по-троху зростає. Так у 1997 році він становив 5,67, а в 1998 році – вже
6,15. Це свідчить про те, що фінансовий стан завода постійно поліпшується.
2.Коефіціент самофінансування (Ксф) :
[pic],
де П – прибуток, направлений у фонд нагромадження, А – амортизаційні
відрахування.
Даний коефіціент показує співвідношення джерел фінансових ресурсів,
тобто у скільки разів власні джерела перевищують запозичені кошти.
Коефіціент самофінансування характеризує деякий запас фінансової
міцності підприємства. Чим більша величина цього коефіціента, тим вище
рівень самофінансування. На дослідноу хлібозаводі він склав 0,87 – у 1997р.
і 1,39 – у 1998р.. Отже, рівень самофінансування зріс, тобто об’єм власних
джерел фінансування виробничо-торгівельного процесу заводу в 1,39 разу
перевищує величину запозичених коштів.
3.Коефіціент стійкості процесу самофінансування (К):
[pic]
Цей кофіціент показує частку власних коштів, направлених на
розширене фінансування. Чим вища величина даного кофіціента, тим сталіший
процес самофінансування на підприємстві. У 1997р. частка власних коштів
складала 15%, а в 1998р. – 23%. Це означає, що частка власних коштів,
направлена на розширення виробництва зросла на 8%, процес самофінансування
став більш стійким.
4.Рентабельність процеса самофінансування (Р):
[pic],
де ЧП – чистий прибуток.
Рентабельність процеса самофінансування є не що інше, як
рентабельність використання власних коштів. Рівень рентабельності показує
величину сукупного чистого дохода, отриманого з 1 грн вкладених власних
фінансових ресурсів, котра потім може бути використана на самофінансування.
В даному прикладі цей коефіцієнт досить високий і складає 75% - у 1997р. і
90% - у 1998р. Це означає, що з 1грн вкладених власних коштів ми отримаємо
у 1998р. 90 коп доходу.
5. Коефіцієнт незалежності (Кн):
[pic]
Коефіціент незалежності характеризує частку власних джерел у
загальному обсязі джерела.
6. Коефіцієнт інвестування (власних джерел) (Кі):
[pic]
Коефіцієнт інвестування показує, у який степені джерела власних
коштів покривають проведені інвестиції.
7. Іншим показником, що характеризує використання власних коштів
підприємства, є оборотний капітал, що визначається як різниця поточних
витрат і короткострокових зобов'язань. Іншими словами, підприємство має
оборотний капітал доти, доки поточні активи перевищують короткострокові
зобов'язання (або в цілому доти, поки воно ліквідно).
У цьому зв'язку корисно визначити, яка частина власних джерел коштів
вкладений у найбільше мобільні активи. Для цього розраховується так
називаний коефіцієнт маневреності.
| |
|[pic] |
У нашому прикладі коефіцієнт маневреності склав 0,17 у 1997р. і 0,14 у
1998р. (див.роз.3.4.) Ці значення коефіцієнта маневреності є не дуже
високими, тому фінансовий стан заводу не можна вважати ідеальним. Іноді в
спеціальній літературі в якості оптимального розміру коефіцієнта
рекомендується 0.5.
Залучення позикових коштів дозволяє підприємству оплатити термінові
зобов'язання, а також є засобом розширення своєї діяльності. При цьому
варто мати на увазі, що використання окремих видів позикових коштів
(позички банку, позики, кредиторська заборгованість постачальникам і т.д.)
мають для підприємства різноманітну вартість. У обов'язковому порядку
відсотки за користування позиковими засобами виплачуються по позичках
банку. Плата по банківських відсотках ставиться на собівартість продукції і
на чистий прибуток.
При розрахунках із постачальниками і підрядчиками плата за тимчасове
користування коштами кредиторів, як правило, не береться, хоча у випадку
невчасної оплати підприємству доведеться заплатити пеню (у відсотках від
суми договору) за кожний день прострочення. У умовах широко поширеного в
нашій країні порядку попередньої оплати продукції додатковим безкоштовним
джерелом фінансування багатьох підприємств-товаровиробників стали сума
коштів, що надходить від їхніх покупців. При цьому практика показує, що
період між часом надходження грошей на розрахунковий рахунок підприємства і
часом відвантаження в багатьох випадках вимірюються місяцями.
За підсумками цих розрахунків (див.роз. 3.4.) можна зробити
висновки про те, що підприємство практично не прибігає до використання
позикових коштів, а в II розділі пасиву значно переважають фонди
споживання. Питома вага джерел фінансування, що можуть використовуватися
тривалий час складає 85% і 86% відповіно пороках від усіх джерел
фінансування підприємства. Коефіцієнт інвестування власних джерел дорівнює
110% у – 1997р. і 109% у – 1998р., це значить, що підприємство може робити
заміну устаткування виробничого і невиробничого призначення не прибігаючи
до використання позикових коштів.
