Предприятия Сумщины
Харчова промисловість. Харчова промисловість області займає особливе
місце у промисловій структурі Сумської області. На неї випадає 20
загального об’єму промислового виробництва і 14% промислово-виробничого
персоналу. У ній сконцентрована найбільша кількість підприємств - 132 /44%
/ від тих, які стоять на самосійному балансі. У структурі харчової
промисловості особливе місце займає цукрова промисловість, яка завжди мала
міжрегіональне значення /таблиця І/ Зараз вона представлена 17 цукровими
заводами; Червонозоряним рафінадним заводом у м.Сумах та цукрорафінадним
заводом у м.Дружба Ямпільського району. Розміщення підприємств цукрової
промисловості в основною приурочено до районів, які сіють цукрові буряки, а
також у Шостинському районі. Частина сировини на цукрові заводи області
поступає із сусідніх районів Чернігівської, Полтавської, Харківської
областей. Крім того, за останні роки для виробництво цукру частково
використовується імпортна сировина. Основна часина бурякових посівів
області віддалена від приймальних пунктів на 25-50 км, тоді як найбільш
бажана відстань до 10 км. Сезон добування цукру на підприємствах області
продовжується з 20 серпня по 31 грудня /142 доби/, що вище
середньореспубліканського показника /87,7 доби/. В області переважають
підприємства малої і середньої потужності. Бурякоцукрові заводи і комбінати
за потужністю розподіляються таким чином: 0,71-1,5 тис. т/добу - 41%; 1,5-2
тис. т/добу – 53%; більше 2,5 тис. т/на добу - 6% /Жовтневий
цукрокрокомбінат/. На жаль, у області спостерігається зниження виробництва
цукру - піску, хоча це один із найважливіших: видів продукції, з яким
область також виходить на республіканський ринок. Галуаь має сприятливі
умови для розвитку: забезпеченість сільськогосподарською сировиною, потреба
населення у готовій продукції.
Одне із найстаріших. підприємств галузі - Сумський Червово-зоряний
цукрорафніадний завод, який заснований у 1869•р. Щорічно на заводі
випускається 290-300 тис. тон. цукру. Підприємство випускає: грудковий
пресований цукор-рафінад, грудковий пресований у малій розпаковці
/дорожний/; пресований у кубиках, рафінадний цукор-пісок. Сировина. для
виробництва поступає із Харківської, Полтавської, Черкаської,
Чернігівської, Кіровоградської, Одеської, Київської, а таков із Сумської
області /Буринь, Низи, Першетравневе, Терни, Угроїди, Чупахівка, Шалигіне,
Жовтневе, Кияниця/. Рідкий цукор із Сумської /Степанівеський завод,
Грязнянський завод/ і Полтавської /Лохвиця/ областей.
Важливе значення має викорастання відходів цукрової промисловості: жому,
дифузійної води, крейдяної маси /40% усіх сухих речовин при переході
переходять у відходи/. Жом є гарним кормом для. великої рогатої худоби.
Використовується як свіжий кислий корм. Так і сухий жом, який отримують у
жомосушильних спорудах. Крейдяна маса .використовується для отримання
спирту /Будильський спиртовий завод Лебединського району/, лимонної
кислоти., дріжжів і частково для приготування комбікормів.
На Україні виробництвом цукру займаються 19 областей; працює 193 цукрових
заводів. У 1590 р. Сумська область займала 10 місце по виробництву цукру
серед цукровиробничих областей республіки.
