оборотними коштами визначається виходячи з того, що власними джерелами
повинні бути покриті необхідний розмір запасів і затрат, а інші можна
покрити короткостроковими коштами. При цьому необхідний розмір запасів і
затрат в більшій мірі відповідає обґрунтованій потребі в них в ті періоди,
коли швидкість їх обертання вища.
Важливу характеристику структури коштів підприємства дає коефіцієнт
майна виробничого призначення, який дорівнює відношенню суми основних
коштів, капітальних вкладень, устаткування, виробничих запасів на
незавершені виробництва до вартості всього майна підприємства:
[pic], (9)
Нормальним вважається таке обмеження цього показника: [pic].
Паритетний принцип вкладання коштів у майно виробничої сфери та сфери обігу
створює сприятливі умови як для утворення виробничого потенціалу, так і для
фінансової діяльності.
Частковими значеннями коефіцієнту майна виробничого призначення є
показники, що характеризують частку основних коштів та матеріальних
оборотних коштів у вартості майна.
Коефіцієнт основних коштів дорівнює відношенню основних коштів до
підсумку балансу:
[pic], (10)
При аналізі фінансового стану доцільно вивчити правильність
застосування власних оборотних коштів і виявити їхню іммобілізацію.
Іммобілізація власних оборотних коштів означає використання їх не за
призначенням, тобто в основні засоби, нематеріальні активи і фінансові
довгострокові вкладення. В умовах ринкової економіки господарюючий суб'єкт
самостійно розпоряджається своїми власними і залученими коштами. Тому
аналіз іммобілізації власних оборотних коштів проводиться тільки за різкого
зменшення власних засобів за звітний період.
1.5. Аналіз платоспроможності та ліквідності
Наступним етапом аналізу є виявлення платоспроможності господарюючого
суб'єкта. Аналіз платоспроможності здійснюється шляхом співставлення
наявності і надходження засобів з платежами першої необхідності. Найбільш
чітко платоспроможність виявляється при її аналізі за відносно короткий
термін (тиждень, півмісяця). Платоспроможність вимірюється через коефіцієнт
платоспроможності, що являє собою відношення грошових сум, що є в
наявності, до суми негайних платежів на певну дату або на наступний період:
[pic], (11)
де КП – коефіцієнт платоспроможності, %;
Г – грошові суми, що є в наявності, грн.;
П – сума негайних платежів, грн.
Якщо коефіцієнт платоспроможності дорівнює або більший одиниці, то це
означає, що господарюючий суб'єкт платоспроможний. Якщо коефіцієнт менший
за одиницю, то в процесі аналізу необхідно встановити причини нестачі
платіжних засобів (зменшення зростання суми виручки, доходів, прибутку,
неправильне використання оборотних коштів, наприклад, надмірні запаси
сировини, товару, готової продукції і ін.).
Під кредитоспроможністю господарюючого суб'єкта розуміється наявність
у нього підстав для одержання кредиту і повернення його в зазначений
термін. Кредитоспроможність Позичальника характеризується його дбайливістю
при розрахунках по раніше отриманим кредитам, поточним фінансовим станом і
можливістю при необхідності мобілізувати грошові засоби з різноманітних
джерел. Банк, перш ніж надати кредит, визначає ступінь ризику, що він
готовий прийняти на себе, та розмір кредиту, що може бути наданий. Аналіз
умов кредитування припускає вивчення:
1) «солідності» позичальника, що характеризується своєчасністю
розрахунків по раніше отриманим кредитам, якістю наведених звітів,
відповідальністю і компетентністю керівництва;
2) «спроможності» позичальника виробляти конкурентноспроможну
продукцію;
3) «доходів». При цьому проводиться оцінка прибутку, що одержується
банком при кредитуванні конкретних затрат позичальника, по порівнянню з
середньою доходністю банку. Рівень доходів банку повинен бути пов’язаний зі
ступенем ризику при кредитуванні. Банк оцінює розмір прибутку, що
одержується позичальником з точки зору можливості сплати банку відсотків
при здійсненні нормальної фінансової діяльності;
4) «цілі» використання крупних ресурсів;
5) «суми» кредиту. Це вивчення проводиться виходячи з проведення
позичальником заходу ліквідності балансу, співвідношення між власними і
позиченими коштами;
6) «погашення». Це вивчення виробляється шляхом аналізу повернення
кредиту за рахунок реалізації матеріальних цінностей, наданих гарантій і
використання заставного права;
7) «забезпечення» кредиту, тобто вивчення статуту і положень з точки
зору визначення прав банку брати під заставу під видану позичку активи
позичальника, включаючи цінні папери.
При аналізі кредитоспроможності використають цілий ряд показників.
Найбільш важливими є норма прибутку на вкладений капітал і ліквідність.
Норма прибутку на вкладений капітал визначається відношенням суми
прибутку до загальної суми пасиву по балансу
[pic], (12)
де Р – норма прибутку,
П – сума прибутку за звітний період (квартал, рік), грн.;
[pic] – загальна сума пасиву, грн.
