У законодавстві України закріплені такі основні принципи здійснення приватизації майна державних підприємств:
— безкоштовна передача певної частини державного майна кожному громадянину України з використанням приватизаційних цінних паперів;
— пріоритет прав і врахування думки трудового колективу підприємства, яке приватизується, щодо вибору форми власності і придбання майна свого підприємства;
— пріоритетне надання прав власності громадянам України;
— створення конкурентного середовища у процесі продажу державного майна, конкурсний відбір покупців;
— планування процесу приватизації;
— гласність і громадський контроль за ходом приватизації.
Законодавче визначені в Україні джерела коштів, які використовуються на приватизацію майна державних підприємств.
Перш за все, у зв'язку з тим, що частина майна державних підприємств передається громадянам України безкоштовно, викуп майна підприємств, що приватизується, в тому числі через придбання їхніх акцій або в інших формах, частково здійснюється за рахунок приватизаційних сертифікатів однакової вартості, які одержують всі громадяни. Ці кошти власник приватизаційного сертифіката має право використати на приватизацію будь- яких об'єктів за своїм вибором (особисто вступивши в товариство покупців або через фінансових посередників) і таким чином одержати свою частину в статутних фондах приватизованих підприємств.
Крім того, як джерела коштів для придбання майна підприємств, що
приватизуються, можуть виступати:
. особисті заощадження громадян України, причому, якщо громадянин має намір внести до статутного фонду підприємства, що приватизується, кошти у сумі, що перевищує законодавче встановлений максимум, він повинен подати декларацію про доходи;
. частина коштів населення, що зосереджується на рахунках в Ощадному банку
України від індексації грошових вкладів (за допомогою компенсаційних сертифікатів);
. кошти вітчизняних юридичних осіб (крім державних підприємств), включаючи підприємства з іноземними інвестиціями;
. кошти іноземних юридичних і фізичних осіб, осіб без громадянства.
Не мають права виступати як покупці об'єктів приватизації підприємства, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків, підприємства комунальної власності.
Трудові колективи державних підприємств мають право накопичувати кошти для придбання (викупу) об'єктів приватизації. Якщо в Статуті підприємства передбачено, що частина прибутку використовується на створення спеціального фонду трудового колективу, кожному трудівникові підприємства відкривається особистий рахунок, де такі кошти накопичуються. Лише персоніфіковані кошти трудових колективів державних підприємств можуть використовуватись як джерело приватизації.
Товариства покупців мають право акумулювати на своїх рахунках власні кошти своїх членів (включаючи персоніфіковані кошти з прибутку підприємств, на яких вони працюють), а також використовувати як джерело приватизації приватизаційні майнові сертифікати.
Здійснення приватизації майна державних підприємств в Україні відбувається різними способами, які враховують як міжнародний досвід приватизації, так і особливості розвитку і функціонування підприємств державної форми власності в Україні. При цьому вибір способів приватизації, а також вибір підприємств, які підлягають першочерговій приватизації, залежать перш за все від розміру підприємств або їхніх структурних підрозділів, що можуть бути виділені у самостійні підприємства (він визначається через вартість основних засобів, а також чисельність працюючих робітників і службовців). Способи і строки приватизації залежать і від таких ознак підприємств, як визнання їх в установленому порядку монополістами, належність до військово-промислового комплексу (ВПК), якщо підприємство підлягає конверсії згідно з відповідною програмою, залучення у процесі приватизації за рішенням Уряду України іноземних інвестицій, рівень зносу основних засобів, збитковість. Суттєві особливості законодавством встановлені для приватизації державних підприємств агропромислового комплексу.
Підприємства і інші об'єкти, які мають загальнодержавне значення, приватизації не підлягають. У законодавче затвердженому переліку таких об'єктів — підприємства по виготовленню та ремонту всіх видів зброї, виробництву вибухових і сильнодіючих речовин, наркотичних, бактеріологічних, психотропних, отруйних засобів, підприємства авіаційної промисловості, електростанції, підприємства по виробництву спирту, вина, лікеро-горілчаних виробів, соляної промисловості і деякі інші об'єкти.
Приватизаційні закони, а також Державна програма приватизації майна
державних підприємств передбачають такі способи приватизації:
. викуп об'єктів приватизації товариствами покупців, створеними працівниками цих об'єктів[1] або окремими покупцями (фізичними або юридичними особами);
. продаж об'єктів приватизації на аукціонах;
. продаж об'єктів приватизації за конкурсом;
. продаж акцій державних відкритих акціонерних товариств.
Незалежно від способу приватизації передбачається можливість використання приватизаційних майнових сертифікатів та компенсаційних сертифікатів як засіб участі громадян України в розподілі державної власності.
Викуп як спосіб приватизації підприємств — цілісних майнових комплексів
— застосовується з 1996 р. лише стосовно об'єктів, первісна вартість
основних засобів яких не перевищує законодавче встановленого максимуму (у
1997 р. він становив 1000 тис. грн. у цінах на 1 квітня 1996 р.), які не є
підприємствами-монополістами, не належать до ВПК, і в процесі приватизації
яких не залучається іноземний капітал. Викуп передбачає наявність лише
одного покупця об'єкта, що приватизується. Найчастіше ним виступає
товариство покупців — працівників даного підприємства, рідше — стороння
юридична або фізична особа, яка згідно з чинним законодавством має право
виступати як покупець.
