суб’єктів, дивіденди по акціям, доходи по облігаціям і іншим цінним
паперам, належачих господарюючому суб’єкту;
доходи від здачи майна в аренду;
доходи від дооцінки виробничих запасів і готової продукції;
присуджені або визнані боржником штрафи, пеня, неустойка, інші види санкцій
за порушення умов господарчих договорів, а також доходи від відшкодування
спричинених збитків;
прибуток минулих років, виявлений у звітньому році;
позитивні курсові різниці по валютним рахункам, а також операції в
іноземній валюті;
суми коштів, отримані безоплатно від інших підприємств при відсутності
спільної діяльності;
інші доходи від операцій, безпосередньо не пов’язаних з виробництвом і
реалізацією продукції;
Балансовий прибуток – представляє собою суму прибутків від реалізації
продукції, від іншої реалізації і доходів по позареалізаційним операціям за
вирахуванням витрат по них. При цьому слід зауважити, що доходи від
дольової участі в інших господарюючих суб’єктах, доходи по цінним паперам
оподатковуються по іншій ставці, ніж прибуток. Тому ці доходи потрібно
відокремлювати від оподаткованого прибутку в окрему групу.
Господарюючий суб’єкт самостійно визначає напрями використання
прибутку, якщо інше не передбачене статутом.
Табл.№1
Схема розподілу балансового прибутку:
| | | | |Балансовий прибуток | |
| | | | | | | |
| | | |Прибуток, що | | |Прибуток, що|
| | | |неоподатковує| | |оподатковуєт|
| | | |ться | | |ься |
| | | | | | | |
| | | | | | | |
| | |Чистий | | | |Податок на |
| | |прибуток | | | |прибуток |
| | | | | | | |
| |Резервн|Фонд |Фонд споживання | | |
| |ий фонд|нагрома-дже| | | |
| | |ння | | | |
| | | | | | | |
| | | | | | | |
|Соціаль|Благоді|Тант'єма |Відсотки по |Дивід| |Дивіденди по|
|ні |йні | |облігаціям |енди | |звичайним |
|потреби|цілі | | |по | |акціям |
| | | | |приві| | |
| | | | |лейов| | |
| | | | |аним | | |
| | | | |акція| | |
| | | | |м | | |
Резервний фонд створюється суб’єктами на випадок припенення їх
діяльності для відшкодування кредиторської заборгованності. Він є
обов’зковим для акціонерного товариства, кооператива, підприємства з
іноземними інвестиціями. Акціонерні товариства зараховують до резервного
фонду також емісійний доход, тобто суму різниці між продажною і номінальною
ціною акцій, отриману при їх реалізації по ціні, яка перевищує номінальну
вартість. Ця сума не підлягає якому-небудь використанню або розподілу, крім
випадків реалізації акцій по ціні нижчий за номінальну вартість. Резервний
фонд акціонерного товариства використовується на виплату процентів по
облігаціям і дивідендів по привілейованим акціям у випадку недостатнього
чистого прибутку для цих цілей. Відрахування до резервного фонду і в інші
подібні по призначенню фонди відбувається до досягнення розмірів цих
фондів, встановлених засновницькими документами, але не більше 25%
статутного фонду,а для акціонерного товариства – не менше 15%.
Фонди нагромадження і фонди споживання – це фонди спеціального
призначення. Вони формуються, якщо це передбачено установчими документами.
Фонд нагромадження представляє собою джерело коштів господарюючого
суб’єкта, акумулюючого прибуток, і інші джерела для створення нового майна,
купівлі основних фондів, оборотних засобів і т.д. Фонд нагромадження
відображає зростання майнового стану господарюючого суб’єкта, збільшення
його власних засобів. Разом з тим операції по придбанню і створенню нового
майна господарюючого суб’єкта не зачипають фонд нагромадження.
