Ці засоби забезпечують захист права власності та інших цивільних прав осіб,
між якими виникає цивільно – правове зобовязання, тобто між особами,
повязаними між собою певними правилами та обовязками. Зобовязальні засоби
захисту права власності та інших цивільних прав базуються на можливості
застосування примусових заходів у правовідносинах з цілком конкретно
визначеними учасниками відносинах правовідносин, у яких є уповноважена і
зобовязана особи.
Як відомо, усі зобовязання поділяються на договірні і задоговірні.
Відповідними особливостіми характеризуються засоби захисту субєктів
договірних і позадоговірних зобовязань5.
Так, у договірних зобовязаннях уповноважена особа (кредитор) може захистити
свої цивільні права та інтереси шляхом: а) примусу боржникавиконати
обовязоку натурі; б) розірвання договору; в) застосування мір
відповідальності; г) застосування інших заходів, передбачених договором або
законом (зокрема, статті 234, 263 і 269 ЦК).
Підставами виникнення зобовязань можуть слугувати заподіяння шкоди (
делікт) особі або майну громадянина, заподіяння шкоди організації та
придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх
підстав.
Деліктна (позадоговірна) відповідальність настає тоді, коли заповідач шкоди
і потерпілий не перебувають у договірних відносинах щодо блага, якому
заподіяно шкоду. Основними способами відшкодування шкоди, заподіяної майну
особи слегують: відшкодування її в натура ( надати річ того самого роду і
якості, виправити пошкоджену річ і т. ін) або повне відшкодування
заподіяних збитків (ст 453ЦК).
Як уже зазначалося, віндикаційний позов може бути поданий, якщо майно
збереглося у натура. Тому коли, наприклад, злочинець зіпсував, спожив,
відчужив невідомим особам вкрадену річ, власник про відшкодування вартості
цієї речі відповідно до ст 440 ЦК України.
Особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави,
встановленої законом або договором, зобовязана повернути його цій особі. У
разі невиконання цього обовязку безпідставно одержане майно підлягає
стягненню у примусовому порядку через суд або арбітражний суд.
Відповідно до ст. 471 ЦК України не вважається безпідставно одержаним і не
підлягає витребуванню: 1) майно, передане на виконання зобовязання до
настання строку виконання; 2) майно, передане на виконання зобовязання
після закінчення строку позовної давності, якщо таке виконання допускається
ст. 82ЦК України; 3) сплачена зайве або на підставі, що згодом відпала,
авторська нагорода на відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію і
промисловий зразок, якщо виплату організація провела добровільно за
відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку
одержувача. За ст. 1269 проекту ЦК України цей перелік ( за винятком пункту
3) доведений ще таким видом: грошові суми та інше майно, надані фізичній
особі за відсутності недобросовісності з її боку як засіб для існування (
заробітна плата, відшкодування шкоди, завданої життю та здоровю, аліменти
тощо ) і використанні набувачем. Цей перелік проекту не є вичерпним.
Щодо безпідставного збереження, то воно має місце у випадках, коли певна
особа повинна була витратити частину своїх коштів, але не зробила цього,
тим самим збегігши їх внаслідок витрат іншої особи. Проект ЦК України (
глава81) цей спосіб захисту називає « безпідставним збагаченням», який
включає в себе лише безпідставне набуття майна.
У разі неможливості повернути майно в натурі має бути відшкодувати його
вартість, яка зазначається на момент придбання. Крім, того зобовязана особа
повинна повернути або відшкодувати усі доходи, які вона отримала або могла
отримати з того часу, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про
безпідставність одержання майна.
Стаття 470 ЦК України передбачає ще один із видів повернення безпідставно
придбаного майна, а саме – стегнення його в доход держави. Підставою для
застосування цього способу є наявність у діях особи мети, яка явно
суперечить інтересам держави і суспільства.
