Понятие и виды цiнних паперiв
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ
Факультет: юридичний
Кафедра: цивільно-правових
дисциплін
КУРСОВА РОБОТА
На тему:
Цивільно-правовий захист особистих немайнових прав громадян
м. Ірпінь
2002
Зміст
1. Поняття цивільно – правового захисту
1. Дискусійний підхід до визначення сутності цивільно – правового захисту
2. Відмінність правового захисту і правової охорони
3. Способи і засоби захисту цивільних прав
2. Захист права приватної власності
1. Сутність і засоби захисту права власності
2. Віндикаційний і негаторний позови
3. Зобовязально – правові засоби захисту права власності
4. Загальна характеристика інших засобів захисту права власності
3. Захист особистих немайнових прав
1. Передумови і правові основи захисту особистих немайнових прав в Україні
2. Характеристика способів захисту особистих немайнових прав
4. Захист прав інтелектуальної власності
1. Захист авторських і суміжних прав
2. Патентна і ліцензійна охорона прав на обєкти інтелектуальної власності
5. Цивільно- правові проблеми захисту особистих і майнових прав громадян в
Україні і можливі шляхи їх подалання
Висновки
Списик використаної літератури
Додатки
Вступ
Цивілізоване суспільство не можливо уявити без наявності певних прав і
свобод ккожного його учасника, що забезпечують кожному можливість бути
самостійним субєктом суспільного житт. Держава зобовязана забезпечити
реалізацію і захист субєктивних прав .
В умовах побудови правовї держаи однією з гарантій прав і свобод учасників
цивільних відносин є правовий захист.
Метою даної роботи є висвітлення питання цивільно- правового захисту особистих і майнових прав громадян, реалізація права захисту в сучасних умовах, прблеми, повязані з такою реалізацією, і можливі шляхи їх подалання.
Основними завданнями для розкриття мети роботи стануть:
1. визначення сутності цивільно – правового захисту і правової охорони взагалі, грунтуючись на думки з цього приводу багатьох вчених.
2. Характеристика основних способів і засобів захисту особистих і майнових прав громадян.
3. Розгляд цивільно- правового захисту права приватної власності, прав інтелектуальної власності, особистих немайнових прав, що діє в сучасних умовах в Україні.
4. Аналіз реальних проблем, що торкаються недосконалості правового режиму захисту цивільн их прав громадян України, і вивчення можливих шляхів їх подалання.
Для того, щоб розглянути поставлені питання будемо керуватися діючою
нормативно – правовою базою з цих питань, зокрема будемо порівнюватиякість
їх висвітлення в діючому Цивільному кодексі України і пропозиції,
висвітлені в проекті Цивільного кодексу, розглянемо якість спеціального
законодавства з питань цивільно- правового захисту і судово – арбітражної
практики; вивчемо думки експертів з цих питань на основі наукової
літератури і періодичних видань, таких як журнали “Право України”, “
Український правовий часопис”, “ Підприємство, господарство, право”, газет
“ Бізнес – інформ”, “Дзеркало тижня”, “Юридичний вісник” тощо.
Отже , ми спробуємо праналізувати данне питання, враховуючи реальний
ступінь його розкриття в законодавсті україни і науковій літературі,
зробимо висновки щодо ступення його розкритності і правового режиму
реалізації в умовах побудови ринкового середовища господарювання і
орієнтації україни до інтеграції у Європейське співтовариство.
1. ПОНЯТТЯ ЦИВІЛЬНО – ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ
1. Дискусійний підхід до визначення сутності цивільно – правового захисту
Права і свободи людини, інших учасників цивільних відносин, забезпечують
кожному можливість бути самостійним субєктом суспільного життя. Держава
зобовязана запезпечити реалізацію і захист субєктивних прав. Стосовно
громадянина Конституція України визнає право кожного захищати свої права і
свободи , права і свободи інших людей від посягань, у тому числі посягань
від представників влади або посадових осіб.