|№ | | |Потужність на |Продуктивн|Фактичне |
| |Адміністративні райони|Цукрові заводи |1.01.92 |ість |виробництво |
| | | |Тис. т. на добу|добова |Тис.т. |
| | | | |Тис. т. на| |
| | | | |добу | |
|1. |Буринський |Буринський |2,02 |2,00 |1,479 |
|2. |Білопільський |В.-Жовтневий |3,00 |1,99 |1,566 |
|3. |Шостинський |Вороніжський |1,39 |1,39 |1,190 |
|4. |Краснопільський |Грязнянський |1,40 |1,40 |0,922 |
|5. |Конотопський |Дубов’язівський |1,78 |1,78 |1,554 |
|6. |Сумський(с. Кияниця) |Кіровський |1,60 |1,60 |0,804 |
|7. |Білопільський |Куянівський |1,53 |1,52 |1,006 |
|8. |Краснопільський |Мезенівський |1,45 |1,45 |1,064 |
|9. |Сумський |Низівський |2,10 |2,10 |1,389 |
|10. |Буринський |Першотравневий |1,51 |1,50 |0,899 |
|11. |М.Тростянець |Півненківський |2,74 |2,74 |2,263 |
|12. |Велико-Писарівський |Правдинський |2,00 |1,99 |1,270 |
|13. |Сумський |С.-Степанівський |1,88 |1,86 |1,085 |
|14. |Недригайлівський |Тернівський |1,97 |1,97 |0,875 |
|15. |Краснопільський |Угроідський |1,62 |1,62 |1,255 |
|16. |Охтирський |Чупахівський |2,65 |2,63 |1,546 |
|17. |Глухівський |Шалигінський |1,46 |1,46 |0,930 |
КРАСНОЗВЕЗДИНСКИЙ САХАРО-РАФИНАДНЫИ
Привокзальная пл., 4
Завод (бывший Павловский) основан в 1869 году. Рабочие предприятия вписали
немало славных страниц в летопись революционной и боевой славы родного
города. Они принимали участие в работе городской социал-демократической
организации «Факел» В феврале. 1905 года почти двухтысячный коллектив
завода объявил стачку, выдвинув требования о восьмичасовом рабочем дне,
увеличении зарплаты, отмене штрафов, улучшении медицинской помощи. В ноябре
рабочие завода снова забастовали. За участие в революционных выступлениях
администрация уволила 122 человека.
24 ноября 1907 года тысяча рабочих Павловского завода оставила свои рабочие места. Среди требований, выдвинутых забастовщиками, были и требования о предоставлении политических свобод.
7 февраля 1915 года забастовали 2100 рабочих. Они требовали повышения заработной платы на 25 процентов. Администрация вынуждена была пойти на уступки.
Рабочие завода принимали активное участие в борьбе за установление и укрепление Советской власти. Пламенным борцом за власть Советов был член
РСДРП с 1917 года, сын потомственного рабочего завода, член первого городского Совета рабочих и солдатских депутатов слесарь А. П. Терехов. 5 августа 1918 года его расстреляли в Конотопе немецкие оккупанты.
В 1919 году началось восстановление завода, а в 1924 году он дал
первую продукцию — сахар-рафинад. Трудящиеся назвали свое предприятие
Краснозвездинским.
С первых дней работы завод стал ведущим по технико-экономическим показателям среди сахаро-рафинадных предприятий пищевой промышленности страны.
Самоотверженно трудился коллектив в годы довоенных пятилеток. На
заводе широко развернулось стахановское движение, зачинателем которого был
кузнец А. В. Колесник, награжденный за доблестный труд орденом Трудового
Красного Знамени.
В годы Великой Отечественной войны завод был эвакуирован и выпускал
продукцию для нужд фронта. Многие рабочие воевали в рядах Красной Армии.
После освобождения Сум в сентябре 1943 года коллектив завода приступил к
восстановлению предприятия. Здесь были созданы первые в городе комсомольско-
молодежные бригады. В 1946 году предприятие начало выпуск продукции.
В послевоенные годы была осуществлена полная реконструкция
предприятия. Оно перешло на выпуск сахара-рафинада по новой технологии —
методом прессования. На за воде появились поточные линии, большинство
производственных процессов были механизированы и автоматизированы. Сейчас
предприятие выпускает около 10 процентов производимого в стране рафинада и
почти пятую часть рафинада, вырабатываемого в республике.
Краснозвездинцы досрочно выполнили задания девятой пятилетки и
перевыполнили взятые социалистические обязательства.
В 1973 году завод начал выпускать продукцию с государственным Знаком
качества. Сегодня на Знак качества аттестованы четыре вида рафинадной
продукции, или 26,4 процента от общего производства.
В октябре 1977 года завод, один из первых в области, внедрил комплексную
систему управления качеством труда и продукции.
В 1969 году за достигнутые успехи в развитии сахаро-рафинадного
производства, внедрение передовой техники и технологии и в связи со 100-
летием со дня основания Красно-звездинский сахаро-рафинадный завод
награжден орденом «Знак Почета».
Мастерами своего дела стали многие рабочие. Их самоотверженный труд высоко
оценен Родиной. За успехи в выполнении заданий пятилеток по развитию
пищевой промышленности 80 человек награждены орденами и медалями, а
аппаратчику завода А.Г.Чернышу присвоено звание Героя Социалистического
Труда. Среди награжденных кавалер орденов Ленина и Трудового Красного
Знамени А.С.Стольная, кавалеры ордена Трудового Красного Знамени
Е.А.Борсук, Ф.Д.Воронов, Е.И.Береговая, Е.Ф.Радько, кавалеры ордена «Знак
Почета» П.Т.Гришко, Д.Н.Скоробогатько, Р.А.Селезнева и многие другие,
которые своим самоотверженным трудом приумножают трудовую славу
предприятия.
