динамізм наростання фундаментальних суперечностей у всіх сферах життя людства сучасної епохи змушують констатувати, що саме сьогодні, вперше в історії декількох століть гранично гостро постало питання про можливість виживання людини не тільки як біологічного виду, але й духовної істоти. Перебуваючи в ситуації антропологічної кризи, людство потребує нової «коперніканської революції», нового стратегічного, світоглядного, ціннісного, етичного, або, інакше кажучи, – метафізичного перевороту. У будь-якому разі, це зрушення повинно мати антропологічну основу, бути пов'язаним із фундаментальними характеристиками людини як багатовимірної істоти.
2. Наприкінці II світової війни В. Вернадським було сформульовано уявлення про еволюцію біосфери в ноосферу (як новий якісний стан біосфери), що відбувається завдяки змінам біосфери під тиском наукової думки людства. Ще раніше, на початку І світової війни А. Швейцер у своїй праці «Культура і етика» висунув принцип так званої «глибокої пошани до життя» як шлях морального оновлення людства. Ці дві концепції сучасними філософами було покладено в основу нового вчення про етосферу, яке фундаментально підвищує значення моралі для суспільного життя. Феномен етосфери розуміється як вища стадія розвитку біосфери Землі; це більш висока, ніж ноосфера, стадія, на якій етичні принципи, передусім найголовніший з них – принцип «глибокої пошани до життя» – перетворюється на основний регулятор усіх сутнісно важливих відносин між людьми, з одного боку, і між людьми (та всім людством) з живою природою та всіма організмами біосфери, з іншого. Формування етосфери є особливо важливим в добу тотальної глобалізації та глобальної технократизації життя на Землі. Це формування повинно відбуватися і в політичному житті, а політичне життя сучасного суспільства надзвичайно складний і динамічний феномен, що базується на вихідному понятті політики. Політика й мораль тісно між собою взаємопов'язані, але цей взаємозв'язок поки що розглядається традиційно: мораль визначає норми і принципи поведінки соціальних суб'єктів; політика пов'язана з реалізацією основних інтересів цих суб'єктів, з проблемою власності та влади, з домінуванням у ній прагматичних моментів. Політика, спираючись на закони, прагне до інституціоналізації (закріплення влади за допомогою державних інститутів); мораль узгоджує інтереси цих інститутів на основі неінституційних норм і принципів, які існують насамперед у свідомості людей. Формування етосфери, кардинально змінюючи світогляд людства, повинно повністю перевести нову політичну етику на більш чіткі домінуючі позиції моралізму.
3. Незмінними, інваріантними залишаються завжди головні принципи політики – визнання значущості й пріоритету моральних чинників у політиці, орієнтація на такі цінності як свобода, права людини, добробут людей у найширшому значенні цього поняття. Адже тільки завдяки ним політика здатна реалізувати свій моральний потенціал. І в даному разі не має значення, яку саме моральну систему використовує політик: секулярну, соціальну етику, моральний кодекс християнства, прагматичне правило «моральним бути вигідно», швейцерівське міркування про «живу етику» або ж докази сучасної соціоетики про те, що гени співробітництва, солідарності, взаємодопомоги і співчуття притаманні самій природі людини.
4. Бурхливий ритм сучасної цивілізації, невпинний розвиток електронних інформаційних засобів з’єднують людей різних країн, материків, різних національностей, конфесійних і культурних орієнтацій. Саме спілкування, а не просто комунікація, здатне поєднати людей у реальну живу спільноту. Спілкування не лише йде поруч з політичною та іншою діяльністю, але не рідко стає метою всіх дій. Людина дуже багато губить, якщо вона не може порівнювати себе з іншою людиною, обмінюватись з нею думками, орієнтуватись на неї. В той же час все більше претензій виставляють люди один до одного, все складніше стає задовільними їх взаємне очікування. Поняття – відповідальність, автентичність та глибинне спілкування – є необхідними складовими формування етосфери у політичному житті суспільства, і житті загалом. Стає очевидним, що людина, яка уособлює владу, відчуває свою соціальну відповідальність за свої вчинки, вміє інтуїтивно розрізняти «зло» від «добра», і також вміє поставити себе на місце іншої людини – буде людиною високоморальною, людиною, яка здатна внести свій внесок у формування етосфери.
5. На порозі XXI століття необхідність в узгодженій «людиновимірній», гуманістичній, морально відповідальній політиці стає загальнолюдською потребою, актуалітетом людської цивілізації. Саме тому актуальною стає етика ненасилля. Головна своєрідна особливість позиції прибічників ненасилля полягає у тому, що вони розуміють власну відповідальність за зло, проти якого борються, а власних ворогів поєднують із добром, за яке борються. І такий закон життя допомагає їм знаходити спільну мову з будь ким, водночас не залишаючись осторонь у конфліктних ситуаціях.