В умовах побудови правовї держави однією з гарантій прав і свобод учасників
цивільних відносин є правовий захист. Суть правового захисту в правовій
літературі трактується неоднозначно.
На думку Г. М. Стоякіна правовий захит включає в себе три моменти:
. Видання норм, які встановлюють права та обовязки, визначають здійснення їх, захисту та застосування санкцій;
. Діяльність субєктів із здійснення і захисту своїх субєктивних прав;
. Попереджувальна діяльність держави і громадських організацій, а також діяльність з реалізації правових санкцій.
До певної поведінки ( повернути майно, сплатити неустойку) – реалізація
державного примусу органічно повязана з виконанням рішення, без чого
правовий захист не можна вважати таким, що відбувся. В. І. Тертишніков
захистом права називає таке здійснення права та перетворення правовідносин,
яке можливе лише з допомогою спеціального державного органу.
М. С. Малеїн вважає, що правовий захист – це система юридичних норм, які
спрямовані на запобігання правопорушенню та ліквідацію його наслідків.
С. С. Алексеєв додержується думки, що правовий захист – це державно –
примусова діяльність, спрямована на поновлення порушеного права,
забезпечення виконання юридичного обовязку.
З. В. Ромовська вважає, що “правовий захист– завжди акт, що вже відбувся “.
У деяких випадках для реалізації заходу державного примусу достатньо
винесення судового рішення. Оскільки в рішеннях про визнання права чи
розірвання договору відповідач не примушується до певної активноїповедінки,
акт правосуддя і правовий захист збігаються у часі. Якщо ж відповідач
присуджується
Для досягнення правового захисту необхідна певна процедура. Тому особливе
значення має результат цієї дільності, який виражений в акті відповідного
державного органу[1].
Систематизуючи вище сказане, ми зробимо висновок щодо поняття “цивільно –
правовий захист”:
1. Це система правових засобів, спрямованих на забезпечення та здійснення відповідних цивільних прав;
2. Система юридичних норм, спрямованих на попередження правопорушень та усунення їх наслідки;
3. Це діяльність суду чи інших юрисдикційних органів із попередження та відновлення порушеного права.
2. Відмінність правового захисту і правовї охорони
Правовий захист нерозривно повязаний з правовою охороною. Проте , це різні
категорії. Різниця циз понять визначені в законі. Так у ст. 5 Цивільного
кодексу України ( далі ЦКУ ) йдеться про охорону цивільних прав, а ст. 6 –
про захист та способи захисту цивільних прав.
Вирішуючи проблему змісту правового захисту переважна більшість юристів
дійшла висновку про те, що при цьому слідрозмежувати поняття “правовий
захист” і”правова охона” , вкладаючи в них різний зміст. На їх думку,
правовий захист є лише складовою частиною правовою охороною, до якої мають
включатися лише засоби, повязані з реалізацією особою права на захист.
Так , З. В. Ромовська вважає, що призначенням правової охорони є
регулювання суспільних відносин на першому етапі та визначення заходів з
охорони конкретного субєктивного права на другому етапі, а сама можливість
захисту цього права і конкретне його здійснення є одним з чинників правової
охорони0, а правовий захмст – лише результат реалізації особою права на
захист.
Я.М. Шевченко вважає, що “поняття охорони включає в себе поряд із заходами
економічного, політичного, ідеологічного характеру, що забезпечують
нормальне регулювання суспільних відносин, попередження правопорушень,
усунення причин, що їх породжують ( регулятивні норми), а також і заходи,
спраямованя на поновлення чи визнання прав у разі порушення чи оспорювання
їх, а саме – захист (охоронні норми)”. Отже , автор прямо визнала правовий
захист складовою частиною правової охоронию. 1
Завершуючи огляд юридичної дискусії з приводу цього питання, слід
відзначити чітку тенденцію до визнання правової охорони більш широким
поняттям порівняно з правовим захистом . в основі правової охорони
визначальними є принцип забезпечення непорушності та здійснення цивільних
прав, спрямові на попередження порушень цих прав. У той же час захисні
норми спрямовані на відновлення порушеного права та усунення перешкод у
його здійснені шляхом вчинення відповідних дій.