Фонд споживання представляє собою джерело фінансових коштів
підприємства, зарезервованого для проведення операцій по соціальному
розвитку і матеріальному заохоченню колектива. До фондів споживання
перераховуються наступні виплати в грошовій і натуральній формах:
суми, нараховані на оплату праці;
доходи по акціям членів трудового колективу і їх внескам у майно
господарюючого суб’єкта, нараховані до виплат робітникам;
сума представлених господарюючим суб’єктом трудових і соціальних пільг;
“Амортизація – економічний процес, який кількісно відображає втрату
знаряддями праці своєї вартості і поступове перенесення її на новостворену
продукцію з наступним нагромадженням коштів для відтворення основних
засобів”.1 Амортизація є грошовим виразом фізичного та морального зносу
основних фондів і здійснюється з метою повної заміни основних фондів при
вибутті. Сума амортизаційних відрахувань залежить від вартості основних
фондів, часу їх використання, витрат на модернізацію. Амортизація
нараховується відповідно до балансової вартості основних фондів, вона є
елементом виробничих витрат, включається в собівартість продукції і
відшкодовується при її реалізації. В умовах ринкових відносин амортизаційні
відрахування є сталим джерелом формування фінансових ресурсів, розмір яких
істотно впливає на економіку підприємства. Практика свідчить, що висока
питома вага відрахувань збільшує витрати виробництва, знижує
конкурентноспроможність продукції, зменшує обсяг прибутку і скорочує
можливості підвищення економічного рівня розвитку підприємства. З іншого
боку, знижена питома вага відрахувань продовжує строк обігу засобів,
вкладених у придбання основних фондів, і, як наслідок, знижує
конкурентноспроможність продукції, призводить до втрати позицій
підприємства на ринку.
Все майно, яке підлягає амортизації об”єднано в чотири категорії:
будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої;
транспортні засоби, включаючи вантажні та легкові автомобілі, меблі, офісне
обладнання; побутові електромеханічні прилади та інструменти; інформаційні
системи, включаючи електронно-обчислювальні та інші машини для автоматичної
обробки інформації;
інші основні фонди, що не ввійшли до попередніх груп;
нематеріальні активи;
Річні норми амортизації встановлюють у процентах до балансової
вартості кожної з груп основних фондів на початку звітнього періоду в таких
розмірах: 1-ша категорія – 5%, 2-га – 25%, 3-тя – 15%. При цьому
проводиться щоквартальна індексація при інфляціїї понад 102,5%. У
відношенні до нематеріальних активів амортизаційні відрахування
відбуваються рівними частками на протязі строку існування цих активів. У
випадку якщо строк використання активів встановити неможливо, строк
амортизації встановлюється на десять років.
Прибуток і амортизаційні відрахування є результатом кругообігу
коштів, вкладених у виробництво, і відносяться до власних фінансових
ресурсів підприємства, якими вони розпоряджаються самостійно.
Оптимальне використання амортизаційних відрахувань і прибутку по цільовому
призначенню дозволяє відновити виробництво продукції на розширеній основі.
Призначення амортизаційних відрахувань – забезпечувати відтворення
основних виробничих фондів і нематеріальних активів. На відміну від
амортизаційних відрахувань прибуток не залишається цілком у розпорядженні
підприємства, її значна частина у вигляді податків надходить у бюджет, що
визначає ще одну сферу фінансових відносин, що виникають між підприємством
і державою з приводу розподілу створеного чистого прибутку.
Амортизаційні відрахування і частина прибутку, що спрямовуються на
нагромадження, складають грошові ресурси підприємства, використовувані на
його виробничий і науково - технічний розвиток, формування фінансових
активів - придбання цінних паперів, внески в статутний капітал інших
підприємств і т.п. Інша частина прибутку, використовувана на нагромадження,
направляється на соціальний розвиток підприємства. Частина прибутку
використовується на споживання, в результаті чого виникають фінансові
відносини між підприємством і особами, як зайнятими, так і не зайнятими на
підприємстві.
У сучасних умовах господарювання розподіл і використання амортизаційних
відрахувань і прибутку на підприємствах не завжди супроводжується
створенням відособлених грошових фондів. Амортизаційний фонд як такий не
формується, а вирішення запитання про розподіл прибутку у фонди
спеціального призначення залишено в компетенції підприємства, але це не
змінює сутності розподільних процесів, що відбивають використання
фінансових ресурсів підприємства.
Оскільки фінанси підприємства як відносини є частиною економічних
відносин, що виникають у процесі господарської діяльності, принципи їхньої
організації визначаються основами господарської діяльності підприємств.
Виходячи їх цього, принципи організації фінансів можна сформулювати в такий
спосіб: самостійність в області фінансової діяльності, самофінансування,
зацікавленість у результатах фінансово - господарської діяльності,
відповідальність за її результати, контроль за фінансово - господарською
діяльністю підприємства.
Самофінансування - обов'язкова умова успішної господарської діяльності
підприємств в умовах ринкової економіки. “Цей принцип базується на повній
окупності витрат по виробництву продукції і поширенню виробничо-технічної
бази підприємства. Він означає, що кожне підприємство покриває свої поточні
і капітальні витрати за рахунок власних джерел”.1 При тимчасовій
недостатності в коштах потреба в них може забезпечуватися за рахунок
короткострокових позичок банку і комерційного кредиту, якщо мова йде про
поточні витрати, і довгострокові банківські кредити, використовувані на