6. З точки зору етики влади формування етосфери має унеможливити такі негативні явища, як владний деспотизм та узурпацію державної влади, яка може бути бюрократичною і політиканською, подолати тісне поєднання владних та бізнесових структур, зламавши тенденцію розквіту як економічного, так і політичного прагматизму. За умов етосфери зміниться моральне обличчя людини-можновладця, стануть неможливими корупція і хабарництво, буде подолано конфронтаційну політичну культуру там, де вона є.
7. З огляду на етику опозиції формування етосфери сприятиме діяльності виключно конструктивної опозиції, унеможливить терористичні замахи, захоплення влади за допомогою насильства (державні перевороти). При формуванні етосфери має бути сформована системна (лояльна) опозиція, яка виступатиме виключно у формі фракцій (зокрема парламентських), коаліцій та блоків партій, існування позасистемної чи т. з. дикої опозиції стане неприпустимим.
8. Нового рівня сягне також журналістська етика. Виконання її вимог, додержання принципів стане обов'язковим і природним: буде забезпечено право на вільне отримання журналістами інформації, незалежність журналістів і повагу до їхньої професії тощо. З іншого боку, буде унеможливлено хабарництво, тиск на журналістів з боку влади і рекламодавців. Журналісти будуть свято зберігати журналістську таємницю, оприлюднювати тільки істинну й перевірену інформацію, неухильно дотримуватися прав людини.
9. На початку ХХІ ст. наука, як ніколи раніше, глибоко втручається в природу речей, в людську природу. Новітні комп’ютерні і біологічні технології стали основою творення людиною штучних біологічних систем, штучного світу людської життєдіяльності. Водночас глобальні проблеми сучасності визначають проблематичність самого подальшого існування людського роду. Саме тому виникає необхідність вивчення проблеми наукової етики. Людина, що входить в сучасну науку, дослідницький процес в якій часто стосується настільки складних речей, що пов’язаний з певним моральним вибором і моральною відповідальністю, повинна знати, що таке етика науки. І оскільки наука є головним принципом формування ноосфери, то етика науки – невід’ємна частина формування етосфери.
10. Наразі перед Україною, як і перед усім людством, стоїть чимало глобальних проблем сучасності, пов'язаних із взаєминами людини і природи, людини й суспільства, міжнародними відносинами. Причиною кризових явищ є духовна деградація. Техногенний шлях розвитку цивілізації себе вичерпав. Прийшов час переосмислення навколишньої дійсності.
11. Політичне життя сучасної України надзвичайно складне, але воно повною мірою не відображає інтегрований суспільний інтерес. Головним і визначальним підходом до сутності політичного життя повинен стати етичний. Нині політика і мораль – «противники» в Україні, де, з одного боку, збереглися елементи «радянської етики», з іншого – перемогла «мораль» раціональності й накопичення з її орієнтацією на користь, успіх, на приватний, егоїстичний розрахунок. Політичні еліти майже не дбають про вирішення суспільних проблем. Збереглася так звана «подвійна мораль». Рівень моральності української політичної еліти залишається на низькому рівні, тому низька і моральність політичної поведінки. Але політика і мораль повинні стати «союзниками».
12. В Україні є багато етичних проблем, але ми віримо у можливість формування етосфери в політичному житті суспільства. Етичні принципи мають стати головними регуляторами політичного життя. На перший план повинні вийти критерії добра і блага, необхідно переосмислити поняття обов'язку. Повинні змінитися світогляд, світосприйняття політичних діячів, тип їхнього мислення, діяльності. При цьому можливі зміни моральних та естетичних норм, складу політикуму. З отриманням незалежності Україна розпочала політичну модернізацію, але в майбутньому її необхідно спрямувати в інше русло – етичне. Єдино правильним вибором України буде активне привнесення моралі в політику у загальному незворотному процесі формування етосфери.
Новим стратегічним шляхом розвитку суспільства може бути формування етосфери. На цьому шляху можливе вирішення наболілих проблем і подолання кризових явищ. Формування етосфери передбачає зміну етичної сутності людини, перетворення етичних принципів на основний регулятор усіх важливих відносин між людьми, між людьми і людством, між людством і природою, всіма організмами біосфери. Також етосфера повинна стати регулятором політичного життя.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
І. Джерела
1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 2-го скликання // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 30.
2. Конституція України. Конституція Автономної Республіки Крим. – К. : Юрінком-Інтер. – 2005. – 96 с.
3. Закон України «Про друковані засоби масової інформації» від 16.11.92, з наступними змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1993. – №1. – С. 1-14.
4. Закон України «Про інформаційні агентства» від 28.02.95, з наступними змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1995. – №13. – С. 83-93.
5. Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21.12.93, з наступними змінами і доповненнями // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1994. – №10. – С. 43-52.
6. Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини // режим доступу :
http : //www.uazakon.com/document/spart83/inx83171.htm.
7. Кодекс професійної етики українського журналіста, прийнятий на Х з'їзді Національної спілки журналістів України (квітень 2002 року) // режим доступу : http : //centra.net.ua/old/codensju.htm
8. Софийская декларация. (София, 13 сентября 1997 года) // режим доступу : http : //zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_572.
ІІ. Монографії, посібники, брошури, статті
9. Авраамов Д.С. Профессиональная этика журналиста. – Изд.2-е исп. и доп. / Авраамов Дмитрий Сергеевич. – М. : Изд-во МГУ, 2003. – 264 с.
10. Агацци Э. Моральное измерение науки и техники / Эвандро Агацци / Пер. с англ.. И. Борисовой. – М. : Московский философский фонд, 1998. – 358 с.
11. Апель К.-О. Апріорі спільноти комунікації та основи етики. До проблеми раціонального обґрунтування етики за доби науки / Карл-Отто Апель // Сучасна зарубіжна філософія : течії і напрями. Хрестоматія. – К. : Ваклер, 1996. – С. 360-421.
12. Атфилд Р. Этика экологической ответственности / Робин Атфилд // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. – М. : Прогресс, 1990. – С. 196-202.
13. Баллестрем К.-Г. Власть и мораль (основная проблема политической этики) / Карл Граф Баллестрем // Философские науки. – 1991. – № 8. – С. 31-41.
14. Батищев Г.С. Особенности культуры глубинного общения / Батищев Генрих Степанович // Вопросы философии. – 1995. – №3. – С. 109-129.
15. Бебик В.М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика : Монографія / Валерій Михайлович Бебик. – К. : МАУП, 2000. – 384 с.
16. Веймер Д.Л., Вайнінг Е.Р. Аналіз політики : концепції і практика / Девід Л Веймер., Ейден Р. Вайнінг / Пер з англ. І. Дзюб, А. Олійник; наук. ред. Кілієвич. – К. : Основи, 2000. – 654 с.
17. Вернадский В.И. Научная мысль как планетарное явление / Владимир Иванович Вернадский. – М. : Наука, 1991. – 272 с.
18. Вернадский В.И. Несколько слов о ноосфере / Владимир Иванович Вернадский // Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста. – М. : Наука, 1988. – С. 105.
19. Вернадский В. И. Философские мысли натуралиста / Владимир Иванович Вернадский. – М. : Наука, 1988. – 345 с.
20. Гайденко П.П., Давыдов Ю.Н. Проблемы бюрократии у Макса Вебера / П.П. Гайденко, Ю.Н. Давыдов // Вопросы философии. – 1991. – № 3. – С. 176-184.
21. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань / А.С. Гальчинський, П.С. Єщенко, Ю.І. Палкін . – К. : Вища школа, 1998. – 544 с.
22. Горчаков Д. Вивчення поняття політичної відповідальності у вітчизняній науці / Дмитро Горчаков // Наукові записки. – Серія : Політичні науки : сборник научных трудов. – Т. 45. – К. : Академія, 2005. – С. 4-8.
23. Гринев А.Б., Гугель А.С. Потерянное десятилетие – контуры новейшей политической и экономической истории Украины. Монография / А.Б. Гринев, А.С. Гугель. – К. : МАУП, 2001. – 432 с.
24. Грушанська Н. І. Інститут депутатської етики. Поняття та сутність / Надія Іванівна Грушанська // Віче. – 1999. – № 4 (85). – С 45-49.
25. Дробінка І. Г., Кришталь Т.М., Підгорецький Ю.В. Політологія / І.Г. Дробінка, Т.М. Кришталь, Ю.В. Підгорецький. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 292 с.
26. Історія України / За ред. Г.Д. Тимка, Л.С. Гупчієнка. – К. : Академія, 2001. – 480 с.
27. Йонас Г. Принцип відповідності у пошуках етики для техногенної цивілізації / Ганс Йонас. – К. : Ґенеза, 2001. – 400 с.
28. Зернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини / Ольга Василівна Зернецька. – К. : Освіта, 1999. – 351 с.
29. Кисельов М.М. Біологічна етика в системі практичної філософії. / Микола Миколайович Кисельов // Практична філософія. – 2003. – №1. – С. 82-88.
30. Колодій А.Ф. На шляху до громадянського суспільства. Теоретичні засади й соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні. Монографія / Антоніна Федорівна Колодій. – Львів : Червона калина, 2002. – 276 с.
31. Корню Д. Етика засобів масової інформації / Даніель Корню / Пер. з франц. – К. : К.І.С., 2004. – 130 с.
32. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права / Володимир Олександрович Котюк. – К. : Атіка, 2005. – 592 с.
33. Крос К., Гакет Р. Політична комунікація і висвітлення новин у демократичних суспільствах : Перспективи конкуренції / Кетлін Крос, Роберт Гакет . – К. : Основи, 2000. – 142 с.
34. Майбутнє України : думка молоді. – К. : Молодіжна альтернатива, 2006. – 64 с.
35. Новини VS. Новини. Виборча кампанія в новинних телепрограмах / За ред. Н. Костенко, В. Іванова / Інститут соціології НАН України, Інститут журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Академія української преси. – К. : ЦВП, 2005. – 212 с.
36. Основні особливості діяльності засобів масової інформації в Україні. Медіа і вибори 2002 року. – К. : лютий-серпень 2002. – 38 с.
37. Політологія : Академічний курс : Підручник для студ. юрид. спец. ВНЗ / За ред. М.І. Панова [Л.М. Герасіна, В. С. Журавський та ін.]. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Ін Юре, 2006. – 520 с.
38. Політологія / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – 3-є вид., перероб. і доп. – К. : Академія, 2006. – 568 с.
39. Політологія / [Ф.М. Кирилюк, М.І. Обушний, М. І. Хилько та ін.] / За ред. Ф.М. Кирилюка. – К. : Здоров'я, 2004. – 776 с.
40. Політологічний енциклопедичний словник : Навч. посібник для студентів вузів. – К. : Генеза, 1997. – 400 с.
41. Політична філософія / [Є.М. Суліма, М.А. Шепелев, В.В. Кривошеїн, В.Ю. Полянська] / За ред. Є.М. Суліми. – К. : Знання, 2006. – 799 с.
42. Поттер В.Р. Биоэтика. Мост в будущее / Ван Ранслер Поттер. – К. : Изд. Вадим Карпенко, 2002. – 215 с.
43. Потульницький В. Історія української політології : Концепції державності в українській зарубіжній історико-політичній науці / Володимир Потульницький. – К. : Либідь, 1992. – 232 с.
44. Прибутько П.С., Дубчак Л.М. Етика / П.С. Прибутько, Л.М. Дубчак. – К. : видавець А.В. Поливода, 2006. – 177 с.
45. Рябов С.Г., Томенко М. В. Основи теорії політики / С.Г. Рябов, М.В. Томенко. – К. : Тандем, 1996. – 234 с.
46. Семененко М. Гуманізація політичної діяльності в призмі концепції ненасильства / Семененко Михайло // Нова політика. – 1999. – №4. – С. 40-45.
47. Сілванян Г. Етика ненасилля Махатми Ганді / Грач Гамликович Сілванян // Політика і час. – 1995. – №12. – С. 48-57.
48. Симкин Г.Н. Рождение этосферы / Геннадій Николаевич Симкин // Вопросы философии. – 1992. – №3. – С. 95-113.
49. Степин В.С., Горохов В.Г., Розов М.А. Философия науки и техники / В.С. Степин, В.Г. Горохов, М.А. Розов. – М.. : Наука, 1996. – 400 с.
50. Стратегії розвитку України : теорія і практика / За ред. О. С. Власюка. – К. : НІСД, 2002. – 864 с.
51. Сутор Б. Политическая этика / Бернхард Сутор // Полис. – 1993. – № 1. – С. 64-69.
52. Тейлор Ч. Етика автентичності / Чарльз Тейлор / Пер. з англ. А. Васильченка. – К. : Дух і літера, 2002. – 128 с.
53. Тейлор Ч. Мультикультуралізм і «політика визнання» / Чарльз Тейлор / Пер. з англ. – К. : Альтерпрес, 2004. – 172 с.
54. Теория государства и права : Академический курс. В 3 т. / Под ред. М.Н. Марченко. – М. : Зерцало, 2007. – 528 с.
55. Франк С. Л. Философские предпосылки деспотизма / Семён Людвигович Франк // Вопросы философии. – 1992. – № 3. – С. 114-127.
56. Хеффе О. Политика, право, справедливость / Отфрид Хеффе. – М. : Наука, 1994. – 121 с.
57. Швейцер А. Культура и этика / Альберт Швейцер. – М : Прогресс. – 1973. – 343 с.
58. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки) / Петро Панасович Шляхтун. – 3-є вид., стер. – К. : Либідь, 2005. – 576 с.
59. Юридична енциклопедія : В 6 т. / Відп. ред.. Ю.С. Шемшученко – К. : Українська енциклопедія, 1998.
60. Юрій М.Ф. Політологія / Михайло Федорович Юрій. – К. : Дакор КНТ, 2006. – 415 с.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