Зростання цього показника характеризує тенденцію прибуткової
діяльності позичальника, його доходності.
Ліквідність господарюючого суб'єкта - це спроможність його швидко
погашати свою заборгованість. Вона визначається співвідношенням величини
заборгованості і ліквідних засобів, тобто засобів, що можуть бути
використані для погашення боргів (готівкові гроші, депозити, цінні папери,
елементи оборотних коштів що реалізуються і ін.). По суті, ліквідність
господарюючого суб'єкта означає ліквідність його балансу. Ліквідність
Балансу висловлюється в ступені покритті зобов'язань господарюючого
суб'єкта його активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну
погашення зобов'язань. Ліквідність означає безумовну платоспроможність
господарюючого суб'єкта і припускає постійну рівність між активами і
зобов'язаннями продавця як по загальній сумі, так і по термінам настання.
Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів по активу, що були
згруповані по ступеню їхньої ліквідності і розташованих в порядку зменшення
ліквідності, зі зобов'язаннями продавця по пасиву, об'єднаними по термінам
їхнього погашення і в порядку зростання термінів.
Ступінь перетворення поточних активів на готівку неоднаковий. Тому у
вітчизняній та світовій практиці обчислюють три відносні показники
ліквідності.
Ліквідність господарюючого суб'єкта оперативно можна визначити за
допомогою коефіцієнту абсолютної ліквідності, що являє собою відношення
грошових засобів, готових для платежів і розрахунку, до короткострокових
зобов'язань.
[pic], (13)
де КАЛ – коефіцієнт абсолютної ліквідності господарюючого суб'єкта;
Г – грошові засоби (в касі, на розрахунковому рахунку, на валютному
рахунку, в розрахунку, в шляху, інші грошові засоби), грн.;
Ц – цінні папери і короткострокові вкладення, грн.;
К – короткострокові кредити і позичені кошти, грн.;
3 – кредиторська заборгованість і інші пасиви, грн.
Цей коефіцієнт характеризує можливість господарюючого суб'єкта
мобілізувати грошові засоби для покриття короткострокової заборгованості.
Чим вищий даний коефіцієнт, тим надійніший позичальник.
Другий показник відрізняється від першого тим, що в чисельнику до
раніше наведеної суми додаються суми короткострокової дебіторської
заборгованості, яка є реальною до отримання. Цей показник має назву
коефіцієнт ліквідності та розраховується за формулою:
[pic], (14)
Він відображає прогнозовані платіжні можливості підприємства, за умови
своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.
Третій показник ліквідності – коефіцієнт покриття або поточної
ліквідності, в чисельнику містить ще вартість матеріально-виробничих
запасів, які у випадку необхідності можна продати тобто перетворити на
готівкові кошти. Однак це вже менш ліквідна стаття у порівнянні з
попередніми, оскільки на реалізацію запасів знадобиться певний час. Формула
розрахунку має такий вигляд:
[pic], (15)
Коефіцієнт покриття показує платіжні можливості підприємства, які
оцінюються за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами та при
сприятливій реалізації готової продукції, а ще і продажу у випадку
необхідності інших елементів матеріальних оборотних коштів.
Слід мати на увазі, що всі банки користуються показниками
кредитоспроможності. Однак кожний з них формує свою кількісну систему
оцінки, що складає комерційну таємницю банку, в розподілі позичальників на
три категорії: надійний (кредитоспроможний), нестійкий (обмежено
кредитоспроможний), ненадійний (некредитоспроможний). Позичальник, визнаний
надійним, кредитується на загальних умовах; в цьому випадку може бути
застосований пільговий порядок кредитування. Якщо позичальник виявляється
нестійким клієнтом, то при укладанню кредитного договору передбачаються
норми контролю за діяльністю позичальника і поворотністю кредиту (гарантія,
поручительство, щомісячна перевірка забезпечення, умови заставного права,
підвищення процентних ставок і ін.). Якщо позивач визнаний ненадійним
клієнтом, то кредитування його здійснювати недоцільно. Банк може надати
позичку тільки на особливих умовах, передбачених в кредитному договорі.
Головними причинами незабезпечення ліквідності і кредитоспроможності
господарюючого суб'єкта є наявність дебіторської заборгованості, особливо
невиправданої заборгованості, порушення зобов'язань продавця перед
клієнтами, нагромадження надлишкових виробничих і товарних запасів, низька
ефективність господарської діяльності, уповільнення оборотності оборотних
коштів[9,стр.45].
1.6. Аналіз використання капіталу
Вкладення капіталу повинно бути ефективним. Під ефективністю
використання капіталу розуміється величина прибутку на один карбованець
вкладеного капіталу.
Йдеться про комплексне поняття, що включає в себе рух оборотних
коштів, основних фондів, нематеріальних активів. Тому аналіз використання
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