Більшість підприємств, що приватизується у такий спосіб, — об'єкти так званої малої приватизації: підприємства переробної і місцевої промисловості, промисловості будівельних матеріалів, легкої і харчової промисловості, будівельні підприємства, підприємства окремих видів транспорту, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, житлово-експлуатаційного і ремонтного господарства.
Об'єкти малої приватизації приватизуються шляхом викупу за рішенням
Фонду державного майна України, Місцевих Рад народних депутатів, а також у
випадку, якщо громадян іноземних держав, осіб без громадянства, у конкурсі може брати
участь товариство покупців підприємства, що приватизується, причому при
інших рівних умовах воно має пріоритетне право на його придбання.
Законодавство України передбачає, що у випадку якщо товариство покупців приватизованого підприємства вийшло переможцем аукціону або конкурсу, воно одержує право на 30-відсоткову знижку ціни об'єкта приватизації а також на відстрочку сплати коштів державі. З іншого боку, якщо товариство покупців, створене членами трудового колективу, не виявилося переможцем аукціону або конкурсу, воно має право на одержання 10 відсотків коштів від продажу об'єкта. Ці кошти виділяються державою за рахунок позабюджетних фондів приватизації, вони розподіляються між членами трудового колективу на основі рішення його загальних зборів. У разі відмови трудовому колективу одержати ці кошти члени трудового колективу не можуть бути звільнені з роботи упродовж одного року з ініціативи власника приватизованого об'єкта.
Описані способи приватизації не охоплюють середні та великі
підприємства всіх без винятку галузей матеріальної і нематеріальної сфери.
Згідно з Державними програмами приватизації останніх років, більшість таких
підприємств (вартість основних засобів яких за цінами на 1 квітня 1996 р.
перевищує 1000 тис. грн.) приватизуються способом продажу акцій відкритих
акціонерних товариств. Вони створюються у процесі приватизації підприємств,
причому єдиним засновником таких відкритих акціонерних товариств виступає
державний орган приватизації — Фонд державного майна України, який у
подальшому і організовує продаж акцій на ринку цінних паперів. Корпоратизо-
вані підприємства[2] також здійснюють приватизацію способом продажу своїх
акцій. Такий самий порядок приватизації поширюється на порівняно невеликі
підприємства, вартість основних засобів яких не виходить за межі, про які
йшлося вище, якщо законодавством передбачено для них саме такий спосіб
приватизації.
ПРИВАТИЗАЦІЯ І РО3ВИТОК ВИРОБНИЦТВА
Правове і економічне середовище має забезпечувати кожному трудовому колективу можливості .для приватизації через перетворення державного підприємства на бажану форму власності.
Законодавчою основою для оренди державного підприємства з правом його викупу є Закон України «Про оренду майна державних підприємств і організацій».
Законодавство надає трудовому колективу переваги перед іншими юридичними особами на укладання договору оренди свого підприємства, договору оренди з викупом орендованого майна, право самим вибирати організаційну форму підприємницької діяльності з використання орендованого майна і затверджувати його статут.
Підписавши договір оренди, підприємство відразу перестає бути державним, самостійно вибирає форму власності, визначає профіль підприємства, споживачів товарів свого виробництва, постачальників, партнерів, формує і нагромаджує власність трудового колективу — організації орендарів. За рахунок цієї власності викуповується підприємство. Кожний член організації орендарів стає співвласником вартості викупленого об'єкта.
При викупі та приватизації свого підприємства найчастіше колектив вибирає колективну форму власності й на цій основі створює колективне акціонерне товариство, стимулюючи розвиток підприємницької діяльності, перехід до ринкових відносин. Об'єктом оренди є цілі майнові комплекси державних підприємств, організацій або структурних підрозділів. Орендарями можуть бути організації орендарів, створені членами трудового колективу державного підприємства. Ініціатива в укладанні договору оренди виходить від членів трудового колективу підприємства .
Рішення трудового колективу державного підприємства, організації про оренду майна вважають прийнятим, якщо за нього проголосувало більше, ніж половина його членів. Члени трудового колективу, прийнявши рішення про укладення договору оренди, бажаючі стати орендарями, створюють організацію орендарів. Кожний член трудового колективу підприємства, організації має право вступити до організації орендарів за особистою заявою. Загальні збори орендарів обирають керівні органи, затверджують положення про організацію орендарів, що підлягають державній реєстрації в місцевих органах влади за місцем знаходження об'єкта оренди. Організація орендарів одержує права юридичної особи з дня її державної реєстрації.
Самостійний вибір колективної форми власності визначає його успіх у приватизації свого підприємства, в розвитку ринкової підприємницької діяльності, підвищенні ефективності виробництва і в конкурентному змаганні.
Доречно нагадати, що в економічно розвинених країнах зараз пріоритетною формою власності є акціонерна власність на основі нової форми колективної власності, де кожний робітник стає співвласником коштів виробництва підприємства і реально бере участь у процесі прийняття управлінських рішень. Така форма власності широко розвивається у багатьох країнах світу як найбільш ефективна. У США вона розглядається як засіб підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності товарів американських фірм, зниження безробіття і банкрутства. Тут поширена думка, що можна втратити свій бізнес, гроші, але якщо зберегти кадровий потенціал, то можна швидко відновити свою справу. Створення згуртованої команди — найважче завдання з усіх, що стоять перед підприємцем.