2.4 Загальна характеристика інших засобів захисту права власності
Позов про виключення майна з опису( звільнення майна з – під
арешту)відповідно до ст. 186 КПК України при общуку або виїмці можуть бути
вилучені предмети і документи, які мають значення для справи, а також
цінності і майно обвинуваченого або підозрюваного з метою забезпеченння
цивільного позову або можливої конфіскації майна, які у встановленому
порядку перелічуються у протоколі обшуку або виїмки чи в даному до нього
опису. Опис майна здійснюється також у порядку вжиття заходів щодо охорони
спадкового майна державним нотаріусом або посадовими особами виконавчих
комітетів сільських, селищних, міських рад наролних депутатів, що
оформляється у встановленому порядку актом опису майна ( пункти 95 – 107
Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України,
пункти 47 – 69 інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими
особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних
депутатів України) [6].
Позивачем за таким позовом можуть бути особи, які вважають, що описане
майно належить їм, а не боржникові, звернутись до суду з позовом до
стягувача і боржника про визнання права на описане майно і про виключення
цього майна з опису ( ст. 385 ЦПК України). Потреба у поданні такого позову
виникає тому, що накладання арешту на майно та виключення його до опису
супроводжується встановленням обмежень у його правовому режимі і, нарешті,
може призвести до звернення стягнення на нього, конфіскації тощо.
Опис майна боржника – громадянина проводить судовий виконавець ( нині ці
функції виконує створювана державна виконавча служба) в кількості,
необхідній для задоволення стягнення і покриття витрат, повязаних з
виконанням рішення. Описане майно передається на зберігання боржникові під
розписку на акті опису або спеціальним охоронцям.
З позовом про виключення майна з опису мають право звертатися особи, дії
яких не спричинили накладання арешту на майно, але, на думку яких, до опису
включено належне їм майно. Ними можуть бути члени сімї боржника,
обвинуваченого, інші особи. Щодо самого боржника, обвинуваченого, то вони
можуть захистити свої інтереси та оспорити законність опису майна в ході
розгляду справи, порушеної у звязку з їх діями.
У справах про виключення майна з опису завжди залучається два або більше
відповідачів: боржник; особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, в
необхідних випадках – особа, якій було реалізоване майно. Коли опис
проводиться доя забезпечення кофіскації чи стягнення майна на користь
держави, відповідачем притягується відповідний фінансовий орган ( п. 4
постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976р) [7].
Позов про визнання права власності
Такі позови можливі як за участю громадян, так і за участю юридичних осіб.
Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді,
коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна,
створюється неможливість таких сумнівів чи втратою належних
правовстановюючих документів на жилий будинок, автомашину тощо. Зп таких
обстивин коли субєктивне право власності інші особи не порушили, особа може
звернутися до суду з позовом про визнання права власності. У такому випадку
навіть відсутьня така сторона, як відповідач.
Водночас можливі позови про визання права власності, в яких є конкретні
відповідачі. Такими можуть бути позови одного з подружжя про визнання права
розподільної чи спільної власності на те чи інше майно, позови про визнання
права власності на майно, створенен відповідно до договорів про сумісну
діяльність7.
Захист права спільної власності
У співвласників може виникнути потреба у припиненні права спільної
власності. Вони можуть це зробити, зокрема, шляхом виділення своєї частки у
спільному майні ( його поділу). Згідно зі ст. 115ЦКУкраїни кожний з
учасників спільної часткової власності має право вимагати виділення своєї
частки зі спільного майна. Якщо угоди про спосіб виділення не буде
досягнуто, то за позовом учасника майно ділиться в натурі, коли це можливо,
а якщо це неможливо, то власникові, що виділяється, присуджується грошова
компенсація.
Законодавець встановлює для учасників спільної часткової власності
додаткові гарантії на випадок відчуження одним з них частки у спільному
майні стороннім особам. Так, при продажу частки в спільній власності
сторонній особі решта учасників спільної часткової власності має право
привілеєвої купівлі частки, що продається за ціною, за якою вона продається
іі на інших рівних умовах, крім продажу зприлюдних торгів.
Відповідно до ст. 114ЦКУкраїни продавець частки спільній власності
зобовязаний повідомити у письмовій формі інших учасників спільної власності
про намір продати свою частку сторонній особі, зазначивши ціну та інші
умови продажу. Продавець має право продати свою частку сторонній особі, у
таких випадках: 1)коли всі інші учасники спільної власності відмовлявся від
здійснення права привілеєвої купівлі; 2) коли співвласники не здійснять
цього права протягом 1 місяця – стосовно будинку чи 10 днів – стосовно
іншого майна з дня одержання ними повідомлення. Продавець має право вибору
покупця у разі, коли кілька учасників виявили бажання викупити його частку.