У норматворчій діяльності досить часто застосовують поняття “охорона” і
“захист” без чіткого розмежування їх і без додержання при застосуванні їх
узаконодавчих актах певних однакових критерієв.
Так , закони України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, “Про
охорону прав на знаки для товарів і послуг” , “ Про охорону прав на
промислові зразки” містять як загальнорегулятивні, так і захисні норми.
У деяких статтях ЦКУ передбачаються положення як про охорону, так і про
захист цивільних прав. Так , у ст. 5 у якій зокрема записано, що “ цивільні
права охороняються законом” , встановлюються загальноохороний принцип, який
гарантується усією правовою системою. Водночас , у ст 6 , яка має назву
“Захист цивільних прав” визначається та частина правовохоного механізму, що
вступає в дію у разі порушення субєктивного цивільного права. У проекті
нового ЦКУ( в редакції від 25 серпня 1996р) в загальній частині містяться
норми щодо правового захисту, а норми щодо, правової охорони передбачені
лише учетвертій книзі, присвяченій праву інтелектуальної власності[2]
У юридичній літературі була запропонована певна класифікація охоронних та
захисних норм. Наведена класифікація правових норм може мати лише не лише
теоретичне, а й практичне зачення у законотворчій діяльності, незважаючи на
наявність можливостей її подальшого вдасконалення. Так , у наведеній
класифікації правооохороних норм не знайшлося місце нормам, які
встановлюють правові гарантії прав власників, визначають органи, що
здійснюють захист права власності тощо. Однак це лише свідчить про
необхідність подальшого наукового аналізу даної проблеми.
1.3 Способи і засоби захисту цивільних прав
Цивільно – правовому захистові притаманні свої специфічні методи та засоби,
які істотно різняться від існуючих в інших галузях права. Безперечно ,
цивільне право, як і інші галузі права, має на меті виховання громадян і
юридичних осіб у дусі поваги до власності інших осіб, утримання від
порушень прав власників. Ця мета досягається за допомогою спеціальних
цивільно – правових методів та засобів.
Відповідно до ст. 6 ЦКУ встановлюються такі способи захисту цивільних прав
:
. Визнання цих прав;
. Відновлення становища, що існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право
. Присудження до виконання обовязку в натурі
. Компенсація моральної шкоди
. Припинення або зміна правовідносин
. Стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу, пені),
. А ткож іншими засобами, передбаченими законом.
У проекті ЦКУ ( у редакції від 25 серпня 1996р) коло засобів захисту
цивільних прав та інтересів дещо розширено. Так , у ст. 15 зазначається, що
суд здійснює захист шляхом:
1. визнання права
2. визання правочину недійсним
3. відновлення становища, яке існувало до порушення права, та припинення дій, які порушують право
4. примусового виконаня обовязку в натурі
5. припинення або зміни правовідносин
6. відшкодування збитків
7. компенсація моральної шкоди
8. визнання незаконим акта державного органу або органу місцевого самоврядування[3].
Важливо зазначити, що захист цивільних прав не вичерпується переліченими
засобами. Він може здійснюватися й іншими засобами, передбаченими
спеціальними нормами, які враховують особливості тих чи інших цивільних
відносин.
Як випливає із змісту ст 6 ЦКУ, захист цивільних прав здійснюють:суд,
громадські організації; у випадках, передбачених законом – в
адміністративному порядку.
У проекті ЦКУ також передбачаються положення про можливість захисту
цивільних прав та інтересів осіб, крім суду, державними органами місцевого
самоврядування нижчого рівня а також нотаріусами шляхом вчиненння
виконавчого напису на борговому документі.
Між тим, за Конституцією України права і свободи людини і громадянина
захищаються судом., уповноваженим Верховної Ради з прав людини. За певних
умов громадяни після викорстання всіх інших нацональних засобів правового
захисту мають право звертатися за захистом своїх прав і свобод до
відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів
міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна ст55.