На предприятии работают заслуженные рационализатора УССР кавалеры ордена
Трудового Красного Знамени А.К.Сппцин и И.Ф.Шепеленко.
За высокие производственные успехи коллективу более 20 раз присуждалось
переходящее Красное знамя Совета Министров СССР, ВЦСПС, Министерства
пищевой промышленности УССР и ЦК профсоюза работников пищевой
промышленности.
С 1975 года завод — постоянный участник ВДНХ СССР и УССР, в 1977 году
награжден Грамотой ВДНХ УССР за качество расфасованной продукции.
Большое внимание уделяется на заводе улучшению условий труда, жизни и
отдыха трудящихся. Предприятие построило благоустроенный жилой поселок для
своих рабочих, инженерно-технических работников и служащих.
На заводе имеются общежития, в которых проживают 800 рабочих, и два
детских комбината на 400 мест. В Доме культуры функционирует библиотека с
книжным фондом около 24000 экземпляров, работают кружки художественной
самодеятельности. При спортивном зале завода организованы шахматная,
волейбольная, легкоатлетическая, лыжная, футбольная секции.
К. К. ПАВЛИЧЕНКО
Директор Червонозоряного рафінадного заводу
Наш завод — одне з найстаріших підприємств Сумщини — був побудований у
1869 році.
Молоді, яка працює тут сьогодні, навіть важко уявити собі, в яких умовах
жили і працювали перші покоління сумських рафінадників.
Дванадцять годин тривав робочий день на заводі. Розцінки були дуже низькі,
часто за однакову роботу платили по-різному: це залежало від ставлення
майстра до тієї чи іншої людини.
На заводі працювало багато бідноти з навколишніх сіл. Для одинаків
існували гуртожитки, або, як тоді називали, казарми — чоловіча й дівоча. У
чоловічій замість ліжок стояли нари. Бруд, сморід. Після важкої праці люди
не мали можливості відпочити.
Надзвичайно важкими були умови праці. У приміщеннях стояла страшна духота,
але відкривати вікна не дозволялося: високої температури вимагала тодішня
технологія виробітку цукру. Не дивно, що люди часто непритомніли, хворіли і
кінець кінцем ставали інвалідами. Та хазяїна підприємства це мало
турбувало, його цікавили тільки прибутки.
У міру зростання класової свідомості робітників вони все ясніше розуміли,
що слід організовано боротися проти експлуататорів. 1900 року на заводі був
створений невеликий соціал-демократичний гурток. Його члени вели пропаганду
серед робітників, організовували маївки, читали сумча-нам нелегальну
літературу.
Уночі проти 25 лютого 1903 року 1300 робітників оголосили страйк,
зажадавши восьмигодинного робочого дня, підвищення заробітної плати,
скасування штрафів, кращої медичної допомоги. Робітників нічної зміни, які
підійшли на той час, страйковий комітет не допустив до роботи, і вони
приєдналися до страйкуючих. Викликаний адміністрацією ескадрон драгунського
полку не зміг залякати робітників. Революційне піднесення охопило весь
повіт.
В 1907 році на заводі вибухла велика пожежа. Кажуть, що завод підпалив сам
хазяїн, щоб одержати страховку. Дерев'яний корпус, зношене устаткування
його вже не влаштовували. Одержавши велику страхову суму, він негайно
заходився на тому ж місці будувати нове заводське приміщення.
До наших часів дожили тільки стіни спорудженого тоді цегельного приміщення. За роки Радянської влади завод виріс, перетворився на одне з найбільших підприємств цукрової промисловості в республіці. Наш колектив сміливо йде шляхом технічного прогресу. Раніш ми застосовували два способи виробництва рафінаду: так званий головний і спосіб Крінера. Обидва вони були надзвичайно трудомісткі, вимагали великих затрат ручної праці, виключали можливість застосування механізації. Перехід на виробництво пресованого рафінаду вимагав повної реконструкції підприємства. Завдання нелегке. Але колектив заводу вирішив: реконструкція нам під силу. З великим ентузіазмом взялися за діло всі—і ветерани заводу, і молоді робітники, що тільки-но починали свій трудовий шлях у колективі.