У разі якщо продавець частки у спільному майні порушив зазначений порядок
продажу, іншій учасник спільної власності має право звернутися до суду з
позовом про переведення на нього прав власності та обовязків покупця
протягом трьох місяців. 1
Спільна власність подружжя може бути припинена шляхом її поділу відповідно
до вимог статей 28 і 29 Кодексу про шлюб та сімю України. За загальним
правилом, у разі поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя,
їх частки визнаються рівними. Водночас суд може відступити від засад
рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або
інтереси одного подружжя, що заслуговують на увагу.
Захист права власності осіб, визнаних безвісно відсутнім або оголошених
померлими.
У разі визнання громадянина безвісно відсутнім над його майно
встановлюється опіка. З майна особи, визнаної безвісно відсутньо видається
утримання громадянам, яких ця особа зобовязана була за законом утримувати
погашається заборгованість за іншими зобовязаннями.
Отже, вживаючи заходи з охорони майна безвісно відсутнього, суд здійснює
захист прав, допускаючи можливість його зявлення. Тому у разі зявлення чи
виявлення місцяперебування безвісно відсутнього, суд скасовує своє
попереднє рішення ( ст. 20 ЦК) і знімає опіку над майном.
Стаття 22 ЦКУкраїни передбачає наслідки, повязані зі зявленням громадянина,
оголошеного померлим. У цьому разі суд скасовує своє попереднє рішення, а
громадянин набуває право вимагати:
1. поверененя майна, що збереглося і безоплатно перейшло до особи після оголошення громадянина померлим;
2. повернення майна, що збереглося і перейшло за сплатними угодами до інших осіб у разі коли вони знали, що громадянин, оголошений померлим, є живим;
3. у разі переходу майна до держави в порядку спадкування і його реалізації
– повернення суми, вирученої від реалізації цього майна.
Крім того, припиняється виплата пенсій, поновлюється шлюб, а разі його розірвання – шляхом його нової реєстрації. 1
Засоби захисту прав власності у випадках втручання державних органів у здійснення власником його правомочностей та видання державними органами актів, які порушуть права власників.
Ці засоби права власності застосовуються як при неправомірному, так і при правомірному заподіянні державними органами збитків власникам.
Особливостями даного способу захисту є те, що відповідачами виступають державні оргшани, наділені владними повноваженнями. Даний позов започаткований Законом України «Про власність»1. Наведемо декілька прикладів.
У ст. 55 Закону України «Про власність» конкретизовано випадки позбавлення права власності і закріплюється загальний принцип оплатності вилучення майна. Так, за обставини надзвичайного характеру ( стихійного лиха, аварій, епідемій) майно в інтересах суспільства за рішення органів державної влади може бути вилучено ( реалізовано) у власника в порядку і на умовах, встановленого законодавчими актами України, з виплатою його вартості.
Відповідно до п. 4 ст. 48 Закону «Про власність» у разі прийняття Україною законодавчого акта, який припиняє право власності, держава відшкодовує власникові заподіяні збитки у повному розмірі відповідно до реальної вартості майна на момент припинення права власності, включаючи і неодержані доходи.
Відповідно до ст. 52 Закону України «Про власність» припинення права власності на будтнок, інші будівлі, споруди або насадження у звязку з вилученням земельної ділянки, на якій вони розташовані, допускається лише у випадках і порядку, встановлегих законодавчими актами України, іі з попереднім відшкодуванням збитків, причому лише иза згодою власника. У разі незгоди власника на вилучення земельної ділянки, рішення не може бути виконано до вирішення спору судом, арбітражним судом або третейським судом.
Відповідно до ст. 56 закону не допускається втручання державних органів у здійсненні власниками чи титульними володільцями їх правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном або встановлення непередбачених законодавством додаткових державних органів, на них покладається відповідальність в обсязі, передбаченому в п. 4 ст. 48 Закону
України «Про власність».