Структура пасивів дослідного хлібозавода свідчить про те, що
підприємство може стійко працювати незалежно від кон'юнктури ринку
кредитних ресурсів, тому що воно може фінансувати усю свою господарську
діяльність із власних джерел коштів і “безкоштовно” притягнутих коштів
тобто кредиторської заборгованості.
3.2. Аналіз ефективності використання майна
Функціонування підприємства залежить від його спроможності приносити
необхідний прибуток. При цьому варто мати на увазі, що керівництво
підприємства має значну свободу в регулюванні розмірів фінансових
результатів. Так, виходячи з прийнятої фінансової стратегії, підприємство
має можливість збільшувати або зменшувати розмір балансового прибутку за
рахунок вибору того або іншого способу оцінки майна, порядку його списання,
установлення терміна використання і т.д.
До питань облікової політики, що визначає розмір фінансового
результату діяльності підприємства, у першу чергу, ставляться такі:
- вибір способу нарахування амортизації основних засобів;
- вибір методу оцінки матеріалів, відпущених і витрачених на виробництво
продукції, робіт, послуг;
- визначення способу нарахування зносу по малоцінним і предметах, що
швидкозношуються, при їхній експлуатації;
- порядок віднесення на собівартість реалізованої продукції окремих видів
витрат (шляхом безпосереднього їхнього списання на собівартість в міру
уточнення витрат або за допомогою попереднього утворення резервів майбутніх
витрат і платежів);
- склад витрат, віднесених безпосередньо на собівартість конкретного виду
продукції;
- склад непрямих витрат і спосіб їхнього розподілу і ін.
Цілком зрозуміло, що підприємство, разом обравши той або інший засіб
формування собівартості реалізованої продукції і прибутку, буде
притримуватися його протягом усього звітного періоду (не менше року), а всі
подальші зміни в обліковій політиці повинні мати вагомі підстави і
неодмінно обговорюватися.
У цілому, результативність діяльності будь-якого підприємства може
оцінюватися за допомогою абсолютних і відносних показників.
Існує і використовується система показників ефективності діяльності,
серед них коефіцієнт рентабельності активів (майна).
| |
|[pic] |
Цей коефіцієнт показує, який прибуток одержує підприємство з кожної
гривні, вкладеної в активи. По моїх розрахунках (див.роз.3.4.) по
дослідному хлібозаводу коефіцієнт рентабельності активів (по деяким
джерелах він називається - Коефіцієнт рентабельності капіталу, незважаючи
на те, що “капітал” це пасиви підприємства, але їхнє підсумкове значення
дорівнює підсумковому значенню активів підприємства і результат утворюється
однаковий). дорівнює за 1997 рік 0,63 а за 1998 рік 0,76 тобто на кожну
вкладену гривню підприємство дістало прибуток 63 і 76 коп відповідно.
У аналітичних цілях розраховується, як рентабельність усієї
сукупності активів, так і рентабельність поточних активів.
| |
|[pic] |
По балансовим даним за 1997 рік цей коефіцієнт склав 0,82, а за 1998
рік він склав 0,96
Показник прибутку на вкладений капітал, названий також рентабельністю
власного капіталу, визначається по формулі:
| |
|[pic] |
По дослідному хлібозаводу він склав у 1997 році – 0,74, а в 1998 році
0,88. Деяке підвищення цього коефіцієнта можна пояснити тим, що в 1998 році
відбулося незначне збільшення додаткового капіталу і фондів нагромадження,
а також зріс рівень виробничої потужності.
Інший важливий коефіцієнт - рентабельність реалізованої продукції -
(рентабельність продажів) розраховується по формулі:
| |
|[pic] |
Значення цього коефіцієнта показує, який прибуток має підприємство з
кожної гривні реалізованої продукції. Тенденція до його зниження дозволяє
припустити скорочення попиту на продукцію підприємства.
Зниження коефіцієнта рентабельності реалізованої продукції може бути
викликано змінами в структурі реалізації, зниження індивідуальної
рентабельності виробів, що входять у реалізовану продукцію, і ін. Але в
нашому випадку цей коефіцієнт за 2 року практично не змінився і склав 0,16
у 1997 році і 0,14 у 1998 році. Це свідчить про те, що продукція заводу
користується постійним попитом, що цілком зрозуміло, тому що продукція
хлібної промисловості є “товаром першочергової необхідності”.
3.3.Розрахункові таблиці
Табл.№7
|Розрахункова таблиця за 1997 рік |
|№ |Назва коефіцієнту |Позначення |Розрахунок |Результат |
|1 |2 |3 |4 |5 |
|1 |Коефіцієнт фінансової|Кс |4597,0/810,7 |5,67 |
